Робота, подорожі, зустрічі та вечірки. До пандемії для більшості з нас дім був не зовсім місцем сили. Скоріше піт-стопом, локацією для зберігання речей і валізи для подорожей. Туди ми поверталися відпочити, щоб на ранок знову побігти у справах. І тут – 2020 рік, який усе змінив: ми опинилися сам на сам із нашими стінами, невеликими квадратними метрами та робочим місцем за кухонним столом. Що далі? Здається, нам захотілося по-справжньому знайти свій дім.

Разом із банком ProCredit Bank ми вирішили дослідити, як змінилося ставлення до власного житла через пандемію. Розповідаємо історії героїв, які наважилися на купівлю власного житла у кредит, переїзд на природу та ремонт.

Сергій Востріков

придбав двокімнатну квартиру для сім'ї

Дарі Чернікова

змінила орендоване житло на власну квартиру-студію, де є місце трьом котам 

Оксана й Остап Буряк

переїхали з однокімнатної квартири у будинок серед гір

Сергій Востріков

IT-фахівець, живе з дружиною
та маленькою дитиною 

Пандемія підштовхнула
до купівлі квартири для родини

До початку пандемії дім в нашому з дружиною житті займав не надто важливе місце, адже ми весь час працювали, я – в IT-компанії, вона – вчителем у школі, бачилися ми лише вечорами. Жили в орендованій квартирі, де нас загалом усе влаштовувало.

Буквально за пів року до початку пандемії в нас народилася дитина. Дружина почала більше часу проводити вдома з дитиною, я так само намагався все частіше бути з ними, щоб допомагати та бачити, як дитина зростає. З того часу дім став для нас уже більш вагомим місцем, але все одно це залишалася та сама орендована квартира, нехай і з добрим ремонтом, але все ж не наша. Ми не могли в ній щось змінити, зробити так, як нам подобається, купити меблі, які б хотіли.

Перший локдаун і перші
думки про купівлю квартири

Коли почався перший локдаун, я на три місяці був змушений перейти на дистанційну роботу та до літа працював з дому. В однокімнатній квартирі з дружиною та дитиною це було дуже складно. Дитина маленька, їй постійно треба то їсти, то спати, а тобі нема куди сховатися від цього та попрацювати. І поступово почали закрадатися думки, що треба розширювати квадратні метри: і для власного комфорту, і для зручності всієї родини.

Найпростіший варіант, коли орендуєш квартиру – це просто знайти більшу. Промоніторивши ринок, я був здивований, що, попри те, що люди ніби виїжджають, бо немає роботи, немає напливу студентів, ціни не знижуються, а, навпаки, зростають. І хороша двокімнатна квартира в комфортному для нас районі коштує приблизно 13 000–14 000 гривень, і це далеко не в центрі. Ми на той час платити 8000 грн на місяць, плюс комунальні. Оренда більшої квартири виходила для нас трохи задорогою.

Пошуки варіантів

Почали шукати інші варіанти. Спочатку я розглядав різні програми з допомоги придбання житла молодим сім’ям. Є, наприклад, «Київ. Молодь. Житло», на яку я подав заявку, її розглянули та прийняли. Але я виявився 779-м у черзі, а це на роки. Тому я зрозумів, що варто розглядати інші варіанти та зупинився на купівлі квартири в іпотеку. Проаналізував багато варіантів житла та банків, із їхніми умовами та зобов’язаннями з виплат.

Звичайно, беручи кредит, завжди є певні хвилювання. Ніхто не любить жити в кредит, і це доволі довга історія, якщо йдеться про квартиру, а не пральну машину.

Ти маєш бути впевненим у завтрашньому дні, що в нашій країні виходить не завжди. Але ми наважилися на такий борговий обов’язок, зокрема, щоб я міг не їздити на роботу, працювати з дому та не приносити вірус додому, адже тоді страх наразити свою родину на небезпеку стає в рази менший. Ми спеціально брали кредит на максимальний термін, щоби зменшити вартість щомісячного платежу, щоб сума була такою, яку б за будь-яких обставин ми могли покривати. Розглядали саме банківський кредит, орієнтувалися на вигідні умови та відсоткову ставку. Зараз, наприклад, у нас є фінансові можливості, ми виплачуємо набагато більшу частку, ніж планували.

