Робота руками – це новий чорний. Утомлені діджиталом, ми повертаємося до глини, заліза, фарби, аби створити щось фізичне. Справжнє.

Філософія сміливості та творчості близька американському віскі Bulleit, яке формує навколо себе спільноту творців. Разом із брендом ми продовжуємо серію історій «Мрії, сильніші за страх» про людей, які створюють. Говоримо з ними про те, як наважитися на своє виробництво, про задоволення від ручної праці, самореалізацію й азарт.

Наші наступні герої – Максим Гавриленко й Акім Карпач, які роблять неможливе та виготовляють екоокуляри з кави. Про їхній бренд Ochis писали Forbes, BBC, CBS, NBC, а його вироби замовляють люди у всьому світі. Говоримо про сімейну справу, з якої все переросло у власний бізнес, про важливість вміння швидко діяти та шукати нестандартні рішення, а також про те, чому в колабораціях важливо мати спільні цінності.

Коротка історія
бренда окулярів

~19  

80

90

   20  

12

15

18

19

20

Мої батьки познайомилися на заводі оптичного скла в Ізюмі, де працювали.

Завод розвалився, батьки викупили партію окулярів, переїхали до Києва та відкрили невеличку оптику з ремонтом виробів. З часом почали закуповувати вінтажні моделі в європейських виробників. Мені тоді було років 10 і я чітко пам’ятаю, як усе це відбувалося – все моє дитинство по суті пройшло навколо лінз, оправ і дуг.

Я з головою поринув у сімейну справу та став допомагати батькові. Якщо довго варитися в одній сфері, то вона затягує. У тому ж році я відкрив сайт нашої оптики, що було незвичним явищем для цієї сфери. Ми були успішні як ніколи.

Після кількох злетів і падінь, спроб створити власні проєкти та втілити в життя кілька сміливих ідей, я покинув справу та залишив її батькам.

Одного ранку я прокинувся з думкою: «Мені потрібно робити свої окуляри». Але потрібно було щось нове, навіть інноваційне, за чим будуть іти й що буде вирізнятися на вже досить прогресивному ринку. Дома в підвалі я облаштував власну майстерню та став експериментувати.

Пів року я пробував різні варіанти. Я приходив у відділ зі спеціями в супермаркеті та придивлявся до тих, які потенційно могли стати основою моїх окулярів. У справу йшли, наприклад, куркума та петрушка, але щось постійно було не так – матеріал виходив неміцний, а колір занадто специфічний. Аж поки моя вже колишня дівчина не запропонувала мені варіант кави. І я подумав: «Точно! Кавової макухи багато, її просто викидають, до того ж із неї вийде універсальний чорний колір».

Я створив свою першу модель окулярів із кавової макухи. Звісно, її якість була набагато гіршою, ніж сучасні екземпляри – це та річ, яка потребує постійного вдосконалення.

Я зробив окуляри з кави, але що ж далі? Треба ж їх якось продавати та просувати цю ідею. Тому я почав спілкуватися з різними ЗМІ, написав у кілька з них із пропозицією розповісти про мій проєкт. Деякі зробили перші публікації про Ochis.

Десь наприкінці літа я зрозумів, що це цікаво громадськості, і вирішив піти на краудфандингову платформу Kickstarter. Тоді вдалося зібрати $13 000, але завдяки цьому я зрозумів, що потрібні люди, які будуть допомагати робити крутий контент. Я почав шукати фотографів, так ми познайомилися з Акімом, який зараз є моїм повноправним партнером.

Сплеск зацікавленості міжнародних ЗМІ до нашого проєкту. Це період, коли в мене просто розривався телефон від пропозицій розповідати, просувати, створювати разом, співпрацювати, інвестувати. Середина 2019 року була у вогні, тоді ми зосередилися на онлайн-замовленнях, але зрозуміли, що не справляємося. Охочих було стільки, що збиралися черги та страждав наш клієнт-сервіс. Потрібно було рухатися вперед і розширювати команду.

