Галерея«Не така як інші вона»: фотопроект про різну красу

Фото: Діана Андруник

У школі я часто була жертвою булінгу. Через брекети, одяг чи щось інше. Мене називали «страшко», «скобкопика». Погрожували навіть якось порізати за школою – після цього я пішла на карате. Свої слабкості мені вдалося перетворити на силу, але комплекси все ж залишаються з нами з дитинства. Якось я стояла перед дзеркалом і казала своєму хлопцеві, що вважаю себе повненькою. Його відповідь стала для мене сакраментальною: «Уяви, як іншим дівчатам, у яких справді є проблеми».

Ми всі знаємо, що є люди, які живуть без ніг, рук, грудей, зі шрамами. Але про них в Україні не говорять. Я ж бачу в цьому естетику сьогодення. Естетикою сьогодення є зовнішність, яку називають «не така». Цим проектом я хотіла показати, що є «нестандарт». Хоча чому ми так кажемо, якщо це стандартна ситуація?

Про героїнь проекту

Спершу для цього проекту я зняла двох своїх подруг. У Жені Люлько з дитинства була хвороба серця, вона пережила дві операції. Після них у неї залишилися великі шрами. Вона росла, і її шрами розтягувалися. Якось вона мені сказала: «Бачиш, я забиваю тату своє тіло, але не забиваю свої шрами». Інша подруга – Марія Чаусовська – має вітиліго і каже, що це теж важлива частина її особистості.

Наступними героїнями стали дівчата з проекту Cancel/R, які перенесли рак. Одній з них – Тані – видалили грудь. Після нашої зйомки вона рознесла фото по різних онковідділеннях, аби показати іншим жінкам, що можна залишатися сексуальною і без грудей.

У Влади ампутували руку так, що вона не може мати протез. Мені часто кажуть: коли дивляться на фотографії з нею, то не помічають, що у неї немає руки – бо звертають увагу на усмішку, волосся, красиві груди, яскраві очі.

Варвара стала першою героїнею проекту, з якою я особисто не була знайома. Я побачила її сторінку в соцмережах і написала повідомлення. Після цього знайомства вирішила опублікувати проект, щоб достукатися до дівчат з такими ж проблемами, аби вони не втрачали надію. Тепер Варвара – візажистка проекту і мій «путівник».

«Краса для кожного – різна»

З кожною дівчиною я проговорювала те, що ці фотографії опублікую. Мені важливо було зрозуміти, чи готова людина показати свою проблему оголеною. До зйомки кожну героїню я готувала кілька місяців. Ми зустрічалися, говорили про життя. Тому дівчата мені довірилися.

Кожна героїня проекту – це не просто жінка, яка має якісь хвороби чи девіації. Це жінка, яка з цими проблемами вже чогось досягла. Мій проект не про те, що треба шкодувати жінок. Героїні – успішні та щасливі. Вони пережили свої проблеми і показали: життя після цього є.