Робота руками – це новий чорний. Утомлені діджиталом, ми повертаємося до глини, заліза, фарби, аби створити щось фізичне. Справжнє.

Філософія сміливості та творчості близька американському віскі Bulleit, яке формує навколо себе спільноту творців. Разом із брендом ми продовжуємо серію історій «Мрії, сильніші за страх» про людей, які створюють. Говоримо з ними про те, як наважитися на своє виробництво, про задоволення від ручної праці, самореалізацію й азарт.

А ще разом із Bulleit ми також провели експеримент і запустили серію колаборацій із мейкерами – спільні фізичні об’єкти, аби прожити цей досвід творення. Сподіваємося, що ці історії надихнуть людей із власними ідеями пробувати їх утілити в життя.

Наш наступний герой – Сергій Петров, відомий як Bob Basset. Його артстудія створює маски для показів Givenchy, гуртів Slipknot і Korn, навіть засвітилася в рекламних роликах студії Рідлі Скотта. Говоримо із Сергієм про сімейну справу, вигорання, співпрацю зі всесвітньо відомими брендами та колаборацію з Bulleit.

Сімейна справа, що стала відомою на весь світ

19  

80

90

20  

00

04

07

08

09

10

13

14

16

17

20

Почалася історія бренда, який був і є суто сімейною справою. Тоді ми із братом Олегом робили шкіряні прикраси, обладунки тощо – те, що дало перші гроші, щоби відштовхнутися. Бренд ми назвали на честь нашого пса породи басет-гаунд, на прізвисько Боб. Шкіру для виробів ми знаходили на звалищі харківського шкірзаводу, інакше у СРСР матеріалів було не дістати. Ми буквально «пірнали» та виловлювали залишки шкіри, з якими потім епічно їхали у трамваї.

Я зробив свою першу маску жахів із пап’є-маше. Ми із братом виготовили разом десь 10 різних моделей. У хід пішли глина, пап’є-маше, гіпсовий виливок.

Я вирішив, що потрібно займатися тим, що добре виходить робити своїми руками. Це були непрості для родини часи, майже без грошей. Але ми зібралися всі разом і згадали, чим займалися в моєму дитинстві. Крім того, у нас уже була своя майстерня. Уже потім я створив інфраструктуру, завдяки якій сімейний проєкт став життєздатним.

Я вірю, що цьому світу потрібно що завгодно, але якщо ти не забезпечив ланцюжок «створення → сповіщення → продаж → створення», то проєкт загнеться

Ми почали публікувати свої роботи в інтернеті – спочатку це був LiveJournal, – а також зайшли на eBay. У цей період нам багато писали шанувальники Slipknot – просили зробити такі самі шкіряні маски, як у гурту. Ми навіть виготовили кілька штук як пряме наслідування. Саме тоді в мене зародилася думка: «Було б круто зробити маски безпосередньо виконавцям». Хто б тоді міг подумати, що ця історія матиме продовження аж у 2013 році.

Зробили шкіряний костюм, який імітував собаку, – у нього навіть були туфлі у формі собачих лап. І саме вони потрапили до ювілейного видання The New York Times Fashion Magazine. Це був мій перший досвід роботи із пресою, який виявився фантастичним. Коли стаття вийшла, ми відразу потрапили до пошукового поля – про нас почули. У цей період почалося світове божевілля, пов’язане зі стімпанком, – ми вдало увірвалися в цей швидкісний поїзд. Саме я ввів словосполучення «steampunk gas mask» і почав дійсно їх робити. До цього люди брали протигази, кріпили на них шестерні та називали це стімпанк-протигазом. Коли я почав використовувати слова «steampunk gas mask», на тому ж eBay було всього 700 запитів, а у 2014–2015 році – уже 180 000.

