У рубриці «Корисна звичка» The Village Україна розповідає про прості дії, які можуть зробити життя кращим. Цього разу ми поспілкувалися з людьми, які донейтять проєкти. Розповідаємо, навіщо вони це роблять, що це їм дає та чому це круто.

Марія Смик, журналістка

Донейтить фонду «Таблеточки» та БУР


Для мене донейти насамперед пов’язані з особистими історіями. Пригадую дитячі відчуття, коли мама зателефонувала до бабусі, а за кілька хвилин почала сміятися та плакати водночас. Потім вибігла з хати з радісним: «Я по сухарики!» Це був день, коли моя бабуся після виснажливої хіміотерапії вперше за дуже довгий час захотіла їжі. Зараз мені 21. І я завжди пам’ятаю головне про рак: від нього необов’язково помирати.

Мені дуже хочеться, щоб це пам’ятали й інші, тому вже майже рік я роблю внески в «Таблеточки» – фонд, який допомагає дітям з онкологією. Я оформила щомісячний внесок на 200 гривень і вже близько п’яти років перед бабусиним днем народження (31 грудня) додатково перераховую ще кілька тисяч.

Також щомісяця я підтримую «Будуємо Україну разом» (БУР). Це організація, яка будує та ремонтує креативні простори, дитячі майданчики й домівки, наприклад, для багатодітних родин. Також вони організовують волонтерські табори для молоді.

Я їздила в один з таких таборів у 17 років, після чого в моєму сприйнятті багато що змінилося. БУР робить круті речі й вніс дуже багато особисто в моє життя, тому мені хочеться його підтримувати. Можливо, ті кілька чашок кави, від яких я відмовлюся, допоможуть зробити когось свідомішим.

Даша Мудрицька, артдиректорка

Донейтить подкастам «Простими словами», «Человеку нужен человек», The Village Україна


Я вже кілька років працюю в діджиталі й сама створюю контент, тому питання цінності інформації, що надається в інтернеті, у певний момент стало для мене особистим.

Раніше було відчуття, що в мережі все безкоштовно. Проте з часом я зрозуміла, наскільки по-різному ставлюся до безкоштовного контенту та платного. Наприклад, коли я купую книгу, то часто влаштовую цілий ритуал з її прочитанням. Заварюю чай, обираю спеціальне місце, атмосферу. Стосовно безкоштовного не завжди вистачає мотивації, щоб дочитати до кінця або пройти курс повністю.

У певний момент я оформила платні підписки на музику, фільми, аудіо й електронні книги. Загалом формат аудіокниг і подкастів головний для мене.

Одним із проєктів, які я підтримую, є подкаст «Простими словами». У цьому разі я була готова донатити раніше, ніж з’явилася така можливість. Я почала слухати подкаст ще в лютому 2020 року, хлопці допомогли мені впоратися з деякими особистими ситуаціями. Тоді я вперше відчула, що це інформація, за яку хочеться віддячити.

Коли оголосили продаж книг, я купила декілька примірників за передзамовленням і подарувала їх своїм знайомим. Також підписалася на Patreon проєкту одразу після його запуску. Окрім цього, я підтримую The Village Україна, Катю Гайдут і її подкаст «Человеку нужен человек» та інших інфлуенсерів і проєкти.

Передусім це дає відчуття чесності в стосунках і цінності людей, які надають мені інформацію. Також я хочу, щоб ці проєкти розвивалися. Оскільки я сама створюю контент, розумію, що це завжди потребує багато коштів.

Хочеться розвивати культуру донейтів і Patreon. Мені здається, поки що це не зовсім зрозуміла опція для багатьох. Більшості легше купити мерч або інший фізичний продукт, ніж платити за отримання додаткової інформації або просто заради підтримки якогось проєкту.

Сашко Горонді, засновник бренду Horondi

Донейтить проєктам Ukraїner, The Ukrainians, БУР, Skrypin.ua


Частина моїх знайомих працюють у проєкті Ukraїner, який розповідає про Україну, її людей, проєкти та місця. Я розділяю їхнє бачення та ціную контент, який вони створюють, тому виникло бажання підтримувати їх. Я підписався на щомісячні донейти на мінімальну суму – 300 гривень. Це кошти, які не вдаряють по моєму бюджету. Водночас розумію: якщо таких людей, як я, буде багато, то в Україні стане значно більше крутих проєктів, які створюватимуть ще якісніший продукт.

Узагалі я вважаю, що в нас усе доволі сумно з медіа, зокрема, через те, що люди не готові платити за хороший контент. Тому мені ще більше хочеться допомагати якісним проєктам. Я щомісячно донейчу одному з улюблених ЗМІ – The Ukrainians, аби дати йому можливість розвиватись і створювати новий контент.

Це дозволяє виданню почуватися більш незалежним від зовнішніх коштів і реклами. А також показувати іншим, що бути незалежним ЗМІ, працювати за кошт донейтів читачів можливо. Мені здається, медіа не повинні бути безкоштовними. За хороший продукт потрібно платити.

Ще я близько півтора року донейчу проєкту «Будуємо Україну разом», який займається будівництвом домівок для тих, хто цього потребує, і співпрацею з молоддю. Періодично доначу Skrypin.ua й іншим проєктам, а на постійній основі ще планую підписатися на організацію «Оселя», які допомагають безпритульним у Львові.

Найближчим часом я хочу збільшити відсоток витрат на донейти до 5–10% зі свого доходу щомісяця. Я відчуваю, що роблю потрібну справу, завдяки моїм маленьким вкладенням улюблені проєкти можуть розвиватися, а завдяки хорошим проєктам ми всі лише виграємо.

Маша Дорощук, дизайнерка та музикантка

Донейтить журналу «Куншт»


Кілька років тому мені подарували один із перших друкованих номерів науково-популярного журналу «Куншт», і я зрозуміла, що ми з цим проєктом надовго. Найбільший захват у мене викликали ілюстрації. Це просто естетична насолода, я досі періодично переглядаю його.

Я збирала всі номери, аби завжди мати їх під рукою. Коли проєкт перейшов в онлайн-формат, я додатково завантажувала всі електронні версії на ноутбук і телефон. Тоді дізналася про можливість фінансово підтримати цей проєкт.

Донейтити можна за допомогою сайту. Мені особливо подобається можливість стати «динозавром» «Куншту», бо я обожнюю динозаврів.

Я роблю місячні донейти вже близько двох років, але щоразу на різну суму. За це отримую додаткові матеріали на пошту. Але моя головна мета – підтримати улюблений проєкт.

Я дуже не хочу, щоб «Куншт» занепав. У видання вже були проблеми з фінансами, зокрема, не вистачало коштів для друкованих версій. Тоді вони й запустили сайт, перейшли на подкасти, відео, статті – повністю в електронний формат (але від цього не стали менш крутими). Моєю ціллю є дозволити проєкту, який я люблю, продовжити працювати. А всі друковані примірники я зберігаю й досі, вони занадто гарні, щоб прощатися з ними.