«Ми хотіли продемонструвати, що дівчата з фізмату – це не залякані сірі миші з калькуляторами в руках». До конкурсу «Міс фізико-математичний факультет КПІ» учасницям зробили фотосесію у білизні з батогами в образах дияволиць. Його організаторка пояснює, що таку зйомку зробили, оскільки тема конкурсу Welcome to hell. «Це символічно, бо на факультеті дуже важко вчитися». Фотографії опублікували в Instagram студентської ради факультету.

Зі слів організаторки, дві-три дівчини відмовилися від участі через таку ідею зйомки та «через те, що не витримували репетиції щодня». Через негативні реакції організатори прибрали кілька відміток з фото дівчат, а одна з учасниць видалила свій акаунт в Instagram.

The Village Україна публікує позиції учасниць та організаторки конкурсу, а також запитує експерток, чи варто вважати таку зйомку сексуальною об’єктивацією.

Запитуємо учасниць, чому вони беруть участь у конкурсі, кому належить ідея зйомки, чи комфортно вони почувалися під час фотосесії та що взяли для себе.

Віталіна

перший курс


«Ідея зйомки належить Лізі, організаторці конкурсу. Образи придумали разом – учасниці та організатори. На мою думку, вийшло естетично, але є багато людей, які не бачать у цьому краси. Вони обливають нас брудом.

Ми хотіли продемонструвати, що дівчата з фізмату – це не залякані сірі миші з калькуляторами в руках».


Опис в Instagram:

«Я бы написала вам что-то интересное про ЛЕНЬ… но мне так лень».

Поліна

перший курс


Беру участь, тому що заходи такого формату цікаві. Ідея зйомки була спільною і полягала в тому, щоб відвернути нас від тієї суворості, яка панує на факультеті.

Під час зйомки я почувалася максимально комфортно. Це допомогло мені розкутися і відчути себе дівчиною, а не машиною для розв’язання інтегралів. Зрозуміла для себе те, що негативні відгуки будуть завжди, головне, якою я залишилася всередині і якою буду далі».


Опис в Instagram:

«Похоть — грубое чувственное половое влечение, сладострастие.

В христианстве — всякая незаконная страсть и желание, отвращающее человека от Бога, развращение сердца, влекущее ко злу и греху.

Один из главных грехов».

Марія

другий курс


«Беру участь, бо такі конкурси допомагають почуватися менш скуто. Та й робота в команді разом з іншими учасницями допомагає постійно працювати над собою.

Під час зйомок не було відчуття дискомфорту, я, навпаки, перейнялася загальною атмосферою. Після цього досвіду зрозуміла, що потрібно вміти бути актором і вживатися в роль».


Опис в Instagram:

«Чревоугодие - это стремление заполнить духовную пустоту пищей, победа физических потребностей над моральными. Мало кто может отказать сладкому. А какой твой грех?»

Анастасія

другий курс


«Ми самі створювали цей захід і лише для студентів нашого університету. Я беру участь у ньому з двох важливих для мене причин. По-перше, ми із ще однією дівчинкою – найкращі в групі (вчимося за фахом фізика) і беремо участь, щоб люди не думали, що ми можемо тільки розв’язувати фізичні задачі, сидіти за комп’ютером і програмувати. Цей конкурс уже дав нам багато хорошого: упевненість в собі, нові знайомства, позитивні емоції. По-друге, наш факультет дуже маленький і, попри величезні заслуги в науці, на рівні студентської організації майже не долучався до подібних заходів.

Ідея для зйомки була Welcome to hell, бо на фізматі вчитися дуже складно. Фотосесії у білизні та купальнику є на всіх конкурсах краси. Цю частину ми перейняли від них, додавши свою тематику.

Під час зйомки я почувалася добре. Це був великий досвід, оскільки раніше я ніколи не брала участі в конкурсах краси. Зі зйомки отримала позитивний досвід і пропозиції співпраці від різних модельних агентств».


Опис в Instagram:

«Лень – весьма интересное состояние. Оно само в себе. Вакуум, инерция. Ты лжешь сам себе, что это никакая не лень, а самая что ни на есть безмятежность и отдых. Это состояние усталости и ожидания».

«Ми завели публіку. Я не розумію, чому лізуть люди, які не мають до цього жодного стосунку», – організаторка конкурсу не бачить причин для критики та пояснює, чому в чужі справи не треба лізти «на куразі».

Ліза Татаріна

19 років

організаторка конкурсу, голова студради фізико-математичного факультету КПІ


Чия була ідея для зйомки? Хто придумав образи?

Це спільна ідея. Все проговорювали з учасницями. Я не могла самостійно придумати все. Образи вибирали згідно з можливостями – бюджет був невеликий.

