Через карантин деякі люди почали тікати з міста на теплий період – на дачі або в орендовані будинки. Ми поговорили з цими людьми й запитали, як вони обирають місце, скільки коштує оренда та як змінюється їхній ритм життя в цей період.

Катя та Ігор

перебудували будинок батьків

Нам дісталася дача від батьків чоловіка. Батько Ігоря був інженером «Автодорожника», він проєктував і будував Обухівські траси. Йому дуже сподобалося це місце, коли виділяли там дачні ділянки й з’явилася можливість отримати одну, усе склалося. І ось, коли у нас народилась донька ми вирішили теж проводити літо на дачі, почали облагороджувати ділянку і нарешті добудували будинок, – так настав для нас дачний час. А два роки тому ми вперше повноцінно провели літо за містом.

Фундамент будинку був закладений ще у 1986 році, а саме будівництво почалося в середині 90-х. Тоді були інші тренди, тому будинок сконструйований у межах дозволених норм тих часів. Будинок проєктував сам батько Ігоря, який в молодості мріяв стати архітектором. Ми ж вирішили добудувати веранду-вітальню, яку засклили. У результаті в нас вийшов досить сучасний простір, де розташована кухня, їдальня й місце для відпочинку та гри. Її ми теж проєктували самостійно. Але перше, що ми зробили для облаштування дачі – це газон й альтанка для барбекю.

Є відчуття, що ти у відпустці, відпочиваєш і дихаєш свіжим повітрям

Наш день за містом проходить за такою схемою: прокинутися, випити кави, поснідати та їхати за нянею, щоби та не користувалися громадським транспортом, це з міркувань безпеки. Виїжджаємо на роботу раніше й повертаємося додому теж раніше.

За містом дуже спокійно та розмірено. Є відчуття, що ти у відпустці, відпочиваєш і дихаєш свіжим повітрям. Легше рано прокидатися й менше часу організму потрібно, щоби відновитися.

Дача – це ще й робота на свіжому повітрі, це домашні зобов’язання й щотижнева стрижка газону, а вже потім відпочинок, після роботи (жартую). Ти просто трохи інакше сприймаєш свій побут, коли живеш ближче до природи. У нас недалеко є великий супермаркет, виїжджаємо туди, аби купити необхідні продукти та вдихнути трохи індустріального життя. Але закупівлю основних продуктів, як-от м’ясо, фрукти й овочі, хліб, я роблю все одно у Good Wine, якість продуктів усе ж відрізняється. Тож доводиться планувати свої виїзди в місто. Друзі до нас теж приїжджають, але це частіше сплановані вечірки. Спонтанно виходить рідко.

Дача – це близькість до природи. Вечорами до нас приходить їжачок, уранці – сусідський кіт, птахи прилітають різні. Можна посадити помідори у квітні, а в липні зібрати урожай. У Варі, моєї доньки, є свої грядки, вона садить там горох. Уранці збирає малину, лохину й полуницю до сніданку. Для дітей суперважливо розуміти, як влаштована природа. Інакше вони думають, що потрібно просто піти в банк за грошима, а потім у супермаркет за продуктами.

Я міська людина й мені комфортніше в місті, звичайно ж. Іноді дуже прошу чоловіка приїхати на кілька днів у квартиру в Києві. Думаю, зможу жити повноцінно за містом, коли побудуємо свій будинок, відповідно до комфортного плануванн

Марія

придбали дачу на початку карантину за рекомендацією друзів

Ми купили дачу у травні минулого року за моєї ініціативи. Я квартирна людина, яка ніколи за все життя не жила в будинку, і завжди була впевнена, що дача – не моя історія. Але коли вдарив карантин, нас почали підбивати друзі, які вже купили собі будинки. Тож теж ми почали шукати будиночок поруч – знайшли буквально за тиждень.

Наша дача у броварському районі, село Рожни, кооператив «Трудовик». Розмір – чотири сотки. Оскільки це дачний кооператив, то на території є піцерія, кафе, а сам масив під охороною. Будинок був не дуже новий, але ми зробили там косметичний ремонт та облаштували подвір’я: поставили гамак, басейн, гірку для дітей і садові меблі.

Дачу придбали за 18 000 доларів і ще 10 000 доларів витратили на її облаштування. Усередині зробили косметичний ремонт: пофарбували стіни, підлогу, купили шафу, ліжко, диван, кухню й інші меблі. А на вулиці зробили паркан і полагодили альтанку.

Літо на дачі з дітьми – це ідеально. Літо з дітьми у місті – щось схоже на пекло. У квартирі спекотно, на дитячому майданчику теж складно, тому що можна гуляти лише вранці або після 18:00. Дітей треба завжди возити кудись, як не в парки, то в ігрові кімнати, щоб їм було весело. А на дачі день проходить набагато веселіше. Поруч із будинком є чиста річка, на яку ми ходили щодня, купались у басейні, їли овочі та фрукти, які купували на місцевому базарі майже під домом.

Чоловік працює в Києві, але це не заважало йому щодня їздити в місто на роботу, а ввечері повертатися до нас. Кожні вихідні до нас приїжджали друзі, іноді навіть залишалися на тиждень.

