Ідея «дофамінової дієти» належить американському психологу, професору Медичної школи Каліфорнійського університету Кемерону Сепаху. Це методика управління залежністю від дій, що приносять швидке задоволення, з допомогою їхнього контролю та відмови від імпульсивних стимулів. Працюючи з технічними керівниками, виконавчими директорами й інвесторами, доктор Сепах помітив, що всі вони мають нездорову поведінку та залежність від технологій, їжі або інформації.

Необмежений доступ до соцмереж, серіалів, ігор, порно, фастфуду дозволяє частіше отримувати дофамін – нейромедіатор, що відповідає за мотивацію та винагороду.

Професор Камерон Сепах виявив, що через надмірну стимуляцію мозку дофаміном організм стає менш чутливий до нього. Як наслідок – для отримання задоволення мозок вимагає все більше дофаміну, що призводить до залежності. Кемерон виділив шість найпоширеніших поведінкових залежностей: емоційне харчування (солодке, солоне, пікантне, комбінація вуглеводів + жирів); Інтернет / ігри; азартні ігри / покупки; порно / мастурбація; пошук гострих відчуттів; заборонені наркотики.

Надмірне вироблення дофаміну розсіює увагу, заважає виконувати монотонні задачі, радіти дрібницям і позбавляє мотивації. Для розв’язання цієї проблеми Сепах запропонував дофамінове голодування, суть якого полягає в тому, щоб тимчасово обмежувати дії, які викликають збудження, ейфорію, страх або проблеми через занадто велику трату часу на них.

Говоримо з людьми, які практикували дофамінову дієту. Вони розповідають, чому вирішили спробувати цей спосіб, у чому обмежували себе та як це вплинуло на них. А також запитуємо нейропсихолога, як працює дофамін, у чому користь дофамінової дієти та як обмежувати себе правильно.

Льоман Усманов

музикант


практикував 5 місяців дофамінової дієти

 На дофаміновій дієті різко відмовитися від усього не вийде, потрібно все робити поступово.

У квітні 2020 року, коли почалась пандемія, багато хто лишився роботи, а я, навпаки, знайшов. Я почав працювати дистанційно і задумався над тим, як стати продуктивнішим. Усе тому, що почав помічати, що часто відвертаюся від важливих справ: то залипну в інстаграм, то піду за шоколадкою або перекусом. Вирішив, що з цим треба покінчити.

Інстаграм – мій головний ворог, який забирав у мене увагу, час і концентрацію. Спершу я встановив часові обмеження в додатку, 30 хвилин на добу. Але коли приходило сповіщення, що час вичерпався, я продовжував сидіти в мережі.

Потім я вибухнув і видалив застосунок із телефону. Тоді я відчув перенасичення контентом. Гортаючи чергову сторіз, я зрозумів, що мені нецікаво дивитися, чим займаються ці люди. Я їх не бачу в житті, а вони мені вже набридли. До того ж у мене є купа інших завдань, а я витрачаю свій час на безглузде гортання стрічки. Це негативно впливало на мою продуктивність, і я навіть хотів ніколи більше не заходити в інстаграм.

Коли я видалив додаток, помітив дійсно страшне. Інстаграм вже півтора тижня як видалений, а коли я їм, автоматично беру в руки телефон і намагаюся відкрити його. Мій палець сам тягнувся на місце в інтерфейсі телефону, де раніше був застосунок. Коли усвідомив це, завмер. Після чого я видалив й інші соцмережі, хоча мало ними користуватися.

Я зробив це, щоб жити фізичною реальністю – це спрацювало. Через два тижні я помітив, що до мене повертається концентрація, я більше зосереджений на роботі. Я не слідкував за життям інших людей і більше часу був наодинці із собою. У цей час я навіть помітив, що трошки себе люблю.

Я почав краще чути себе та відчув внутрішню гармонію. Пов'язую це з тим, що в ході дофамінової дієти почав займатися спортом, медитацією та йогою. Думаю, заняття стали наслідком того, що я налаштував контакт із собою та почув, чого я хочу насправді. Також я почав рано лягати спати та прокидатися о 6:00 ранку.

Наступний крок – відмова від солодкого. Річ у тім, що я невротик, і завжди заїдаю стрес чимось солодким, особливо шоколадом. Оскільки я закінчив психологічний факультет, я розумів, що це певне порушення харчової поведінки.

На дофаміновій дієті різко відмовитися від усього не вийде, потрібно все робити поступово. Тому спершу я почав купувати шоколад раз на тиждень, а раніше з’їдав плитку шоколаду щодня. Поступово почав відмовлятися від шоколаду, лише інколи їв менш солодкий чорний шоколад.

