«Коли живеш у просторі з великою кількістю речей, швидше за все, і в голові в тебе також усе неструктуровано, а думки хаотичні. А коли в інтер’єрі є «повітря» та прямі світлі лінії, коли не відволікаєшся на зайве, з’являється більше простору й часу для того, аби думати, чого ти хочеш від життя», – розповідає засновниця «України без сміття» Євгенія Аратовська, яка зробила ревізію всіх своїх речей у квартирі, прибрала майже все з відкритих поверхонь і роздарувала чотири пакети свого одягу.

Запитуємо в Євгенії, що підштовхнуло її влаштувати розхламлення, куди дівати зайве, щоб не викидати його на сміттєзвалище та як змінюється життя й побут, коли в помешканні мінімум речей.

Підтримай The Village!

З чого все почалося

Після 30 років я зрозуміла, що щастя не в речах. Нове авто, сучасна техніка чи красивий одяг приносять задоволення лише на короткий час, а вже за тиждень ми перестаємо помічати й цінувати це, речі вкриваються пилом. Насправді, речі витягують енергію, гроші та час. Що більшою кількістю речей я володіла, то складніше мені було за ними доглядати й прибирати квартиру.

Мені страшенно не подобається, коли на речах лежить пил, коли на підлозі збираються клуби пилу – відразу це помічаю й хочу терміново виправити. Не зможу спати спокійно, якщо вдома не буде майже бездоганної чистоти. Це мій пунктик, нічого не можу із собою зробити.



Замість того, аби нескінченно обслуговувати речі, я можу їх позбавитися, і тоді прибирання відбуватиметься значно швидше



Довгий період я постійно боролася з неохайністю в себе вдома – а коли в тебе двоє дітей, це дуже складно, і можна збожеволіти від боротьби з цими «вітряними млинами». Якось одного літнього дня я почала читати книжку Беа Джонсон «Дім – нуль відходів», в якій пропонувалися різноманітні zero waste-рішення. Я розуміла, що мені з родиною деякі з них складно виконати, незважаючи на мою екосвідомість. Але мене настільки вразив блок про те, що ми все життя витрачаємо час на обслуговування речей, що я наважилася на кардинальні зміни у своєму побуті.

Набагато краще використати його на власні інтереси, спілкування, розвиток, подорожі, але я була змушена у вихідний лишатися вдома, щоб усе прибрати – на мою думку, це зовсім неефективне витрачання часу. З іншого боку, у мене немає зайвих грошей, аби найняти людину, яка буде замість мене прибирати. І, швидше за все, мені навіть не сподобається, як ця людина прибирає, адже в мене щодо цього надто високі вимоги. Виходить, що я просто в замкненому колі, коли щовихідних маю влаштовувати генеральне прибирання години на чотири. Тоді я зрозуміла, що замість того, аби нескінченно обслуговувати речі, я можу їх позбавитися, і тоді прибирання відбуватиметься значно швидше.

Як зробити ревізію речей у квартирі


Одяг

Розхламлення своєї квартири я почала з шафи. У мене був неправильно зібраний гардероб, тому вибір одягу вранці займав дуже багато часу, ще й псував настрій. Річ у тім, що коли я почала вести екосвідомий стиль життя, стала купувати одяг на секондах. По-перше, мені не хотілося переплачувати за дорогі бренди. По-друге, я думала, що це більш стійкий спосіб купувати речі. Але проблема була в тому, що я неправильно підбирала гардероб, мені було складно поєднувати такий одяг один з одним. Наприклад, я знаходила в шафі спідницю, але сорочка до неї не пасувала. Одяг мав дуже різний стиль, часто на ньому були якісь візерунки, які неможливо поєднати.

Критичний огляд шафи допоміг мені побачити, що в мене було багато речей, які мені взагалі не подобалися. Пам’ятаю, коли я відкривала шафу, на мене чекали такі результати – ця річ негарна, ця не сидить, ця не пасує – і так могло тривати хвилин 15. Я розуміла, що така кількість речей мене не радує, не прикрашає та псує настрій із самого ранку, ще й забирає купу часу.

Тоді в мене не було ще уявлення про те, наскільки крута штука базовий гардероб. Це дуже класно з точки зору стилю та економії часу: ти можеш легко поєднати речі між собою. Це наче й логічно та зрозуміло всім, але коли ми йдемо в крамницю, спрацьовують емоції й починається – хочу ось цю сукню чи ці штани, байдуже, що нема під що їх носити.

Тому одяг був першим, чого я безжально позбувалася. Я зібрала чотири великі пакети різнобарвного непотрібного одягу, залишила тільки по кілька позицій кожної речі: дві пари джинсів, спідницю, дві пари штанів, кілька сорочок. Увесь зайвий одяг я просто роздарувала. Мені навіть не хотілося витрачати час, щоб виставляти їх на продаж на Shafa, адже тоді одяг треба сфотографувати, вести перемовини з покупцями, надсилати посилки поштою, і на все це теж потрібен час.