Виросли з домашнього офісу та знайшли приміщення на Відрадному проспекті, яке буквально за тиждень до початку карантину орендували.

З березня до червня 2020 року ми займалися створенням майстерні, повноцінного виробництва, яке дозволить нам робити окуляри – вже в інших якості, кількості та з більшою командою. А ще налагодили супершвидку доставку – зараз ми протягом 2–5 днів доставляємо в будь-яку точку світу, – сильно прокачали якість, переробили сайт.

~1980

~1990

2012

2015

2018

2018

2019

2020

Мої батьки познайомилися на заводі оптичного скла в Ізюмі, де працювали.

Завод розвалився, батьки викупили партію окулярів, переїхали до Києва та відкрили невеличку оптику з ремонтом виробів. З часом почали закуповувати вінтажні моделі в європейських виробників. Мені тоді було років 10 і я чітко пам’ятаю, як усе це відбувалося – все моє дитинство по суті пройшло навколо лінз, оправ і дуг.

Я з головою поринув у сімейну справу та став допомагати батькові. Якщо довго варитися в одній сфері, то вона затягує. У тому ж році я відкрив сайт нашої оптики, що було незвичним явищем для цієї сфери. Ми були успішні як ніколи.

Після кількох злетів і падінь, спроб створити власні проєкти та втілити в життя кілька сміливих ідей, я покинув справу та залишив її батькам.

Одного ранку я прокинувся з думкою: «Мені потрібно робити свої окуляри». Але потрібно було щось нове, навіть інноваційне, за чим будуть іти та що буде вирізнятися на вже досить прогресивному ринку. Дома в підвалі я облаштував власну майстерню та став експериментувати.

Пів року я пробував різні варіанти. Я приходив у відділ зі спеціями в супермаркеті та придивлявся до тих, які потенційно могли стати основою моїх окулярів. У справу йшли, наприклад, куркума та петрушка, але щось постійно було не так – матеріал виходив неміцний, а колір занадто специфічний. Аж поки моя вже колишня дівчина не запропонувала мені варіант кави. І я подумав: «Точно! Кавової макухи багато, її просто викидають, до того ж із неї вийде універсальний чорний колір».

Я створив свою першу модель окулярів із кавової макухи. Звісно, її якість була набагато гіршою, ніж сучасні екземпляри – це та річ, яка потребує постійного вдосконалення.

Я зробив окуляри з кави, але що ж далі? Треба ж їх якось продавати та просувати цю ідею. Тому я почав спілкуватися з різними ЗМІ, написав у кілька з них із пропозицією розповісти про мій проєкт. Деякі зробили перші публікації про Ochis.

Десь наприкінці літа я зрозумів, що це цікаво громадськості, і вирішив піти на краудфандингову платформу Kickstarter. Тоді вдалося зібрати $13 000, але завдяки цьому я зрозумів, що потрібні люди, які будуть допомагати робити крутий контент. Я почав шукати фотографів, так ми познайомилися з Акімом, який зараз є моїм повноправним партнером.

Сплеск зацікавленості міжнародних ЗМІ до нашого проєкту. Це період, коли в мене просто розривався телефон від пропозицій розповідати, просувати, створювати разом, співпрацювати, інвестувати. Середина 2019 року була у вогні, тоді ми зосередилися на онлайн-замовленнях, але зрозуміли, що не справляємося. Охочих було стільки, що збиралися черги та страждав наш клієнт-сервіс. Потрібно було рухатися вперед і розширювати команду.

Виросли з домашнього офісу та знайшли приміщення на Відрадному проспекті, яке буквально за тиждень до початку карантину орендували.

З березня до червня 2020 року ми займалися створенням майстерні, повноцінного виробництва, яке дозволить нам робити окуляри – вже в інших якості, кількості та з більшою командою. А ще налагодили супершвидку доставку – зараз ми протягом 2–5 днів доставляємо в будь-яку точку світу, – сильно прокачали якість, переробили сайт.

