У Києві впродовж 2020 року близько 753 безпритульних тварин знайшли собі нових господарів. Усесвітнє товариство захисту тварин вважає, що 70% котів і собак стають безпритульними спадково. Це означає, що від них відмовляються, а далі вони живуть на вулиці, розмножуються, тож кількість вуличних тварин збільшується. У Києві виникають стихійні міські притулки. Люди починають підгодовувати тварин прямо у дворах й облаштовують їм будиночки. Наприклад, такий стихійний притулок упродовж 15 років існував на Теремках. Але оскільки він розташовувався на території теплопункту, його довелося розібрати, а тваринам – шукати господарів.

Редакція The Village Україна запитала в людей, які прихистили вуличну тварину, що їх до цього підштовхує, і наскільки безпечно брати додому тварин не із притулку, а просто з вулиці.

Аріна Жушман, художниця

собака Джульєтта

Я приїхала на дачу наводити лад у саду. Побачила незнайому собаку. Вона була дуже налякана: як бачила людей – одразу тікала. Моя дача розташована в маленькому селі, у якому живе людей із двадцять. Тому я відразу зрозуміла, що собаку підкинули.

Тварина не йшла на контакт. Я пробувала її підгодувати: залишала їжу та йшла. На літо переїхала туди жити, відтоді собака почала жити зі мною. Я назвала її Джульєттою. З часом вона почала до мене звикати й менше боятися. Джульєтта зробила мені сюрприз – привела сім щенят від місцевого собаки-мисливця. Я такого не очікувала. Але всім щенятам вдалося знайти господарів.

Восени я їхала назад у місто. Джульєтту залишила на дачі. Двічі на тиждень їздила її годувати. І щоразу, як я йшла на електричку, вона бігла за мною. З болем я проганяла її до нашого дачного будинку. А вона прибігала та прибігала. Я навіть її сварила, а Джу просто лягала й винуватими очима дивилася на мене. Зазвичай вона боялася крику та одразу тікала. А одного разу не пішла. У той день я забрала її із собою. Зняла із себе куртку, замотала її, на руках занесла в електричку. Усю дорогу вона спала в мене на колінах.

Удома я показала собаці її місце на подушці в коридорі. Потім я її викупала, відвела до ветеринара, дала виписані лікаркою таблетки. Так почалося наше спільне життя вже в місті. Тепер ми разом скрізь. Я з нею, ніби з дитиною. Накупила їй різних ремінців, іменний жетончик, одяг – усе, щоби за кольором підходило.

Коли згадую її тоді, як тільки знайшла, видається, що це дві різні собаки. Зараз у неї вушка стоять і хвостик, а тоді я навіть не знала, що вона так уміє. Хвіст був опущений, вуха притиснуті. Лікарка пояснила, що це ознаки депресивного стану.

Вона звичайна вулична собака: без породи, паспорта й родинного дерева. Але нічим не гірша. Охороняє двір і будинок, гавкає. Але ніколи не поводиться невиховано чи нахабно. Наприклад, на прогулянці ніколи не гавкає на людей чи інших собак. Джу все розуміє.

Катя Понижайло, лікарка

кішка Брук

Я поверталася з роботи й мені було шкода себе. Я багато працювала, а особистого життя не було. Мені так хотілося, щоби вдома хтось чекав. І в цей момент біля магазину я побачила кішку. Була зима, холодно, усе замітало снігом. Мені стало шкода й кішку. Я вирішила забрати її додому.

Одразу дала їй ім’я – Брук. Як тільки принесла Брук додому, двічі покупала шампунем від бліх. Я їх не бачила, але обробила для профілактики. Ще дала таблетку проти гельмінтів. Потім відвезла кішку до ветлікаря. У неї знайшли вушного кліща й виписали лікування. Кілька днів прокапала краплі й усе минулося. Брук перестала чухати вушка. Через пів року я її стерилізувала. А от щеплення вирішила не робити. Брук тепер домашня й на вулицю взагалі не виходить.

Зараз із доглядом проблем немає. Годую сухим кормом, але спеціальним – для стерилізованих котів. Ще вона любить сир, м’ясо, тому готую й таке. Брук стала моєю домашньою лікаркою. Як тільки щось болить чи турбує, вона приходить, лягає на мене, гріє й мурчить. А ще – тепер на мене завжди хтось чекає вдома.

Лілія Гедз, стилістка

собаки Лада, Віккі й Тоша

Моя знайома волонтерка прилаштовує тварин. Серед них був один пес, з яким жорстоко поводився господар. Він його бив: відбив одне яєчко, вибив зуби. А потім викинув на вулицю. Я відразу захотіла забрати собаку. Це тер’єр. Розуміла, що вони вибагливі, а лікування обійдеться недешево. Але мені стало його дуже шкода. Я просто хотіла допомогти.

Собака був у дуже поганому стані: побитий, агресивний, він не довіряв людям. Я його забрала й одразу записала на огляд у ветклініку. Лікарка оглянула: і зуби, і відбиті органи. Собаці зробили операцію.

З того часу він живе в мене. Через два-три місяці агресія минулася. Тепер він мені довіряє й навіть іноді зі мною спить. З чужими людьми він і до сьогодні тримає дистанцію. Але це й не дивно. У собаки травматичний досвід.

Після цього я взяла ще двоє собак. Тепер усі троє живуть у мене. Доглядаю й годую, як порадив лікар. Усе це відповідальність. І фінансова в тому числі. Але я була до цього готова. Керувалася почуттями й бажанням допомогти. Якщо не я, то хто? Не треба боятися відповідальності.

Наталя Мазур

керівниця Київської міської лікарні ветеринарної медицини

У нас поширені стихійні притулки. Вони не повинні існувати. Бо якщо це притулок, то все має бути оформлено належно. Але така практика існує: люди годують тварин під будинками, потім тварини починають збиратися все більшими групами. У результаті утворюється імпровізований притулок.

Не як лікарка, а як звичайна людина й містянка, не вважаю це чимось поганим. У нас безліч безпритульних тварин. Їм потрібна допомога. Звичайний це притулок, стихійний чи тварина просто з вулиці – особливої різниці немає.

Немає небезпеки в тому, щоби взяти тварину з вулиці. Але навіть коли купуєте кота чи собаку у відповідному місці, а не берете із двору, перш за все, потрібно піти до ветеринарного лікаря. Це обов’язкове правило.

Для уникнення небезпек такі тварини мають бути стерилізовані. А також щороку повинні отримувати щеплення від сказу. Зазвичай щеплення проводять на початку кожного року, у січні. Наприклад, у Києві цим займається спеціальна служба міської лікарні ветмедицини. Щеплення роблять безкоштовно, головне – призначити дату, місце й час вакцинації.

Редакція The Village Україна публікувала добірку притулків для тварин у Києві та околицях, куди можна звернутися, якщо вирішили завести собаку чи кота. А також ми писали про те, як зареєструвати тварину в електронному Реєстрі домашніх тварин. Це підвищує шанси знайти тварину, якщо вона загубиться. Також реєстр дає можливість стежити за щепленнями домашнього улюбленця.