28 та 29 липня у Києві влаштовують третій відкритий чемпіонат України з вейксерфінгу Adrenalin Wakesurf Open. The Village Україна дізнається, хто і чому стає на дошку на Дніпрі.

Фото: Анна Бобирєва

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – лонгріди без новин.

Надія Табанюк

керівна партнерка групи компаній Quadrate28 Corp

На дошку я стала з першого разу.

На серфі я стою вже 3-4 роки. Почалося все з вейкборду: просто приїхала до подруги на «канатку» подивитися, як вона катається. У результаті поїхала з бази з новими ботами та дошкою від подруги. Так і почала кататися на вейку. Хоча якщо подивитися глибше, то основою був сноуборд, на якому я катаюся з 17 років.

Є дуже велика різниця – кататися за канаткою чи катером. Мені подобався саме катерний вид. Я почала комбінувати вейк та вейксерф. Але після декількох заїздів на вейкборді я травмувалася і навіть отримала невеликий струс. І вирішила, що не буду займатися тим, що потенційно загрожує моєму здоров’ю. Моя робота інтелектуальна, і не хотілося б пошкодити свій основний інструмент. Тому я остаточно перейшла на серф.

На дошку я стала з першого разу. Хоча мій тренер тоді навіть не знав, що я стою вперше. Тоді головним для мене було відпустити канат з першого разу. Це був мій особистий челендж – я звикла робити все з першого разу. І в мене вийшло. Мій тренер тоді запитав, скільки я вже катаюся на дошці, і я зізналася, що це вперше.

Перший рік був дуже фановим: на заняття я приїжджала з великою компанією друзів. Хлопці сміялися, що я приїжджаю «з маршруткою». Усі каталися хвилин по 15, і виходив такий собі «тусіч» на 3 години з катером на Дніпрі. Потім мені почало щось вдаватися і я стала займатися більш професійно. Кількість людей, з якими я приїжджала на заняття, почала зменшуватися. Зараз це десь 3-4 людини. Іноді я взагалі сама.

 Це був мій особистий челендж – я звикла робити все з першого разу.

Тепер моє заняття триває десь 50 хвилин. У будні приїжджаю після роботи на вечірнє тренування, і це після 6-7 вечора виходить ще плюс три години зайнятості. На тиждень я займаюся 3-4 рази.

Надія Табанюк на дошці

Навантаження дуже сильне, особливо на ноги та прес. Звісно, це трішки інше, ніж ходити в зал – працюють різні групи м’язів. Але тут більше фану та задоволення, менше страждань. На серфі зразу видно людину, яка нічим не займається: уже після десяти хвилин починає труситися нога, щось не виходить. На серфі дуже класно прогресують люди, які мають хорошу фізичну підготовку. Адже треба багато присідати, робити складні вправи.

Я змогла поставити на дошку батьків: мамі 57 років, татові – 59. Тато мій займається хокеєм, і він дуже швидко став на дошку. Так само і мама, вона спортивна і змогла вже на першому тренуванні відпустити канат.

 На серфі зразу видно людину, яка нічим не займається: уже після десяти хвилин починає труситися нога, щось не виходить.

Олексій Грєбцов

серфер, інструктор аеродинамічної труби Ulet.Pro

Я став на дошку з першого разу – як мене висмикнули з води, так я і поїхав.

У людей зазвичай постійний режим «робота-дім», а мене це не влаштовує: час летить так швидко, що нам просто немає що згадати.

Я активний хлопець: професійний парашутист, 17 років катаюся на сноуборді. Також захоплювався кайтсерфінгом і вейкбордами – дуже люблю воду. Катаюся на вейксерфі десь із 2014-го, але активно серфити почав рік тому. Це класний спосіб провести час. Наприклад, парашут і стрибки дають можливість добре провести вихідні. В аеротрубі я зараз більше керую процесами, ніж літаю. А от у будні в нас є чудова можливість – піти на Дніпро.

Я став на дошку з першого разу – як мене висмикнули з води, так я і поїхав. Для того щоб кататися, загалом нічого особливого не потрібно. Звісно, непогано бути спортивним, розуміти, що таке баланс. Хоча є знайомий, який до того ніколи взагалі ні на чому не катався, але швидко став на дошку.

Олексій Грєбцов на дошці

Мій найскладніший трюк зараз – це «дев’ятка»: 900 градусів розвороту. Насправді у вейксерфінгу є дуже багато трюків, але я знаю близько десяти.

Уперше брав участь у змаганнях рік тому. Тоді, як і зараз, у мене не було амбіцій. Є тільки сильне бажання. У моїй категорії «аматор скім мен» не так багато учасників (торік було 14 ). На змаганнях може статися все що завгодно. Як би добре ти не катався, змагання додають мандражу та хвилювання. Через це роблять помилки, скільки ідеальних стрибків вони не зробили б до того.

 Як би добре ти не катався, змагання додають мандражу та хвилювання.

