МістоМузей, концертний майданчик чи спортивний кластер. Що могло би бути в Автопарку №7

Автобусний парк №7 в Києві, модерністська споруда в формі величезного шатра з діаметром даху 160 метрів, зараз перебуває в аварійному стані. Його використовують як склад для міського транспорту, що вийшов із ладу. Свого часу інноваційна будівля потребує відновлення, на яке місто не виділяє гроші.

Архітектурні ж особливості споруди – відкритий круглий простір площею 20 тисяч м² лише з однією колоною посередині – дають різні варіанти її використання.

Автопарком, було, зацікавився іноземний інвестор, але проєкту не дали «зелене світло». Український представник інвестора пояснив, що «Київпастранс», на балансі якого цей об’єкт, не відповідає на їхні звернення.

Як можна було б відновити Автопарк №7

The Village Україна звернулася до урбаністів, архітекторів і дизайнерів із проханням запропонувати свою візію розвитку об’єкта.

Не думаю, що потрібно чекати міфічних «інвесторів», які прилетять на блакитному вертольоті та збережуть наші визначні будівлі. Автобусний парк №7 справді є прекрасною спорудою, збереження якої є обов’язком муніципалітету та держави.

Що може бути в цій будівлі? Насамперед автобусний парк. Так, там усе ще може бути найкрутіший у світі автобусний парк, як і було задумано від початку. Чи не єдина альтернатива, яка здається мені доречною, – музей техніки та громадського транспорту. У багатьох містах світу це – одні з найкрутіших музеїв, де можна подивитися та помацати історичні, але цілком справні трамваї, автобуси чи тролейбуси. Історія оплати проїзду, дизайну зупинок чи транспортних схем – це не менш цікаві речі. Чи знаєте ви, що винахідник електричного трамвая народився в Україні, а київська тролейбусна мережа є сьогодні найбільшою у світі? Прекрасна будівля Автобусного парку №7 – найкраще місце, щоб розповідати неймовірні історії громадського транспорту в Києві й Україні.

Об’єкт необхідно зберегти й підпорядкувати його Міністерству культури, бо завдяки своїм унікальним просторовим характеристикам він ідеально підходить для перетворення на музей сучасного мистецтва (а жодного такого музею в Україні досі не створено). Масштаб і простір колишнього автопарку цілком відповідають потребам експонування сучасних мистецьких творів – не лише інсталяцій чи монументальних робіт, але й, наприклад, медіамистецтва.

Звісно, можна заперечити, що недоліком цієї ідеї є розташування фактично на околиці міста, посеред спальних районів. Та річ у тому, що для такого міста, як Київ, лише одного музею сучасного мистецтва замало. Автопарк міг би бути таким собі лівобережним музеєм, тоді як на правому березі будівлю для музею сучасного мистецтва варто збудувати з нуля.

Якщо комусь здається, що будова відразу двох музеїв є нереальною – просто зверніть увагу, що в нашому місті легко здійснюються цілковито нереальні задуми, у які справді важко повірити. Вийшло ж у когось побудувати відразу два шопінг-моли на Либідській площі, хоча за всіма правилами містобудування там не мало б бути жодного з них.

Вважаю, що Автобусний парк №7 однозначно варто зберігати. Це унікальна споруда як з архітектурної (естетичної) точки зору, так і з інженерної. Там величезний прольот, радіус кола складає 80 метрів – і опора лише по центру кола й вздовж діаметру.

Зараз автопарк у комунальній власності. І наскільки ми бачимо, він у майже аварійному стані. У комунальників немає коштів на те, щоб його обслуговувати та підтримувати. При такому господарюванні є велика загроза, що ми втратимо цю будівлю. Думаю, що варто її продати приватному інвестору. А комунальники, якщо їм потрібно таке приміщення для автобусного парку, можуть собі збудувати щось просте, функціональне й дешевше – якісь металеві ангари.

Зазвичай у будівлях функціонал можуть обмежувати саме несні конструкції, наявне планування. Автобусний парк №7 має перевагу – це величезний критий вільний простір. У Києві, мабуть, і немає нічого подібного, з радіусом 80 метрів без колон і без опор. У цьому просторі можна зробити абсолютно будь-що. Але, якщо враховувати нецентральне місце розташування цього об’єкту, то, звичайно, спадає на думку якась концертна площадка або виставковий центр. Насправді там можна зробити і якийсь торговельний або розважальний центр, спортивні майданчики.

Використання може бути будь-яке, але, звісно, треба досліджувати. Основна проблема – це транспорт. Здається, туди можна дістатися лише трамваєм або автобусом, але метро поблизу немає, отже, велика частина людей буде туди приїжджати на автівці. Є обмеження з точки зору транспортного сполучення, але з точки зору архітектури їх майже немає.

Автобусний парк №7 – це унікальний для того часу експеримент застосування вантових конструкцій із перекриттям зали діаметром 160 метрів для стоянки 550 автівок. Сьогодні, на наш погляд, споруда потребує нового життя та зміни функції. Оскільки перекриття будівлі спирається тільки на колони за периметром і башту всередині, його внутрішній простір можна вільно трансформувати в залежності від програми та сезону.