Спочатку було складно відмовитися від цієї звички, оскільки я залежав від солодкого. Бувало вже на касі помічав, що в мене в кошику плитка шоколаду й казав собі: «Ні, треба покласти на місце». Дофамінова дієта тренує усвідомленість, тому що ти відмовляєшся від компульсивних звичок.

Я усвідомив свою залежність від солодкого, почав це контролювати й уже за півтора тижня відчув себе легше. Зникло бажання робити постійні перекуси, тяга до солодкого теж стала слабшою. Раніше я не міг пройти повз улюбленої шоколадки, а потім став байдужим до цього. Я відчував перемогу над собою – це приємно.

Після трьох тижнів дієти дуже покращився сон: раніше я прокидався дуже довго і важко, а на другий-третій тиждень я просто відкривав очі та відчував, що я закоханий у життя. Потім зробив ресерч і мені пояснили, що тут є пряма кореляція з цукром.

Дофамінова дієта тривала приблизно 5 місяців. Потім я поїхав додому в Крим і заради інтересу знову завантажив інстаграм. Виклав кілька фото з моря і зрозумів, що мені вже не так цікаво.


Дофамінова дієта вплинула на мою усвідомленість, я відчув фундаментальні зміни. Тепер перед кожним кроком запитую себе: «Навіщо я це роблю?».

Цей досвід дав розуміння, що мені ок наодинці із собою. Раніше за кожної проблеми я тікав у соціум, потім зрозумів, що потрібно налагоджувати контакт із самим собою та концентруватися на своїх відчуттях.

Також я відчув упевненість – і не просто так. Річ у тім, що під час дофамінової дієти я більше концентрувався на своїх цілях, досягненнях і тому, чого дійсно хочу. З цим прийшла впевненість. Як приклад, найуспішніший за прослуховуваннями сингл я написав під час дофамінової дієти.

Яна Лесьо

бармен-офіціантка


практикує місяць дофамінової дієти три роки поспіль

Я маю кілька досвідів дофамінової дієти й один із них – відмова від кави на два місяці. У студентські роки я працювала баристою та випивала 3–4 чашки кави щодня. Помітила, що кава почала дивно на мене впливати: я відчувала себе виснаженою і втомленою. Спочатку вирішила відмовитися від кави на місяць, утім, змогла протриматися навіть два.

Перші два тижні далися складно: я була непродуктивною вдень, боліла голова, але потім мій стан покращився. Я почала легше засинати та прокидатися, зникло ранкове відчуття важкості.

На початку дієти я за звичкою робила собі каву на роботі. Потім дивилася не неї та думала: «А нащо ти її зробила?».


Після двох місяців дієти, коли я знову випила каву, я відчула її смак по-новому. Зараз я не відмовляюсь від кави, але тепер це не є моїм щоденним ритуалом.

Хіба що можу посмакувати кавою десь у приємному місці.

Окрім цього, я три роки поспіль відмовляюся від соцмереж на один місяць. Я почала практикувати це, коли помітила, що соцмережі негативно впливають на мою самооцінку. Коли ти постійно бачиш красиве життя блогерів, відретушовані фото дівчат, здається, що ти якась не така.

Я видалила застосунок і перестала бачити картинку гарного життя інших людей щодня, натомість зосередилася на своєму житті. Замість того, щоб скролити стрічку, почала читати книжки за сніданком, дивилася освітні програми. Сидячи в закладі, замість того, щоб залипати в інстаграм, розглядала сам заклад і могла помітити те, чого раніше не помічала.

Якщо раніше я відривалася на телефон, коли говорила з людьми, то під час дофамінової дієти почала зосереджуватись на тому, що і як говорить людина.

Мені сподобався цей досвід. Я помітила, як багато часу насправді витрачаю на соцмережі. Коли ти відмовляєшся від соцмереж, з’являється купа часу на те, щоб проаналізувати своє життя, звернути увагу на своє самопочуття. Життя стає більш усвідомленим, і вже не хочеться повертатися до одноманітного гортання стрічки, яке не несе ніякого смислового навантаження.

Оксана Чорноброва

культурологиня


практикувала місяць дофамінової дієти

Через тиждень я почала звикати до життя без соцмереж.

Я вирішила спробувати дофамінову дієту весною 2020 року. Тоді в мене був складний ментальний стан і замість того, щоб допомогти собі психотерапією, занурилася в інтернет. Я багато часу проводила в соцмережах, дивилася YouTube та майже нічим більше не займалася. Це стало звичкою. Я постійно гортала стрічку інстаграму, мене це не цікавило та не приносило ніякого задоволення, але я чомусь продовжувала це робити. Щобільше, я не могла не робити цього.