Це був пік нашої світової популярності. Тоді сталося особисте листування з канадським фантастом і засновником блогу «Boing Boing» Корі Докторовим – він близький друг Вільяма Гібсона, одного із творців кіберпанку. Коли Корі показав Гібсону одну з наших масок, останній сказав: «Можливо, це кращий предмет у стилі стімпанк, який я бачив у своєму житті».

Студія Рідлі Скотта знімала в Москві ролик «Паралелі» для компанії Phillips. Режисер команди сказав, що він хоче працювати тільки з нашими масками. Так і сталося.

Стиліст Панос Япаніс публікує у Vogue International 12 сторінок стилістичних фантазій із масками Bob Basset. Будинок моди Givenchy на Паризькому тижні моди представили чоловічу колекцію, до якої увійшли наші маски – представники бренда особисто звернулися до нас.

Мені написав хлопець і запитав про конкретні вироби. Їх у наявності вже не було, але ми розговорилися, і він просто написав: «Може, ти знаєш, є такий музичний колектив Slipknot – я його учасник, і мені потрібна маска». Я не шанувальник металу, але це люди, які постійно використовували маски у своїй творчості, тому я, звичайно, стежив за ними всі ці 10 років. Я описав свої стандартні умови, ми обговорили терміни та суму. Я повірив, що це Slipknot тільки тоді, коли побачив платіжку з юридично зазначеним однойменним платником. От тоді вже я очманів. Потім ця маска знялася у кліпах гурту «The Devil in I» і «Killpop», а також у кліпі співачки Авріл Лавін «Rock N Roll».

Також наші маски були в музичному фільмі «Metallica: Крізь неможливе»

Ми створили маску, яку присвятили представникам ЗМІ, що постраждали під час протистоянь на Майдані Незалежності – назвали її «Mask of Maidan». 31 січня вона була продана на eBay, а всі кошти пішли на підтримку «Громадського телебачення».

Тоді ж презентували власну колекцію «Mashrabiya» на Ukrainian Fashion Week. Одну з масок у своїй фотосесії для Flaunt Magazine використала голлівудська акторка Елізабет Бенкс.

Сайт Vogue.com назвав Bob Basset одним із дев’яти явищ української фешн-революції.

Показали свою першу персональну виставку «Створіння» в галереї «Bereznitsky Aesthetics». Об’єкти для виставки збирали із приватних колекцій у всьому світі. А також уперше роботи Bob Basset презентували в Харкові, рідному місті артстудії – під час Ночі Музеїв у «Єрмілов Центрі».

Ми відреагували на пандемію та вигадали маску, яку кожен може зробити власноруч – з аркуша паперу та резинки для грошей.

1980

1990

2000

2004

2007

2008

2009

2010

2013

2014

2016

2017

2020

Почалася історія бренда, який був і є суто сімейною справою. Тоді ми із братом Олегом робили шкіряні прикраси, обладунки тощо – те, що дало перші гроші, щоби відштовхнутися. Бренд ми назвали на честь нашого пса породи басет-гаунд, на прізвисько Боб. Шкіру для виробів ми знаходили на звалищі харківського шкірзаводу, інакше у СРСР матеріалів було не дістати. Ми буквально «пірнали» та виловлювали залишки шкіри, з якими потім епічно їхали у трамваї.

Я зробив свою першу маску жахів із пап’є-маше. Ми із братом виготовили разом десь 10 різних моделей. У хід пішли: глина, пап’є-маше, гіпсовий виливок.

Я вирішив, що потрібно займатися тим, що добре виходить робити своїми руками. Це були непрості для родини часи, майже без грошей. Але ми зібралися всі разом і згадали, чим займалися в моєму дитинстві. Крім того, у нас уже була своя майстерня. Уже потім я створив інфраструктуру, завдяки якій сімейний проєкт став життєздатним.

