Для чого місту потрібен нічний мер і чому нічне життя – важливий елемент розвитку кожного міста. The Village Україна взяв участь у Lviv Night Summit від Night Ambassadors – першому заході в Україні, присвяченому інституту нічних мерів, на який завітали нічні мери Лондона, Будапешта та Вільнюса. Публікуємо короткий конспект дискусій з Lviv Night Summit.

Емі Лейм

нічна мерка Лондона

Деніел Немет

нічний амбасадор Будапешта

Марк Адам Гарольд

нічний мер Вільнюса

Як стати нічним мером?

Марк Адам Гарольд: Коли я став нічним мером Вільнюса, мені було 39 років. Тоді мій батько сказав: «Ну нарешті! Ти почав робити щось реальне» (сміється).

Кожен мер приходить на свою посаду по-різному. Мене обирали на виборах – з реальними кандидатами та голосуванням. Те, що мене зробили нічним мером, стало великою несподіванкою не лише для мене та моїх близьких, а й для медіа.

Нічний амбасадор повинен дуже багато комунікувати, про щось домовлятись – і цей процес безкінечний. Іноді треба по десять разів відповідати на одне й те саме запитання. Але така специфіка роботи, до неї потрібно бути готовим. Спершу може здатися, що всім байдуже на те, що ви робите. Але це не привід опускати руки, бо згодом одній людині стане не байдуже, потім двом і так далі. Вкінці ви побачите, що є ціла група людей, які цінують те, що ви робите, і підтримують вас. Не треба переживати через те, що кажуть інші: дійте і знайте, для чого це містові та суспільству.

Емі Лейм: Мене на посаду нічного царя Лондона обрав мер Садік Хан у 2016 році. Ця посада була одною з його передвиборчих обіцянок, яку, як бачимо, він виконав. До цього у мене був великий досвід управління нічними клубами, я досі керую власним закладом і щосуботи ходжу в бари – це для мене як закон. Тому я жінка, яка працює ночами, і чудово розумію, як це – закінчувати роботу о третій ночі та повертатись у цей час додому.


Не треба переживати через те, що кажуть інші: дійте і знайте, для чого це містові та суспільству


Даніель Немет: Коли я почав працювати нічним мером, то першим моїм завданням було створити спільноту. Знайти людей, які готові були робити корисні речі для міста і нічного життя. Моїм завданням було зібрати разом містян з дуже різними інтересами, знайти спільну точку і почати працювати над поліпшенням нічного життя. Наприклад, ми спілкувались із місцевими щодо шуму, який надходив від барів, організовували конференції про важливість нічного життя, говорили з владою. Показували, як розвивають нічне життя в інших країнах і містах, і наголошували на тому, що так треба робити й у Будапешті.

Більшість людей думає, що нічний мер – це не серйозно, що це лише про розваги. Однак це не тільки вечірки, а й великий шмат комунікації. Моя робота – про побудову спільноти, яка нестиме певний соціальний меседж і змінюватиме місто. Найбільша сила – це люди, які хочуть робити щось класне та змінювати простір навколо себе.

Як пояснити владі цінність нічного життя для міста?

Емі Лейм: Ми провели масштабне дослідження про те, як живе Лондон уночі. Ми хотіли перевести розмови про нічне життя міста трохи в інше русло, бо це не лише вечірки та випивка. Для розвитку нічного життя у Лондоні нам потрібні були докази, що воно має свою цінність.

Ми зібрали неймовірні факти. Наприклад, з’ясували, що 1,6 мільйона лондонців працюють уночі – це третина робочої сили в місті. Це ті люди, які часто виконують невидиму роботу. Найбільше таких працівників у медичній сфері. Другий найбільший сектор – юристи, дизайнери, фінансисти, люди, які обслуговують ринки по усьому світу, а також заклади громадського харчування. Тому, згадуючи про нічне життя, я б робила акцент не лише на пабах і клубах, а й на людях, завдяки яким наше життя уночі є безпечним.

Ми повинні сприймати нічне життя трохи по-іншому. Для багатьох людей робота уночі – це можливість забезпечувати свою сім’ю. Нічна економіка між 18:00 та 06:00 дає більший приріст, ніж удень. І потенціал саме нічної економіки є набагато більшим. Нерідко про це забувають, а я сприймаю це як прекрасну можливість розвивати нашу країну.