Катя Цисаренко

виконавча продюсерка на телеканалі «Інтер», співорганізаторка відкритого чемпіонату України Adrenalin Wakesurf Open

 Це більш розслаблений вид спорту, тобі буквально треба медитувати на дошці.

Я п’ять років на телебаченні й уже стільки ж займаюся вейксерфінгом. Це не дуже бюджетний спорт, тому потрібна хороша робота.

Усе починалося зі спроб вейкбордингу. Ми каталися раз на один-два місяці на вихідних, аби просто чимось цікавим зайнятися. Але вейкбординг мене взагалі не вставляв.

Тоді я спробувала вейксерфінг і підсіла на цей «наркотик». Це більш розслаблений вид спорту, тобі буквально треба медитувати на дошці. Вже немає жодних проблем, є тільки хвиля та дошка. Треба розслаблятися. Щойно напружуєшся – ти втрачаєш контроль. Це дуже прикольний спорт, він допомагає відімкнути мозок від зайвого.

Перший раз на дошці – це шок. Я не могла розслабитися і не розуміла, що мені робити. Звісно, у мене була невеличка база, бо я каталася на сноуборді. І техніка трішки схожа. Тому все досить швидко пішло, але не було тренерів. Ми всі вчили одне одного: хтось щось зрозумів і показував іншим. Той рівень, до якого ми доходили на третьому занятті, коли починали їхати без фала, люди зараз досягають уже на першому. Тоді треба було все зрозуміти самостійно: як ти рухаєшся, куди спрямовувати дошку, як стояти.

Катя Цисаренко на дошці

Зараз ми вже втратили цей кайф та іскри в очах, які бувають від перших занять. Тоді відчувалося, наче ти на океані. А після п’яти років занять тобі треба зробити якийсь нереальний трюк, аби отримати ті ж іскри. Раніше ж було достатньо поїхати без фала, аби відчувати себе героєм.

Коли стаєте на дошку вперше, розслабтеся й отримуйте задоволення.

 Коли стаєте на дошку вперше, розслабтеся й отримуйте задоволення.

Володимир Осадчий

співвласник клубу «Адреналін», головний організатор відкритого чемпіонату України Adrenalin Wakesurf Open

Вейксерфінгом я почав займатися в контексті вейкбордингу: це паралельні види спорту із тим самим катером.

Я займався класичним серфінгом. Я почав мріяти про це ще у 2006 році, і реалізував ідею через два роки. Потім почав шукати дотичні види спорту. Адже я не на океані, а займатися чимось хочеться. Взимку це були лижі та сноуборд. А влітку – кайтсерфінг і вейкбординг.

Вейксерфінгом я почав займатися в контексті вейкбордингу: це паралельні види спорту із тим самим катером. Але у вейкбордингу більша швидкість та інший принцип катання. Ці види спорту розвиваються пліч-о-пліч: навіть клуби для серфінгу та вейкбордингу – одні й ті ж. Проте вейкбординг – дуже травматичний вид спорту. Тому в періоди травм чи відпочинку від тренувань я займався вейксерфінгом. Накопичені травми та проблеми зі спиною підштовхнули мене опановувати саме його.

Перший період, коли я пробував вейксерфінг, був фановим. Ніхто не сприймав цей вид спорту серйозно. Все це було у вигляді розваг: взяв дошку, зловив хвилю, кинув фал. Проїхати без фала – це вже було круто.

Мої перші відчуття на дошці були: «Це супер, я проїхався без фала – моя ціль досягнута». Я пам’ятаю момент, коли мені не одразу вдавалося їхати без каната і тримати хвилю. Але я сказав собі, що точно навчуся і почну кататися добре. Хоча у нас тоді ще не було розуміння, де ж починається «кататися добре».

 Все це було у вигляді розваг: взяв дошку, зловив хвилю, кинув фал.

Наступний крок – я почав брати участь у змаганнях. Це дало зовсім іншу мотивацію та відчуття від заняття спортом.

Adrenalin Wakesurf Open – це третє змагання, яке ми проводимо в Україні. І вдруге – під егідою світової асоціації, яка проводить чемпіонат світу. Ми є у світовому календарі. Якщо спортсмени хочуть потрапити у світовий рейтинг, який дає їм кваліфікацію на чемпіонат світу, вони відстежують змагання та аналізують, де у них більше шансів, де їм ближче і цікавіше. Цього року очікуємо близько 45 спортсменів з різних категорій. Зокрема, будуть спортсмени з Італії, Франції, Німеччини, Швейцарії та інших країн.

Володимир Осадчий на дошці

Загалом наш івент в Sfera Beach Club – це радше фестиваль. Окрім змагань, які можна дивитися на екранах з коментарями ведучого, гості можуть перевірити себе: зранку в нас йога, є фітнес, майстер-класи з балансборду, слеклайну, є дитячий клуб. Є навіть окреме змагання серед аматорів та професіоналів всередині змагання – «балансборд-контест». А також турнір серед найсміливіших глядачів із «сап-поло».

 Я знав, що точно зможу і почну кататися добре.