У відповідь на військове вторгнення Київ оголосив «дерусифікацію» – перейменування вулиць та інших топонімів, назви яких повʼязані з державою-агресором і її сателітами. Спершу перейменування мало торкнутися лише 15 вулиць і пʼяти станцій метро, однак згодом набуло значно більших масштабів. І якщо перейменування станцій підземки після критики застопорилося, з вулицями Київрада врахувала деякі помилки, долучивши експертів і зробивши авторизоване голосування в «Київ Цифровий».

Учасники голосування підтримали перейменування вулиці Московської на Князів Острозьких​​, Льва Толстого – на Українських Героїв, Пушкінської – Євгена Чикаленка, Тургенєвської – Зінаїди Тулуб, а Волгоградської – Романа Ратушного. Бульвар Дружби народів і проспект Перемоги на голосування не виносили – їх разом із ще 50 обʼєктами перейменують за іншими процедурами.

З представником комісії, краєзнавцем Павлом Островським, пояснюємо, як відбувався процес і що буде далі.

Як обирали, які вулиці перейменовувати

У КМДА пояснюють, що завданням «дерусифікації» є «позбутися всіх сумнівних і хибних знаків російсько-української дружби, які впливають на нашу культурологічну свідомість і сприяють розповсюдженню російської пропаганди та фальсифікації української історії». Спочатку секретаріат Київради склав ​​перелік із 279 вулиць, провулків, алей, проспектів і шосе, що мають назви, повʼязані з Росією чи Білоруссю. Після цього киянам запропонували надсилати свої ідеї нових назв з обґрунтуванням на електронну пошту.

Згодом список обʼєктів збільшили до 467. Це зробили за пропозицією самих киян. «Ми бачимо кожну пропозицію, яка надходить від киян, тому було ухвалене рішення змінити кількість об’єктів, які підпадають під процес перейменування, до 467», – заявив секретар Київради Володимир Бондаренко.

Збір пропозицій завершили 1 травня. Далі, за рішенням Київради, створили фахову групу (комісію), яка мала оцінити, наскільки доцільно перейменовувати той чи той обʼєкт, чи варто повертати деяким топонімам історичні назви та наскільки адекватними є пропозиції від киян.

Що це за комісія та хто до неї входив

Відповідно до рішення Київради, до комісії мали входити представники Інституту національної пам’яті, а також профільних інститутів Національної академії наук (історії, археографії, українознавства, мовознавства, української мови, літератури).

Окрім них, до робочої групи залучили двох представників КМДА, а також двох членів комісії з найменувань (органа, який до цього консультував Київраду з питань перейменувань або присвоєння нових назв), краєзнавців – Тиміша Мартиненка-Кушлянського та Павла Островського. Вони мали право дорадчого голосу – тобто могли висловити свою думку, але не могли брати участь в ухваленні рішень. Повний список членів можна глянути тут.

Комісія, за словами її голови історика Олександра Алфьорова, отримала приблизно 12 000 пропозицій до 467 вулиць, які мала опрацювати протягом семи робочих днів.

До електронного голосування дійшло лише 296 топонімів. Що ж сталося з рештою?

Деякі вулиці викреслили, бо вони були повʼязані з українськими діячами

Як пояснює The Village Україна Павло Островський, комісія вирішила не перейменовувати частину вулиць, оскільки їхні назви не підпадають під «дерусифікацію».

«У цьому списку були й вулиці, названі на честь українських діячів культури та митців. Наприклад, [поетів] Костянтина Герасименка та Павла Тичини, [письменників] Андрія Головка, Леоніда Первомайського, Костянтина Паустовського, [винахідника] Миколи Кібальчича, [науковця] Василя Докучаєва, [акторки] Раїси Окіпної. Зрештою, є таке поняття, як «топонімічний резерв». Щодня гинуть достойні люди, захисники України, має бути певний резерв для вшанування цих людей. Щоб не вийшло такої ситуації, що все перейменуємо, і в Києві не буде вулиці, яку можна було б назвати на честь достойної людини».

Так само вирішили залишити Героїв Дніпра та Героїв Оборони, враховуючи, що вони були названі на честь рядових солдатів, які звільняли Київ від нацистів.

