Наскільки гаманець потрібен у сучасному місті? Чи можуть безконтактні платежі витіснити паперових прадідів і залізний дріб’язок? Ми вирішили перевірити це на власному прикладі. The Village Україна разом з Visa проводять експеримент і на один день просять Максима Бахматова залишити готівку і навіть його платіжні картки вдома.

Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.

Максим Бахматов

бізнесмен і новатор, керівний партнер UNIT.City, голова правління Radar Tech

Максим встановив на свій телефон Google Pay два місяці тому, але досі жодного разу не скористався ним. Тому, почувши нашу пропозицію цілий день оплачувати все тільки через смартфон, з цікавістю погодився і під’єднав свою картку Visa у додаток.

«Я не з тих, хто перший біжить користуватися новими технологіями. Радше у мене просто немає вибору. Все змінюється. У мене навіть автомобіль на безконтактному ключі. Уявляєте? Просто якщо ключ в автомобілі, то він їде, якщо ні, то його не заведеш. Я б, може, краще на кінському візку їздив, але, бачите, майже ніхто так не робить. Технічний прогрес не зупинити».

Майдан Незалежності

11:00

Зустріч

Ми зустрілися з Максимом об 11 ранку в четвер біля майдану Незалежності. Чоловік енергійним кроком вийшов з готелю «Хрещатик», де уже встиг виступити на конференції.

Сьогодні я розповідав про керування проектами для бізнесменів. Прокинувся не дуже рано, о 7:30, бо конференція починалась о 9:00. А вчора, наприклад, я о 8:00 вже виступав. Зазвичай мій день починається десь о 7:00 або о 6:30.

Максим запрошує знімальну команду до свого автомобіля. Щойно ми рушили, в авто з колонок пролунав телефонний дзвінок. Максим натиснув на передній панелі кнопку гучного зв’язку.

У мене все обладнано так, щоб в автомобілі було зручно вирішувати справи. За кермом я користуюся тільки системою hands-free. Окрім щоденних поїздок на роботу та з роботи, я багато їжджу Україною: Харків, Львів, Одеса, Рівне. За рік я проїжджаю 40 000 кілометрів. У дорозі я або працюю і вирішую справи по телефону, або слухаю аудіокниги. Ще в моєму багажнику лежить ціла колекція музичних CD-дисків. Я не користуюся флешкою, тому що не знаю, як і де завантажувати музику, щоб це було легально і якісно. А купуючи диски, я точно знаю, що вони ліцензійні. В місті я вмикаю радіо «Маямі». Це нова хвиля з українським, російським, американським RnB, хіп-хопом і репом.

Кав’ярня

11:15

Перша спроба розрахуватися смартфоном

Максим перед роботою запропонував ненадовго заїхати в кав’ярню, щоб спокійно познайомитися та поговорити, бо в офісі у нього на це навряд чи буде час. Ми зупинилися у «Світі Кави» на Подолі.

Я майже не п’ю каву. У мене від неї з’явилася печія. Раніше я дуже любив капучино, але один мій знайомий біолог, якому я довіряю, прочитав лекцію про негативний вплив лактози і цукру на печінку. Однак нещодавно я почув про безлактозне молоко і задумався.

– Доброго дня, у вас є безлактозне молоко?

– На жаль, ні. Але є рослинне: мигдалеве та фундукове.

– А воно смачне?

– Цікаве.

– Зробіть тоді краще чаю та окремо мед.

Бариста ставить на тацю замовлення, і настає час Х – Максиму треба розрахуватися.

– Можна заплатити через смартфон?

Бариста простягає термінал.

– Я зараз буду робити це вперше в житті.

Максим вмикає додаток і підносить смартфон до термінала. Лунає характерний звук.

– Усе?

– Так. Усе.

– Так швидко?

– Так.

– Я більше не дівчинка в цьому плані! Перший раз завжди швидко.

– Чи можна залишити чайові безготівковим розрахунком?

– На жаль, ні. Ви перший, хто про це запитав. Але можна просто відкрити окремий рахунок.

– Можливо, після цього випадку ви це зробите.

– Так, можливо.

Ми сідаємо за столик на вулиці, щоб мати час трохи поговорити.