ProCredit Bank пропонує кредит на власне житло для клієнтів від 21 до 65 років. І ніяких черг вистоювати не потрібно – банк ухвалює попереднє рішення про кредитування протягом одного дня. Головні умови – це бути резидентом, отримувати від 30 000 гривень офіційного доходу та відповідально оцінити свої майбутні фінансові можливості.

Свобода та затишок

Квартиру ми придбали в серпні, на початку вересня заселилися. Зупинилися на двокімнатній квартирі на вторинному ринку, що не потребувала серйозного ремонту. Зараз уже більше піклуємося про інтер’єр, затишок і комфорт – ось ці моменти, власне, і дарують відчуття своєї квартири, свого дому та свободи дій.

Живучи в орендованій квартирі, на тебе тисне те, що ти не можеш нічого змінити, і від цього стає психологічно важко, починаєш через це грузитися. А маючи цю свободу, ти переосмислюєш цінність власного житла.

До пандемії в нас навіть думки про купівлю не було. Коли ми з дружиною познайомилися, я був противником власного житла, тому що за ті гроші, які в Києві коштує нерухомість, я можу все життя орендувати та не бути прив’язаним до якогось одного місця. Я навіть не знав, де хочу жити. У мене були думки поїхати в Європу чи в Америку й обтяжувати себе купівлею нерухомості взагалі не хотів.

Але з появою родини та приходом ковіду я зрозумів, що нам потрібен власний куточок, де ми можемо спокійно перечекати цей час, щоби з нами нічого не трапилося. І при цьому не залежати від власника, який захоче раптово підняти вартість квартири чи взагалі її продати.

Для кожної людини, особливо сімейної, дім, звичайно, має особливе значення.

Сьогодні я сюди не просто повертаюся після роботи, я перебуваю тут 24/7. Це світ, у якому я живу.

У ньому має бути комфортно та затишно, я маю відчувати себе тут розслабленим і щасливим і тішитися особливими моментами з родиною. Це дуже важливо, коли важливі емоції проживаються саме у власному домі, де все саме так, як ти хочеш.

Оксана
й Остап Буряк

графічна дизайнерка та продуктовий стратег, живуть із чотирирічним сином 

Пандемія надихнула відбудувати закинутий будинок посеред гір

Остап: Ми живемо в Києві, в нас однокімнатна квартира у спальному районі. До пандемії я щодня їздив в офіс, працював у Banda Agency, постійно був у центрі міста, а додому приходив фактично тільки ввечері.

Оксана: Я ж із дитиною проводила чи не весь час удома, оскільки працюю на фрилансі дизайнером, лише на кілька годин ми з малим виходили на прогулянку.

Остап: Під час першого локдауну, коли я не міг ходити на роботу та змушений був працювати вдома, я облаштував собі окремий офіс на балкончику, бо інакше я б, напевно, просто здурів. Дуже важко було перебувати постійно всім в одному просторі, але якось ми намагалися перебути цей час.

саме пандемія нас надихнула, що свій дім – це круто, і це порятунок у такі часи

На карантині нас якось запросили друзі на кілька днів пожити за місто, де вони орендували будинок. Відчувши цей простір, ми наче перевели подих. Звичайно, нам завжди дуже хотілося розширитися, але ми просто навіть не уявляли, як це зробити, бо орендувати будинок у Києві – це дуже дорого, ми навіть не розглядали таку можливість.

ОКСАНА: Коли почалася перша хвиля пандемії, мені насправді було страшно кудись виходити, моторошно від цього незнання та небезпеки, яке чатує будь-де. Але весь час сидіти вдома з дитиною – це теж катастрофа. Ми намагалися виходити гуляти в більш тихі місця, в нас тут неподалік є село, Жуляни, де зовсім немає людей, ти ходиш цими вуличками та відчуваєш себе, наче в селі – паркани, тиша, спокій, навіть машин немає. Тоді ми вкотре зрозуміли, що хотілося б мати своє таке віддалене місце, дім. І хоча раніше ми будинок узагалі не розглядали, саме пандемія нас надихнула, що свій дім – це круто, і це порятунок у такі часи.

ОСТАП: І якось ми просто згадали: «Стоїть же ж хата в селі, чого ми раніше не додумалися переїхати та весь карантин там пробути?!».

ОКСАНА: Так, у нас стояв будинок у селі в Закарпатській області, в якому колись жила моя прабабуся. Після її смерті там довго ніхто не жив, хата була закинутою, адже продавати її було невигідно, оскільки вона й коштує дешево, й там ніхто не купує, бо всі, навпаки, намагаються виїхати із села.

