The Village Україна з’ясовує, що відбувається з будівлею Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації – «Тарілкою» на Либідській площі. Наводимо коментарі співзасновників спільноти #SAVEKYIVMODERNISM Олексія Радинського і Дани Косміної, архітектора Богдана Шкрогаля і директора Малої академії наук України Оксена Лісового, який пропонує облаштувати у комплексі центр живої науки, домовившись про фінансування з інвестором – забудовником торговельно-розважального комплексу. На момент публікації матеріалу інвестор не відповів на запит, надісланий редакцією.


Оксен Лісовий

директор Малої академії наук України

Протягом останніх п’яти років Мала академія наук розробляла концепцію центру живої науки. Ми шукали площу, партнерів і кошти на створення музею науки у Києві. У кожній із країн цивілізованого світу є центри, які називаються музеями – хоча насправді це освітні та культурні центри.

Париж, Амстердам, Мюнхен – у кожному з цих міст є освітні майданчики, метою яких є популяризація науки. Утім, тривалий час ми не могли знайти необхідну площу у Києві. Свого часу нам пропонували один з павільйонів на ВДНГ, але там була лише тисяча квадратних метрів – для будівництва подібного комплексу це не серйозно.

Мінімальна площа для музею науки – це 5 тисяч м². І ці 5 тисяч «квадратів» достатньо несподівано вималювалися для нас у будівлі Інституту науково-технічної експертизи та інформації. Ми пропонуємо реалізувати тут зали для постійних і змінних експозицій, приміщення для дитячих наукових студій і лабораторій, а також майданчик наукового інкубатора для школярів і студентів.

Утім, уся ця історія досить дорого коштує. До того ж ця будівля перебуває у не найкращому стані. Підкреслю: «Тарілка» однозначно повинна бути збережена – і збережена у первинному вигляді з точки зору архітектури. Адже це обличчя міста, це унікальна будівля, яка відповідає потребам центру науки.

Водночас за цією будівлею продовжується зведення другої черги ТРЦ Ocean Mall. Інвестор, який будує торговельний центр, зацікавлений в оренді приміщень цієї будівлі – тих, що дозволили б йому включити її у свій комплекс. Інвестор готовий вкласти всю необхідну суму на ремонт будівлі – це близько 150 мільйонів гривень. Зокрема, ці кошти можуть піти на ремонт підвалів, подвір’я і частини будівлі під «тарілкою».

Проблема полягає у тому, що нині немає архітектора, який проектує цілу будівлю. Це нас тривожить. Якщо ми проектуємо музей науки, то мова йде про частину приміщення інституту. Та для нас розділяти будівлю на частини – це неприпустимо.

Договір з інвестором уже підготовлено. Утім, юридичних нюансів угоди я не знаю. За договором частина будівлі, розташована під «тарілкою», передається в оренду інвестору. За це інвестор ремонтує всю будівлю. Передається в оренду вона виключно на умовах, що цільовим призначенням цієї площі буде культурна та освітня сфера. Якщо цю умову порушують, то угода втрачає чинність. Власне, це впливає і на ціну оренди.

Чи буде інвестор виконувати умови цієї угоди? Це залежатиме від того, наскільки жорстко всі учасники процесу на цьому наполягатимуть. Ми будемо на цьому наполягати. Міносвіти, принаймні за цього міністра, буде наполягати. Повинна на цьому наполягати і громадськість.


Коментар з відкритого джерела – відео Центру візуальної культури.


Богдан Шкрогаль

головний архітектор Архітектурної майстерні Шкрогаль

Ми співпрацюємо з Міністерством освіти та науки над проектом центру живої науки. Зокрема, нашим завданням є вписати центр до будівлі, а також розробити для нього необхідні технології. Над цим проектом ми працюємо разом із польськими колегами. Серед них – технічний директор Центру науки «Коперник» у Варшаві.

Фактичний замовник цього проекту – Мала академія наук. Утім, вона не виконує роль інвестора. Її виконує забудовник. Домовленість полягає у тому, що інвестор фінансує проект, але не ставить перед Центром живої науки жодних завдань.

Раніше у нас було кілька проектів оновлення будівлі – і реконструкція, і реставрація. Наш проект реконструкції будівлі передбачав, зокрема, посилення ефекту «Літаючої тарілки» в архітектурному ансамблі. Нині «тарілка» виконана у такому ж матеріалі, як і стіни будівлі. У нашому проекті була пропозиція оформити «тарілку» в іншому матеріалі. Таким чином вона мала б вигляд тіла, яке сіло на цю будівлю і протиснуло її.

Утім, ми вирішили відмовитися від цієї пропозиції. Як сказав архітектор будівлі УкрІНТЕІ Флоріан Юр’єв, якщо подібні ідеї втілювати на цьому об’єкті, то й у інші пам’ятки модернізму можуть почати вносити корективи. І невідомо: на краще вони будуть чи ні. Тож ми вирішили, що правильним рішенням буде провести реставрацію об’єкта.

