Седой мужчина в вышиванке громко и с выражением декламирует стихи на украинском. Его слушатели — шесть человек на раскладушках. У некоторых на головах повязаны белые ленты с надписью «Голодую за українську мову». В двух шагах стоят стенды с агитматериалами, пластмассовые столики с какой-то канцелярией, вокруг — ещё с десяток пикетчиков. Кафешные зонты явно не спасают от полуденного пекла, все выглядят измученными, в особенности расставленные вокруг милиционеры в демисезонной форме.

С тех пор, как украинский парламент принял закон «Об основах государственной языковой политики», противники этого документа обосновались возле «Украинского дома»: пикетчки ночуют на ступенях у здания, некоторые из них голодают. Сегодня здесь значительно меньше митингующих, чем ещё пару недель назад, но, например, вчера активисты решили мобилизовать силы — ожидали повторного рассмотрения закона о языках на внеочередной сессии парламента. К «Украинскому дому» попытались на автобусе подвезти звуковую аппаратуру для организации митинга, но этому препятствовали бойцы «Беркута». В результате митинг отменили.

The Village провёл ночь у стен «Украинского дома», посмотрел, как поводят время митингующие, и послушал, о чём они говорят.

 


23:00

На ступеньках возле «Украинского дома» собрались около полусотни человек. Некоторые уже спят, расстелив карематы на узких гранитных ступенях. Рядом стоит скорая помощь, водитель в ней тоже спит. У главного входа в информагентство «УНИАН» дежурит автозак. На небольшом экране по проектору крутят мультфильм «Энеида», созданный по мотивам одноимённой поэмы Ивана Котляревского. Два парня смотрят по ноутбуку новости про их лагерь.


23:36

К лагерю подходят двое парней и девушка. Видно, что они здесь впервые, ищут места для ночлега. Седой мужчина с жёлто-голубым платком на шее обращается к новеньким:
— Устраивайтесь, устраивайтесь, ребята!
Спустя минуту он достаёт сопилку и меланхолично в неё дудит.


23:50

Вход в «Украинский дом» огорожен забором, на заборе висят надписи «Прохід тимчасово закрито. Проводяться ремонтні роботи. Адміністрація». Возле забора несут дежурство двое пэпээсников. Лысый парень лет 25 в джинсах и чёрной футболке обращается к патрульным:
— Шо, хлопці, слабо не за гроші це робити?
Парни натянуто улыбаются и ничего не отвечают.

 

00:00

Под чёрно-красным флагом «УНА УНСО» стоит столик с едой, под столиком — маленький электрический чайник. Рядом тумбочка с пластиковыми ящиками, каждый подписан: «Стакани», «Солодощі», «Хліб», «Цукор, чай», «Ложки, виделки», «Серветки», «Лимони, мёд». Над столом раскрыт зонт, на стержне зонта скотчем примотана икона Богородицы.

Возле столика беседуют двое дедушек. Один из них, в тонкой вязаной шапке, рассказывает приятелю:
— Я не проти євреїв, росіян... Але якщо ти живеш в моїй хаті, поважай мою, українську, мову! До речі, дай мені свій номер. (Достаёт телефон и включает рингтон. Играет гимн Украины.) В мене тут, чуєш, гімн України стоїть. Я у себе в Донбасі люблю його в тролейбусі пові-і-ільно так витягати з кишені. (Смеётся.)

 

00:07

Парень с пластиковым стаканчиком чая в руке подходит к полному гаишнику, который дежурит в пяти метрах от лагеря, и интересуется его мнением о происходящем возле «Украинского дома». Гаишник в ответ улыбается:
— Я нічого не можу сказати, а нам тут ще стояти цілу ніч. Без коментарів, нічого не можу сказати.

 

— Один чувак стояв під час атаки в третій лінії, розповідав, що задихався там, всі його лупасили, думав що відключиться.

 

Парень предлагает милиционеру угощаться чаем в лагере митингующих, гаишник тает:
— Добре, дякую! Ви перший, хто нам таке пропонує. Дякую.