Я використовую кеш і картки 50 на 50. Зазвичай, гроші мені надсилають на рахунок, а я знімаю їх у банкоматі, щоб мати з собою готівку. Бувало таке, що я забував гаманець вдома, але доводилося повертатися. Просто там у мене лежать права і документи. Та й сам гаманець у мене легендарний.

У 2008 році я по роботі опинився в регіоні Ніцци, Канн, Монако. Там я зайшов у магазин Montblanc і побачив офігенний гаманець за 800 євро. Але за 800 євро, ви ж розумієте, жодний дурень собі його не купить. Це був мій день народження, я святкував його з друзями в ресторані. Після того як розплатився за вечерю, у мене залишилося 30 євро. На ці гроші ми зайшли в казино в Монако. Вхід – 10 євро, на них тобі дають 2 жетончики по 5 євро. Мої друзі брати участь у цьому не хотіли, я забрав у них 4 жетончики і пішов грати. 2 з них я розтринькав, а на решту виграв 1200 євро.

Дурні гроші прийшли і компенсували усю вечерю, а на залишок я пішов і купив собі цей гаманець. Легко прийшли – легко витратив. Я його відносив років 8, напевно. А потім, коли ми вже достатньо заробляли, мій партнер купив мені на день народження такий самий гаманець.

У моєму гаманці лежать гроші, платіжні картки, фотографії близьких людей, чеки для звітності, деякі картки зі знижками. Копійок у гаманці немає. Вони завжди лежать у кишенях і вивантажуються в спеціальне відро. Я ще жодного разу не спустошував його. «Він відклав на чорний день так багато, що чекав його з нетерпінням». Це про моє відро!

Я не знаю, чому я не користувався Google Pay, я навіть не знаю, навіщо я його завантажив. Я працюю в сфері IT і часто встановлюю додатки, щоб подивитися, як реалізували ту чи іншу ідею. Але водночас намагаюся максимально захистити себе від подразників, які відволікають.

Sneakermate

11:45

Чистка
кросівок

Максим дорогою на роботу заїжджає в Sneaker Mate, щоб віддати на чистку своє улюблене взуття – кросівки Air Jordan.

Мені пощастило взяти оригінальні «ейрджордани» в Європі за 120 євро. І я дуже пишаюся цим. Тому що за 800 євро я не купив би на кожен день. Єдина нестандартна пара, і я відразу хоп! Виявилися саме мого розміру. Це рожева мрія мого дитинства. Я саме ріс у момент, коли вони з’явилися в 86-му, я бачив їх у рекламі, бачив на Майклі Джордану. Звичайно, я б уже міг їх собі багато разів купити, але це потрібно було шукати, вибирати, а тут раз – і за помахом чарівної палички цієї весни вони до мене потрапили в руки. Зараз сезон, почищу та буду носити.

– Ви зможете це відчистити?

– Ось це, на жаль, подряпина. Вона залишиться,
ми зможемо тільки трохи її приховати.

– Коли я можу забрати кросівки?

– За 4 дні. Ми вам повідомимо телефоном.

– Але не носіть їх, будь ласка.

– Ми тільки вночі поміряємо і по офісу пройдемося.

– Я хочу сплатити за допомогою смартфона.

– Будь ласка.

Дівчина простягає чек і просить зберегти його до моменту отримання взуття.

– Ось бачите, навіщо потрібен гаманець! Щоб складати чеки. А можна обійтися без нього?

– Загалом так.

Поки ми сідаємо в авто та рушаємо до UNIT.City, встигаємо поговорити про фінанси.

Циферки на картці психологічно витрачати легше, ніж «живі» гроші. Ти взагалі їх не відчуваєш. Але цим не переймаюся. Це стимулює витрати і економіку. Я знаю, скільки грошей мені потрібно на місяць, ось цю суму +- 5% і витрачаю.

У мене немає жодних додатків, де я підраховую витрати. Але якби я міг скрізь розплачуватися карткою, то краще розумів би, як розподіляється мій бюджет. Уже відчуваю, що підсідаю на безготівкову оплату. Це зручно.

Кафе UNIT.City

12:00

Робота в офісі.
Обід у кафе UNIT.Сity

Моя робота полягає в тому, щоб ухвалювати рішення і нести за них відповідальність. Весь робочий день проходить в UNIT.City. Тому обідаю я також тут. У цьому кафе можна розплачуватися навіть криптовалютою. Але у мене крипти немає, не розбираюся в цьому.

