«Заповіт потрібен, щоби, як банально би це не звучало, родичі померлого не сперечалися за спадок і не влаштовували судові процеси, які часом розтягуються на роки», – каже старша юристка практики судових спорів Юлія Рябець.

Разом із фахівчинею розбираємося, що буде, якщо не скласти заповіт; яка стандартна процедура його складання та як робити це в умовах, коли немає доступу до нотаріуса; що змінилося з початком воєнного стану; а також, чи можна заповідати тварин і гроші, які не лежать на рахунку в банку.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Юлія Рябець

старша юристка практики судових спорів юридичної компанії «Міллер»


Що буде, якщо не скласти заповіт?

Якщо заповіту немає, автоматично будуть діяти передбачені законом спадкові черги, це називається спадкуванням за законом.

Перша черга – це найближчі родичі: діти, дружина або чоловік і батьки. Спадок буде розділений між усіма людьми, які є в цій черзі, вони отримають однакові частки. Тому якщо ви хочете, наприклад, щоб усе дісталося конкретно дружині або чоловіку, треба складати заповіт.

Друга черга – це рідні брати та сестри, бабусі та дідусі з боку батька або матері. Третя черга – це рідні дядько й тітка.

Четверта – це особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю понад п’ять років, тобто в «цивільному шлюбі» (щоб стати в цю чергу, потрібно підтвердити через суд, що ви дійсно проживали однією сім’єю).

П’ята черга – це всі інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості, як-от двоюрідні онуки, племінники, двоюрідні дідусі-бабусі й так далі.

Тобто якщо в першій черзі нікого немає, спадок переходить до наступної черги. Якщо у другій нікого, то йде далі. Щоправда, спадкоємці можуть добровільно відмовитися від спадку на користь іншої черги або конкретного спадкоємця.

За допомогою заповіту ж у людини є можливість відійти від цих черг і передати своє майно конкретній людині або людям.

Щодо майна, яке з якихось причин не ввійшло до заповіту, теж діятимуть правила спадкування за законом. Наприклад, ви вказали в заповіті, що у вас є квартира, передали її комусь, а пізніше у вас з’явився автомобіль, і ви це не вказали в заповіті.Так він уже автоматично буде переданий тому, хто в черзі спадкування за законом.

Кому можна заповісти своє майно?

Спадкоємцями можуть бути не тільки родичі, а будь-які треті особи. Якщо в родичів, яким не залишили спадок, є сумніви, що спадкодавець учинив так зі своєї волі, це можна оскаржити тільки через суд.

Тобто можна в заповіті оминути тих людей, які мають право успадкувати майно за законом, але є і винятки. Не можна позбавити спадщини людей, які мають право на обов’язкову частку, як-от непрацездатні батьки, непрацездатні діти, малолітні особи, тобто соціально незахищені категорії. Навіть якщо їх не включать до заповіту, вони однаково отримають свою частку спадку.

Можна також передати своє майно за допомогою заповіту організації або державі, ніяких спеціальних процедур для цього немає.

Що буде вважатися заповітом і яка процедура його складання?

Зазвичай заповіт складає нотаріус і формує на спеціальних бланках. Однак через воєнний стан процедуру спростили. Тепер можна написати заповіт просто на білому аркуші паперу, і на ньому нотаріус уже залишатиме свої реквізити.

Заповіт має бути підписаний особисто (не через представників). Сценарій «мене немає в країні, тому я на когось зроблю нотаріальну довіреність, щоби він написав за мене заповіт» – незаконний.

Нотаріус може бути як приватний, так і державний – різниця лише у вартості послуг та якості їхнього надання.

Якщо людина фізично не може самостійно написати заповіт або приїхати до нотаріуса, він може виїхати до заповідача. Також нотаріус може сам написати заповіт зі слів заповідача. Після цього він обов’язково зачитує його уголос, і спадкодавець підтверджує, що все записано правильно, і підписується під цим.

Після посвідчення заповіту нотаріус обов’язково вносить його до державного реєстру. Це дає можливість родичам людини, яка померла, звернутися до будь-якого нотаріуса та перевірити, чи є взагалі заповіт.