Я вірю, що цьому світу потрібно що завгодно, але якщо ти не забезпечив ланцюжок «створення → сповіщення → продаж → створення», то проєкт загнеться

Ми почали публікувати свої роботи в інтернеті – спочатку це був LiveJournal, – а також зайшли на eBay. У цей період нам багато писали шанувальники Slipknot – просили зробити такі самі шкіряні маски, як у гурту. Ми навіть виготовили кілька штук як пряме наслідування. Саме тоді в мене зародилася думка: «Було б круто зробити маски безпосередньо виконавцям». Хто б тоді міг подумати, що ця історія матиме продовження аж у 2013 році.

Зробили шкіряний костюм, який імітував собаку, – у нього навіть були туфлі у формі собачих лап. І саме вони потрапили до ювілейного видання The New York Times Fashion Magazine. Це був мій перший досвід роботи із пресою, який виявився фантастичним. Коли стаття вийшла, ми відразу потрапили до пошукового поля – про нас почули. У цей період почалося світове божевілля, пов’язане зі стімпанком – ми вдало увірвалися в цей швидкісний поїзд. Саме я ввів словосполучення «steampunk gas mask» і почав дійсно їх робити. До цього люди брали протигази, кріпили на них шестерні та називали це стімпанк-протигазом. Коли я почав використовувати слова «steampunk gas mask», на тому ж eBay було всього 700 запитів, а у 2014–2015 році – уже 180 000.

Це був пік нашої світової популярності. Тоді сталося особисте листування з канадським фантастом і засновником блогу «Boing Boing» Корі Докторовим – він близький друг Вільяма Гібсона, одного із творців кіберпанку. Коли Корі показав Гібсону одну з наших масок, останній сказав: «Можливо, це кращий предмет у стилі стімпанк, який я бачив у своєму житті».

Студія Рідлі Скотта знімала в Москві ролик «Паралелі» для компанії Phillips.

Режисер команди сказав, що він хоче працювати тільки з нашими масками. Так і сталося.

Стиліст Панос Япаніс публікує у Vogue International 12 сторінок стилістичних фантазій із масками Bob Basset. Будинок моди Givenchy на Паризькому тижні моди представили чоловічу колекцію, до якої увійшли наші маски – представники бренда особисто звернулися до нас.

Мені написав хлопець і запитав про конкретні вироби. Їх у наявності вже не було, але ми розговорилися, і він просто написав: «Може, ти знаєш, є такий музичний колектив Slipknot – я його учасник, і мені потрібна маска». Я не шанувальник металу, але це люди, які постійно використовували маски у своїй творчості, тому я, звичайно, стежив за ними всі ці 10 років. Я описав свої стандартні умови, ми обговорили терміни та суму. Я повірив, що це Slipknot тільки тоді, коли побачив платіжку з юридично зазначеним однойменним платником. От тоді вже я очманів. Потім ця ж маска знялася у кліпах гурту «The Devil in I» та «Killpop», а також у кліпі співачки Авріл Лавін «Rock N Roll».

Також наші маски були в музичному фільмі «Metallica: Крізь неможливе»

Ми створили маску, яку присвятили представникам ЗМІ, що постраждали під час протистоянь на Майдані Незалежності – назвали її «Mask of Maidan». 31 січня вона була продана на eBay, а всі кошти пішли на підтримку «Громадського телебачення».

Тоді ж презентували власну колекцію «Mashrabiya» на Ukrainian Fashion Week. Одну з масок у своїй фотосесії для Flaunt Magazine використала голлівудська акторка Елізабет Бенкс.

Cайт Vogue.com назвав Bob Basset одним із дев’яти явищ української фешн-революції.

Показали свою першу персональну виставку «Створіння» в галереї «Bereznitsky Aesthetics». Об’єкти для виставки збирали із приватних колекцій у всьому світі. А також уперше роботи Bob Basset презентували в Харкові, рідному місті артстудії – під час Ночі Музеїв у «Єрмілов Центрі».

Ми відреагували на пандемію та вигадали маску, яку кожен може зробити власноруч – з аркуша паперу та резинки для грошей.