Максим замовляє грецький салат, бургер та каву з безлактозним молоком.

Учора я «сидів» тільки на ряжанці з полуницею, зараз остання осіння полуниця дуже смачна. Мені пояснили, що коли молоко скисає, то воно вже діє зовсім інакше. Я не розбираюся в термінах, слухаю тих, кому довіряю, і запам’ятовую, що можна, а що ні.  Практикую таке раз на тиждень уже півроку, дуже подобається, з’являється легкість. Бачите, який я підтягнутий! Хочу в майбутньому перейти на повний голод раз на тиждень.

У Максима немає багато часу на обід, тому він швидко кличе офіціанта, щоб розрахуватися.

– А у вас можна залишити чайові не готівкою?

– Так.

– О! Цікаво!

– Просто окремо від основного чеку ви говорите суму, яку хочете залишити, я вводжу її в терміналі, і ви оплачуєте.

– 50 гривень, будь ласка. Дуже зручно, просто двічі підносиш смартфон – і готово.

Кафе UNIT.City

15:30

Покупка онлайн-квитків у кінотеатр

В обідню перерву Максим вирішує спланувати вечір п’ятниці, вони з сім’єю хочуть піти до кінотеатру.

У мене троє дітей, яким 12, 11 та 4 роки. Ми з ними часто ходимо на блокбастери. Це соціальний акт. Хоча б раз на тиждень стабільно я намагаюся приділити час тільки сім’ї. Вийти погуляти в парк, сходити на якісь культурні заходи, знову ж таки в кіно. Квитки завжди купую через додаток, щоб не стояти в черзі. Це швидко і зручно.

А ось для себе дивлюся фільми вдома. У мене є домашній кінотеатр з хорошою акустичною системою. Є підписки на Megogo, Netflix, а також купую Blu-ray диски, щоб насолодитися відмінною якістю звуку і картинки. Я обираю фільми за відгуками та оцінками на IMDB. Інколи дивлюсь англійською, інколи з перекладом.

Заправка

19:00

Кінець робочого дня. Заїзд на заправку.

Ми сідаємо в авто Максима. Біля UNIT.City є заправка Shell, на якій завжди заправляється підприємець.

Я за кермом власного авто з 2006 року. Таксі не люблю, а ось громадським транспортом іноді користуюся. Коли дороги в Києві стоять, я спускаюся в метро, без проблем.

– Там, до речі, теж є можливість безконтактної оплати проїзду

– Справді? Чудово. Спробую.

Максим без проблем оплачує бензин на заправці через свій смартфон.

Книжковий магазин

19:15

Вибір
книжки

Я люблю художні книги, бізнес-літературу майже не читаю. Зараз перечитую Бредбері. Нещодавно прочитав книгу Генрі Марша «Не нашкодь». Це розповідь нейрохірурга про те, як він ухвалює рішення, від яких залежить, чи буде людина жити, чи помре або залишиться паралізованою. І все вирішує півміліметра в один або інший бік скальпелем.

Я збираю бібліотеку і насолоджуюся нею. Маю повну добірку Стругацьких – 33 томи раритетного видання, кожен з них має всього 1000 екземплярів. Мені подобається брати з бібліотеки книги майже наосліп, розгортати і читати, тому що я знаю, що в мене класна колекція, ніколи не прогадаю.

Яке красиве видання «Дюни» Френка Герберта! З такими крутими ілюстраціями. Я читав її колись давно, але візьму для своєї бібліотеки. Ви знали, що цю книгу екранізували в 1982 році й у ньому грає Стінг? Смішний фільм. А зараз я чув, що його перезнімають.

З Максимом ми рушаємо на касу.

– Введіть, будь ласка, пін-код.

– Хм. Дивно. А раніше не потрібно було. Мабуть, це обмеження на суму транзакції.

Ми виходимо з книгарні та прощаємося.

Знаєте, деякі технології я вважаю абсолютно марними. Але безконтактним методом оплати буду тепер користуватися. Київ – технологічне місто. Тож прожити день без гаманця, ні в чому собі не відмовляючи, виявилося дуже легко.

Платіть своїм девайсом
будь-де!

Здійснення щоденних покупок стає простішим разом з Visa.

Більше не потрібно чекати на решту, вводити PIN або підписувати чеки.

Подробиці: visa.com.ua

МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