Заповідач зазвичай зберігає собі екземпляр заповіту, але ми ніколи не знаємо, де саме він його зберігає. Він може комусь розповісти про заповіт, а може й не робити цього. Реєстр є якраз для того, щоб перевіряти наявність заповіту.

За стандартом є два примірники заповіту. Один зберігає в себе заповідач, інший нотаріус передає на збереження до державного нотаріального архіву чи державної нотаріальної контори.

Що робити, якщо немає можливості звернутися до нотаріуса?

Є особи, які мають право посвідчити заповіт замість нотаріуса. Це, зокрема, командири військових частин, лікарі (якщо людина перебуває на стаціонарі), керівники в місцях обмеження волі, капітани суден. Люди, які перебувають за кордоном, можуть посвідчити заповіт у консульствах.

У разі, якщо заповіт посвідчує не нотаріус, обов’язково мають бути присутні щонайменше два свідки, які мають поставити свої підписи. Також ті, хто посвідчили заповіт замість нотаріуса, мають передати його до реєстру. Тобто однаково фінальна точка – це реєстр, до якого матиме доступ нотаріус. Поки заповіту немає в реєстрі, з юридичної точки зору його не існує.

Нотаріус – це людина, яка має юридичну освіту, тож він розуміє, як має бути складений документ від базових реквізитів (дата, місце, підпис) до правильних формулювань у документі. Інші особи, які мають право посвідчувати заповіт, не мають таких знань. Тому заповіти можуть відрізнятися за своєю структурою, формулюваннями, але головне, щоб там були чіткі дані про спадкодавця, спадкоємців і майно.

Що варто врахувати, якщо складаєш заповіт самостійно:

  1. Документ має бути з назвою «Заповіт», щоби можна було його ідентифікувати.
  2. Заповіт має бути написаний розбірливо.
  3. У документі потрібно вказати дату та місце й обставини написання.
  4. Також варто вказати, скільки було екземплярів заповіту (зазвичай два, але може бути й більше). Якщо людина складає заповіт у гарячих точках, важливо прописати, у кого зберігаються екземпляри. Наприклад, один віддали командиру, а інший – побратиму.
  5. Краще максимально детально прописати, яке майно кому заповідаєте. Наприклад, не просто «автомобіль Ford Fiesta», а з реєстраційними даними.
  6. Також потрібно детально ідентифікувати особу спадкоємця. Звісно, в екстрених умовах, де немає зв’язку, немає можливості запитати паспортні дані спадкоємців. Тоді потрібно навести максимально багато інших відомостей. Не тільки ПІБ, а й номер телефону, місце реєстрації, фактичне місце проживання. Тобто максимально багато даних, які ви маєте, щоб можна було легко ідентифікувати цю особу та не сплутати її з кимось іншим.

Якщо в заповіті не буде саме юридично гарних формулювань, це не так важливо, як чіткість даних. Звісно, завжди краще, коли документ складений людиною з юридичною освітою, проте всі розуміють, що люди, які його складають самостійно, не мають спеціальних знань, і це окей.

Які документи потрібні?

Від заповідача за стандартної процедури потрібен його паспорт та ідентифікаційний код (бажано також документи на майно, яке буде заповідатися). Документів спадкоємців не потрібно.

Що можна заповідати?

Заповідати можна будь-яке майно, яке належить спадкодавцю за правом власності, що він придбав, що йому колись подарували.

Є реєстри нерухомого майна, де зазначено, що певна квартира належить певній особі, і тут запитань не може виникнути. Також доступні дані щодо автомобілів, банківських рахунків. Нотаріус передивляється реєстри, знаходить потрібну інформацію.

З рухомим майном, технікою та дрібнішими речами складніше, тому що немає інформації про таке майно в реєстрах. Наприклад, якщо всі спадкоємці погоджуються, що iPhone 12 Pro, згідно із заповітом, передають онуку, то запитань немає. Але якщо хтось просто самовільно забере цей телефон, знайти його буде важко. Можна буде навіть вдати, що не було ніякого телефона. Проте обмежень щодо фіксування таких речей у заповіті немає.