Вдала спроба

Оксана: Звичайно, в нас були певні побоювання, але ми вирішили почати з того, що спробуємо пожити там у теплий період, нам же ніхто не заважає просто приїхати та пожити. Так, туалет там на вулиці. Води в хаті немає, і її треба з криниці носити. Але загалом, улітку, коли тепло – там можна жити. І ми вирішили провести такий тестовий режим, а потім уже відштовхуватися від своїх емоцій, відчуттів. Ми не переїжджали назовсім.

Остап: Поживши певний час, ми відразу відчули, що нам подобається. Природа, чисте повітря, тиша, не чути жодних звуків, ти навіть не чуєш дороги, бо вона дуже далеко. І ця разюча різниця з містом, коли все дуже повільно. Ніхто нікуди не спішить, і з часом ти теж починаєш уповільнюватися. Якби не школа для дитини – ми би, напевно, повністю туди й переїхали.

Мені було важливо розуміти, що це моє, і я зараз зроблю тут затишок

Оксана: Перше, що ми одночасно оцінили – це простір. У будинку в нас у кожного є своя окрема кімната, кожному є, де сховатися, мати своє місце, бо в однокімнатній квартирі всім дуже важко. Ми ніби звикли жити всі разом, чимось поступатися, йти на компроміси, але хотілося свого простору, а в нас він був можливий тільки у ванні або на балконі, і це дуже важко.

Дитина в нас фактично все літо провела на вулиці. Він просто взув якесь взуття – і вийшов, не треба довго вдягатися, збиратися, ти не переймаєшся, як він спуститься, як їхатиме в ліфті. Двері в нас постійно відкриті, він у будь-який момент може вийти гуляти.

Відчуття, що це все твоє, це твій дім – воно дійсно прокинулося відразу. З першого дня хотілося облаштувати все для власного комфорту та затишку. В мене очі горіли, я перший тиждень навіть не сідала, просто все розставляла, перемивала, облаштовувала. Мені було важливо розуміти, що це моє, і я зараз зроблю тут затишок.

З часом ми навіть вирішили завести курей. А ще почали сортувати сміття, бо там його просто нема куди викидати. Пластик – вивозили в місто, органіку – закопували. Мені особисто подобалися фізична праця та це облаштування власного комфортну в нових умовах: щоби попити чай – треба принести відро води, щоб було, чим вмиватися – треба принести багато відер води.

Відновити та відчути
місце сили

Оксана: Так ми вирішили поступово відбудовувати дім. Для того, щоб потрохи проводити ремонтні роботи, ми користуємося кредиткою. Зараз, поки ми в Києві, майстри там працюють. Вони зроблять частину роботи – ми їм оплачуємо, вони далі роблять – ми оплачуємо.

У ProCredit Bank також є послуга «Інвестиційний кредит», що дозволяє позичити кошти на ремонт, утеплення та технології енергоощадження. Це зручно, тому що вам не потрібно вносити заставу, немає складного процесу отримання, а відсоткова ставка – 17% річних, а не 62%, як зазвичай за кредитними картками. Для того, щоб отримати кредит на ремонт, вам має бути від 21 до 65 років і ви маєте отримувати від 25 000 гривень офіційного доходу. Максимальна сума кредиту – мільйон, а максимальний термін – 60 місяців.

Остап: Завдяки пандемії я дуже оцінив роботу віддалено та цю можливість працювати з будь-якої точки. Те, що ми зараз хочемо частково жити в селі, стало можливо лише завдяки коронавірусу. Оскільки раніше в мене навіть думка не закрадалася, що можна якось віддалено від роботи, офісу жити та працювати. Після першої хвилі пандемії я змінив компанію, а оскільки вона базується за кордоном, їм узагалі байдуже, де я перебуваю.

Дім – це місце сили, місце відновлення, перепочинку від світу й обставин. Тут ти можеш бути собою в найвразливішому стані, це суперважливе місце.

Чим для нас відрізняється дім тут, у Києві, й дім там: дім у Києві дуже різко закінчується твоїми дверима, кордон мого під’їзду – це вже вороже місце, хтось постійно ходить, тиняється. Там дім не закінчується дверима, він закінчується парканом, але до нього ще є величезна територія. Немає цих бар’єрів, щоби вийти на повітря, – одягнутись, зібратись, – просто закрив ноутбук, перетнув поріг і я вже на природі. Якщо місто тягне з тебе енергію, то ось та тиша, спокій, повітря – наповнюють тебе енергією. Ми приходимо додому, щоб поставити себе на зарядку, там ця зарядка відбувається швидше, і ти почуваєшся набагато безпечніше.