Як і хто створює маски

Сила сім’ї

Bob Basset – це сімейна справа, тому майже всі мої рідні долучалися до проєкту на різних етапах. Навіть моя старша дочка вже починає входити в раж. У неї єдиної з родини є художня освіта, і я дуже хотів, щоби вона пройшла досвід майстерні.

Залежно від навантаження, з нами працює ще 6–7 людей – у кожного своя специфіка. Іноді я тільки роздаю вказівки: «Це сюди, це туди, а це ось сюди». Але я можу зробити будь-яку операцію в нашій майстерні. До того ж я придумав специфічне полірування країв шкіри, а також розробив більшу частину нашого обладнання. Коли ми починали, його взагалі не існувало – у 2000 році навіть купити хороші леза було неймовірно складно. Для певних операцій із болгарками, наприклад, нам потрібні були пелюсткові круги – зараз це досить доступна річ, а на той момент їх на весь Харків було три.

Робота руками

Створюємо вироби в майстерні, яка, якщо чесно, дуже далека від уявної картини про ідилію створення виробу. Мені здається, людям не завжди потрібно знати, де твориться магія. Це гараж – там два-три складських великих приміщення та, власне, сама майстерня. Там усюди обрізки шкіри – така творча атмосфера. А раніше в родині ще була кузня, тому в наших виробах можна зустріти метал.

У щоденній роботі я найбільше полюбляю кроїти та дуже не люблю ставити завдання іншим. Мені подобається, коли навколо все відбувається органічно та є відчуття відгуку. Коли ти робиш викрійку, відрізаєш шматки, віддаєш, а тобі повертають уже підготовлений елемент, який ти інтегруєш.

Від складного до простого

Ми стали професіоналами у виготовленні складних речей зі шкіри, але перескочили якусь початкову сходинку. Зараз я до неї повернувся та вийшов на етап створення простих речей, які раніше не виходили. Я хочу бути впевненим, що це також зможу. Наприклад, розробив власну модульну портупею. Мені стало нудно дивитися на абсолютно однакові вироби – вони ж усі в одній логіці. Тому я зробив модулі, які складаються з декількох елементів – їх можна як завгодно між собою з’єднувати та комбінувати.

Для створення масок Bob Basset використовують:

  •      шкіру
  •      кістки
  •      метал
  •      дерево
  •      камінь
  •      скло

Для кого творить Bob Basset

Продаємо ми через сайт та офлайн у магазині Gara в Києві. Я перестав вести облік масок, які продали, тому що це вже втратило сенс. Це десь понад 1000 моделей. Абсолютна більшість клієнтів у нас за кордоном, а наші маски коштують від $1000. Зрозуміло, що така ціна не з’явилася нізвідки одного дня – ми щось покращували, від чого підіймалася й вартість. Але буває, що я ускладнюю технологію, але не змінюю цінник.

Bob Basset і я як Сергій Петров живі тільки тому, що ми постійно експериментуємо

Bob Basset і я як Сергій Петров живі тільки тому, що ми постійно експериментуємо

Мої маски купують люди, які хочуть чогось, чого немає в інших, і які можуть собі це дозволити. Але для цього має бути якийсь культурний бекграунд, покупець повинен «наїстися» масовою культурою. За всі ці роки я не отримував нарікань на якість – це мене сильно гріє, але не можна розслаблятися, потрібно намагатися зробити ще краще. Звісно, у мене також є кілька масок – я їх надягаю в основному на рейви.

У популяризації бренда допомагають світові стімпанк-виставки, як «Futur anterieur», «The Great Steampunk Exhibition» і «Steampunk Art».

У популяризації бренда допомагають світові стімпанк-виставки, як «Futur anterieur», «The Great Steampunk Exhibition» і «Steampunk Art».

Про шлях від ремісника до
художника

 

Довгий час я думав, що я ремісник, і заперечував слово «художник» – соромився себе ним називати. У мене було переконання, що художник не може сам себе так назвати – це повинні зробити інші. Тому коли років 10 тому мені стали про це говорити, я й сам собі зізнався. Пішов у бік мистецтва, виставок, якихось публікацій та осмислення. Став розширювати психологічне та філософське поле своїх виробів.

