Фільм про Троєщину «Троя: Спальний район» спільно з київським продакшеном Radioaktive Film зняли режисер Гордон фон Штайнер та оператор Стюарт Вайнкоф. Разом дует працював над рекламним роликом для Louis Vuitton, а також знімав фотопроєкти з Еммою Стоун, Беллою Хадід та Ель Фаннінг. Окрім того, оператор Вайнкоф знімав кліпи Jay-Z, Аріани Ґранде та Major Lazer і мав досвід співпраці з брендами Adidas, Reebok, Calvin Klein та Marc Jacobs. В інтерв’ю The Village Україна співавтор фільму «Троя» розповідає, як він опинився на Троєщині, чому його зацікавив київський спальний район і коли можна буде переглянути стрічку.

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Як оператор із досвідом роботи з Adidas і Jay-Z вирішив зняти фільм про Троєщину

Робота з великими брендами та зірками – це неймовірний досвід. Але це робота, під час якої ти постійно перед кимось відповідаєш. Коли я працюю над власними проєктами, то маю значно більше свободи. Фільм про Троєщину народився з цієї свободи.

Зазвичай я приїжджаю на проєкт, коли локації для мене вже підібрали інші люди. Та в цьому випадку було інакше. Я приїхав до Києва вперше, щоб зняти музичний кліп для друга, а ще до того познайомився з командою Radioaktive Film під час роботи у Казахстані. У місті в нас було три дні на пошук локацій, і за цей час ми побачили надзвичайно багато цікавих місць. Я сприймаю світ візуально: передусім звертаю увагу на кольори, форми та кадри. Київська архітектура мене вразила. Це була велика розкіш – мати стільки часу на підбір локацій. Усього я зібрав понад 2 000 фотографій з них. Одразу зрозумів, що хочу повернутися до Києва і щось тут зняти.


Київська архітектура мене вразила. Це була велика розкіш – мати стільки часу на підбір локацій


Режисер Гордон фон Штайнер – мій найкращий друг. Я поділився з ним світлинами з Києва та ідеєю зняти щось у місті, і він її підтримав. У грудні я працював у Литві та мав десять вільних днів, тож ми вирішили приділити цей час проєкту в Україні. Ми не знали напевно, що саме хочемо зробити. Було кілька ідей. Але вирішили проїхатися локаціями, які я знімав, і надихнутися ними. 

Перші враження про Троєщину

Про Троєщину нам розповіла продюсерка Radioaktive Катя Галицька. Що цікаво, коли я був у Києві вперше, я не встиг заїхати на Троєщину, тож уперше ми завітали на район разом із Гордоном.

Що я подумав, коли побачив район уперше? Що тут дуже холодно. [сміється] Ми знімали фільм у грудні, тож надворі був мороз. Але насправді я пригадую передусім захват. Коли я бачу незвичайне місце, колір чи людей, мене це одразу надихає. З «Троєю» було так само.

Чому ми обрали саме Троєщину? Річ у тім, що у світі є багато троєщин. Навіть у Нью-Йорку є подібні місця – те, що називають «внутрішніми містами». Наприклад, нещодавно я знімав кліп для Jay-Z у квартирі, в якій минуло його дитинство у Брукліні. У цього району дуже схожий вайб на Троєщину. Саме історії таких місць мене надихають найбільше.

Стюарт Вайнкоф знімав як оператор кліп на трек Smile з останнього альбому Jay-Z. Це пісня, у якій репер розповідає історію про камінг-аут матері Глорії. Знімали відео у квартирі Jay-Z в будинках Марсі – рідному кварталі Шона Картера в Брукліні. Відео відзначили на фестивалі «Каннські леви».

Архітектура – це завжди відображення історії. Вага історії найбільше відчувається саме на будівлях. Прості лінії, споруди з найбільш базовим призначенням – у цьому зафіксована епоха.

Звичайно, у фільмі ми більше конструювали реальність, а не змальовували її. Але навіть на рівні архітектури Троєщина є візуально цікавою: один ряд будинків за іншим, а в кожному з них десятки секцій із квартирами. Коли я дивлюся на ці багатоповерхівки, то думаю тільки про одне – скільки історій має кожна з цих квартир. І ці історії хочеться розповісти.

Власне, схожа історія і з іншими локаціями: також ми знімали на Оболоні та в бібліотеці Вернадського. У книгозбірні ми зняли фінальну сцену фільму з танцем. Ми вибрали великий радянський монументальний простір і попросили актора виконати в ньому танець. Це була дуже особиста дія у дуже публічному просторі. Він ніби намагається вирватися з цього середовища. Цей контраст здався нам дуже цікавим.