У заповіті можуть бути також об’єкти інтелектуальної власності, наприклад, право на фотографії або на музику. Але в такому разі можна передати лише майнові права на твори, немайнові права завжди залишатимуться за померлим.

Часом люди не прописують у заповіті окремі позиції, а заповідають загалом усе майно одній людині. Тоді нотаріус має перевірити реєстри та передати спадкоємцю все, що знайде там: вклади в банках, нерухоме майно, машини тощо.

Чи можна заповідати тварин?

Конкретних обмежень щодо цього не встановлено, але це швидше немайнова історія.

Тобто до заповіту можна включити якісь розпорядження немайнового характеру, як-от піклуватися про кота. У таких випадках може бути також прив’язка до майнової умови. Наприклад, «ти будеш піклуватися про кота до кінця своїх днів, а натомість отримуєш квартиру».

За цією аналогією можна, наприклад, попросити спадкоємців про певний порядок поховання або призначити опіку за дітьми.

Як перевірити, чи виконують спадкоємці ці немайнові зобов’язання? Є більш зрозумілі сценарії, як-от коли батько хоче передати квартиру у спадок сину, але встановлює для нього умову одружитися впродовж пів року. Тоді нотаріус не видає жодних прав на квартиру, поки не отримає підтвердження реєстрації шлюбу.

В історії з котом, напевно, можна прийти до нотаріуса, показати фотографії, але це непевна історія. Швидше хтось зі спадкоємців, які також претендували на квартиру, але не отримали її, могли б поскаржитися, що особа не виконує останню волю спадкодавця.

Як заповідати гроші?

Нотаріуси перевіряють наявність банківських рахунків, вкладів. Вони передають запити в банки, і все, що знаходять, стає складовою спадку. Невиплачені зарплати, пенсії, стипендії або страхові виплати, які мали бути нараховані ще за життя, також включають до складу спадщини.

Але часто так відбувається, що люди тримають гроші не в банку, а «під подушкою», і тоді можуть виникати проблеми. Наприклад, якщо хтось із родичів має доступ до помешкання й знає, де ці гроші зберігаються, він просто може їх забрати, і встановити цей факт буде вкрай важко. Якщо гроші лежать у сейфі у квартирі, це вже дещо безпечніше, але найкраще, коли в тебе є саме вклад або банківська комірка. Тоді людина в заповіті зможе прописати, наприклад, що заповіла 50 тисяч доларів, які лежать у певному банку.

Тобто краще, щоб гроші були десь зафіксовані юридично, банки дають таку можливість. Загалом заповісти гроші можна в будь-якому форматі, але питання в тому, де їх потім шукати.

Як вносити зміни в заповіт?

Якщо власник майна, яке включили до заповіту, змінився, краще вносити такі зміни в документ (тобто виключати майно з переліку). Хоча незалежно від того, чи викреслили його із заповіту, чи ні, це майно вже не буде складовою спадку, тому що юридично більше не належить спадкодавцю. Але загалом краще актуалізувати інформацію, щоб не було плутанини.

Заповідач може змінити частину заповіту, а може загалом скасувати заповіт, у цих правах він не обмежений.

Доповнити, змінити або скасувати заповіт можна в тій самій формі, у якій він був складений, тобто нотаріально за загальним правилом.

Чи варто розповідати комусь про заповіт і де його зберігати?

Це залежить лише від бажання заповідача. Можна фіксувати електронну копію заповіту, наприклад, на гугл-диску. Особливо у воєнний час краще зберігати копії документів десь на електронному носії, у хмарному сховищі, бо є багато випадків, коли люди втрачають усе після «прильотів». Простіше відновлювати документи, коли є хоча б електронна копія.

Є також таємні заповіти. Їх посвідчує нотаріус, однак він не знає зміст таких заповітів до того моменту, поки заповідач не помирає. Тобто людина самостійно складає текст, кладе заповіт у конверт, ставить дату, ініціали, підпис і передає нотаріусу, який заповіт реєструє та зберігає в себе.

Підстави складати секретний заповіт можуть бути різні, наприклад, уникнути якихось провокацій від родичів, якщо йдеться про великі статки.