Я прихильник мультитрактувань – мені приємно, коли в одному предметі помічають багато сенсів. Що більше трактувань, то більше всесвітів виріб створив. Це може бути одна базова історія, яка зовсім по-різному розказана.

Мені досі подобається те, чим я займаюся. Але для хорошого результату іноді потрібно добу стругати шматок якоїсь деревини. Зараз я можу дивитися на деякі речі та думати, що можна було зробити краще. Але ніколи не варто розглядати особистість, предмет, щось історичне поза контекстом. Тоді загубиться більша частина інформації. Саме так шедевр свого часу через десятиліття виглядає підробкою.

Про шлях від ремісника до художника

Довгий час я думав, що я ремісник, і заперечував слово «художник» – соромився себе ним називати. У мене було переконання, що художник не може сам себе так назвати – це повинні зробити інші. Тому коли років 10 тому мені стали про це говорити, я й сам собі зізнався. Пішов у бік мистецтва, виставок, якихось публікацій та осмислення. Став розширювати психологічне та філософське поле своїх виробів.

Я прихильник мультитрактувань – мені приємно, коли в одному предметі помічають багато сенсів. Що більше трактувань, то більше всесвітів виріб створив. Це може бути одна базова історія, яка зовсім по-різному розказана.

Мені досі подобається те, чим я займаюся. Але для хорошого результату іноді потрібно добу стругати шматок якоїсь деревини. Зараз я можу дивитися на деякі речі та думати, що можна було зробити краще. Але ніколи не варто розглядати особистість, предмет, щось історичне поза контекстом. Тоді загубиться більша частина інформації. Саме так шедевр свого часу через десятиліття виглядає підробкою.

У мене є така особливість – я зануда. Одного разу в мене було замовлення – маска Бетмена у стилі 20-х років ХХ століття. Для цього я вивчив зображення героя з різних джерел, щоби зрозуміти, звідки взагалі взявся цей образ чоловіка із крилами та напівзакритим обличчям. Виявилося, що насамперед це симбіоз маски бандита – класичної, а, відповідно, театральної, – і шапочки Мефістофеля з ріжками. На основі вивченого я створив свою для одного шоу в Австралії. Потім цю маску надрукував італійський Vogue. До речі, у жодній масці Бетмена його вуха не працюють, окрім моєї.

Я отримую від роботи руками задоволення. Вірю, що, окрім рук, у нас немає нічого. Наприклад, моя справа – це моє єдине джерело доходу.

У мене є така особливість – я зануда. Одного разу в мене було замовлення – маска Бетмена у стилі 20-х років ХХ століття. Для цього я вивчив зображення героя з різних джерел, щоби зрозуміти, звідки взагалі взявся цей образ чоловіка із крилами та напівзакритим обличчям. Виявилося, що насамперед це симбіоз маски бандита – класичної, а, відповідно, театральної, – і шапочки Мефістофеля з ріжками. На основі вивченого я створив свою для одного шоу в Австралії. Потім цю маску надрукував італійський Vogue. До речі, у жодній масці Бетмена його вуха не працюють, окрім моєї.

Я отримую від роботи руками задоволення. Вірю, що, окрім рук, у нас немає нічого. Наприклад, моя справа – це моє єдине джерело доходу.

Вестерн, театр і віскі

Я вірю в колаборації, це хороший інструмент виходу на нову аудиторію та можливість зробити бренд ще більш відомим. Наприклад, ми часто буваємо на фестивалях, як «Гогольфест», чи співпрацюємо з художниками, як Гамлет Зіньковський.

Моя остання колаборація – маска з брендом віскі Bulleit. Перш ніж її створити та навіть почати про неї думати, я вивчив контекст. Поспілкувався зі своїм другом, засновником київського бару Barman Dictat, – він розповів мені про особливості віскі Bulleit. Потім я скуштував сам – у мене повинно було скластися своє враження. І вже потім розпочав роботу.