Подумала, що це занадто, і вирішила місяць не заходити в соцмережі та YouTube взагалі. Поставила собі умову, що я можу користуватися інтернетом тільки з користю: книжки, пошук потрібної інформації.

Спочатку руки самі тягнулися до телефону. У мене була звичка скролити стрічку інстаграму відразу, як прокинуся. Щоб не робити цього, доводилось докладати великих зусиль. Тому я видалила всі додатки соцмереж із телефону.

Через тиждень я почала звикати до життя без соцмереж. З часом навіть здавалось, що їх не існує. Єдине що, під кінець челенджу дуже хотілося зайти в YouTube і подивитися, що там мої улюблені блогери.

Оскільки тоді я була в складному емоційному стані, я не була активною й не замінювала соцмережі фізичними активностями, спортом. Почала більше читати, гуляти на свіжому повітрі, фотографувати, вести щоденник. Я робила ті самі речі й до того, але під час дієти ці справи зайняли більше простору.

Помітила, що я стала краще концентруватися на тому, що роблю. Наприклад, раніше я постійно відверталася в телефон, коли читала. Під час дієти не було такої можливості, я була більш зосереджена на читанні.

У мене з’явилося відчуття свіжого повітря, ніби в голові стало більше простору. Коли багато сидиш в інтернеті, думки постійно зайняті обробкою інформації, не завжди потрібної. Без соцмереж почала краще концентруватися на власних думках, відчуттях і рефлексіях. Це звільняє і дає відчуття свободи.


Після завершення дофамінової дієти я повернулася в соцмережі, відчувала зацікавлення, але потяг став набагато менший.

Зараз я проводжу там менше часу, а коли відчуваю, що соцмережі відвертають мене від важливих справ, періодично практикую дофамінову дієту й можу не заходити в інстаграм місяць.

Тетяна Слуцька

акаунт-менеджерка


практикувала місяць дофамінової дієти

Я часто слідкую за екранним часом на телефоні, й ця позначка завжди велика. У будні я сиджу в інстаграмі 4–5 годин, у вихідні – 6–7. Я автоматично скролила соцмережі, коли був вільний час, а могла використати його на щось важливіше. Бувало, що я дійсно хотіла почитати книжку, але замість цього заходила в інстаграм, бо там легше і швидше можна отримати емоції та задоволення.

Це спостереження стало першим дзвіночком, щоби спробувати дофамінову дієту.

Другою причиною стало те, що я не могла зрозуміти, до якої точки зору схиляюся. В соцмережах багато людей висловлюють свою думку щодо будь-чого: хтось за, хтось проти, й ці думки постійно перемішувалися в моїй голові. Я не могла відповісти собі на запитання: «А що думаю я?».

Спочатку я ставила часові обмеження в інстаграм, але коли час вичерпувався, продовжувала його на 5 хвилин, а потім й на цілий день. Тому вирішила видалити застосунок на місяць. Я нікому не розповідала, що почала дофамінову дієту, бо коли ти комусь розповідаєш, здається, що ти вже це зробив, мозок отримує насолоду від цього.

Перші два дні було легко, я якраз вийшла на роботу в офіс – це відвертало мене. Але потім, коли з’явився вільний час, хотілося погортати стрічку соцмереж. Я розуміла, що в мене немає такої можливості, стало складно. Між другим і третім тижнем було дуже цікаво подивитися, що відбувається в інстаграмі.


Під кінець дієти я відчувала свободу. У вільний час я не сиділа в соцмережах і могла справді відпочити

Я помітила, що мені стало легше писати свої думки та тексти, занотовувала це в телефоні.

Я почала краще чути себе. В соцмережах ти не контролюєш потік інформації, особливо в сторіз. Хтось розповів про свій поганий настрій, і це автоматично псує настрій тобі. Без соцмереж починаєш думати про себе та концентруватися на своїх відчуттях. Чіткіше розумієш і формуєш свої думки. Зникає внутрішній конфлікт, бо ти більше не вагаєшся між точками зору інших людей, а маєш свою думку. Я почала відчувати більший спектр емоцій, концентрацію в моменті та спокій у голові.

Коли дієта закінчилася, я відразу почала чистити свої підписки. Відписатися від людей, чия думка на мене негативно впливає або нецікава. Також почала дозувати контент. Завдяки цьому я почала відчувати, коли я вже наситилася інформацією. Тобто я розуміла, що мені достатньо інформації та часу, проведеного в соцмережах, далі буде забагато. Все це завдяки дофаміновій дієті.

Вікторія Шумакова


нейропсихолог, членкиня НПА

Як працює дофамін

Дофамін ​​​– це гормон і нейромедіатор, що відповідає за систему мотивації та винагороди, яку ми відчуваємо від виконання завдання. Він викликає передчуття на кшталт: «Зараз я зроблю ось це і мені буде добре, я отримаю насолоду».