 

00:20

Бородатый юноша рассказывает компании парней и девушек о том, почему он пришёл ночевать к «Украинскому дому»:
— Я думав сюди прийти, але реально, думав що тут вже всьо закінчилось. Сиділи вчора на роботі, а Сашко мені каже «Може пішли?» В мене спальники лежать на роботі, в походи щоб ходити, в Сашка каремати там. Сьогодні дощ налякав, думали, прийдем тільки і подивимся, як тут. Прийшли, наче нормально, дощ не збирається, калюж немає. Пішли на роботу, взяли спальники з карематами. Бо завтра ж знову, до праці, статті про цеглу писати…

К компании подходит лысый парень в чёрной футболке:
— Я перепрошую, що перебиваю, але я тільки що стільки всього від мэнтов дізнався, це просто всраться можна. В мене психіка травмірована тепер. Вони розповідали про всі ці приколи, що отой весь цирк був проплачений кимось зверху, прізвища називали. Розповідали, що була проплачена провокація, під час тієї заворушки. За цю провокацію були гроші заплачені керівникам підрозділів… Ну, щоб зімітувати зтичку з народом. Там, карочє, ваще жесть. Один чувак стояв під час атаки в третій лінії, розповідав, що задихався там, всі його лупасили, думав що відключиться.

 

— Тут багато нормальних, ми з ними спілкувалися, вони з внутрішніх військ. А от «беркути», СБУ — це жесть.

 

Я говорив з двома мєнтами, один із Східної України, другий із Західної. Той, що із Західної, такий толерантний, а другий такий з понтами, «я тут вже разчіхляюсь», каже. Трохи пьяний був. Реально, менталітет це чи шо.

Парень в вышыванке делится впечатлениями:
— Тут багато нормальних, ми з ними спілкувалися, вони з внутрішніх військ. А от «беркути», СБУ — це жесть.

Лысый опять встревает:
— Я ще переб’ю, що сказав мэнт: типу, тут всьо проплачено, всі за гроші сидять. Уявляєте таке?

Бродатый переспрашивает:
— Тіпа ті, хто тут тусують? Та у кого гроші взять, рєбята? Коли мені заплатять?
Вся компания смеётся.


00:29

Парень в вышиванке рассказывает новоприбывшим:
— Бачили цього олігофрена в джинсах та панамці? Розігнав наш столик з чаєм, каже: «Ви мені закриваєте обзор, тут можуть бути провокації». Тут вдень та після обіду нема чого робити, то він нас розважає. Ми його прозвали «Периметр» або «Периметр, подай патрон». О четвертій ранку ходить та шукає жучки в зонтиках. В піцці, яку їв, казав, що знайшов яд. З кухні зробив ринг (Обмотал кухню по периметру скотчем. — Прим. ред.), щоб ніхто яд не підсипав.

Его перебивает худой брюнет в светлой куртке:
— Тут до нас комуняка з Донецька приходив, викопаний Сталін, паспорт нам показував. Казав, що Київ це «мать і отєц городов руських». За Русь усрусь! (Смеётся.)

 

— Звідси може початися революція. Тут остання лінія оборони. А якщо хочете грошей, ідіть за Юлю стояти, там по 15-20 гривен за годину платять і футболочку дають!

 

Лысый парень спрашивает ребят:
— А скільки вам років? Шо ви тут шукаєте?

Парень в вышыванке отвечает:
— Звідси може початися революція. Тут остання лінія оборони. А якщо хочете грошей, ідіть за Юлю стояти, там по 15-20 гривен за годину платять і футболочку дають!

Все смеются. К компании подходит «Периметр» и раздражённо спрашивает:
— Ви шо, клоуни? Вам смішно, чи шо?

Девушка с цветными фенечками на запястьях насупливается:
— А шо, не можна сміятись?

 

00:45

Все спят, укрывшись одеялами и спальниками, несколько человек смотрят мультфильм по проектору.


00:51

Бородатый парень в сером реглане подошёл к пэпээсникам:
— А шо це, охрана ремонтних робіт?
— Вас охраняєм.
— А шо, з тієї сторони ремонтні роботи?
— Да.
— А туда не можна пройти?
— Да.
— А нічого, шо ви там стоїте?
— А на нас нічого не впаде.