Перший образ – дияволиці, оскільки тематика заходу Welcome to hell («Ласкаво просимо в пекло»). Це дуже символічно, бо на факультеті важко вчитися, складні сесії. Тому дівчата – дияволиці; вони показують, що сесія – це тяжко. Другий образ – «7 смертних гріхів» за Данте. Хотіли показати, які гріхи притаманні людям.

Я вважаю, що вийшло красиво, не вульгарно. Ви знаєте, що любить молодь. Дівчата самі цього хотіли, і ми зробили все красиво. Нічого аморального.

Чи були учасниці, які відмовились від участі, після того як почули ідею?

Так, дві або три, вже не пам’ятаю, скільки точно. Не впевнена, що відмовились через ідею. Частково і через те, що не витримували репетиції щодня.

Чи будуть учасниці в таких образах і на сцені?Чи це тільки для зйомки?

Ці образи були для фото, а на сцені будуть костюми школярок і мантії.

Як ти розумієш поняття «об’єктивація»?

Дехто вважає, що оголене жіноче тіло, – його, до речі, не було ні на фото, ні на відео, – показник того, що дівчина – це м’ясо, продукт. У нашому випадку я хочу показати інше. Дівчата можуть одягати що завгодно або взагалі нічого не вдягати. І ніхто не має права ставити на (таку дівчину) клеймо, писати негативні відгуки. У якому столітті ми живемо? Дівчата мають право одягатися так, як вони хочуть. Саме так я розумію поняття «об’єктивація». Те, що люди вважають, що дівчина – це шматок м’яса, якщо вона фотографується в купальнику.

Цей конкурс для студентів, і вони позитивно ставляться до нашої «міски», до фотографій і промо. Ми завели публіку. Я не розумію, чому лізуть люди, які не мають до цього жодного стосунку, переважно старші «дяді та тьоті» почали обговорювати це.

У мене є приклад. Я зробила для мами бутерброд з курагою, бо вона її любить. А моя молодша сестра почала кричати, що в неї алергія на сухофрукти. Чому вона кричить, якщо бутерброд для мами? Те саме з конкурсом.

Чому з конкурсами краси «усе складно» та чи можна вважати цю зйомку сексуальною об’єктивацією жіночого тіла? Запитуємо експерток.

Катя Мячина

засновниця проекту сексуальної освіти «Вперше»

Конкурси краси завжди є проблематичними і такими, що об’єктивують: незалежно від того, чи лише в купальниках ходять по подіуму, чи ще щось розповідають. Це завжди змагання на красу та довгоногість.

Сексуальною об’єктивацією вважаються ті моменти, коли сексуалізований образ жінки використовує хтось інший задля реклами чи привернення уваги. У випадку з цим конкурсом ми не можемо знати точно, яким чином це відбувалося. Якщо це якийсь комітет  факультету вирішив хайпанути, щоб фото напівоголених учасниць привернули увагу і люди прийшли на захід, – тоді це точно сексуальна об’єктивація.

Якщо це була ідея самих дівчат – це сексуальна самооб’єктивація. Що теж дуже суперечливе питання, до нього немає чіткого ставлення у тих, хто займається феміністською теорією. Одні теоретикині вважають, що це засіб сексуального звільнення та empowerment, бо жінки через таку відверту сексуальність заявляють про свої права і права бути сексуальними суб’єктами. Інші активістки вважають, що це вплив патріархального світу, який нав’язує жінкам, що вони повинні мати такий вигляд, аби чогось досягнути.

Як це було тут, ми не знаємо. Ймовірно, сексуальна самооб’єктивація задля хайпу. Я можу уявити собі ці конкурси в КПІ, вони відбуваються майже однаково на всіх факультетах – це парад об’єктивації жіночої сексуальності.

Катерина Сєргацкова

СЕО «Заборона»

Насамперед скажу, що люди вільні робити із власним тілом що завгодно. Однак те, що у нас досі проходять подібні конкурси, я вважаю дикістю. Рік тому ми на «Забороні» випустили фільм про конкурс краси в Одесі «Породисті», з нього видно, що дівчата йдуть на схожі заходи за певною логікою: якщо ти стаєш Міс факультет, потім Міс виш, потім тебе беруть на міський відбір, відтак – національний рівень і так далі. На кожному з етапів може з’явитися багатий патрон, який потенційно може стати чоловіком чи коханцем. Тобто такі конкурси – це певний ринок, де жінки – товар, а чоловіки – купці. Одним із найвідоміших адептів конкурсів краси (ринку привабливих жінок) є Дональд Трамп, власник конкурсу «Міс Всесвіт». Думаю, багато хто вже знає, які у нього цінності, про харасмент щодо жінок з його боку. Світ змінюється, але дехто ще не готовий змінюватися.