«Увесь керівний склад радянської армії комісія вирішила перейменувати – був консенсус, що не має залишатися генералів, оскільки багато з них брали участь у вторгненні в інші країни – Угорщину, Чехословаччину. Але якщо це солдати, які визволяли Київ, а не радянський генералітет, – то вирішили їх залишити. Наприклад, Никифор Шолуденко залишився», – додав експерт.

Вирішили не голосувати за вулиці, щодо яких є готові рішення

Без голосування вирішили перейменувати ще 17 обʼєктів, оскільки щодо них уже є проєкти рішень, які пройшли громадські обговорення. Серед них проспект Героїв Сталінграда (перейменують на Володимира Івасюка) та бульвар Дружби народів (Миколи Міхновського). На цій мапі можна побачити всі обʼєкти.

«Ці проєкти вже пройшли довгу процедуру та просто потребують політичного рішення депутатів. Звичайно, коли почався процес «дерусифікації», комісія рекомендувала ці рішення не обнуляти. Простий приклад. Буквально нещодавно бачив пост родини Мирослава Поповича, яка не розуміє, чому досі не перейменовано вулицю Семашка на честь Поповича. Уже було готове рішення Київради, але це питання чомусь не виносилося на порядок денний. Це була ініціатива мешканців самої вулиці. Вони хочуть, щоб у назві вулиці було вшановано їхнього сусіда, видатного українського філософа Мирослава Поповича. А якщо зараз виставити цю вулицю на рейтингове голосування, цей варіант може і програти. Голосують же не тільки мешканці цієї вулиці, а загалом кияни (і, я так розумію, що й усі громадяни України). Це велика непередбачуваність. Пропозиції перейменувати бульвар Дружби народів на Міхновського, а вулицю Кайсарова на Холодноярську теж мають велику підтримку. Не обнулили ці рішення, щоб не створювати на рівному місці конфлікт», – пояснює Островський.

Понад 30 вулицям повернуть історичні назви

33 вулицям, провулкам, узвозам і площам вирішили повернути історичні назви або дати назви історичних місцевостей. Так, площу Перемоги перейменують без голосування на Галицьку площу, проспект Визволителів на Воскресенське шосе, Отто Шмідта на Верхньоюрівську, узвіз Герцена на Репʼяхів Яр, Немировича-Данченка на Малу Шияновську, вулицю Кудряшова на Мокру, Бажова на Стороконоплянську.

Проспект Перемоги має стати Берестейським. Чому все-таки не Брест-Литовським?

«Так, це більш відома форма назви проспекту, але водночас це імперська форма назви міста [Брест, що в Білорусі]. Зараз Переяслав-Хмельницький повернув собі літописну назву Переяслав, Володимир-Волинський – Володимир, а Новоград-Волинський планує повернути назву Звягель. То були імперські форми назви, щоб позначити, що це не основне місто в імперії, а додаткове. Бо є Володимир в Росії, а цей має називатися Володимир-Волинський. Зараз принципово вирішили повертати проспекту Перемоги історичну назву. Але вирішили зупинитися на варіанті Берестейський. Це також історична назва. Можливо, і не досить тривалий період, але у 20-х роках він мав таку назву. І оскільки в нас дерусифікація й деколонізація, то вирішили відмовитися й від імперських форм», – пояснює Островський.

Іще шість вулиць вирішили перейменувати відповідно до нового правопису (Васнєцова – Васнецова, Вавілових – Вавилових, Гродненська – Гроденська).

Білоруські топоніми залишаються

Комісія постановила не перейменовувати обʼєкти, назви яких повʼязані з Білоруссю та її культурою, зважаючи на «тривалі, міцні та значущі історико-культурні звʼязки» українців і білорусів. Лише деякі з них змінять назви, але не тому, що вони білоруські, а тому, що було дублювання з іншими обʼєктами. Наприклад, Мінський проспект перейменують, але залишаться вулиця, площа, провулок на честь Мінська.

«Треба розділяти білоруський народ і білоруський окупаційний режим. Фактично Білорусь – окупована російськими військами територія. Вибір, який зробили білоруси на виборах, було в них вкрадено. Білоруський народ не підтримує війну проти України так, як росіяни. Багато білорусів допомагають Україні, донатять Збройним силам, беруть участь у полку імені Калиновського [що входить до Збройних сил України]. На території Білорусі вони брали участь у підриві залізничних колій, щоби зірвати постачання зброї на північ України, яка була під окупацією. Ми не маємо урівнювати білорусів і білоруський окупаційний режим», – вірить Островський.

