Репортаж«Уже не страшно»: репортаж з Маршу рівності

Початок Маршу рівності запланували на 10:00. Після 08:00 вже працюють два входи на обмежену територію. Окремий вхід для преси, який повинен бути розташований на розі бульвару Шевченка та вулиці Леонтовича, поки не працює, всім пропонують пройти через пропускний пунт на розі бульвару та Володимирської.

На Володимирській біля червоного корпусу Київського національного університету, як і у попередні роки, зібралися противники маршу. Поліція обмежила їх кордоном, який згодом підсилили кінною поліцією. 

«Треба зупинити це свавілля посеред золотоверхого Києва, по-справжньому європейського міста», – лунає з рупора поряд пам’ятником Михайлові Грушевському.

«Безпечний Марш рівності – це можливість показати, що Київ європейська столиця», – заявив напередодні перший заступник голови КМДА Микола Поворозник.

У свою чергу, напроти, по Володимирській до перехрестя з вулицею Хмельницького, учасники Маршу рівності починають готувати колони і проводити збори волонтерів.

«Будь ласка, зробіть так, щоб між людьми у першому ряді був один зігнутий лікоть», – кажуть у колоні.

«Як настрій? У кого рупори? Плюсик тільки не натискайте, бо буде гучно грати Софія Ротару», – каже тренерка волонтерів.

Із машини поряд із написом «Харків Прайд» вмикають пісню Alyona Alyona «Якби я була не я».

«У попередні роки виходити на марш було страшно, – каже Олена з Києва. – Але зараз уже розумієш, що тут ти в безпеці. Зрештою, ми за якісь базові речі – рівність всіх людей. Тут є і геї, і лесбійки, і бісексуали, і люди з інвалідністю».

У колонах поряд починають затягувати перші кричалки: «Права людини – понад усе!», «Всі різні, всі рівні!», «Транс-люди всюди!». Збиратися починають, зокрема, перша колона ЛГБТ-військових і колона з транс-людьми.

Поряд шикується група гостей Маршу рівності з Мюнхена. «Київ – місто-побратим Мюнхена, тож ми намагаємося підтримувати місцеву спільноту. Таким чином ми підтримуємо права людини, включно з правами ЛГБТ», – каже Конрад. 

«Я вже вдруге у Києві на марші, востаннє був три роки тому, коли відбувся напад на прайд. Тоді було менше людей, приємно бачити, що зараз людей більше», – додає Домінік.

Зустрічаємо ще одну гостю маршу з-за кордону – Еріка приїхала до України з Австрії на концерт німецького гурту Guano Apes. «Учора ми були на виступі у Львові, а сьогодні ввечері хочемо відвідати концерт у Києві. Ми з другом прийшли на Марш рівності, тому що важливо підтримувати права людей», – каже австрійка.

«Ми – організована колона з Запоріжжя. Наша мета – висловити солідарність і з Києвом, і з усією Україною. Адже це подія не столичного, а національного масштабу», – каже Ростислав.

Додає, що через участь у марші хоче показати – «попри страхи і залякування Україна рухатиметься до демократичного майбутнього».

Група дівчат поряд знімає на телефон плакати противників маршу, які повісили уздовж Володимирської. «Я за толерантність, я дуже хочу, щоб у нашій країні більш толерантно ставилися до представників ЛГБТ-спільноти», – каже Яна.

«Для нас це свято – свято рівності і свято свободи. У мене є дві молодші сестри і два молодші брати. Я хочу, щоб вони жили у країні, де б їх не засуджували за їхні інтереси і за те, кого вони люблять», – додає Ірина.

У перших колонах починають скандувати: «Моє місто – місто вільних!». Поліцейський кордон на перехресті продовжують до пам’ятника Грушевському, протестувальників відрізають рядом поліцейських.

Біля однієї з чільних колон з волонтерами спілкується колишня депутатка Європейського парламенту Ребекка Хармс, яка регулярно бере участь у Марші рівності. Каже, що спеціально запланувала поїздку до України, аби взяти участь у Kyiv Pride.

Запитуємо, наскільки важливо, на її думку, була офіційна заява від міської влади про марш. «Наскільки я розумію, це перша офіційна заява від влади Києва на підтримку маршу. Думаю, це буде дуже добре сприйнято не лише у межах спільноти ЛГБТ, а й за межами України», – відповідає Хармс.

Колони починають рушати вперед, на бульвар Шевченка, повертають ліворуч – до перехрестя з Терещенківською. Скандують: «Наша традиція – це свобода!». Поліція зупиняє дев'ятьох людей, які намагалися пробити ряди поліції.

«Для мене це підтвердження того, що Україна рухається у правильному напрямку. Це індикатор того, що в країні є позитивні зміни. Усе-таки важко уявити щось подібне, наприклад, у Білорусі. У нас попереду ще багато роботи, але потенціал для змін просто величезний», – розповідає виконавчий директор громадської організації «Точка опори» Тимур Левчук.

Коли колона проходить Терещенківською уздовж парку Шевченка, о 10:11 з парку лунає глухий вибух. Поліція діалогу наполягає – усе гаразд, рух треба продовжувати. Зупиняються трохи пізніше – чекають, аби колона здійснила поворот з бульвару.

Рух продовжують до перехрестя на площі Льва Толстого, але повертають на Пушкінську. Паралельно колону супроводжують противники маршу – вони розтягують банери, які вранці розтягували на Володимирській. На Пушкінській через запарковані автівки людям із розтяжками пройти складніше, поліція відсуває кількох протестувальників на тротуар.

«Я прийшов на Марш рівності, тому що щиро вважаю, що права людини – це те, за що стояв Майдан. Це те, що відрізняє нас від нерозвивненого світу. Мені здається, що такі дії наближають нас до Європи, до розуміння, що цінна кожна людина – з її поглядами і вподобаннями», – коментує перший заступник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов.

Від Пушкінської колону спрямовують вгору по Хмельницького. Учасники зупиняються трохи вище від станції метро «Театральна». Скандують: «Безпека людини – розвиток країни».

«Марш рівності закінчено, прохання пройти на евакуацію», – оголошують волонтери о 10:48. Учасники маршу дякують поліції за безпечне проведення заходу і спускаються вниз на станції метро «Театральна».