Індія, щоб уповільнити поширення коронавірусу, закрилась на найбільший карантин в світі на 21 день. Індійський прем’єр Нарендра Моді оголосив про заборону виходити з будинків, в перший день карантину полиці магазинів були порожні, а на вулицях почали чергувати поліцейські з палицями. Медіа повідомляли про агресію до іноземців.

Ми говоримо з українцями в Індії, які через скасування рейсів не змогли дістатися дому. Запитуємо про комендантську годину та дискримінацію.

Ми раніше писали про громадян України, які намагаються повернутися додому, а також сторії тих, хто вирішив на час карантину не повертатися.

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Юлія Сохань

майстриня з йоги та медитації


Я прилетіла на Гоа 2 березня. Це не перший мій візит до Індії. Я часто буваю тут для практикування йоги. Цього сезону я тут удруге. Насправді не думала, що на Гоа все закриють на карантин. Я планувала бути тут до 22 березня. Квитки назад мала, тому була спокійна, що повернуся додому.

Карантин почався на Гоа дуже раптово. Спочатку авіакомпанія скасувала рейс, яким я мала летіли, а потім перенесла його на 4 квітня. Я вагалася, чи варто купувати новий квиток, оскільки рейси скасовували один за одним.


З кожним днем ситуація тут погіршується


Спочатку в Індії ввели одноденний карантин, який потім продовжили на три дні. Тепер карантин оголосили до 15 квітня, але ширяться чутки, що загалом він триватиме три місяці. Я дуже сподіваюсь, що буде якийсь коридор, коли нам дадуть можливість полетіти додому.

З кожним днем ситуація тут погіршується. Не можна виходити на вулицю, магазини працюють лише вранці, а правила карантину змінюються щодня. У крамницях дефіцит продуктів, води майже немає. Тож наразі я шукаю житло, де встановлено фільтр для води.

У магазинах немає консервованих продуктів, складно знайти фрукти та овочі. У перший день карантину я купила крупи, яких мені вистачить, сподіваюся, ще на чотири дні. Коли виходиш за продуктами, то ловиш на собі злі погляди місцевих. Якось я повернулася з магазину і господар, у якого винаймаю житло, сказав, що він мене вижене з дому, якщо я так надовго виходитиму. Сьогодні ситуація із цим поліпшилася, і місцева влада заборонила мешканцям викидати туристів на вулицю.

На вулицях ходять поліцейські з палицями, якими вимірюють відстань між людьми у черзі до магазину. Поліція справді грубо поводиться з людьми, але тільки з тими, хто порушує правила карантину.


Коли виходиш за продуктами, то ловиш на собі злі погляди місцевих


Я сподіваюся, що за нами пошлють чартерний рейс, і готова заплатити за це. Мені вдалося поспілкуватися з людиною, яка наближена до консула, і вона каже, що не всі можуть платити.

Зараз я спостерігаю за тим, що відбувається з рейсами, які повернулися з В’єтнаму та Дохи, і відчуваю іспанський сором за наших людей. Мені соромно, що це відбувається у моїй країні. Якщо я повернуся, то готова пройти обсервацію і дотримуватись усіх норм і правил.


Михайло Товстоус

26 років, гончар


Це моя перша подорож до Азії. Я приїхав сюди на йога-тур, який мав завершитися 22 березня. Зараз я перебуваю в місті Рішікеш, що в штаті Уттаракханд, це передгір’я Гімалаїв. Рішікеш мав бути останнім пунктом нашої подорожі, звідси ми збиралися їхати в Делі, щоб повернутися літаком додому. Але 17 березня нам повідомили, що Індія закриває кордони й виїхати з Рішікеша буде складно.

Спочатку в Індії оголосили карантин на добу, але вже під вечір сказали, що він триватиме ще 10 днів. За деякий час його продовжили ще на 11 днів. Тобто в Індії карантин має закінчитися 15 квітня. А кордони України будуть закритими до 26 квітня, і ми не зможемо до цього часу потрапити додому. Хоча 33-тя стаття Конституції України каже, що громадянин України може повертатися додому будь-коли.


Сутичок, де когось б’ють поліцейські, я не бачив. Тут усе мирно


Я тут не сам, а з друзями. Частина нашої групи повернулася додому 16 березня. Дехто вилетів чартерами з Делі. Квиток на літак коштував 450 доларів, ще треба було дістатися до столиці машиною. Я не мав такої суми, тому залишився. Квитки, які купував раніше, згоріли. В авіакомпанії майже два тижні ніхто не відповідає на листи. Відписали тільки, що розглянуть мою заявку. На цьому все.

Про карантин я дізнався від місцевих. Вони сказали, що всі мають сидіти вдома.