Деякі російські діячі не зникнуть із мапи Києва

Комісія рекомендувала не перейменовувати топоніми, повʼязані з тими російськими діячами, «твори яких належать до європейської (світової) культурної спадщини». Вирішуючи, чиї твори належать до світової спадщини, керувалися позицією представників наукових інституцій – літературознавців, філологів, мовознавців, які були в комісії, пояснює Островський.

Зокрема, з кінцевого переліку зникли вулиці, названі на честь Анни Ахматової, Олександра Блока, Сергія Єсеніна, Володимира Висоцького, Сергія Рахманінова, Івана Менделєєва, Віктора Васнецова.

Пушкін, Тургенєв, Чехов, Толстой і Достоєвський також залишаться на мапі Києва, однак у значно меншій кількості та переважно не в центральних районах.

«Топонім Льва Толстого в нас залишається. Немає проблеми в тому, щоби була вулиця Толстого на Бортничах, але ж не в центрі міста. Вулицю Пушкінську перейменували, але залишилася вулиця Пушкіна – на Троєщині. Вулицю Достоєвського перейменували, але залишився провулок на Куренівці. Це була чітка колоніальна політика, щоб застовпити все іменами російських діячів. Тільки провулків Лермонтова в нас було цілих пʼять. Ці часи пройшли, Україна відновила свою державність, наші топоніми мають називатися на честь українських героїв, а не імперських», – каже представник комісії.

Нові назви до майже 300 вулиць обирали на голосуванні

Решту 296 топонімів комісія рекомендувала перейменувати. До кожного обʼєкта вона визначила від двох варіанти назв, які вважала найбільш відповідними. Решта не мали потрапити на голосування в застосунку «Київ Цифровий», але секретаріат Київради вирішив інакше.

«Комісію орієнтували на те, що будуть виносити на голосування лише варіанти, які рекомендувала комісія. Те, що винесли всі, було неприємним сюрпризом. Ну навіщо тоді було збирати комісію? От потім Вахтанг Кіпіані запитав, як потрапив до списку Дієго Марадона. А просто хтось його запропонував, а люди голосували, бо знають його. Але який стосунок він має до Києва? З усією повагою до його спортивного внеску», – каже Островський.

До процедури голосування в активістів та урбаністів також були запитання. По-перше, висловитися могли не лише кияни, а всі українці, які встановили собі застосунок та авторизувалися за допомогою BankID. По-друге, на вивчення варіантів і вибір дали лише пʼять днів.

«Пʼять днів недостатньо, – підтверджує Островський. – Але межі були закладені рішенням Київради. Згідно з ним, голосування мало завершитися 19 червня. У мене самого було запитання, чому дали лише пʼять днів. Але, як мені вдалося зʼясувати, це повʼязано з оновленням застосунку «Київ Цифровий». Технічно все було готово для оновлення застосунку із системою голосувань. Але для Android його швидко схвалили модератори, а для iOS модерація тривала дуже довго, оновлення схвалили в той самий день, коли воно стартувало», – каже представник комісії.

Ускладнював процес вибору киян той факт, що поряд із варіантами не додали жодного пояснення, хто ця людина або що означає нова назва для Києва чи місцевості. У комісії відповідають, що не мали часу на те, щоб скласти такі коментарі.

«Комісія теж була поставлена в межі рішенням Київради та мала завершити роботу до 5 червня. У цей час вона зробила все, що можна було зробити, – вибрати, які обʼєкти перейменовувати, а які – ні, яким повернути історичні назви, у яких уточнити правильний правопис, підібрати пропозиції до кожного варіанта. Якби комісія мала більше часу, то могла би зробити й коментарі до варіантів», – каже Островський. На його думку, робочій групі вистачило би на це додаткового тижня (а мала вона лише 7 днів).

Однією з пропозицій комісії, до речі, було не виносити на голосування відразу всі 300 обʼєктів. Але секретаріат Київради цього не прийняв.