З деякими речами було складно розлучатися. Колись я отримала гонорар за один міжнародний проєкт і купила собі в подарунок сукню від українського дизайнера. Вона мені подобалася, але, щиро кажучи, не дуже личила мені, навіть мої близькі казали, що вона мене не прикрашає. Але мені було дуже шкода дарувати комусь цю річ, тому вона все ще висить у мене в шафі. Усе інше, навіть дорогі речі, я просто віддала іншим людям.


Кухня

На кухні я постійно слідкую за тим, щоб усі поверхні були порожніми і взагалі нічого зайвого не стояло. На робочій поверхні на кухні в мене стоїть тільки чайник, я не стала купувати тостер чи комбайн – раніше в мене все це було, але ці речі вимагали постійного догляду, оскільки покривалися пилом, що змішувався з часточками олії та випарами від приготування їжі, так пил ставав в’язким, його було важко відтерти. Тільки на фото у рекламних буклетах кухонні гаджети завжди нові й блискучі, реальність дещо відрізняється.


Ванна кімната

У ванній я також зробила ревізію, почала із засобів і баночок. Спочатку позбулася того, що мені не підходило й тих засобів, які були зайвими: мені їх колись подарували, але я не встигала їх використовувати, і вони псувалися. Тому тут я так само все безжально перебрала, і якщо в мене вже був один відкритий засіб, інший подібний я комусь віддавала. Немає сенсу чекати, поки закінчиться термін його придатності, хай краще цей засіб буде корисний комусь уже зараз. Тож частину доглядової косметики я подарувала бабусі, якій було приємно отримати подарунки і яка точно не може собі цього дозволити купити.

Також прибрала різноманітні сувенірчики у вигляді численних наборів мила й залишила у ванній тільки те, чим дійсно користуюся. Так само сталося з усіма пральними засобами: раніше я користувалася сухими засобами, потім перейшла повністю на рідкі, тому сухі віддала бабусі.


Килими та сувеніри

Я ще давно зрозуміла, що килими – це не моя історія, навіть якщо вони дуже привабливо виглядають. На мою думку, вони збирають у собі пил, і це небезпечно для мешканців, тому що може викликати алергічні реакції. Доглядати за ними складно, адже їх треба вибивати або користуватися пилососом, що має HEPA-фільтр (пилосос всмоктує пил і випускає повітря, а такий фільтр не пропускає разом з повітрям найдрібніші часточки пилу). Якщо пилосос не має такого фільтра, він насичує повітря пилом. Ніякої користі від такого прибирання немає.

Раніше мені доводилося постійно вибивати килими, це забирало зайвий час, тому я також їх позбулася. Роблю швидке вологе прибирання і цього достатньо.

Різноманітні сувеніри й пам’ятні речі я зібрала докупи й поклала в коробки. Вони досі там і лежать у мене, я не виставляю їх на поверхні, тому що вони збирають пил. А для того, щоб поприбирати, потрібно зібрати їх, а потім знову розставити – але це забирає багато часу.

Приблизно в той час, коли я вперше перебрала всі речі вдома, я переїхала в іншу квартиру, як наслідок – не перевезла дуже велику частину старих речей. Але ті, які все-таки завезла в нове помешкання, у мене вже рік стоять у коробках. А це означає, що вони мені також не потрібні.

Через рік я зробила ще одну ревізію та побачила, що зайві речі з’явилися знову. І тоді я почала використовувати правило ревізії однієї кімнати раз на тиждень. Наприклад, одного тижня розбираю речі тільки на кухні, наступного у ванній, потім у спальні чи вітальні. Я переглядаю шафи, шухляди, дивлюся, чи немає зайвого на поверхнях і дуже жорстко розправляюся із зайвим.

Як правильно позбуватися зайвих речей

Усі речі у квартирі я сканувала та складала у дві коробки: в одну клала те, чого точно позбуваюся, в іншу – те, що хочу лишити. Але коли я переглядала вміст другої коробки, бачила, що ще декілька речей можу звідти прибрати. Немає сенсу думати, ніби якась річ мені знадобиться в майбутньому, скоріше за все, в майбутньому вона все одно стане проблемою, краще одразу її віддати комусь або здати на утилізацію.

Якщо вам некомфортно позбуватися всього й одразу, краще просто скласти все в коробки, відкласти їх та забути про них на 2–3 місяці. Якщо за цей час вам не захотілося до них повернутися, можна сміливо їх комусь дарувати.

Нічого з речей, яких я позбулася, не потрапило просто на смітник. Часто у книжках чи блогах про розлахмітнення пишуть «звільняйте ваш життєвий простір, викидайте все, позбувайся старого, щоб до вас прийшли нові речі». Але погано, що в таких випадках рідко пояснюють, що позбуватися всього потрібно теж відповідально. Не потрібно просто збирати все в один пакет і викидати на смітник. Усі ці речі можна комусь подарувати, віддати на благодійність, здати на перероблення чи на високотемпературне спалювання – але тільки не на звалище.