Це може бути зона для комерційного спорту, яка охоплює: ковзанку, скейтпарк або ролердром, картинг із багаторівневими трасами.

Після проведення санації споруди та протиаварійних заходів для залучення суспільної уваги до об’єкта можна створити тимчасовий автокінотеатр або виставково-концертну залу.

По-перше, я б точно тут нічого не ламав. А по-друге, «реанімація» автобусного парку №7 у Києві могла б дуже допомогти децентралізації столиці. Уже багато років я радію проєктам, які розвантажують центр від людей і трафіку, як, наприклад, UNIT.City. Ось на місці АП №7 я зробив би схожий науковий парк, а краще – ціле містечко. Для того, щоб людям, які мешкають на лівому березі Києва, не доводилося діставатися через усі мости на роботу чи в інших справах. На території АП можна було б обладнати не просто офісну будівлю, але цілу інфраструктуру з парками, садками та школами, салонами, банківськими відділеннями, кінотеатрами тощо. Щоб день киянина з лівого берега проходив у одному місці, де є все! І йому не потрібно було б відстоювати більшу частину часу в пробках з пункту А в пункт B, C, D… Така локація відразу надасть району престиж, створить безліч комфортних робочих місць.

Для інженерів на замітку: найчастіше на радянських покинутих підприємствах уже підведено всі комунікації.

Як архітектор я можу сказати, що автобусний парк №7 можливо як знести та побудувати на його місці житловий комплекс на кшталт «Позняків 4-а», так і реновувати його під, наприклад, музей цуценят і веселки. Це можливо технічно та юридично, виходячи з поточного стану будівлі та наявних містобудівних обмежень ділянки.

Як киянин я б жадав його перетворення на культурний, мистецький, громадський центр. Щось типу Hangar Bicocca або Fondazione Prada в Мілані. Досить просто зайти в середину і відчути той запаморочливий масштаб, аби зрозуміти: це дійсно щось видатне, щось, чим можна пишатись, щось, що може стати потужним магнітом. Не віриться, що це створила людина.

Як людина, що має базове уявлення про те, як працює ринок, має здоровий глузд і не вірить у Діда Мороза, я переконаний, що допоки АП №7 не має охоронного статусу, цей об’єкт ринково оцінюється нинішнім і потенційними користувачами/власниками/інвесторами як ділянка, придатна до забудови багатоквартирним ЖК, а не як об’єкт, що охороняється законом і потребує дорогої реновації. Тому передавати цей об’єкт в приватні руки, допоки він не має статусу пам’ятки архітектури, – це як мінімум авантюра, а, найімовірніше, – смертний вирок будівлі. І головне: які б прекрасні наміри щодо будівлі не декларував користувач/власник/інвестор, допоки немає охоронного статусу, він має право її просто знести.

Автобусний парк №7 має характерну архітектурну форму. Вантові конструкції створюють просторовий обсяг, який чудово підійде для проведення масових заходів. Наприклад, концертів, рейв-фестивалів, публічних лекцій. Вантова система покрівлі створює унікальний «намет», який легко можна використовувати як звуковідбивну конструкцію, необхідну для концертних залів. Щоб досягти оптимального рівня реверберації звуку (коли звукові хвилі відбиваються від будь-яких поверхонь і поступово згасають у просторі), потрібно змонтувати додаткові елементи опорядження, тим більше, що конструкція будівлі може цьому посприяти. Місце розташування будівлі також є вдалим для переобладнання під клуб або концертний майданчик. Адже він розташований на околиці Києва, відносно далеко від житлових будинків, завдяки чому шум не заважатиме мешканцям житлових масивів.

У Автопарку №7 можна було б розмістити меблевий кластер. Знаю, що зараз меблевики шукають приміщення в промзонах під свій кластер. Завдяки карантину в нас спостерігається розквіт у меблевій галузі, бо імпорт став надто дорогим.

Другий проєкт, який міг би там бути, – це івент-майданчик: для фешн-показів, презентацій, рейв-вечірок, мистецьких інсталяцій. Часто в інших країнах світу презентації нових колекцій меблів чи освітлення влаштовують в історичній забудові. У нас таких історичних об’єктів із гарною архітектурою, де були б виставкові площі, не так багато. Це Мистецький Арсенал, Український дім – і все. Таким виставковим центром міг би бути автопарк.

Утім, є «але»: невідомо, скільки треба проінвестувати в цей об’єкт, аби там могли перебувати люди, а не просто металолом, який зараз там лежить. Для цього треба робити утеплення. Потім незрозуміло, у якому стані перекриття й дах.

Розміщення складів – це найпростіший, але найгірший варіант для цієї споруди. Але якщо туди зайде зрозумілий бізнес, який буде фінансувати та підтримувати стан цієї будівлі, хай навіть там будуть склади. Але з відкритою стелею, щоб можна було простим містянам законно прийти, помилуватися, подивитися на цю архітектуру.

Зараз офіційно потрапити в Автопарк №7 неможливо. Коли ми декілька років тому хотіли зробити в цій будівлі фотопроєкт, «Київпастранс» нам дав відповідь, що не можна, бо аварійний стан. Але потім там провели два івенти. Такий дивний підхід, коли офіційно – ні, але домовившись зі сторожем – можна.

Обкладинка: Павло Флореску