Реконструкція може бути проведена у багатьох варіантах. Своєю чергою, реставрація – це реставрація. Варіантів бути не може: це відновлення первинного вигляду будівлі з можливою заміною засклення – за збереження розмірів і кольору вікон.

Наш чинний проект передбачає ремонт будівлі та адаптацію будівлі під потреби Центру живої науки. Зовнішні стіни залишаються в чинних розмірах, тобто ми не чіпаємо фасад – лише оновлюємо його за допомогою ідентичних матеріалів. Здебільшого ми працюємо всередині: зокрема, заміна інженерних комунікацій будівлі.

Ми не розробляємо інтеграцію «Тарілки» з жодним торговим центром. Наскільки я розумію, нині немає жодних планів на це. Для уникнення непорозумінь ми стали одними з ініціаторів проведення громадського обговорення, що відбулося у неділю, 19 листопада.

Від неправильної реставрації на законодавчому рівні «Тарілку» може врятувати статус пам’ятки архітектури. Річ у тім, що цей статус надає певні гарантії. Якщо будівля вважається пам’яткою архітектури, процес її реставрації не зможе стати процесом реконструкції.

Утім, якщо будівля отримає статус пам’ятки архітектури, наш проект буде реалізуватися у більш тривалі терміни. Адже для цього треба буде залучати архітекторів і науковців, які мають досвід реставрації пам’яток архітектури. До того ж потрібно буде залучити фахівців у цій сфері, провести дослідження і написати історичну довідку. Власне, це буде окремий технічний проект. Тому процес у такому разі буде довшим. При цьому і втручання у фасад тоді не може бути.

За умови надання «тарілці» статусу пам’ятки архітектури наш проект може бути втілений у життя. Утім, у такому разі під питанням опиниться участь у розробці інвестора.



Олексій Радинський

учасник спільноти #SAVEKYIVMODERNISM, співорганізатор зустрічі спільноти з архітектором будівлі УкрІНТЕІ Флоріаном Юр’євим (Центр візуальної культури)

Поштовхом для виникнення спільноти #SAVEKYIVMODERNISM стала інформація про можливу перебудову «Літаючої тарілки», хоча це далеко не єдина споруда, якою ми переймаємось.

Ця споруда – символічна, не лише тому, що вона вже давно стала однією із найбільш впізнаваних у Києві. «Тарілка» – це не просто витвір архітектури, це витвір мистецтва неоавангарду 60-х, побудований на ідеї синтезу мистецтв (за задумом архітектора Флоріана Юр'єва, у концертному залі «Тарілки» мав бути розташований світломузичний театр, чого, на жаль, так і не сталося).

Тому інформація про те, що її може поглинути черговий торговельний центр, спричинила зворотну дію – дискусію про те, як насправді могла б використовуватися ця унікальна зала. Думаю, ні для кого не секрет, що черговий ТРК – не першочергова потреба Києва. Чого у Києві точно не вистачає, так це незалежних культурних майданчиків, якісних концертних залів, альтернативних кінотеатрів, музейних майданчиків тощо. Усе це можливо в «Тарілці», і певні проекти навіть це передбачають.

Але для втілення цього у життя потрібно гарантувати, що з «Тарілкою» не станеться того, що найчастіше робиться в Києві – обіцяти можуть будь-що, а будують все одно супермаркет. Спільнота #SAVEKYIVMODERNISM буде запобігати такому сценарію.



Дана Косміна

учасниця спільноти #SAVEKYIVMODERNISM, архітекторка Loft Buro

Чому пріоритетом нашої спільноти є надати «тарілці» статус пам’ятки архітектури? У такий спосіб будівля набуде правового захисту як об'єкт культурної спадщини. Своєю чергою, це унеможливить вандальні дії з трансформації архітектоніки споруди і цільового призначення самого внутрішнього простору. Без отримання статусу пам’ятки архітектури боротьба за збереження «Тарілки» стає набагато складнішою.

Як саме ми збираємося сприяти цьому процесу? Є процедура присвоєння статусу «щойно виявленої пам’ятки архітектури». Пошкодження таких будівель повинно каратись законом.

Подальші кроки спільноти #SAVEKYIVMODERNISM – це унеможливлення руйнівних процесів, які нищать історичну міську пам’ять. «Тарілка» перебуває у найбільш критичному стані, оскільки навколо неї вже триває будівництво.

Тож нам не хочеться наступати на граблі Сінного ринку. Треба діяти саме зараз – коли у нас ще є шанси зберегти будівлю.

Також порушують питання стосовно інших пам’ятників модернізму, які потребують захисту. Зокрема, Міністерство соціальної політики, Житній ринок та інші.


ФотоАндрій Шурпенков