У короткостроковій перспективі це може бути передчуття того, як ми будемо гортати стрічку соцмереж, дивитися серіал, грати в гру, смакувати їжею. А в довгостроковій перспективі це може бути передчуття підвищення на роботі або досягнення певної мети.

Наприклад, людина думає: «Зараз подивлюсь улюблений серіал і добре проведу час».

Саме в цей момент організм виробляє дофамін, і у нас з’являється передчуття насолоди. Помилково вважають, що саме дофамін є гормоном радості. Насправді за відчуття насолоди відповідають інші гормони. Дофамін є частиною мотивації, як нейромедіатор він допомагає шукати важливу для нас діяльність і підтримувати її.

Що таке дофамінова пастка

Надмірна концентрація дофамінового збудження призводить до розсіяної уваги та втрати «смаку» маленьких задоволень. Через «перенасичення дофаміном» мозок потребує більшої стимуляції для отримання задоволення. Зникають сили на виконання монотонних завдань, тому що вони не приносять такої насолоди, як новий рівень у грі, наприклад. Відповідно, людина не має ресурсу на довгостроковий розвиток і плани, оскільки для отримання результату необхідно довго вкладатися, а вона вже звикла отримувати задоволення швидко.

Усе більше людей намагаються як можна швидше отримати свою дозу дофаміну. Через це є ризик потрапити в дофамінову пастку: потребувати все більше нових відчуттів, перестати відчувати сенс в дії, яка раніше приносила багато задоволення, та перетворити життя на непотрібну метушню.

Наприклад, людина звикла з’їдати 10 пончиків на день, щоби відчувати себе добре. Але з часом цього може стати замало, а їсти таку кількість пончиків кожного дня шкідливо для здоров’я. Або ж людина звикла проводити 6–10 годин в соцмережах, автоматично скролити стрічку, а потім навіть не може згадати, що вона там бачила та читала. Мозок настільки перестимульований дією, до якої ми звикли, що від неї втрачається сенс.

Як працює дофамінова дієта

Суть дофамінової дієти полягає в тому, щоб обмежити дії, які приносять швидке задоволення. Наприклад, проводити менше часу в соцмережах, дивитися менше серіалів, їсти менше солодкого або пити менше кави.

Коли ми повернемося до цих дій через певний час обмежень, вони почнуть приносити набагато більше задоволення, але тепер ми відпочиватимемо контроль над ними та над собою. Все тому, що в ході дофамінової дієти ми починаємо витрачати свій час на те, чого дійсно хочемо, а не на швидкий дофамін. Це вміння закріплюється, після завершення обмежень перегони за відчуттями припиняються, ми почуваємося краще.

Як обмежити дофамін правильно

Для початку треба простежити дію або заняття, яке забирає багато вашого часу, але не приносить ніякої користі. Новий рівень у грі може здаватися дуже корисним, але в довгостроковій перспективі це не так. Коли ви визначилися, подумайте, наскільки вам потрібне це заняття та якою мірою ви можете обмежити його.

Дехто діє радикально та припиняє всі дії, що приносять задоволення: обмежує спілкування з людьми, повністю відмовляється від соцмереж, улюбленої їжі, серіалів, ігор тощо. Обмежувати себе відразу в усьому – це занадто, оскільки мозок не може зрозуміти, за що ми його так караємо. Ніяких біологічних причин у навколишньому середовищі для цього немає: наприклад, кафе працює, ми бачимо, як хтось їсть, а для нас це раптом стало забороною.

Різка заборона може шокувати мозок і призвести до імпульсивного зриву. Тому потрібно обмежувати себе поступового та починати з малого. Наприклад, грати в ігри або сидіти в соцмережах на 30 хвилин менше. Цього може здатися замало, але тільки так можна досягти довгострокових результатів.

Можна обмежити себе в чомусь одному, а потім переходити до іншого. Різко змінити свій спосіб життя не вийде тому, що мозок буд суперечити цьому. Дофамінова дієта корисна, але треба підходити до цього з розумом. Встановіть для себе план і намагайтеся дотримуватися його. Насправді навіть у дотриманні обмежень діє дофамін, але в цьому випадку він буде грати вам на користь.

Спробуйте знайти для себе нове хобі, яке буде приносити задоволення. Втім, для цього доведеться докласти трохи зусиль. Наприклад, замість двох годин в інтернеті прочитати невелике оповідання, посадити рослину та спостерігати за її зростанням, дбати про неї. Хобі не має вас обтяжувати, адже так є великий ризик закинути його вже через тиждень.