Люди в містіЗамість власного автомобіля: ці люди користуються каршерингом

Київ – на сьомому місці серед міст із найбільшими заторами у світі. Водночас опитування показують, що українські водії не готові відмовлятися від власних автомобілів.

Ми поговорили з людьми, які відмовилися від власного автомобіля або відклали його купівлю, бо знайшли для себе альтернативу – каршеринг. Запитуємо, наскільки зручно пересуватися на каршерингу містом чи виїжджати за його межі, скільки це коштує та які є недоліки.

Чому відмовився від власного автомобіля

Є декілька причин. Я купив автомобіль, коли мені було 23 роки, без будь-яких раціональних причин, винятково через соціальний тиск і стереотипи. Тоді всі мої друзі вже мали власні авто або могли вільно взяти машину в батьків, а я не міг. Це викликало в мене одну з найсильніших емоцій – заздрість (але це я усвідомив тільки згодом).

А ще в мене було переконання, що головний індикатор успіху – авто, і тільки його мені не вистачає для щастя. Я аргументував цю імпульсивну купівлю тим, що із власним автомобілем я матиму повну свободу дій, наприклад, зможу в будь-який момент зірватися та поїхати з друзями в Одесу. Та виявилося, що за два роки володіння автомобілем я лише раз несподівано з'їздив на ньому в подорож. Тобто той романтичний образ, який я закладав, зруйнувався.

Я переїхав із Луцька до Києва якраз перед початком пандемії. Під час локдауну 2020 року, коли не було можливості їздити на громадському транспорті, авто справді мене виручало. Поштовхом для роздумів про продаж авто послугувала одна ситуація. Якось узимку машину сильно засипало снігом. У мене не було лопати, щоб її відкопати, і я подумав – нехай стоїть, колись розтане.

Я почав їздити на громадському транспорті, а через два тижні зрозумів, що не відчував великого дискомфорту без авто. Я живу на Печерську, а робота в мене на Золотих воротах. Усе, що потрібно для життя та розваг – також у центрі. Всюди можна дістатися на метро, плюс я люблю ходити пішки, тож із пересуванням без машини в мене не було проблем.

Я зрозумів, що автомобіль був імпульсивною купівлею. До того ж це неліквідний актив, який щороку втрачає свою вартість. Моє авто було 2008 року, тому через вік постійно траплялися дрібні ламання й потрібен був ремонт. Тож я вирішив продати авто.

Чому користується каршерингом

Дві причини: емоція та практичність. Після продажу авто їздив в основному на громадському транспорті, а потім дізнався про каршеринг і тепер регулярно його використовую.

Оскільки я живу і працюю в центрі, то на роботу їжджу на метро. А каршерингом користуються на вихідних і в будні дні, коли маю багато зустрічей у різних частинах міста.

У мене є маленька собака, з якою на вихідних стараюся виїжджати в різні парки та проводити разом цілий день. Я прокидаюся зранку, беру авто та їду в парк «Наталка» на Оболоні, в ботанічний сад Гришка чи парк КПІ. Або ж просто беру собаку та їду на Поділ снідати.

Іноді користуюся каршерингом у будні дні. Буває, що потрібно за день поїхати в 3–4 місця, що розкидані в різних кінцях міста та не біля метро. На авто це значно зручніше та швидше, ніж із пересадками на громадському транспорті, навіть якщо потрапиш у затор.

Чому каршеринг, а не таксі? По-перше, із собакою це значно зручніше. Окрім цього, на каршерингу є можливість отримувати емоції від водіння. Коли я продавав авто, думав, що я вже цим перенаситився, але вже через кілька тижнів відчув, що мені шалено не вистачає процесу водіння. Сісти в машину, увімкнути свою музику та їхати нічним містом – для мене це дуже приємний і медитативний процес.

Також я не дуже люблю таксі, бо водії часто втикають у телефон за кермом, вмикають неприємну музику, їздять на неохайних машинах або просто бувають грубі.

Скільки це коштує

Я користуюся каршерингом кожні вихідні й іноді в будні. У середньому за місяць витрачаю 1500 гривень. У вихідний день їжджу максимум на 200 гривень.

Моя найдорожча поїздка за весь час обійшлась мені у 260 гривень. Тоді я із Золотих воріт поїхав на Борщагівку, залишив авто на простої на 20 хвилин, повернувся в центр, звідти до Либідської, а потім – на Арсенальну. На таксі це обійшлося б мені в рази дорожче.