З життям на дачі наші витрати не зменшились, оскільки чоловік щодня їздив у Київ на роботу й витрачав на пальне. Але загалом на продукти йшло менше грошей. Це пов’язано з відсутністю великих супермаркетів, у яких хочеться купити все. На місцевих ринках купували в основному овочі, фрукти та м’ясо.

Менше часу сиділа в інстаграмі, навіть не було бажання відволікатись на соціальні мережі

Ми не переїжджаємо за місто на все літо та весну. Бувають дні, коли хочеться поїхати на вихідні в Київ, якщо псується погода. Інколи життя на дачі може бути не таким комфортним, як у квартирі. Наприклад, у нас були випадки, коли мали проблеми з електрикою чи водою. У такі моменти я телефоную чоловікові та кричу у слухавку: «Усе, мені не потрібна ця дача».

Але загалом дітям комфортніше проводити літо тут. Особливо молодшому сину, який увесь день проводить на вулиці. Хоч старший син страждав без планшета та Wi-Fi. За собою я помітила, що стала дуже врівноваженою та спокійною. Поки діти зайняті своїми справами. я могла почитати книжку. Менше часу сиділа в інстаграмі, навіть не було бажання відволікатись на соціальні мережі.

Зараз ми вже перебуваємо в режимі очікування переїзду на дачу. Увесь рік мене гріла думка про дачний сезон. Я сама не очікувала, що стану такою дачницею. Уже скоро організуємо суботник із сім’єю, щоби підготувати дачу до сезону. Минулого року ми закінчили сезон у вересні. Можливо, були б і довше, якби в будинку було опалення. Скоро в сина день народження, я вже планую велике свято з аніматорами в подвір’ї, де будуть дорослі та діти. Круто, що тепер не треба думати, у який парк їхати та як розважати дітей.

Ліля

орендують будинок

У жовтні минулого року мене дуже напружила ситуація з карантином. Якщо раніше ми зимували в теплих країнах і проводили цікаво час у подорожах, то минулого року цього не стало. Треба було вигадати, як замінити це. До того ж дитині важко завжди у квартирі сидіти й дивитися телевізор із мультиками. Тому хотілося альтернативи – й ми вирішили орендувати дачу.

Із самого початку це була моя ідея, а чоловік, здається, досі не розуміє цього. Він ніби й не проти, але особливої ініціативи не проявляв. Я сама замовила це свято. Вирішила шукати будинок восени, тому що це більш реалістична історія. Оскільки більшість шукають будинок саме навесні.

Фото: Litta Victoria

Вирішила шукати будинок восени, тому що це більш реалістична історія. Оскільки більшість шукають будинок саме навесні

Я почала шукати варіанти оренди дач на OLX. Купити можливості не було, і невідомо, коли буде, а жити хочеться вже сьогодні. Десь тиждень я шукала в різних напрямах, але жоден із варіантів мені не подобався. Ті, хто хоча б раз шукали щось на OLX, зрозуміють, наскільки це непросто. Та якось уночі я натрапила на оголошення, яке щойно з’явилось. Фото там були не дуже привабливі, але я вмію бачити потенціал об’єкта, а не лише картинку. Відразу ж написала власнику й була першою, хто зацікавився пропозицією.

У нас дуже цікаві умови оренди будинку. Узимку платимо 10 000 гривень і комунальні, весною 15 000–20 000, а влітку – 25 000 грн. Але це доречно, оскільки влітку тут шикарно, поруч пляж, сосновий ліс і природа.

Наша дача розташована на березі Десни в сосновому лісі, поруч є пляж із білим піском. Будинок двоповерховий, на першому розміщена кухня та зона вітальні з каміном, а на другому чотири спальні.

До нас часто приїжджає натовп друзів, які навідуються з дітьми та собаками.

Оскільки я працюю у сфері маркетингу та співпрацюю із брендом фарб, то вийшло знайти в них фарбу й перефарбувати помаранчеві стіни в білий.

Якби не було карантину – ми б точно не зняли дачу. Тому що вкладали б усі ресурси в подорожі. На час карантину цього дуже не вистачало. Не знаю, як буде далі, але мені тепер складно уявити своє життя без дачі. З Лізою, моєю донькою, відвідуємо місцеву ферму бабусі Єви, де народилося 40 козенят. Донька любить обіймати їх. А вчора, наприклад, чоловік із донькою посадили руколу та базилік на подвір’ї.

Тут недалеко є базовий магазинчик, коли їжджу до Києва, то роблю велику закупівлю. Економії особливої не відчула, тому що в цей будинок довелося дуже багато всього придбати, до прикладу, постільну білизну, і багато інших побутових речей. Звичайно, якби ми тут увесь час жили, вирощували продукти, купували в бабусь козяче молоко, то економія була б відчутною, але з нашим способом життя нічого не змінилось.

Також я зауважила, що тут час дуже повільно йде. Якось ми з дитиною залишились тут удвох, і я багато всього встигла. У місті такого нема, я не розумію, що ми там такого робимо, але там завжди не вистачає часу. А на дачі його прямо багато. Прикольно, що є вибір, коли ти можеш і в місті посидіти, і на природу поїхати – у цьому весь кайф. І дитина не дивиться постійно мультики.

Обкладинка: Litta Victoria