Я відповідально підійшла до пошуку нових власників для свого одягу. Не віддавала його просто так, щоб люди також потім не знали, куди його подіти, а дарувала ту річ, яка потрібна людині й точно пасуватиме їй. Якщо є бажання та час, можна продати свій одяг на ресурсі Shafa. Також можна віддати речі в церкву чи благодійну організацію.

Килими відвезла у передмістя людям, які не завжди можуть дозволити собі нові речі, але мають більше часу на те, щоб прибирати та вибивати їх. Так наші килими знадобилися в дитячій кімнаті.



Усі ці речі можна комусь подарувати, віддати на благодійність, здати на перероблення чи на високотемпературне спалювання – але тільки не на звалище



Коли даруєш якісь побутові дрібниці, треба пам’ятати, що ти можеш просто віддати комусь сміття – те, що людині не потрібно. Саме тому якісь дрібні речі, які точно не є функціональними, я відкладала на перероблення або якщо їх неможливо переробити, то на високотемпературну утилізацію в «Україну без сміття». Тюбики із косметичними засобами розрізала, промивала, висушувала й складала в пакунок на перероблення або високотемпературне спалювання, також в «Україну без сміття».

Щодо дитячих іграшок, то ми відразу не залишали вдома все підряд: я дуже сильно контролювала бажання бабусь надарувати купу всього, забороняла їм приносити дітям іграшки зі штучного хутра (вони збирають пил) та іграшки з неякісного пластику. Коли бабуся приїжджала з подарунками у вигляді неякісних пластикових іграшок у шуршиках, я пояснювала, що, по-перше, це просто витрачені кошти, по-друге, якщо іграшка не сертифікована в ЄС, то її взагалі небезпечно давати дитині, вона може мати неприємний запах і бути токсичною. Ми відразу розпаковували такі іграшки та здавали на високотемпературну утилізацію. Бабуся все зрозуміла, і почала привозити дітям книжки й фрукти.

Іграшки для розвитку, якими діти з віком перестали цікавитися, я успішно віддала знайомим, в яких з’явилися маленькі діти, а Lego – у дитячий будинок. До речі, з ним у нас окрема історія. Раніше я витрачала дуже багато часу на прибирання Lego, пояснювала дітям, що це їхнє зобов’язання прибрати свої іграшки. Іноді діти мене чули й прибирали, іноді – ні. Коли вони підросли, якось я просто зібрала всі 4 кг Lego, які в нас були, і заховала від них. Вони про нього навіть не згадали. Тоді я зрозуміла, що їм це більше не цікаво, і передала Lego в дитячий будинок.

Що змінилося

По-перше, я стала більш задоволена тим, як проводжу час удома. Моя квартира перестала бути місцем, яке постійно потребує прибирання (все-таки двоє дітей і кіт) та через це викликає стрес. Тепер мені достатньо просто протерти пил і пройтися по підлозі шваброю – 5 хвилин, і все свіженьке й чисте. Раніше в мене постійно псувався настрій через те, що я не встигаю прибирати щодня. Я дуже не люблю безлад, це приводить мене в напруження. Тому перший наслідок того, що я позбулася речей – мій психічний спокій.

Найбільше в цьому мінімалізмі мені подобається те, що в помешканні тепер дуже багато повітря, речі не забирають мою увагу та енергію. У таких умовах я можу спокійно сісти попрацювати, написати статтю чи придумати проєкт – немає інформаційного шуму, який відволікає.

По-друге, це дало мені шалену економію часу. Прибирання стало набагато простішим: тепер мені треба тільки помити підлогу, витерти полиці, полити квіти й усе – мінімальні затрати часу.

По-третє, я зрозуміла, що мені не приносить щастя купівля речей або володіння ними – я нормально почуваюся й без них. Якщо мені, наприклад, потрібна класна сукня на подію, краще візьму її в оренду в Oh My Look, але не буду купувати, тому що вдягну її максимум два рази за рік, а весь інший час вона буде просто висіти в шафі. Купувати нові речі, якщо їх можна взяти в оренду, це неефективне використання грошей.



Мені б хотілося донести іншим людям, що мати мінімалістичний простір – це вигідно



Вільні гроші я спрямовую на купівлю книжок. У нас велика бібліотека вдома, я люблю читати, діти також дуже люблять це. Я точно знаю, що прочитані книги можу або продати, або подарувати. Наприклад, моєму сину зараз уже 12 років, і в нього ціла шафа книжок із дитинства. Я знаю, що молодшій доньці ця тематика не підійде, тому вирішила ці книжки віддати в бібліотеку в маленькому районному центрі в Хмельницькій області.

Мені б хотілося донести іншим людям, що мати мінімалістичний простір – це вигідно. Коли живеш у просторі з великою кількістю речей, швидше за все, у голові також усе неструктуровано, думки хаотичні. А коли в інтер’єрі є повітря та прямі лінії, у тебе з’являється більше простору й часу для того, аби думати, чого ти хочеш від життя. А коли ти приходиш додому, і тебе оточує хаос, який потрібно постійно прибирати, просто не залишається часу на те, щоб замислюватися про це.