Навіть на рівні архітектури Троєщина є візуально цікавою: один ряд будинків за іншим, а в кожному з них десятки секцій із квартирами


Як знімали «Спальний район»

Чому ми вирішили обіграти в назві фільму термін «спальний район»? Для мене це був абсолютно новий термін. Для англомовного середовища він незвичний – місце, де люди не працюють і не проводять дозвілля, а використовують його лише для сну. Я ніколи такого не бачив. Власне, коли ми знімали, поблизу була тільки одна кав’ярня. Решта – житлові будинки. Це здалося мені чимось новим. До того ж у терміна «спальний район» є цікава двозначність: спить і район, і всі його мешканці.

І я, і Гордон на перше місце ставимо картинку. Певно, це продиктовано його досвідом роботи у фешн-індустрії та моїм досвідом із кліпами. Тому в нас одразу було уявлення про візуальний стиль, про певну картинку. Але ми не мали чіткого розуміння, як це все складеться в одну історію. Усвідомлення прийшло після двох днів пошуку локацій та кастингу. У нас було два дні на пошук локацій і день на планування зйомок. Відтак ми мали три дні зйомок, за які встигли зняти фільм і серію світлин.

Зрештою Гордон запропонував побудувати фільм навколо історії з постановкою «Гамлета». Це червона нитка, яка проходить через усю стрічку. Режисер міг би розповісти про це краще, тому що це його ідея. Гордон виріс на театрі, і «Гамлет» для нього – надзвичайно важливий витвір мистецтва.

Для мене цікавим був цей контраст – між класичним шекспірівським твором і декораціями Троєщини. Мова не так про місце та оточення, як про головних героїв, які виросли в непростому районі. Вони постійно намагаються видати себе крутими маскулінними хлопцями, а ми змушуємо їх репетирувати «Гамлета». Це цікаво – дивитися, як при цьому вони змушені ставати більш вразливими, більш м’якими. Ось ця дихотомія нас цікавила найбільше – чутливість проти маскулінності.


Ось ця дихотомія нас цікавила найбільше – чутливість проти маскулінності


Як шукали акторів

Ми проводили кастинг прямо в офісі Radioaktive Film, залучали людей і через модельні агенції, і просто друзів друзів. Власне, близько 80% акторів у фільмі – непрофесійні актори. Ми зібрали людей, яких об’єднувало принаймні одне – вони були максимально безпосередніми. Це величезна рідкість – знайти тих, хто в кадрі може бути собою.

Ми з Гордоном не володіємо російською, тому більшість часу навіть не розуміли, про що говорять актори. Ми могли б знайти хлопців, які спілкуються англійською. Але, думаю, у такому разі ми дуже втратили б в автентичності. Зрештою, не треба знати мову, аби розуміти – тут вони веселяться, тут вони щирі, а тут сумують.

Певна річ, ми не знімали документальний фільм. Наша стрічка дуже стилізована, ми не відмовлялися від елементів постановки. Але після того, як підготували сцену на рівні артдирекшну і правильно виставили світло, у кадр входили діти – і просто були собою.

Світ навколо був сконструйований – по-перше, на рівні краєвидів Троєщини; по-друге, через нашу стилізацію. Нам залишалося зловити на плівку те, як у цьому світі поводяться головні герої, як вони ухвалюють рішення інтуїтивно. Тому все було дуже органічно, і в певні моменти це справді нагадувало процес зйомки документального кіно.

Про Київ як місце для зйомок фільмів та рекламних роликів

Що Київ мусить зробити, аби стати настільки ж популярним місцем для зйомок, як Прага та Будапешт? Думаю, ви вже на рівні з цими містами. Я постійно повертаюся до Києва завдяки людям, з якими тут працюю. У мене вже є тісні стосунки з командою Radioaktive, я вважаю їх дуже близькими друзями. Вони дуже відкриті та працьовиті. До того ж у вас є надзвичайні місця, у Києві є багато локацій для зйомок на будь-який смак.

Коли й де можна буде переглянути фільм

Якщо відверто, ми ще не визначилися зі стратегію релізу фільму. Останнім часом були завантажені іншими проєктами. Тож поки ми вирішуємо, чи потрібно возити фільм по кінофестивалях. Якщо вирішимо, що не будемо брати участь у фестах, стрічка має з’явитися в мережі у наступні кілька тижнів.

Фото: stuart_winecoff для «Троя: Спальний район»