Дарі Чернікова

власниця ювелірного бренда,
живе з хлопцем, трьома кішками
та котом

Пандемія підштовхнула придбати власне житло, де можна жити
за своїми правилами

Більшість свого часу я проводжу вдома: саме тут я працюю, лише раз на тиждень виїжджаючи в майстерню. Я завжди винаймала житло. Спочатку кімнату, потім квартиру, найчастіше в стані «ремонт від забудовника» з облізлими шпалерами та дешевою плиткою. Пізніше переїхала в приватний будинок на 100 м², з кращим оздобленням стін, де все було доволі симпатично, але не без нюансів з опаленням, щілинами у вікнах та іншими базовими «незручностями». І, зокрема, не без конфліктних власників.

Коти, переїзди та шпалери
в квіточку

У мене не такий великий дохід, щоб я могла легко за пів року накопичити на квартиру, це вже було б питання компромісів і надривів. А вартість оренди складала 12 000 та ще приблизно 3000 грн за опалення, і це було для нас без якоїсь напруги. Тому я особливо не розглядала варіант купівлі власного житла. Водночас ми з хлопцем досить довго терпіли неетичне поводження хазяїв. Останньою краплею та переламним моментом стала дуже неприємна історія з власниками, яка трапилася під час першого локдауну, і я вирішила, що більше так не можу, треба шукати інше житло.

На дворі карантин, а в мене ще три кішки з котом, на яких нікого не вмовиш. У власників одразу стоїть умова «без дітей і тварин»

Спочатку я все ж шукала варіанти оренди, дивилася сайти й укотре стикнулася або з жахливими цінами, або з жахливими умовами, адже з тваринами частіше пускають в якісь дуже занедбані квартири. І коли вже не вистачило сил терпіти таке ставлення до себе – від інтер’єрів зі шпалерами у квіточку, від купи обмежень, та й від самої процедури регулярних переїздів, яка є недешевим задоволенням – оплата вантажників, сплата за кілька місяців наперед, при цьому залишається розуміння, що в будь-який момент власник може передумати або продати квартиру, я подумки дійшла до купівлі.

Перший внесок

Я почала думати, як би це зробити, в кого, якщо що, позичити гроші. Я мала певні збереження, приблизно €15 000, але вирішила, що вони підуть на ремонт. Знайшовши варіант для купівлі квартири, я позичила гроші в брата та в подруги, яких вистачило на перший внесок, і пішла оформлювати кредит.

не бачила різниці, чи платити власнику, чи виплачувати кредит

Зупинилася на однокімнатній квартирі-студії. Кредит я взяла на довгий час, на 20 років, і щомісячна плата в мене вийшла трохи менше, ніж я сплачувала за оренду, тож не бачила різниці, чи платити власнику, чи виплачувати кредит. Навіть 20 років, навіть якщо фактично я заплачу подвійну ціну цієї квартири, бо навряд чи, шукаючи іншу оренду, я б знайшла дешевше житло.

Немає вибору – немає страху

Звичайно, беручи кредит, є певні хвилювання. Наприклад, що може змінитися відсоткова ставка. Це багато кого зупиняє, але не в моєму випадку – бо в мене не було вибору, все одно б треба було виплачувати оренду. Важливим було те, що в мене тварини, я хочу жити з нормальним дизайном і не мати справи з нашим ринком оренди, адже завжди залишається страх, що тебе виженуть.

Важливим було те, що в мене тварини, я хочу жити з нормальним дизайном і не мати справи з нашим ринком оренди, адже завжди залишається страх, що тебе виженуть.

Перед кредитом страху не було, бо фактично в мене не було інших варіантів. Я не можу та не хочу повернутися до «рідного» міста, жити з батьками зовсім не варіант. У мене були лише сумніви стосовно того, чи брати кредит так надовго, чи на менший термін і щомісяця сплачувати значну суму. Та наразі в мене щомісячна плата – 10 000 гривень, що менше моєї минулої орендної плати. Були також хвилювання через можливі «підводні камені», але з приводу цього я все дуже детально вивчала, вичитувала кожну літеру в договорі й консультувалася з різних питань.

