Бюджет участі — інструмент, покликаний розвивати культуру самоврядування. The Village Україна поспілкувався з урбаністом та авторкою проекта-переможця про голосування з «вкидами», конкуренцію з великим екраном та органну залу для єдиної органістки в місті.

Що таке бюджет участі

Принцип бюджету участі виписаний в Законі про місцеве самоврядування. Місцева влада виділяє частину міського бюджету на проекти, які хочуть бачити у своєму місті самі жителі. Автором проекту може бути громадянин віком від 16 років. Він повинен детально описати проект й порахувати скільки потрібно грошей на його реалізацію. Після цього треба отримати оцінку фахівців міськради або спеціально створеної комісії. Далі – фінальне голосування і в разі перемоги — реалізація ідеї.

У місті Славутич перемогли кілька різних за тематичним спрямуванням проектів, Серед них — зала органної музики та мультимедійний екран, на якому транслюють погоду. Обидва вже майже повністю реалізовані.


Юлія Ландау

автор проекту і солістка зали органної музики в Славутичі

Інформацію про бюджет участі ми побачили по телебаченню. В місті лише одна органістка, тому доводилось орган возити в костел. Оскільки я давно шукала можливості розвивати напрям класичної, зокрема органної, музики в місті, то мала намір придбати для Славутича італійський електронний орган Viscount Vivace 60.

На такі проекти як дитячий садок чи школа легко набрати необхідну кількість голосів, тому що  у Славутичі  багато молодих батьків. Для свого ж проекту я ходила по місту, зустрічалась з різними людьми, організаціями, було багато обговорень на Facebook. Мене підтримали жителі міста, і проект набрав необхідну кількість голосів.

За нас близько 140 людей проголосували. Ми подавались на проект з бюджетом до 150 тисяч. Ще 17 тисяч доплатили з відділу культури (орган коштував 167 тисяч гривень). Голосування завершилось на початку грудня, а 26 числа вже купили інструмент. Зал оформлювати будуть вже не за рахунок бюджету участі. Цим питанням займається міська влада. Вирішили реконструювати читальну залу бібліотечно-інформаційного центру і зробити там залу класичної музики. Там дуже хороша акустика. Високі стелі. 8 березня відбулось відкриття Центру.



Анатолій Хорошилов

урбаніст

Загалом в голосуванні у Славутичі взяла участь невелика кількість людей

В маленьких містах зазвичай перемагають проекти типу дитячих майданчиків. Такі проекти взагалі-то варто робити за гроші міського бюджету – якісь ремонти, наприклад. Але коли люди просять прокласти десь дорогу, мабуть, це теж можна вважати розвитком. Сам бюджет участі, на мою думку, має бути наповнений на 70% — проектами розвитку і на 30% — поточними проектами.

З нами конкурував проект мультимедійного екрану кіноконцертного комплексу. Це LED-панель, приблизно 3 на 3 метри, на якій демонструється інформація про події, що відбуваються в місті, показують час, температуру і афішу кіноконцертного комплексу (на ньому розміщений екран). Проект називався «Реклама на мультімедійних екранах» і обгрунтовував свою доцільність слоганом на кшталт «Мультімедійні екрани це сучасне життя». З точки зору проекту – це досить смішна річ, ну, екран, і екран. Хоча якась користь від нього, мабуть, є.

Але як відбувалось саме голосування – це смішна історія.  Автори проекту намагались у будь-який спосіб просунути його. Є люди, які зняли відео, де містяни розповідають, що до них приходили люди, просили заповнити анкету без інформування, що це голоси за мультимедійний екран. В результаті цей проект отримав найбільше голосів й виборов перемогу, перегнавши навіть дитячі майданчики. Ми писали запити в мерію. Вимагали перевірити результати, показати якісь хвилі голосування. Щоб видно було «вкиди».

Все це говорить про те, що процес переналаштування на цінності громадянського суспільства. Це набагато важче, ніж може здаватися. В малих містах люди мають ще менше віри, в те що вони мають можливість впливати на життя свого міста. Натомість є деякий фататалізм і впевненість в тому, що вирішує хтось, але не я (неважливо влада це чи просто більш спритні громадяни).

В Славутичі потрібні місця, які були б пов’язані з якоюсь робототехнікою, інноваціями, тим, що може зацікавити підлітків. Цього немає. І якісь чергові майданчики тицяти – це щонайменше виликає жваву дискусію. Щодо залу органної музики, можу сказати, що органістка не завжди є у маленькому місті. В нашому випадку цей факт зацінили.

Труднощі, з якими зіткнулися:

 Система голосування в інтернеті не захищена в тій же мірі, що і голосування з паспортом. Наприклад, незрозуміло яким чином вона захищена від «вкидів».

 Анкети, які по суті є агітаційними матеріалами, на мій погляд, неприпустимі. Вони непронумеровані. Зацікавлені особи використовують їх як формуляри для збору даних. Далі фактично відбувається голосування через третіх осіб. Які можуть бути рішення? З цим питанням ми ходили до чиновників. На круглому столі з питань бюджету участі ми досягли згоди, що тепер голосування буде за BankID.

 В анкетах відсутні критерії ефективності, які роблять проект проектом: якісні/кількісні показники, життєздатність проекту після старту, зацікавлені групи осіб тощо.

 Система початкового відбору проектів комісією швидше суб'єктивна, ніж об'єктивна. Втім це зона росту, адже абсолютно об'єктивної системи не може бути ніде.

 Сайт бюджету участі не індексувався гуглом і спочатку знаходився на домені третього рівня. Не було масштабної інформаційної кампанії.

 Таким чином, система голосування загалом в тому вигляді, в якому вона є зараз, не заохочує створювати якісні проекти: за проекти просять проголосувати «по дружбі», по організаціях. Відбувається роздача анкет без закликів ознайомитись з проектом. Хотілось би, щоб і учасники навчились якісно подавати проекти. Щоб було більше унікальних, авторських міських об'єктів.