Хто створює окуляри з кави

Коли майстерня розташовувалася ще в підвалі батьківського будинку, в мене була тільки одна помічниця, а виробництвом займався я сам.

У кінці 2018 ми познайомилися з моїм партнером Акімом, який спочатку мав просто зробити круті фотографії продукції. В Акіма були особисті інтереси – він носив окуляри та ніяк не міг знайти хорошу пару. Якось він запропонував мені розробити власний дизайн, я погодився – й так понеслася наша плідна співпраця. Зараз Акім – це дуже близька мені людина, з якою ми в компанії робимо все разом. На ньому здебільшого весь креатив та артдирекшн.

Зараз у команді приблизно 17 осіб – більшість із них на виробництві, а інша частина займається адміністративними справами, контентом і піаром.

Технологія виробництва: ручна праця та екопідхід

Ми робимо міцні окуляри з кави – це не просто дрібничка або аксесуар, це реально якісний товар. Коли їх потрібно викидати, то оправу легко екологічно утилізувати: вийняти лінзи та металеві шарніри, кинути в землю або в компостер – і все це перетворюється в добриво. Кожна модель опрацьовується до досконалості, а потім усі деталі збираються вручну.

Збір кавової макухи

Є кав’ярні, які поділяють наші цінності – це дуже важливо. Ми навіть не хочемо постійно говорити про екологічність, тому що це норма, до якої рано чи пізно прийдуть усі. Ці кав’ярні постачають нам макуху, ми її сушимо, мелемо в потрібну фракцію та пресуємо у пресформах із біополімером на рослинній основі.

Моделювання

Далі ці пластини поміщаються на фрезерувальні 3D-верстати й за нашими 3D-моделями, які ми заздалегідь робимо, створюється потрібна форма. Потім майстри збирають їх, пришліфовують і доводять до м’якого «оксамитового» стану. Потім встановлюють лінзи й упаковують готовий екземпляр.

Моделювання

Далі ці пластини поміщаються на фрезерувальні 3D-верстати й за нашими 3D-моделями, які ми заздалегідь робимо, створюється потрібна форма. Потім майстри збирають їх, пришліфовують і доводять до м’якого «оксамитового» стану. Потім встановлюють лінзи й упаковують готовий екземпляр.

Оптика

Лінзи нам постачають світові компанії, контакти яких у мене були ще з минулого досвіду роботи в оптиці. У нас їх дуже багато в лінійці – кастомні, з діоптріями, сонцезахисні. За основу беремо лінзи, які виготовлені із триацетату целюлози – це перероблена бавовна. На цей час це, напевно, найбільш екологічний варіант на ринку, якщо не враховувати скло, але з ним не все так просто.

Як я вже казав, окуляри ми збираємо вручну. Ручна праця – це індивідуальність. Людина відчуває краще, ніж машина, і фінальні штрихи завжди за нею. Це творчість і глибший рівень. Я майже відчуваю виріб, якщо роблю його своїми руками. Зараз уже не роблю окуляри сам, як було на старті проєкту, але будь-який процес, який впроваджую, особисто сідаю та тестую. Шліфую, полірую, з’єдную, дивлюся, як це працює, і тільки потім передаю далі майстрам.

Що пропонує Ochis

 

У нашій лінійці 22 моделі окулярів, але наш головний фокус навіть не на дизайні, а на функціональності. Ці окуляри повинні бути зручними для людини в повсякденному носінні, коли під вечір не болить голова.

Нашу оправу можна самостійно налаштувати під форму голови та вуха – вона легко гнеться. Це прийшло ще з минулого досвіду роботи в оптиці – нашу сімейну майстерню дуже любили та знали за те, що ми ідеально підганяли окуляри під людину.

У нас було 7 різних форм, а буквально на тижні ми додали ще 15 моделей у двох кольорах – і всі вони різні. Найближчими роками будемо додавати ще більше, тому що дозволяють технології.

