Будівлю Центрального автовокзалу на Деміївці відкрили після оновлення, що тривало з жовтня 2020 року. До відкриття завершили й реставрацію мозаїки художників-модерністів Володимира Мельніченка й Ади Рибачук. За це відповідали професійні реставратори разом із волонтерами. Ми побували на вокзалі під час цього процесу, поспілкувалися з рятівниками мистецтва та спробували долучитися до процесу.

Хто і навіщо оновлював автовокзал і мозаїки

Центральний автовокзал на Деміївській площі побудували в 1957–1961 роках за проєктом архітекторів Авраама Мілецького, Ігоря Мельника й Едуарда Більського. Художники-модерністи Ада Рибачук і Володимир Мельніченко готували інтер’єри будівлі. У 1960–1961 роках вони створили для інтер’єрів панно з керамічної плитки. Мозаїкою із зображенням київських пейзажів виклали стіни та колони. Це був перший великий проєкт Рибачук і Мельніченка як творчої групи.

У березні 2020 року Центральний автовокзал виставили на приватизацію та продали компанії «Бастіон-груп», яка почала реконструкцію будівлі. На той час мозаїки вже було важко впізнати та навіть помітити: їх заставили МАФами й заклеїли рекламою.

«Відвідувачі казали, що мозаїки були непомітні через те, що все було захаращено. Люди вже не ідентифікували їх як мозаїки», – розповідає The Village Україна артдиректорка Фонду збереження культурної спадщини Ади Рибачук і Володимира Мельніченка Ксенія Кравцова.

Але про існування мозаїк пам’ятали у фонді. Коли там дізналися про продаж автовокзалу, спробували зв’язатися із новим власником. Із фондом вийшов на зв’язок архітектор Іван Маргітич, який розробляв проєкт модернізації. Виявилося, що й він не знав про мозаїки.

Фонд переконав інвестора не тільки зберегти панно, але й відновити. Він погодився на це, але за умови, якщо ці роботи візьме на себе сам фонд. Домовилися, що поки триватиме модернізація вокзалу, волонтери будуть реставрувати мозаїки.

Гроші на матеріали та роботу професійних реставраторів фонд зібрав зі своїх донорів. Але пізніше інвестор теж допоміг із великою частиною витрат.

Для реставрації використали тільки оригінальну плитку, з якої робили панно ще в 1960-х роках – Володимир Мельніченко знайшов її залишки в себе в підвалі.

Як реставрували мозаїки

До відновлення мозаїки приступили взимку 2021 року. До робіт запросили професійних реставраторів зі студії Gurin Brothers і волонтерів. Керувати процесом стала художниця Інга Леві. Цю відповідальність довірив їй особисто Володимир Мельніченко, адже вона вже брала участь у реставрації мозаїки у фонтані біля Палацу дітей та юнацтва в Києві – іншої спільної роботу Рибачук і Мельніченка.

Волонтери та реставратори поділили між собою завдання. Спершу реставратори укріплювали конструкції, на які викладалася мозаїка, потім волонтери клали шматочки плитки.

На момент початку робіт колони з мозаїкою були в передаварійному стані.

«Колони могли б ще стояти декілька років – осипатися, опадати, тобто ураження їхнє було на 70%. Вони візуально виглядали ок, але коли ти починаєш простукувати, то розумієш, що всередині пусто. Ніби подихаєш на неї – і вона почне осипатися. Десь був грибок. Здалеку – нормально, а зблизька – видно, що потрібна реставрація», – розповідає The Village Україна одна з волонтерок Анастасія.

Ще дві колони побудували з нуля для підтримання перекриття. Їх теж виклали мозаїкою. Якщо на відновлення панно на кожній із колон ішло три-чотири дні, то на створення мозаїки на нових колонах – тиждень.

Роботу почали з верхніх поверхів, тобто спочатку відновлювали мозаїку на другому і третьому. Панно там офіційно очистили та показали публіці ще 15 червня.

Перший поверх тривалий час працював, його закрили для відвідувачів лише наприкінці травня, тому реставраційні роботи завершили тут найпізніше. Щоб прискорити процес, девелопер виділив двох робітників.

Робота волонтерів

Основною робочою силою стали волонтери. За кілька місяців до реставрації долучилося понад півтори сотні людей.

Щоб дізнатися, як без мистецького фаху й досвіду можна взяти участь у відновленні монументального твору, ми вирішили завітати на Центральний автовокзал. Коли ми вперше потрапили туди, другий і третій поверхи були майже повністю готові. Лише кілька волонтерів і волонтерок завершували фінальне тонування колон і стін. Більшість мозаїк на цих поверхах тоді були накриті та чекали на фінальне очищення.

Волонтерки, які давно працюють над мозаїкою, показали, як підготувати колону та як викладати плитку.

Кожна колона в будівлі вже була обгорнута сіткою. Спершу треба було пензлем заґрунтувати всі порожні місця: тобто ті, з яких відпали шматочки мозаїки. Після цього, коли ґрунтовка засихала, на неї широким шаром наносили суміш для приклеювання керамічної плитки. На клей рядок за рядком викладали мозаїку.

На колонах були намальовані лінії швів та окремі елементи (наприклад, автомобілі або автобуси), за якими викладали плитку. На певних ділянках можна було класти шматки довільної форми, а на інших – тільки прямокутні, квадратні чи трикутні. Більш досвідчені волонтери постійно підказували, яка має бути довжина чи форма. Для створення шматочків потрібної форми використовували спеціальний механічний смальтокол.

Реставраційні роботи завершили до відкриття оновленого автовокзалу, його вже відкрили для відвідувачів. На третьому поверсі почали бронювати номери, а на другому – працюють каси.

«Хочемо перетворити Центральний автовокзал на культурний простір, – каже артдиректорка Фонду збереження культурної спадщини Ади Рибачук і Володимира Мельніченка Ксенія Кравцова. – З нього не вийде зробити музей, але ми вважаємо, що музеї навколо нас. Не треба кудись спеціально вдягатися і влаштовувати свято, раз на місяць ідучи в музей. Як у Європі – з вокзалами й автовокзалами – мистецтво має бути скрізь. І неважливо, чи ти приходиш до музею, чи відправляєшся кудись.

З 16 липня до 16 серпня в галереї «Дукат» відбудеться виставка, присвячена історії створення, збереження та реставрації модерністських мозаїк на Центральному автовокзалі. Там покажуть ескізи оформлення автовокзалу, архівні та сучасні фото, надані Фондом збереження мистецької спадщини АРВМ і «Київпроектом».