Які недоліки

Знайти вільний автомобіль поруч вдається рідко. У сервісу каршерингу автопарк поки невеликий. Часто таке трапляється, що в суботу вранці найближча машина може бути аж на «Деміївській», тобто за декілька станцій метро від мене. Я їду за машиною на громадському транспорті та повертаюся за собакою, адже далі все одно зручніше їхати в парк на каршерингу. А буває, що автомобіль припаркований прямо під моїм будинком. Не можу сказати, що кількість автомобілів є для мене великою проблемою, адже користують сервісом переважно на вихідні

От що мене справді дратує, це те, що кожен раз перед початком і після закінчення поїздки машину треба фотографувати. Це не завжди зручно, іноді для цього потрібно виходити на проїжджу частину або ж на вулиці дощ. Складається враження, що сервіс не довіряє своєму клієнту. Я розумію, що ментально наш ринок ще не готовий до цілковитої довіри бренда до споживача, але я вважаю, що постійних користувачів можна відключити від цієї функції.

Коли я був у Німеччині та користувався каршерингом, то мав набагато приємніший досвід: там складається враження, наче ти їдеш на своїй машині, адже авто небрендовані. Ти просто реєструєшся в застосунку, в найближчому відділі сервісу авторизуєшся з документами й отримуєш картку для поповнення. Щоб узяти авто та закінчити поїздку, треба просто прикласти картку до лобового скла. Все максимально просто.

Тут мені двічі траплялися поламані автомобілі. Одного разу я взяв машину, яка не завелася з першого разу. Оскільки я поспішав, вирішив усе одно поїхати на ній, але вона постійно глохла, до того ж горіли всі можливі датчики, які сигналізують про несправність авто. Бували ситуації, що машина взагалі не заводилась. Або ж була дуже брудна.

Також у нас обмежена зона паркування авто. Вільно залишити автомобіль можна лише в центрі, а в інших районах – тільки біля станції метро. Нещодавно я їздив на сніданок у кав'ярню, що розташована за 800 метрів від станції метро «Деміївська», але не зміг просто залишити машину на стоянці закладу. Треба було або поставити її біля метро і йти пішки із собакою, або платити 2 гривні за кожну хвилину простою та снідати в напруженні. Це мені незручно і незрозуміло.

Я дуже хочу, щоб каршеринг розвивався, і в Україні з'явилося більше компаній і створювалась здорова конкуренція, адже вона спонукає до росту. Шеринг-економіка – це економіка майбутнього. Один з основних сучасних трендів – це свідоме споживання, й наш споживач також до цього дійде. Думаю, що рано чи пізно буде, як з електросамокатами. У 2020 році на ринку був один бренд, а у 2021 році їх уже приблизно 10. Переконаний, що за 5 років на ринку України буде 3–5 каршерингових компаній.

Я думаю, що розвиток каршерингу – це один з інструментів, що може допомогти розв'язати проблему заторів і стихійного паркування в місті. Звісно, проблема комплексна та потрібно розвивати громадський транспорт. Але якщо умовно 10 людей замість власних автомобілів будуть шерити одне авто, дороги стануть вільнішими.

Є дослідження, яке говорить, що 97% часу власний автомобіль простоює. Ця думка допомогла мені ухвалити рішення перейти на каршеринг.

Чому користується каршерингом

Я беру каршеринг майже кожні вихідні, а в будні – раз на 2–3 дні. Я живу недалеко від роботи й ходжу туди пішки, а коли треба кудись поїхати у справах в інший район чи виїхати недалеко за місто, беру каршеринг. Для мене це насамперед альтернатива таксі. Якщо мені кудись треба, я відкриваю не додаток таксі, а додаток каршерингу й дивлюся, чи є поруч машина.

На вихідних мені часто потрібно з’їздити в декілька місць – в одному побути 20 хвилин, в іншому – годину, а потім повернутися додому. Тоді я беру авто в каршерингу на декілька годин. Іноді їду на дачу до друзів неподалік від Києва та беру авто на добу.

Мені подобається самому водити, вмикати в машині ту музику, яку я хочу, відхилятися від маршруту, якщо потрібно. Тому каршеринг для мене набагато зручніше, ніж таксі. Навіть якщо мені просто треба доїхати з точки А в точку Б, я все одно візьму каршеринг.