В Індії карантин працює так: з 07:00 до 13:00 відчинені продуктові магазини та аптеки, потрібно ходити в масках, тримати дистанцію та підтримувати максимальну гігієну, що дуже нетипово для країни. Місцеві все готують руками, зате в масках, це виглядає смішно. Поліція розганяє скупчення людей.

Ми з друзями живемо на березі річки Ганг і маємо змогу купатися. Були випадки, коли туристи трохи ігнорували правила карантину і поліція їм погрожувала. За правилами карантину тут не можна, наприклад, спілкуватися великою групою на близькій відстані одне від одного без масок.


Поки що ми не отримали жодної підтримки від керівників нашої країни


Однак сутичок, де когось б’ють поліцейські, я не бачив. Тут усе мирно.

Цікаво, що місцеві переконані, ніби «білі» розносять коронавірус. У перші дні карантину діти та дорослі показували на нас пальцями, але з часом усі заспокоїлися.

Продукти ми купуємо в місцевих. Біля нашого готелю мешкає сім’я, яка готує для нас їжу. Взагалі ми харчуємося фруктами та овочами, бо це бюджетно.

Я не планував залишатися тут ще на місяць чи півтора, і, звичайно, це б’є по фінансах. Запас грошей поки що є, але на скільки їх вистачить – не знаю. Ми домовляємося з адміністрацією готелю, щоб нам зробили знижку.


Місцеві переконані, ніби «білі» розносять коронавірус


Сьогодні закінчується термін дії наших віз, і ми заповнюємо документи, щоб їх продовжити. Для українців ще 15 днів візи будуть безкоштовними. Після 15 квітня я маю звідси вилетіти. Як це зробити, наразі не знаю, бо наші кордони закриті до 26 квітня.

Поки що ми не отримали жодної підтримки від керівників нашої країни. Я чув, що консул у Делі якось намагається самотужки допомогти українцям і каже, що від влади допомоги немає.


Олександра Іванюк

21 рік


На початку лютого я поїхала в місто Пуна для стажування в рекламному агентстві Jugni & Co. Воно мало тривати три місяці. Останні два роки я катаюся туди-сюди, тому що в мене тут хлопець. Цього разу я вирішила залишитися якомога довше і вже не як туристка. Мешкаю разом з хлопцем на орендованій квартирі в районі Віман Нагар міста Пуна, штат Махараштра. Додому планувала повернутися 3 травня.

Про коронавірус почула ще тоді, коли була в Україні. Мене рідні запитували, чи планую я скасувати поїздку. Однак у той час я була занадто захоплена своїми планами. На початку березня на вулиці вже почали з’являтися люди в масках, а 17 березня на роботі оголосили, що працювати всі будуть дистанційно. Тоді, власне, паніка і почалася, прем’єр-міністр оголосив карантин до кінця березня (тепер його продовжили ще на 21 день).


Звичайно, місцеві обертаються і дивляться на тебе, ніби хочуть спитати, що ти тут забув


Карантинний режим в Індії передбачає те, що виходити з дому не можна. Ми живемо в комплексі, де на першому поверсі чергує охорона. Щоразу, коли виходиш, потрібно відзвітувати куди й на скільки. Відпускають лише для купівлі продуктів і речей першої потреби. Коли повертаєшся, тобі дезінфікують руки та перевіряють температуру.

Температуру вимірюють у фаренгейтах. Якщо вище як 98 градусів, кудись тебе відсилають (правду кажучи, не знаю і не хочу знати куди).

Для доставки їжі існує додаток Zomato. Ресторани, які дезінфікують продукти, вказують себе в програмі. Через цей додаток ми замовляємо їжу або самі експериментуємо на кухні. По продукти їдемо в магазин на байку, на це йде приблизно 15 хвилин. Хоч у маркеті є все необхідне, та приїжджати сюди краще вранці, бо до вечора полиці порожні.

Нерідко зі свого балкона я бачу милих індійців, особливо літніх, які ходять по своєму балкону туди-сюди або займаються на ньому йогою, щоб не засиджуватися на дивані. Я теж іноді спускаюся і в межах комплексу бігаю вечорами.


Щоразу, коли виходиш, потрібно відзвітувати куди й на скільки


До іноземців тут ставляться нормально. Звичайно, місцеві обертаються і дивляться на тебе, ніби хочуть спитати, що ти тут забув. Однак про трешові ситуації, де люди залишаються без житла або потрапляють під важку руку індійської поліції, я не чула.

Допомоги від України наразі немає. Українці створили чати в телеграмі, де постійно постять якісь форми, списки. Щодня телефонують у посольство, але у відповідь тиша. Здебільшого радять стежити за оновленнями у фейсбуці.


Текст: Наті Авдєєва

Редактор: Марк Лівін

Літературна редакторка: Вікторія Осіпова

Верстка: Анна Шакун