Якби історія Землі була добою, нашій планеті лишилося б існувати дві хвилини. Найбільше пришвидшує хід годинної стрілки глобальне потепління. Проблема планетарного масштабу, але ще є надія, що разом ми зможемо врятувати Землю – маленькими кроками та спільними зусиллями.

Швеція

🌍«пасивні» будинки

🌍велосипеди й громадський транспорт на біопаливі

🌍99% сміття переробляють

🌍«пасивні» будинки

🌍велосипеди й громадський транспорт на біопаливі

🌍99% сміття переробляють

Чому ми говоримо про Швецію?

Швеція вважається однією з найбільш «зелених» країн Європи. Вона посідає перше місце в Європі за споживанням органічної продукції (40%), а уряд виділяє щороку близько 100 мільйонів крон на дослідження екології та пошук екоінновацій. А до 2050-го Швеція планує стати першою країною, що відмовиться від викопного палива.

Чому забруднювач платить?

Ще у 1920-х у Швеції вперше оподаткували джерела енергії, звідси бере початок принцип «забруднювач платить». Перший податок на викиди вуглецю ввели 1991 року – разом з енергетичним податком вони становлять основу шведської кліматичної політики. Із часом податок зростав, тож компанії збільшували енергоефективність і шукали альтернативні джерела енергії.

Як можна опалювати будинок теплом людського тіла?

Наразі понад 50% енергії у Швеції – з поновних джерел. І це найвищий показник у Євросоюзі. Альтернативні джерела енергії застосовують і в міському будівництві. Теплову енергію від людського тіла чи електричних приладів використовують так звані «пасивні» будинки.

Наприклад, на Центральному вокзалі Стокгольма створили геотермальну систему: щодня вокзалом користується 250 000 пасажирів і тепло їхніх тіл обігріває офісний комплекс Kungsbrohuset, що розташований поруч. Охолоджують Kungsbrohuset завдяки воді з озера неподалік.

Також на будинках можна часто побачити зелені стіни-очисники, а на дахах ділянки з міськими фермами. Такими створюють цілі житлові комплекси та райони, наприклад, у Мальме чи Стокгольмі.

Як людей мотивують сортувати та переробляти сміття?

99% сміття країна переробляє. 85% усіх алюмінієвих бляшанок і ПЕТ-пляшок утилізують, одна людина здає 180 пляшок на рік. Сортувати сміття у Швеції зручно, адже підземні сміттєпроводи розташовані не далі ніж на відстані 300 метрів від кожного будинку.

52% сміття перетворюють на енергію, а 47% переробляють і використовують повторно. Завдяки цьому викиди парникових газів скоротилися на 70%.

За утилізацію шведи отримують ваучери на знижки у супермаркетах, а також можуть використовувати тепло від сміття для опалення свого будинку – таких по всій країні є мільйон. Частину попелу використовують для будівництва доріг. Біогаз від харчових відходів – як біопаливо для громадського транспорту. Крім того, Швеція переробляє і чуже сміття, отримуючи за це додаткові 100 мільйонів доларів до бюджету від Великої Британії, Норвегії, Ірландії та інших країн.

Республіка Маврикій

🌍«африканська історія успіху»

🌍енергія океану

🌍екотуризм

🌍«африканська історія успіху»

🌍енергія океану

🌍екотуризм

Чому ми говоримо про Маврикій?

Республіка Маврикій – крихітна (2 000 км2) острівна країна в Індійському океані за 2 000 кілометрів від узбережжя Африки. Це «африканська історія успіху» – в Маврикію одна з найвищих тривалостей життя у цій частині світу (74 роки), стабільна демократія і відносно високі показники економічного розвитку. Крім того, Маврикій – острів з унікальними видами рослин і тварин, має індекс екологічної ефективності 80,6. Вуглецевий слід – мізерний, але Маврикій посідає 13-те місце серед країн, яким загрожують стихійні лиха через зміни клімату.

Як поєднати боротьбу з бідністю і зелену енергетику?

Маврикій не має власних покладів паливних копалин, тож розвиває вітрову та сонячну енергетику. Повноводних рік на островах немає, тому науковці спільно з підприємцями шукають способи отримувати енергію від океану.