Потенціал саме нічної економіки є набагато більшим


Марк Адам Гарольд: У Вільнюсі посада нічного мера є п’ять років. Мер вважає, що заснувати її було вдалим рішенням. Муніципальна рада також створила комісію, яка займалась розвитком нічного життя: туди входять представники поліції, пожежники, власники барів, політики, усього понад 20 людей. Вони збираються за столом і говорять про всі аспекти нічного життя.

Як на мене, дуже важливо створювати такі групи, комунікувати та розв’язувати проблемні питання. Коли є лише одна людина, яка займається нічним життя – це не дуже добре й не так ефективно. Одна людина зосереджена на одній конкретній проблемі. І коли люди чимось не задоволені, то звинувачують у цьому нічного мера. Але переважно він у цьому не винен.

Часто ініціативи влади не базуються на тому, що потрібно людям – така реальність. Наприклад, мерія вирішує збудувати величезний стадіон, але водночас у місті немає футбольної команди. З політиками треба вміти спілкуватись їхньою мовою, продавати ідею і бути готовим робити це довгий час. Отак у нас працює взаємодія з владою.

Як нічне життя впливає на місто?

Деніель Немет: Найперше можна говорити про економічний вплив, про зростання кількості робочих місць, збільшення доходів від туристів і зміни в туризмі загалом. Будапешт за останні десять років дуже змінився, зокрема змінилося його нічне життя. Це добре видно на прикладі руїн-барів (бари, які створюють у закинутих будівлях – ред.). Тут суттєво зросли ціни, активно відбувається джентрифікація (реконструкція та оновлення будівель у закинутих частинах міста – ред.) та інші дрібні процеси, які міська влада часом не помічає.

Місто намагається приваблювати дедалі більше туристів, цей процес дуже швидкий. Наприклад, ресторани перетворюються на дизайнерські магазини, усе починає дорожчати. У місті частіше стаються конфлікти з поліцією, але це не щось неочікуване. На одному квадратному кілометрі може працювати понад 300 барів – це натовп людей на вулицях, іноді це схоже на суцільний масштабний фестиваль. І це не дуже добре впливає на мешканців району, які звикли захищати свою територію.


Завдання нічних мерів – пояснювати, як і чому відбуваються ті чи інші процеси


Важливий не тільки економічний складник, а й соціальний. Адже ми говоримо про формування спільноти, про хороші програми та ініціативи, де люди можуть зібратись, потусуватись, поспілкуватись і добре провести час. Наприклад, нічні заклади в Будапешті почали забороняти пластик, особливо пластикові соломинки, та інші одноразові речі. Це сприяло тому, що кількість такого сміття зменшилась. Зміни величезні, і ними не дуже просто керувати. Напевно, тому завдання нічних мерів – пояснювати, як і чому відбуваються ті чи інші процеси.

Емі Лейм: Ми запровадили цілодобову роботу метрополітену в Лондоні – і це те, чого хотіло населення міста. Тепер сім з одинадцяти ліній метрополітену працюють 24/7. Зробити це було важко, бо лондонське метро – найстаріше у світі. Воно не було спроєктоване для постійної роботи, тож виникало багато технічних труднощів.

Лондон – це величезне місто із дев’ятьма мільйонами жителів, тут 33 райони, все це займає величезну площу. Якби усе нічне життя міста зосередилось лише в центрі, ми не змогли б вмістити тут всіх людей. Тому нічне життя сьогодні стрімко розвивається у більш віддалених районах, що, своєю чергою, допомагає розвивати їх і робити більш зручними.

Наприклад, у Лондоні є район Волтгем Форест, де найдовша магістраль у Європі з купою магазинів, більшість з яких закривається десь о 18:00. Але багато людей працює до 18:00, вони не мають змоги ввечері купити щось у своєму районі. І замовляють онлайн або їдуть у торгові центри на окраїні Лондона. Ми почали заохочувати власників магазинів закриватись пізніше, наприклад о 19:00, і це мало позитивні відгуки.

Центр Лондона та райони поблизу досить розвинуті у плані нічного життя. Але мені б хотілось більше розвивати віддалені райони, щоб там теж було чим зайнятись уночі. Тому я дуже рада, що нині в Лондоні з’являються нові центри нічної економіки. У місті є багато районів, які не менш цікаві за центр, наприклад Брікстон або Кемден, і в які зазвичай туристи не їздять. Але насправді там можна побачити автентичний Лондон, можна відчути ритм та атмосферу міста. Цього не можна побачити та зрозуміти, якщо просто сидіти в ресторані, а потім повертатись до готелю.

Фото: Lviv Night Summit