Один из пэпээсников жалуется парню на жизнь и службу:
— В нас взагалі фіксована ставка, ми тут стоїмо задурно, нам за нічне дежурство не доплачують. Краще б вас, хлопці, було багато або взагалі тут би не було.


01:00

Интеллигентного вида мужчина в шортах обращается к парню в реглане:
— Я перепрошую, але ці міліціонери мають розмовляти української мовою. І всі держслужбовці, у ЖЕКах і в інших установах повинні розмовляти українською мовою.

 

— ...якщо української мови не знаєш, будеш видавати «перли» на зразок «кровосісі».

 

Молодой человек понимающе кивает и добавляет:
— Так, повинні. Але ж якщо української мови не знаєш, будеш видавати «перли» на зразок «кровосісі».

Интеллигент вздыхает.


01:15

На ступеньках тихо, почти все спят. Несколько человек сидят на стульях, караулят. Мимо проезжают велосипедисты.


01:28

Через проектор запустили художественный фильм. Парень в камуфляжной одежде из «УНА УНСО» начинает тихонько играть на гитаре.

 

02:57

Через дорогу от «Украинского дома» машина сбила человека. Все бодрствующие пикетчики бегут к месту ДТП. Через минуту подъезжают скорая и милиция.

Возле легковушки лежит окровавленный парень в шортах, футболке и шлёпках. Врачи пытаются поднять пострадавшего и уложить на носилки, женщина-врач нервно кричит собравшимся зевакам:
— Допоможіть його покласти! Жінки носять, а вони стоять, рти пороззявляли!

Несколько парней помогают погрузить пострадавшего в карету скорой помощи. Все не спеша возвращаются в лагерь и ложатся спать.


06:00

Мужчина в камуфляжной одежде громко объявляет:
— На проголошення державного гімну ставай!

Все негромко поют гимн Украины, прижав ладонь к сердцу. Несколько человек продолжают спать. В конце гимна мужчина в камуфляже выкрикивает:
— Слава Україні!
Остальные отвечают:
— Героям слава!

Чуть позже некоторые начинают читать молитву, остальные занимаются своими делами.


06:12

Парень из «УНА УНСО» обращается к другу в светлой куртке:
— То скільки ти ще будеш?
— А що, вже вигоняєш? Сьогодні будуть «Фліти» (Украинская рок-группа «Фліт». — Прим. ред.), підеш?
— Не знаю, кажуть, буде слем.
— Я сьогодні поспілкуюсь з хлопцями, я їх два роки не бачив.
— А звідки вони?
— З Івано-Франківська… Чув їх пісню «Колискова»? Це моя улюблена пісня.


06:22

Кто-то вновь ложится спать, девушки вытирают лицо влажными салфетками, чистят зубы. Некоторые собирают рюкзаки, сворачивают спальники и уходят на работу. Загорелый парень достаёт книгу, а его сосед — «Газету по-українськи». Голодающий мужчина с белой повязкой на лбу что-то тихо шепчет голодающей девушке, которая лежит на раскладушке под зонтом. Оба смеются.


06:30

Девушка с цветными фенечками рассказывает своим собеседникам:
— Я спілкувалась з друзями «ВКонтактє», так вони сказали мені, що я гірше, ніж скінхед. Але це комплімент. Кажу, дякую, таких компліментів мені ще ніколи не робили.


06:41

Парень в камуфляжной одежде из «УНА УНСО»:
— Піду я працювати, хлопці і дівчата. Тут посидів, там посидів. Але ж посидів, правда?

Встаёт и уходит патрулировать лагерь.


06:45

Бородатый парень говорит девушке в коричневой толстовке:
— Я піду до Тані, вона на «Університеті» живе. Помиюсь, чай поп’ю. Їсти не буду, я ж зранку не їм. Якщо будуть щось давати, то із ввічливості поїм. А так, на роботі поснідаю, зайду в «Мегамаркет» і куплю щось до каші.

Под стенами «Украинского дома» начинается новый день.