У 2017-му в Маврикії запустили проєкт Home Solar – на дахах будинків бідних сімей встановили 10 000 сонячних батарей. Таким чином одночасно виробляють «зелену» електроенергію і підвищують рівень життя. Енергію біогазу використовують для заготівлі цукрової тростини – найважливішої сфери промисловості Маврикію. Природний газ у господарстві не використовують.

До 2030 року уряд прагне збільшити частку альтернативної енергії до 35% і зменшити власний вуглецевий слід на 30%.

Як захистити природу на острові, який мало не знищили колонізатори?

Маврикій – це гористий вулканічний острів, оточений кораловими рифами, лагунами, лиманами, вкритий мангровими заростями, лісами й болотами. Зникнення цих унікальних екосистем – головна проблема країни. У минулому європейські колоністи повністю знищили птахів додо, значно зменшили популяції яванських оленів, рожевих голубів. Звичну рослинність витісняють завезені гуави та евкаліпти.

Сьогодні на острові лишилося тільки 2% від колишньої площі лісів. Через глобальне потепління почастішали повені й посухи. Щоб уберегти природу, створюють національні парки – наприклад, «Чорні річкові ущелини», що охоплює найбільш рідкісні види острова. Частина території острова входить до всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, а Фонд дикої природи Маврикію розвиває екотуризм.

Іноді країни схожі на людей –

живуть на широку ногу, попри власні прибутки та ресурси. Тож трапляється, що задовольнити власних потреб не можуть, а екологічний слід мають добрячий.

Спробуйте здогадатися,

скільки країн треба було б для покриття потреб у природних ресурсах однієї держави.

Наприклад, щоб задовольнити всі потреби Італії потрібно 3,8 територій Італії. А як щодо Китаю, Великої Британії, Індії та Греції?

Натискайте на карту, щоб побачити відповідь

 

Сингапур

🌍найчистіша країна Азії

🌍сміттєвий острів

🌍«зелені» стандарти будівництва

🌍найчистіша країна Азії

🌍сміттєвий острів

🌍«зелені» стандарти будівництва

Чому ми говоримо про Сингапур?

Наприкінці 1950-х Сингапур був суцільною екологічною катастрофою – місто більше нагадувало нетрі, де в провулках ще вчорашні селяни випасали свиней. У 1963 році місто стало незалежним від Великої Британії і перетворилося на місто-державу – з цього почалася його історія як одного з «чотирьох азійських тигрів». Тепер це найчистіша країна Азії.

Що заборонено на вулицях Сингапуру?

Перетворенню Сингапур завдячує прем’єр-міністрові Лі Куан Ю. Він непокоївся усім: і чистотою вулиць, й освіченістю мешканців, і екологією, й економікою. Одна з перших його реформ – кампанія проти плювання на вулицях. Щоб відучити сингапурців від шкідливої для здоров’я і довкілля звички знадобилося кількадесят років і штраф у 370 доларів. Такими ж були кампанії проти жувальних гумок і куріння, вживання їжі в метро і годування бездомних тварин. Тепер вулиці Сингапуру чисті й доглянуті.

Звідки сингапурці беруть воду?

Однією з найбільших проблем Сингапуру завжди був брак прісної води – дві основні річки були схожі на каналізацію, куди зливали нафту й свинячий гній. Влада ввела високі штрафи за забруднення водойм, очистила річки та встановила по всій країні дренажні системи для збору дощової води.

Як Сингапур перетворили на «місто-сад»?

У Міністерстві національного розвитку виник департамент, що спеціалізувався на зелених насадженнях, а 1971 року в країні вперше провели День висадки дерев – тепер це щорічна традиція.

Спершу корови їли насадження, місцеві ходили по газонах і крали дерева, але згодом їх від цього відучили. Сьогодні майже половина території країни покрита садами та національними парками. Сингапур називають містом-садом, і це офіційно одна з найважливіших стратегій розвитку. Один з основних пунктів – забудовник мусить висадити стільки дерев, скільки постраждало в результаті робіт.

На екологію впливає і відсутність транспорту – тільки 10% сингапурців мають автомобілі. Авто дорого купувати через мито і високу вартість дозволу, а всі міські парковки й дороги до ділових центрів у годину пік платні.