Я помічаю, як машин на каршерингу в Києві стає все більше, з’являються різні моделі. Якщо раніше вибору взагалі не було, то зараз можна взяти Ravon, Passat, Volkswagen Jetta чи кросовер, як, наприклад, Volkswagen Tiguan. Попри те, що це все машини середнього або економкласу, є можливість спробувати поїздити на різних.

Мені майже завжди вдається знайти автомобіль поруч, іноді до нього треба пройтися 10–15 хвилин пішки. Дуже рідко трапляється, коли машини поруч немає, а вона потрібна на добу, тоді я можу під'їхати до неї на електросамокаті – подвійний експіріенс шерингу.

Якби в Україні не було каршерингу, я б уже купив автомобіль. А поки що можу відтягнути момент купівлі, бо в умовах міста каршеринг закриває всі мої потреби. Якби машин у каршерингу було більше, мабуть, менше людей хотіли б купити автомобіль. Особливо це стосується молодих людей, яким не так важливо чимось володіти й не хочеться мати зайвий клопіт – машину треба мити, ремонтувати, обслуговувати, переживати, чи не вкрадуть її, до того ж нарешті запрацювали платні паркування.

Узагалі, я планую купити свій автомобіль, але поки що не зібрав гроші на ту саму машину, яка мені подобається, а купувати будь-що не хочеться. До того ж я помічаю, що Київ стає все більш запаркованим і повільним, машин занадто багато.

Пересуватися містом на каршерингу мені дуже зручно. А от коли треба виїхати за місто, подалі за околиці Києва, все частіше з’являються думки про власне авто. З одного боку, я ходжу на роботу пішки та розумію, що машина буде простоювати більшість часу. З іншого боку, для дальніх поїздок зручніше мати своє авто. Влітку я кілька разів брав машину в оренду, щоб поїхати в інші міста. Загалом це непоганий варіант. Але бувають ситуації, коли справді потрібна своя машина. Наприклад, треба звозити дружину до батьків у Крим, а на громадському транспорті це дуже незручно. А класична оренда не дозволяє в'їжджати на територію Криму через страхові ризики.

Скільки це коштує

Це значно дешевше, ніж таксі. Наприклад, недавно мені треба було поїхати у справах одразу після закінчення робочого дня, залишити машину ненадовго та повернутися додому. Йшов дощ, усього поїздка разом з очікуванням зайняла годину, і я заплатив за це 90 гривень. У таку погоду на таксі це було б набагато дорожче.

У середньому одна поїздка обходиться мені в 90–120 гривень. Іноді буває набагато більше, а іноді доїжджаю в потрібне місце за 30 гривень.

За місяць я витрачаю від 2500 до 4000 гривень на каршеринг. Улітку був період, коли я витрачав до 5000–6000 гривень на місяць. Я часто їздив за місто й тільки за вихідні на каршеринг йшло 1000–1500 гривень у залежності від машини.

Коли я жив не поруч із роботою та щодня їздив на таксі, то теж витрачав на транспорт плюс-мінус такі самі гроші.

Нещодавно мені стало цікаво, що вигідніше – каршеринг чи свій автомобіль. За весь час у мене було понад 600 поїздок, і якщо прикинути, скільки я витрачаю в середньому, то за три роки це приблизно 3000 доларів. На свій автомобіль я витратив би у 2–3 рази більше, але і їздив би теж більше. Можливо, від цього якість життя була б вищою.

Які недоліки

Мабуть, найбільший недолік у тому, що в цій сфері в нас досі немає конкуренції. Додаток іноді глючить, один раз мені сказали, що я побив машину, хоча це не так. Усі проблеми вдавалося вирішити зі службою підтримки.

Також уже відчувається, що автопарк трохи застарілий, час від часу трапляються машини з невеликими ламаннями. Але це теж ситуативно. Буває, одного дня береш трохи роздовбану Ford Fiesta з пробігом 50 тисяч кілометрів, а наступного – з пробігом 10 тисяч кілометрів, повною комплектацією та запахом нової машини. Але нових автомобілів усе-таки менше.

Також нюанси можуть бути, якщо потрібно залишити машину не в центрі, а в місці, де обмежена зона паркування. У мене так було всього кілька разів. Платив за тарифом 30 копійок за хвилину. За добу ти заплатиш трохи понад 400 гривень, якщо авто ніхто не забере. Але коли я залишав так машину, її забирали вже через кілька годин, і я заплатив зайві 80 гривень. Це не критично.