Що пропонує Ochis

  • У нашій лінійці 22 моделі окулярів, але наш головний фокус навіть не на дизайні, а на функціональності. Ці окуляри повинні бути зручними для людини в повсякденному носінні, коли під вечір не болить голова.
  • Нашу оправу можна самостійно налаштувати під форму голови та вуха – вона легко гнеться та не ламається. Це прийшло ще з минулого досвіду роботи в оптиці – нашу сімейну майстерню дуже любили та знали за те, що ми ідеально підганяли окуляри під людину.
  • У нас було 7 різних форм, а буквально на тижні ми додали ще 15 моделей у двох кольорах – і всі вони різні. Найближчими роками будемо додавати ще більше, тому що дозволяють технології.

Про факапи та роботу над помилками

Факапи на початку шляху були кожного дня – окуляри ламалися, затримували доставку, на пошті губилися замовлення. Були навіть історії, коли пошта губила посилку, клієнт був, звичайно ж, цим фактом не дуже задоволений, ми надсилали ці ж окуляри знову, а пошта в черговий раз їх проґавила. У результаті клієнтові потрібно повернути гроші, він розчарований, дві пари окулярів втрачені. А наша вина тільки в тому, що ми вибрали цей сервіс доставки.

Проте без факапів у бізнесі ніяк. Вони загартовують і роблять сильнішим, дають шанс виправитися та зробити все правильно. До того ж невиправних помилок не буває. Те, що відбувається – просто відбувається, а найрозумніше, що ми можемо зробити, це правильно відреагувати.

Був кумедний випадок, коли одна клієнтка чотири рази замовляла одну й ту саму модель, тому що попередню з’їдала собака. Окуляри пахнуть кавою й, можливо, приваблюють цим тварин.

Проте без факапів у бізнесі ніяк. Вони загартовують і роблять сильнішим, дають шанс виправитися та зробити все правильно. До того ж невиправних помилок не буває. Те, що відбувається – просто відбувається, а найрозумніше, що ми можемо зробити, це правильно відреагувати.

Був кумедний випадок, коли одна клієнтка чотири рази замовляла одну й ту саму модель, тому що попередню з’їдала собака. Окуляри пахнуть кавою й, можливо, приваблюють цим тварин.

Клієнти з усього світу

Ми не ставили ніяку рекламу та не намагалися сильно промотувати продукцію – всі клієнти, які в нас є, це органічний ріст. Здебільшого завдяки ЗМІ, тому що є дуже велика кількість публікацій, про які ми навіть не знаємо. Після того, як інформацію про нас поширили мало не всі українські медіа, прокинувся й міжнародний ринок. Була цікава історія, як журналістка з Reuters летіла в літаку, розгорнула журнал, який там був, і побачила статтю про нас. Тут-таки вона вирішила, що повинна теж написати про проєкт і завітала в гості до мене в майстерню. Після цього про нас стали писати всі: BBC, CBS, NBC, Forbes.

Ми надсилали наші окуляри у США, Європу, Японію – Австралію – це топкраїни. Але насправді у списку є Африка, Індія, Китай, Корея, Бразилія, Португалія, Перу, Чилі. Ми були та є, здається, всюди. В Україні, на жаль, ринок не так розвинений, та й ціна для нього в нас досить велика – $130–150.

Цей проєкт окулярів не просто бізнес – це все життя: сил на нього йде нереально багато. Тому коли клієнти телефонують і кажуть приємні слова подяки, це наповнює енергією та вірою. Але, з іншого боку, негативний фідбек теж має позитивний уплив – змушує рухатися далі, працювати над своїми помилками та думати, як усе поліпшити.

Значення колаборацій для бренда

Цінність колаборацій для нас – в ідеї. Те, що ми просуваємо та про що говоримо, не просто про бізнес, а про глибші цінності. Віримо, що варто бути відкритими, чесними, допомагати одне одному та вміти слухати себе. Ми за те, щоб відкриватися та ділитися своїм позитивним вайбом з іншими.