Що робити зі сміттям, якщо для нього бракує місця?

60% сміття в країні переробляють, 38% спалюють, а решту 2% перетворюють на острів Семакау, насипаний у 1999 році. Це було єдиним способом утилізувати сміття у такій малій країні – тепер острів повністю засаджений деревами й травами, а спеціальна моніторингова служба контролює стан екосистеми.

Як екологічність стала впізнаваною?

Головний символ Сингапуру – штучні дерева парку «Сади біля затоки». Це 101 гектар намитої землі, перетворений на міський простір. Тут «висадили» штучні дерева заввишки 25 і 50 метрів, що регулюють температуру повітря. «Листям» слугують сонячні батареї, а «стовбуром» у спеціальні резервуари стікає дощова вода.

Словенія

🌍«найбільш стала» країна світу 2017 року

🌍економіка замкненого циклу

🌍відповідальний туризм

🌍«найбільш стала» країна світу 2017 року

🌍економіка замкненого циклу

🌍відповідальний туризм

Чому ми говоримо про Словенію?

2017 рік був оголошений Міжнародним роком сталого туризму для розвитку. У зв’язку з цим провели дослідження, яка країна найкраще дотримується стандартів. Словенія набрала 96 балів зі 100. Країна, розташована серед смарагдових полів, снігових вершин і мережева озер, приваблює туристів і не забуває про довкілля.

Що таке економіка замкненого циклу і як
це працює у Словенії?

Екологічність Словенії спирається не лише на збереження природи. Індекс екоінновацій у Словенії – 115; вищий індекс серед європейських країн мають тільки Швеція, Німеччина та Люксембург. Країна змогла досягти такого результату завдяки орієнтації на економіку замкненого циклу – це означає, що продукти та ресурси використовують на різних етапах виробництва, що зменшує кількість промислових відходів. Провідними сферами для екоінновацій виявилися автомобільні та будівельні компанії, фармація та електричне обладнання. Розробки проводять в аграрному та харчовому секторах. Економіка замкненого циклу – офіційна політика країни.

Як громада отримує користь від туризму?

Площа Словенії – трохи більше як 20 тисяч км2 (приблизно як Черкаська область). Майже 60% вкривають ліси, а загалом у країні понад 40 національних парків і заповідників, де оберігають майже 20 000 видів рослин і тварин. Туристи мають доступ до цих територій завдяки мережі пішохідних стежок. Кошти від туристичного податку отримує місцева влада, тож громади можуть інвестувати в зелену енергетику чи велосипедні маршрути.

Як у країні розв’язують проблему зі сміттям?

Центр поводження з відходами у Любляні – один з найсучасніших і найбільших у Європі. Щороку через нього проходить понад 170 000 тонн відходів. До 98% сміття переробляють або перетворюють на біопаливо чи компост. Щоправда, в інших містах і регіонах ситуація дещо гірша, тож загалом у Словенії переробляють 58% відходів, водночас середній показник у Євросоюзі 28%. Це досягають завдяки домашньому компостуванню, а якщо це неможливо – збирають біовідходи за методом «від дверей до дверей».

 

Стати екогероєм може кожен –
і людина, і організація

Як МХП робить свою діяльність більш екологічною?

На виробничих потужностях МХП використовують поновні джерела енергії – наприклад, біогазові станції (одна на 5,5 МВт, друга – на 24 МВт, уже запущено першу чергу на 12 МВт) і пілотні сонячні панелі.

Компанія встановлює баки для сортування сміття, щорічно висаджує дерева, організовує екофестивалі (за 2019 рік влаштувала понад 10 екофестивалів) і проводить інформаційні кампанії щодо важливості піклування про природу (в 14 областях країни).

Створення «зеленого офісу» – співробітники холдингу сортують сміття, відправляють його на переробку і використовують багаторазову тару (понад 28 тисяч співробітників).

Стежить за стабільністю водного балансу регіонів, де розташоване виробництво.

Екологічна політика холдингу спрямована на зниження викидів парникових газів і досягнення вуглеводневого нейтралітету.

матеріал підготовлено за підтримки