The Village Україна інспектує літні майданчики у центрі Києва з представником «Агентів змін».


Максим Головко

координатор проектів «Агентів змін»

Літні майданчики – це добре. Вони повинні бути. Але вони не повинні заважати: не заважати потоку людей, не закривати фасад будівлі, не засліплювати освітленням тощо.

Умовно «літній майданчик» – це додаткові посадкові місця, які працюють сезонно, з 1 травня по 31 вересня. Є офіційні правила, визначені КП «Благоустрій», а також досвід закордонних міст. Ми намагаємося поєднувати свої рекомендації з міжнародною практикою.

Основне правило – для проходу пішоходів по тротуару повинно залишатися 1,80 м. Точно не менш ніж півтора метра. Є ще важлива приписка, що літні майданчики не повинні заважати проходу. Якщо є великий потік людей і майданчик заважає – це також неправильно. Незалежно від того, є там півтора метра чи немає.

Є правило, що огорожа літнього майданчика не може бути вищою за метр. Але зрозуміло, що якщо вона 1,20 м, то ніхто звинувачувати заклад не буде.

Окрім того, в історичному центрі міста (центр, Поділ) потрібно застосовувати матеріали та елементи, які не порушують історичний вигляд будівлі. Але це не означає, що треба вішати фіранки чи замість огорожі ставити кований паркан. Просто фасад повинен стилістично вписуватися у загальну концепцію вулиці.


Honey

Насправді саме таким має бути літній майданчик – коли немає стаціонарної конструкції, а є місця для сидіння. Коли заклади просто виносять стільці на вулицю – це нормально. На ніч їх, скоріш за все, забирають. Якщо щось не так, їх легко прибрати.

Проблеми з’являються, коли ставлять майданчики з постаментом, огорожею, навісом, умонтованим у фасад. Коли майданчик стає прибудовою до будівлі – це проблема.

Zigzag

 Є столи, два ряди. Але прохід зручний для пішоходів. Усе гаразд: умовно це не майданчик, а столи під навісом. Своєю чергою, маркіза складається, не закриває фасад.

 Чи фіксуємо ми зміну в ставленні стейкхолдерів до таких питань? Так, звісно. Бізнес змінюється, починає орієнтуватися на іншу аудиторію. Для цього потрібно транслювати інші цінності. З’являються власники, дизайнери, архітектори, які розуміють, що це важливо.

«Трішки більше»

 Єдина проблема цього майданчика – на платформу немає доступу людям з інвалідністю. Офіціанти, певно, допоможуть людині на візку піднятися до закладу. Але інклюзивність – це якраз про те, щоб усі мали змогу користуватися простором самотужки. Якщо комусь хтось допомагає – це вже проблема.

Не завжди правильно звинувачувати заклади у таких випадках, тому що більшість із них розташовані на перших поверхах будинків, які не споруджували з розрахунком на це застосування. Це комплексна проблема: розв’язати її оперативно можна, звівши пандус або влаштувавши мобільний пандус. Хтось же повинен це робити. Якщо хтось повинен, то, напевно, заклад.

Штучні квіти як обмеження майданчика – це нормально. Найгірша огорожа – це та, яку ти сприймаєш як огорожу. Якщо в тебе не виникає думки, що це огорожа, але це вона, тоді нормально. Парканів у місті й без того вистачає.

Limonade

 Між літнім майданчиком недостатньо місця у проході. Утім, принаймні його розмістили не на постаменті – майданчик можна назвати інклюзивним.

 Заклади часто сприймають такі майданчики як ще один спосіб реклами. Йдеться не тільки про написи, а й про загальну стилістику закладу. Замість стилістики вулиці є стилістика купи різних закладів. І коли йдеш по ній, то бачиш не єдину історичну вулицю з фасадами і нормальною бруківкою, а набір різних меседжів.

Bassano

 Ідеально – коли будівля і літній майданчик окремо. Це якраз той випадок, коли його не щільно прибудовують до будівлі і він не закриває декоративні елементи. Від проїжджої частини майданчик відгороджено, покриття нормальне. Окрім того, він становить стилістичну єдність із закладом.

Buena Vista

 Перед вхідною групою дерев’яна капітальна конструкція, яка не є тимчасовою – це в принципі не може бути літнім майданчиком. Здається, раніше навісу не було, його добудували. Прямо при нас виносять стіл на майданчик. На майданчику є фортепіано.

 Можна формально отримати дозвіл, можна виконувати правила. Але відповідність правилам – це тільки перший крок. Було б непогано, якби завданням закладів було не вписатися в правила, а зробити нормально. Це і про вивіски, і про їх загальний вигляд.

Андріївський узвіз

 Це окремий випадок, як і Сагайдачного. Тут правил не дотримуються, тому що окремих правил для пішохідних вулиць поки що нема.

 Проблема полягає у тому, що в Києві немає визначення, що таке пішохідна частина. Перекриття Сагайдачного — експеримент, тому там адаптують правила і працюють в «ручному режимі».

 Потрібні чіткіші правила, які враховували б різноманітність Києва. Те, що дозволено у спальних районах, може бути заборонено у центрі. Повинно бути враховано, що, наприклад, на узвозі інші правила: там складно розмістити майданчик без платформи.

 У закордонних нормах є положення, що платформа майданчика не повинна бути вищою за півметра. Але це непросто зробити в умовах схилів Києва.

Та ось цей цар-майданчик на висоті одного метра – це поза межами здорового глузду. Здається, що це щось, що залишилося ще з двотисячних чи дев’яностих. Точно можна було зробити нижче, вивести в рівень.

«Львівська майстерня шоколаду»

 Літні майданчики не можна облаштовувати ближче ніж за 20 метрів від перехресть. Це безпекове правило. Утім, я не бачив, щоб хоч комусь забороняли встановлювати майданчик через цю норму.

Та загалом же цей майданчик облаштували за правилами: немає чіткої огорожі, навіс до будинку не прибудували. Це один із хороших прикладів, тому що є стилістична єдність. Стільці, столики – в одному стилі. У більшості закладів інакше: що було, те й виставили на вулицю.

«Київський»

 Не знаю, чи можна вважати це літнім майданчиком – він зрісся з будівлею. Усередині вбудували піч. Окрім того, він повністю закриває фасад. Платформа не інклюзивна, висота паркана більше метра.

«Львівські пляцки»

 У цьому випадку питання полягає у тому, що вважати проїжджою частиною, а що тротуаром. Якщо цей прохід є проїжджою частиною, то літній майданчик займає більшу частину тротуару.

Ranch

 Відокремлений від будівлі навіс. Та огорожа занадто висока, вище метра. Є ось це нечітке правило – не порушувати стилістичну єдність будівлі, яка розташована в історичному місці. Але тут стоїть буйвол і є сіно.

Складно сказати, що це неправильно, тому що правило розмите. Якби прописали, що можна використовувати тільки меблі монохромного кольору, навіси без написів максимум двох кольорів, це було б очевидно.

 Це не два шляхи – або писати більш жорсткі й чіткі правила, або підвищувати рівень свідомості громадськості, щоб люди вимагали від закладів нормальних умов. Це можна поєднувати.

І це відбудеться – рано чи пізно. Просто хочеться, щоб це було не за десять років. Хочеться, щоб ми зрозуміли, що за містом треба доглядати і що місто – це загальне, а не сукупність індивідуального.

Фото: Софія Данилова