За що проголосували

Результати голосування можна подивитися на порталі або на цій мапі. Так, українці висловилися на те, щоб перейменувати:

  • вулицю Московську – на вулицю Князів Острозьких​​
  • Льва Толстого – на Українських Героїв
  • площу Льва Толстого – на Старокиївську
  • Пушкінську – на Євгена Чикаленка
  • Тургенєвську – на Зінаїди Тулуб
  • Волгоградську – на Романа Ратушного
  • бульвар Перова – на Георгія Нарбута
  • Володимира Маяковського – на Червоної Калини
  • Марини Цвєтаєвої – на Михайлини Коцюбинської
  • Достоєвського – на Енді Воргола
  • Крилова – на Мацуо Басьо
  • Ломоносова – на Наукову
  • Маршала Малиновського – на Героїв полку «Азов»
  • Маршала Якубовського – на Героїв Маріуполя
  • Біломорську – на Катерини Гандзюк
  • Багратіона – на Максима Левіна

Урбаніст Олександр Рак підрахував, що в 98% випадках перші місця отримали запропоновані комісією варіанти.

Павло Островський загалом задоволений результатами, але вважає, що є варіанти-переможці, які не треба приймати.

«Наприклад, для вулиці Металістів переміг варіант Червоної рути, його комісія не рекомендувала, але люди люблять Червону руту, тому голосували за неї. На цій вулиці жив історик, археолог, дисидент Михайло Брайчевський. І якщо є відома людина, яка жила на вулиці, і ця пропозиція має підтримку, то, я вважаю, має бути пріоритет за такими назвами. Навіть якщо цей варіант у голосуванні посів друге місце, – пояснює він. – Для вулиці Магнітогорської перемогла пропозиція Хімічна, яку не рекомендувала комісія. Але на другому місці варіант Якова Гніздовського – геніального художника-графіка. Для вулиці генерала Карбишева переміг варіант Ольгопільська. Хоча його комісія й рекомендувала, мешканці виступають за те, щоб вулиця називалася на честь Ірини Бекешкіної, видатного української соціологині. На мою думку, є випадки, коли треба орієнтуватися на друге місце. І, думаю, що на друге місце комісія буде вимушена орієнтуватися в тих випадках, де є дублювання. Наприклад, вулиця Кастуся Калиновського перемогла на двох локаціях. Логічно дати цю назву саме вулиці Астраханській, бо там буде сквер його імені».

Учасники голосування підтримали перейменування вулиці Волгоградської на честь київського активіста Романа Ратушного, який загинув на сході, захищаючи Україну. Цей варіант не був рекомендований комісією з очевидних причин – про загибель активіста стало відомо після того, як комісія завершила свою роботу. Павло Островський вірить, що члени підтримають цю пропозицію:

«Я навіть не сумніваюся в цьому, бо був великий соціальний запит. Коли кияни масово підтримали пропозицію, то було ухвалене правильне політичне рішення – цей варіант додали до голосування вже після його початку. І попри те, що він був останнім у списку, він із дуже великим відривом переміг конкурентів, тому я думаю, що це перейменування позитивно буде сприйматися всіма».

Що з перейменуванням метро

Голосування за нові станції метро проводили в сервісі Google Docs і до цього процесу взагалі не залучали експертів. У результаті отримали варіанти, проти яких активно виступили урбаністи (тут ми писали детально).

Комісію з «дерусифікації» зібрали саме для аналізу варіантів щодо вулиць, але зі своєї ініціативи вона дала ще й рекомендації щодо перейменування станцій підземки. На думку її членів, три з пʼяти станцій узагалі не треба перейменовувати.

Так, станцію «Мінська» комісія рекомендувала не перейменовувати з тієї самої причини, що й всі топоніми, повʼязані з Білоруссю. «Водночас комісія рекомендувала зробити дружній жест для тих, хто виходить за білоруську ідентичність, мову, зробити оформлення цієї станції в кольорах червоно-білого прапора», – каже Островський.

«Берестейську» радили залишити, оскільки назва повʼязана з історично українським регіоном Берестейщина. «Станція не називається «Брестська» на честь сучасного міста Брест, вона названа на честь етнокультурного регіону Берестейщина, який згадується в літописах. Ці землі дійсно повʼязані саме з українцями, і ми не можемо відмовлятися від цієї історії», – пояснив експерт.