Ще б додала, що подібні конкурси – це така собі дешева розвага для вишу, бо напівголі жінки розважають аудиторію і роблять це безплатно, задля певного рейтингу та бонусів (наприклад, увага з боку чоловіків, відмітки тощо). Це як цирк з тваринами: чи потрібні тварини, щоб розважати людей у цирку? Ні. Мені здається, тут важливо, щоб дівчата самі висловилися стосовно таких конкурсів, тоді, можливо, щось почне змінюватися.

Ірина Славінська

координаторка кампанії «Повага»

Ці фотографії більше нагадали мені інстаграм якогось еротичного журналу, ніж фізико-математичного факультету престижного українського університету. Проблема цих фотографій – в об’єктивації жіночого тіла. На кожній світлині бачимо жінок у відвертих еротичних позах і не менш відвертому вбранні. Використані аксесуари нагадують естетику БДСМ, що тягне за собою семантичне навантаження не лише сексуальності, а й насильства, покори тощо.

Якщо не дуже зрозуміло, чому ці фотографії не ок, для більшої наочності можна використати просту класичну вправу – reversibility test, уявивши собі подібні світлини за участі моделей-чоловіків. Такі знімки з чоловіками в боді тілесного кольору, зі шкіряними аксесуарами, відверті пози видавалися б дивними, навіть смішними.

З підписів до фотографій можна зробити висновок, що частина зображень апелює до теми «7 смертних гріхів» за мотивами християнської міфології. Оскільки йдеться про тематику духовну, близьку всім тим, хто практикує релігію, не дуже ясно, чому саме  еротизоване жіноче тіло було використане як зображувальний засіб. Здавалося б, цей сюжет стосується і жінок, і чоловіків. До того ж, наскільки я розумію, подібна еротичність може бути сприйнята як «гріховна» в межах релігійної риторики, тож сематично не зрозумілий еротизм у контексті висловлювання «7 смертних гріхів».

Ще один аспект, про який можна згадати – тема жінок у науці. Серед тих, хто захистив кандидатські дисертації в Україні, жінок і чоловіків приблизно порівну. Натомість у президії НАН України – лише одна жінка. В науковій царині є суттєвий дисбаланс присутності жінок і чоловіків – вище по вертикалі він більш помітний (порахуймо кількість жінок-професорок, ректорок університетів тощо). На студентському рівні в багатьох ВНЗ досі під час лекцій і семінарів можна почути висловлювання про математику чи фізику як науки «не для жінок». Так само досі прийнятними в окремих академічних середовищах є тези про неможливість жінок бути добрими дослідницями в точних, природничо-математичних науках. Окремо згадаємо тему сексуальних домагань до студенток, яка наразі досі залишається табуйованою… Що, проте, не означає відсутність сексуальних домагань в академічному середовищі.

У цьому контексті студенткам більше випадало б говорити про власні можливості розвитку та кар’єри, про пов’язані з цим проблеми та виклики, про власну безпеку в межах українського патріархального суспільства. Еротичні фотографії навряд чи сприяють серйозній розмові про роботу жінки в науковій царині, особливо у STEM-дисциплінах.

Оля Дячук

координаторка руху HeForShe в Україні, ООН Жінки

Розпочнемо з того, що конкурси краси – це взагалі свято об’єктивації та привіт з минулого. Мені незрозуміле бажання людей брати участь чи спостерігати за змаганнями, в яких немає жодного об’єктивного оцінювання – це ж не Олімпійські ігри, де найкращий той, хто найвище стрибнув. Тим більш незрозумілим є те, для чого такі конкурси у вищому навчальному закладі, мета і суть якого – оцінювати студентів за знаннями.

Що не так з конкурсами краси? По-перше, вони просувають умовні стандарти краси. Дивлячись на них, наприклад, дівчинка-підліток може набути безліч комплексів на все життя, а дівчата, яким понад 25 років, починають вколювати собі в обличчя все підряд, у результаті перетворюючись на копії одна одної. По-друге, жінок закликають змагатись, по суті, за визнання суспільством твоїх генетичних/зовнішніх даних. Ви колись задумувались над тим, чому чоловічі конкурси краси ніхто не дивиться? (Вони взагалі існують?)

Я не так давно сама була студенткою і розумію, що молоді часто бракує якихось розважальних івентів, які б об’єднували студентів різних курсів і факультетів. Активізм студрад треба вітати і підтримувати, але водночас і контролювати, адже вони все ж представляють університет і, як показує цей випадок, можуть серйозно нашкодити репутації вишу.

Ще більш провальною цю історію робить фотосесія учасниць, яка є повним несмаком. Не хочу моралізувати, кожен має право на фото в такому стилі, як йому заманеться. Проте як людина, що кілька років працювала у фешн-журналістиці, не можу не відзначити, що це дуже і дуже погано зроблено.