У ProCredit Bank прозорі умови кредитування й індивідуальний підхід до кожного клієнта. Консультант завжди розповість вам усі деталі договору, розкаже про додаткові витрати й реальну ставку. Так, номінальна ставка у ProCredit Bank складає 11%, кредит можна оформити на житло, вартістю від мільйона до 15 мільйонів гривень. Відповідно, від суми вашого кредиту вираховується реальна ставка, що враховує всі супутні витрати.

Вважаю, що краще придбати власне житло, а там уже, якщо буде потреба, – просто продати. Для мене наявність кредиту не стане перепоною до переїзду, якщо виникне таке питання, адже я просто можу зняти заборону на продаж, продати її, повернути гроші банку та поїхати. Через низку обов’язків – кредит, ремонт і все інше, я поки ще не встигла до кінця відчути якихось кардинальних змін. Але в будь-якому разі є ось це відчуття, що це своє, тебе звідси ніхто не вижене, ти зробила тут усе так, як тобі подобається. Є місце, куди ти можеш повертатися, і від цього стає трішки спокійніше.

Кредит – це крок до мрії
про власне житло

Але цей крок має бути виваженим
і (бажано) без помилок :)

Кредит – це крок до мрії
про власне житло

Але цей крок має бути виваженим
і (бажано) без помилок :)

Ірина Малюк,

керівниця з роботи з приватними клієнтами
ProCredit Bank

Розповідаємо про найбільші 5 помилок,
які ми допускаємо під час вибору кредиту
та як їх уникнути

Обрати непрозорий банк із сумнівною репутацією

Пам’ятайте, існує вимога НБУ, згідно з якою банк має повідомляти клієнта про всі-всі витрати й умови кредитування. Але, на жаль, деякі банки ігнорують це правило. Якою б хорошою не була реклама та відсоткова ставка, дослідіть відгуки клієнтів про банк на незалежних фінансових ресурсах.

Не вивчити деталі кредитної угоди

Перед підписанням угоди завжди запитуйте менеджера саме про реальну ставку за кредитом, яка, на відміну від номінальної, враховує всі витрати за ним. Це відсоткова ставка за кредитом, комісія за видачу, страхування застави, комісія за обслуговування рахунку.

Переоцінити свою платоспроможність

Кредит на житло – це 5–15 років регулярних платежів. Тому спершу варто тверезо оцінити свою платоспроможність у майбутньому. Враховуйте такі статті можливих витрат, як лікування, відпустки, заміна авто чи побутової техніки. Чи як зміняться витрати, коли, наприклад, з’являться діти, а коли вони виростуть? Часто позичальники применшують потенційні витрати, плануючи «затягнути паски» та здійснювати лише найнеобхідніші купівлі. Проте навряд чи вдасться втілювати такий режим економії протягом 10−15 років. Окрім того, є коливання валютного курсу, що впливає на ціни на товари й послуги та, відповідно, на вашу загальну платоспроможність. Також бажано, щоб щомісячний платіж за житло не перевищував 40% від сукупного доходу родини.

У ProCredit Bank, згідно з правилами НБУ, розмір вашого кредиту та платежу не залежить від валютних коливань. Це якраз і вигідно вирізняє банківський кредит на житло від розстрочки від забудовника. Максимальний термін кредитування – 15 років, а максимальна сума кредиту – 15 мільйонів гривень.

Не продумати найгірші варіанти

Нікому не подобається думати про негатив, проте перед отриманням кредиту важливо уточнити: чи можливі кредитні канікули, який штраф і пеня, чи можна продати предмет застави. Чого точно робити не можна – це уникати спілкування з банком, який видав кредит. У разі непередбачуваних подій рекомендується мати фінансову подушку безпеки в розмірі не менше шести платежів за кредитом.

Я б назвала три основні параметри, за якими потрібно обирати банк для іпотеки. Це умови кредитування (ставка та комісії), прозорі та зрозумілі умови угоди, швидкість ухвалення рішення. «ПроКредит» яскраво вирізняється в цьому на тлі конкурентів, які неякісно консультують або тижнями не можуть дати рішення. Так, банків для обслуговування в Україні багато, проте лише одиниці готові надати вигідні умови та високу якість обслуговування. Це підтверджують відгуки наших клієнтів. Так, нас цінують за простоту, чесність і прозорість умов і професіоналізм у всьому, що ми робимо.

Матеріал підготовлено за підтримки