«Героїв Дніпра», як і вулицю Героїв Дніпра, на думку членів робочої групи, не треба чіпати, бо ця назва – про українців, які брали участь у битві за звільнення Києва в 1943 році. Водночас з оформлення станції рекомендували забрати георгіївські стрічки.

Комісія вважає, що станції «Площа Льва Толстого» та «Дружби народів» перейменовувати треба, але не враховуючи результати голосування, проведеного через Google Docs.

Експерти пропонують зупинитися на варіанті «Звіринецька» для станції «Дружби народів», який був у голосуванні, але не переміг. «На думку комісії, «Ботанічна» – невдала назва, бо в Києві є три ботанічні сади, це створюватиме плутанину. Значно більш обґрунтованою є назва «Звіринецька» – з повагою до київської історії комісія запропонувала таку назву», – додає Островський.

Назва «Василя Стуса» для «Площі Льва Толстого», на думку експертів, не підходить, бо вулиця з такою назвою є в іншому районі.

«З «Площею Льва Толстого» ситуація складніша. Комісія рекомендувала синхронізувати перейменування станції з новою назвою для площі. На голосуванні перемогла назва Старокиївська. Але бачимо фідбек киян про те, що не подобається ця назва, попри те, що вона посіла перше місце в голосуванні [дизайнер і розробник київської навігації Олександр Колодько, наприклад, вказував, що в місті вже є вулиця Старокиївська, які віддалені на 2 км від площі, тож така назва може ускладнити навігацію – ред.]. Є запитання щодо нової назви й для площі, і для вулиці. Якщо щодо більшості варіантів у соцмережах відгук позитивний, то тут немає впевненості, що це найкраще рішення. Можливо, варто зробити повторне голосування щодо вулиці та площі Льва Толстого, бо багато хто запитує: «Чому не Площа Героїв?» Це теж варіант, комісія його обговорювала, я думаю, що дискусія буде продовжуватися», – каже Островський.

Водночас синхронізувати назви площі та вулиці Льва Толстого, на його думку, необовʼязково: «Це два значущі обʼєкти міської топоніміки».

Попри думку членів експертної комісії і попри те, що перейменування станцій вже один раз відклали, очільник метрополітену та депутат Київради Віктор Брагінський подав рішення на розгляд Київради.

«Я не думаю, що воно політично прохідне. Депутати теж читають відгуки людей. Вони бачать, що люди не сприймають ці назви. Я не приховую, що сам проголосував двічі, просто перевірити, чи пустить Google-форма проголосувати двічі без авторизації – пустила. Який це створює простір для зловживань – важко уявити: хтось міг проголосувати пару тисяч разів за певні варіанти з одного комп'ютера. Можна легко нагуглити скрипти для накрутки Google-форм, так само доступні послуги з накрутки голосів. Ці результати треба просто викинути в смітник. Вони ніяк не правдиві. Через застосунок «Київ Цифровий» є питання, що голосували не тільки кияни, а всі громадяни України. Але це хоча би були живі реальні громадяни, їхня певність гарантується BankID», – вважає Островський.

Що далі

Що всі результати голосування щодо вулиць приймуть у Київраді, ще не факт. По-перше, їх спочатку наново має розглянути експертна комісія (це підтвердив секретар Володимир Бондаренко). Коли вона збереться для цього, поки невідомо. Зараз її члени самостійно аналізують результати. По-друге, частину вулиць можуть не захотіти перейменовувати депутати, коли дійде до голосування в залі Київради.

«Сподіваюся, що рішення ухвалять щодо не менше двох третин вулиць із цього списку. Ми розуміємо, що будуть політичні дискусії, що депутати казатимуть: «Виборці мого округу проти перейменування». Ми ж бачили, що люди не хотіли перейменовувати вулицю Російську, її перейменували лише у 2020 році. Тому якусь частину обʼєктів у політичних дискусіях точно відсіють. Я впевнений, що Київрада не піде на перейменування вулиці Булгакова. Ми ж бачили проєкт рішення щодо демонтажу памʼятників. Булгакова з нього політичним рішенням виключили. Це було одне з принципових питань для різних фракцій у Київраді, – згадує Островський. І таких вулиць ще є кілька десятків. Політично буде складно, але ми будемо робити все, щоб запит киян на адекватну топонімічну політику з повагою до історії Києва був врахований».