Ця маска досить мінімалістична. Чому? Для мене пляшка Bulleit – це мало не класичний аптечний флакон кінця XIX – початку XX століття з мінімалістичною етикеткою. Звідси береться вся ця естетика та форма, – за принципом: «Дивіться, як воно було просто тоді». А якими в той час були костюми? Де використовували маски? Мабуть, у театрах. З цих роздумів народилася форма – трансформація венеційської маски із класичного театрального набору. Я використав саме її, тому що це іронічно – таке собі переосмислення класичного вестерну. Я також переніс написи із пляшки віскі на маску, вийшло це з четвертої спроби. Ці написи схожі на татуювання сучасних реперів на обличчі. Так ми обіграємо та міксуємо дві епохи. А цей «злегка втомлений» розріз очей я підготував спеціально – він узятий з американських фільмів.

Ця маска досить мінімалістична. Чому? Для мене пляшка Bulleit – це мало не класичний аптечний флакон кінця XIX – початку XX століття з мінімалістичною етикеткою. Звідси береться вся ця естетика та форма, – за принципом: «Дивіться, як воно було просто тоді». А якими в той час були костюми? Де використовували маски? Мабуть, у театрах. З цих роздумів народилася форма – трансформація венеційської маски із класичного театрального набору. Я використав саме її, тому що це іронічно – таке собі переосмислення класичного вестерну. Я також переніс написи із пляшки віскі на маску, вийшло це з четвертої спроби. Ці написи схожі на татуювання сучасних реперів на обличчі. Так ми обігруємо та міксуємо дві епохи. А цей «злегка втомлений» розріз очей я підготував спеціально – він узятий з американських фільмів.

Маска зроблена повністю вручну з коров’ячої шкіри, тут не було жодної комп’ютерної дії. А відтінок, який я використав, – глибокий коньячний. У класиці він означав лише одне – що це шкіра із тривалою витримкою дубильних речовин. Так само як із віскі.

Свобода – це сміливість бути не таким, як усі

Саме про це історія Сергія Петрова та його студії Bob Basset. Попри труднощі, Сергій збудував бізнес, який одночасно творчий, самобутній і прибутковий.

Ця філософія близька й бренду Bulleit

У 1830-ті роки в американському штаті Кентуккі Август Буллет створив бурбон за особливою рецептурою: через високий уміст жита його смак був більш пряний та яскравий, ніж в інших бурбонів. Проте виробництво раптово припинилося, коли після кількох десятиріч успішного виробництва Август таємничо зник дорогою в Новий Орлеан разом із запасом алкоголю.

Через кілька поколінь, у 1987 році, той самий рецепт відновив його прапраправнук Том Буллет. Заради цієї сміливої мрії Том наважився на кардинальні зміни в житті: він залишив успішну кар’єру юриста та здійснив свою мрію про відновлення сімейного виробництва.

І в нього вийшло.

Сам Том завжди вважав, що частка успіху бренда належить барменам і споживачам, які передавали рекомендації з вуст в уста та розвивали все більшу прихильність до
Bulleit. Так почалася історія цілої спільноти людей, які надихаються сміливістю творити.

інші матеріали серії

Made For #1

Це люди, які
власноруч збирають будинки на колесах

Анатолій Бурбеза та його будинки Lifestylecamper, що об’їздили весь світ

Made For #2

Я з 1999 року
створюю кастомні

байки

Сергій Ткаченко та його майстерня мотоциклів Moto Voodoo Kustom

Made For #3

Що таке апсайкл
і гендерно-

нейтральний одяг?

Дизайнерка Яся Хоменко
та її шлях у дизайні

Made For #4

«Коли звучить
уперше, 
відбувається
магія»

Як Віталій Потоцький виробляє дизайнерські автономні колонки

Матеріал підготовлено за підтримки