Медіа «Накипіло» створили харківяни у березні 2014 року. Проєкт з’явився у відповідь на бездіяльність державних і соціальних інституцій.

«У багатьох харківян тоді була не просто потреба, а буквально жага діяти: хтось почав допомагати армії, хтось – переселенцям, а ми працювали з інформацією. Тоді ми, як і решта активістів, буквально відчули кайф від розуміння важливості та реальної користі справи, яку робили. І треба визнати, що це затягує», – розповідають засновники медіа.

За шість років волонтерський проєкт громадянської журналістики трансформувався у харківське незалежне соціально-політичне медіа, що пропонує читачам і швидкі новини, і спецпроєкти, і мультимедійні історії. «Накипіло» змінюється, проте принципи, що виникли у 2014 році, залишаються незмінними.

The Village Україна разом з «Накипіло» розповідають про команду та цінності медіа.

Роман Даніленков,
співзасновник «Накипіло», CEO проєкту


У 2018 році на певний час припинилася наша грантова підтримка. Через нестачу грошей ми могли втратити приміщення редакції та пресцентр. Тоді до нас прийшов чиновник і запропонував «виграти» тендер на висвітлення роботи його департаменту. Сума, яку він запропонував, у п’ять разів перевищувала ту, яку ми потребували, але ми відповіли: «Бачите, он там у кутку? Це камера, яка пише відео і звук. До побачення!». Цінності та принципи роблять нас сильнішими.

Пізніше ми запустили краудфандингову кампанію та успішно зібрали необхідну суму й навіть більше. Нас підтримали не тільки наші читачі, а й люди, які почули про «Накипіло» вперше. Це стало мотивацією для того, щоб рухатися далі.

Наталя Курдюкова,
співзасновниця «Накипіло», комунікаційна директорка


Для мене «Накипіло» – це розкіш. Нам не вказують, що і як робити, ми говоримо тільки про те, що вважаємо важливим. Нам не треба підлаштовуватися під умовного власника, який боїться сказати щось зайве, щоб не зашкодити власному бізнесу або політичним зв’язкам.

Звісно, нам буває складно, однак ми працюємо вже цілих шість років. Здається, у нашому місті мало хто вірив у реальність існування незалежного медіа. Воно й досі багатьох дивує. Мені складно назвати «Накипіло» роботою, бо це те, чим я займаюся в житті. Точніше те, чим не можу не займатись.



Олена Лептуга,
головна редакторка сайту nakipelo.ua


Я обіцяла собі не повертатися в журналістику, але 2014 рік змінив усі мої плани. У той час ми мали розповісти всім про український Харків і ми досі про нього розповідаємо. Не про «первую столицу», не про «серый индустриальный центр Украины», не про парк Горького, а про людей, громадські ініціативи та зміни. Ми робимо це командою, в якій немає випадкових людей. І ця команда – найбільша цінність «Накипіло».

Євген Стрельцов,

керівник пресцентру


Наш проєкт важливий, бо пресцентр дає можливість висловитися на болючі теми всім, хто цього потребує. Наприклад, одного разу ми організували пресконференцію жінці, чоловік якої загинув в аварії. Завдяки цьому винна сторона виплатила компенсацію. І таких історій у нас багато.



Альона Нагаєвщук,
журналістка, авторка спецпроєкту «Такі ж, як ми»


Для мене головною цінністю в «Накипіло» є готовність до експериментів. Мені здається, це те, чого багатьом медіа бракує. Світ змінюється стрімко, тому бути просто інформаційним сайтом або аналітичним журналом замало. Ми в «Накипіло» експериментуємо зі стилями й форматами. Мета наших лонгрідів – передати читачеві особливості локації, почуття героїв і журналістів. Від економіки, бізнесу й реформ до інклюзії, культури та екології – поле для роботи безмежне. Я ціную таку можливість пробувати себе в різних темах. Інакше, як розвиватися?

Віктор Пічугін,

директор з розвитку


Для мене головне в «Накипіло» – це сміливість, яка інколи межує з безглуздям. Тут не буває «заборонених» тем або людей, про яких не можна писати. Задля матеріалу наші журналісти й оператори пробираються в брудні та небезпечні місця. Є дві причини для такої сміливості: перфекціонізм кожного з нас і впевненість у тому, що, якщо хтось з нас потрапить у халепу, йому допоможе вся редакція аж до сисадміна.



Анна М’ясникова,
журналістка новинної стрічки


Я неодноразово стикалася з думкою, що всі медіа належать олігархам і політикам, а журналісти танцюють під їхню дудку. Саме тому мені подобається працювати в «Накипіло». У нас є грант, ми почали заробляти на продакшені й партнерських матеріалах, що мають відповідне маркування. Це дає нам можливість бути незалежними. Під час підготовки статті або сюжету для мене важливо самій розібратися в ситуації, аби доступно донести її читачеві, дотримуючись стандартів журналістики.

Влад Лященко,

відеооператор-монтажер


Коли я прийшов працювати в «Накипіло» і запитав про графік – усі розсміялися. Тут немає графіка. І шаблонів немає. Ми часто експериментуємо з форматами й намагаємося дати якісний матеріал глядачеві, що для мене надзвичайно важливо. А ще для мене важлива команда. Тут працюють люди з твердою позицією, віддані своїй справі. У нас завжди є місце для творчості та чорного гумору.



Ігор Лептуга,

фотограф, відеооператор


Я знімаю фото та відео для «Накипіло» з 2014 року. У журналістику прийшов із зовсім іншої сфери, бо тоді треба було вчинити саме так. Я завжди намагаюся домогтися досконалості картинки й оперативної видачі матеріалу для публікації, тому мало сплю. Дотримання законодавства України – один із пунктів редакційної політики «Накипіло». Тому якщо мені незаконно забороняють знімати, то я лаюся й знімаю. Проєкт для мене важливий, передусім, через колектив однодумців, які є завзятими трудоголіками й заради матеріалу працюватимуть без вихідних. Ми незаангажовані й незалежні, тому подаємо матеріали такими, якими вони є.

Матеріал підготовлено за підтримки