Багато хто пропонував і пропонує колаборації, але ми в цьому питанні вибагливі. Великі світові компанії та бренди хотіли зробити щось разом, але поки в нас не дуже складається. Перша наша велика колаборація сталася саме із брендом віскі Bulliet. Це взагалі дуже цікава історія. Я зазвичай ніяк не перетинаюся з алкоголем, як і Акім, але мені буквально паралельно із пропозицією про колаборацію один друг подарував дві пляшечки Bulliet. Я подумав, що це не простий збіг. А ще напій виявися дуже смачним. Ми також подивилися на попередні історії співпраці бренда Bulleit із різними крафтовими виробниками та як круто це виглядає. Дослідили й сам бренд віскі та його цінності – повагу до крафту та ручної праці, – і подумали, що тут усе може вийти. Це, напевно, найважливіше, коли є синергія й ви відчуваєте одне одного, коли у вас одна хвиля.

Разом ми створили класичну модель сонцезахисних окулярів «Денді» – нашу найпопулярнішу й універсальну. Для цього ми прибрали з окулярів наш логотип і, у співпраці з ювелірами, створили за індивідуальним запитом логотип Bulleit із металу з помаранчевою заливкою. Та помістили лого на лівий завушник. Це цікавий досвід, тому що подібні окуляри ми робили вперше. Вийшов непростий виріб із багатоетапною обробкою – тут і гравіювання, і заливка емаллю, і полірування. Часу на розробку лого пішло більше, ніж на його монтування в окуляри. Усього зробили 10 різних моделей окулярів із чорною оправою, різних настроїв і розмірів. Є більш чоловічі варіанти та більш жіночні. Ми результатом дуже задоволені.

Не страшно щось кидати, а потім повертатися з новими силами

А ще, не соромно просити про допомогу та шукати підтримки

Саме про цю сміливість і розповів нам Максим Гавриленко та його бренд окулярів із кави Ochis

Ця філософія близька й бренду Bulleit

У 1830-ті роки в американському штаті Кентуккі Август Буллет створив бурбон за особливою рецептурою: через високий уміст жита його смак був більш пряний і яскравий, ніж в інших бурбонів. Проте виробництво раптово припинилося, коли після кількох десятиріч успішного виробництва Август таємничо зник дорогою в Новий Орлеан разом із запасом алкоголю.

Через кілька поколінь, у 1987 році, той самий рецепт відновив його прапраправнук Том Буллет. Заради цієї сміливої мрії Том наважився на кардинальні зміни в житті: він залишив успішну кар’єру юриста та здійснив свою мрію про відновлення сімейного виробництва.

І в нього вийшло.

Сам Том завжди вважав, що частка успіху бренда належить барменам і споживачам, які передавали рекомендації з вуст в уста та розвивали все більшу прихильність до
Bulleit. Так почалася історія цілої спільноти людей, які надихаються сміливістю творити.

інші матеріали серії

Made For #1

Це люди, які
власноруч збирають будинки на колесах

Анатолій Бурбеза та його будинки Lifestylecamper, що об’їздили весь світ

Made For #2

Я з 1999 року
створюю кастомні

байки

Сергій Ткаченко та його майстерня мотоциклів Moto Voodoo Kustom

Made For #3

Що таке апсайкл
і гендерно-

нейтральний одяг?

Дизайнерка Яся Хоменко
та її шлях у дизайні

Made For #4

«Коли звучить
уперше, 
відбувається
магія»

Як Віталій Потоцький виробляє дизайнерські автономні колонки

Made For #5

Я роблю стімпанк-маски для Givenchy, Slipknot і Рідлі Скотта

Фантастичний всесвіт харків’янина Сергія Петрова та студії Bob Basset

Made For #7

ХАТИ-МАЗАНКИ
ЯК СУЧАСНЕ
ЖИТЛО?

Як столяр микола степанець повертає тренд на українську етніку

Матеріал підготовлено за підтримки