Дигери – це люди, які досліджують підземелля із власного зацікавлення. Вони блукають тунелями з підземними річками, колекторами, дренажними системами міста та знають про його підземне життя більше, ніж будь-хто.

Ми говоримо з місцевим дигером, який із 2007 року досліджує підземелля Києва. Він розповідає про дигерство, древні річки, залишки яких досі течуть під вулицями Києва, таємні шляхи та улюблені підземні маршрути.

Кирило Степанец

дигер, києвознавець


Про дигерство в Києві

Я цікавився підземеллями Києва ще в дитинстві й читав багато книжок про старі річки. В університетські часи, у 2007 році, знайомий показав мені фото підземелля Києва, де він шукав скарби зі своїм братом. Я попросив зводити мене туди. Мене цікавили не скарби, а саме підземелля. Через 200 пройдених метрів під землею я зрозумів, що в мене клаустрофобія. Із другого разу мені вдалося перебороти свій страх, з того моменту я почав вивчати підземелля Києва.

Я займався дослідженням усього: метро, теплотрас, бункерів, колекторів. Одного разу навіть випадково знайшов засипаний вхід у печеру Лаври, які деякі дигери так довго й цілеспрямовано шукали. У Києві дигерство – популярне явище. Раніше серед Київських дигерів навіть був клуб. У 2015–2016 роках відстежувалася певна популяція дигерів. Усі одне одного знали й комунікували через форум ACIS. Зараз цей клуб роздробився на маленькі осередки й усі спілкуються переважно через соціальні мережі.

Дигерство – екстремальне та небезпечне заняття, оскільки підземні колектори функціонують як система дощової каналізації. Враховуючи, що в нашому місті складний рельєф, вода під час дощу тече зверху вниз і може за 5–7 хвилин досягнути стелі в колекторі. Проблема навіть не в кількості води, а в силі течії, яка зносить усе на своєму шляху. Тому якщо раптово починається дощ, а дигер не встигає вибратися назовні, це закінчується трагічно.

Що під Хрещатиком

Центральна вулиця Києва – це долина річки Хрещатик. Це видно навіть за рельєфом місцевості: усі вулиці, які ведуть до Хрещатика, мають дуже різкий нахил. Колись давно на цьому місці була річка, яка довгий час вимивала собі землю. Якщо подивитися на перепади висоти від Оперного Театру до Хрещатика, можна припустити, що приблизна глибина річки була до 100 метрів.

З часом річка зміліла, але в сезон злив завдавала багато клопоту місцевим жителям. Тому довгий час Хрещатик не забудовувався. Якщо Печерськ, Поділ і старий Київ почали забудовувати ще за князівських часів, то забудова Хрещатика почалася тільки на початку 19 століття.

Спочатку між будинками текла річка, яку згодом вирішили «закрити» в колекторі. Він постійно руйнувався, його довго будували й наприкінці 19 століття Городецький нарешті спроєктував цегляний колектор, який існує й сьогодні.

Хрещатик 1880-х років

Зараз цей колектор розташований на стороні ЦУМу. Під Хрещатиком існують три паралельні резервні вулиці, про які майже ніхто не знає: річка Хрещатик, Хрещатицький каналізаційний колектор і кабельно-комунікаційний колектор «Мандарин», який з’явився там після Другої світової війни. Ці колектори розміщення паралельно.

Колись давно річка Хрещатик за розмірами була на кшталт Десни. Зараз «річка» – це умовна назва, тому що вона схожа на звичайний струмок. Щоправда, цей струмок під час сезонних дощів перетворюється на величезний водоспад, який здатний підхоплювати величезні бетонні брили.

Основними правилами безпеки у відвідуванні підземелля є хороша погода й відсутність опадів. Ні в якому разі не можна спускатися в колектор у день, коли прогнозують дощі. Потік води рухається дуже швидко та зносить усе на своєму шляху.

Колектор під вулицею Хрещатик

Якщо в місті хороша погода й не прогнозуються опади, можна вирушати. Спускаючись у підземелля Хрещатика, ви потрапляєте в колектор, у якому тече та сама річка Хрещатик. Це схоже на маленький струмок під ногами. Ідучи тунелем, на стінах можна зустріти меморіальну дошку, присвячену дигерам, які трагічно загинули через затоплення колектора під час зливи.

Колектор під вулицею Хрещатик

Ця річка тече вздовж усієї вулиці Хрещатик і закінчується біля Європейської площі. Шлях не зовсім прямий, десь зустрічають повороти, оскільки торговельний центр або підземні переходи перекривають його. Загалом на цьому місті тече три річки: Хрещатик, Клов і Кловиця.

На місці, де струмок річки Кловиця стікає зверху в річку Хрещатик, утворюється невеликий підземний водоспад. Проте виглядає це насправді цікаво, багато хто фотографує саме це місце.

Підземний водоспад

Хрещатик – один із найпростіших маршрутів. Висота колектора всюди сягає повного зросту. Існують складніші маршрути, на яких інколи треба повзти. Найцікавіші ділянки – ті, у які важко потрапити. Наприклад, із Хрещатика, можна потрапити під Кловський узвіз, під старий Завод Арсенал.

Також можна потрапити в так званий «учкудук» – це віддалена ділянка колектора, там треба повзти на животі декілька кілометрів по воді, а звідти можна потрапити в підземну залу, у якій є три колодязі, у яких тече вода. Ці колодязі названі на честь загиблих дигерів клубу.

У дигерській спільноті найцікавішим вважається метро й усе, що з ним сполучається. До прикладу, воєнні бункери, які досі охороняються, потрапити до них неможливо. Найцікавіше в дигерстві – відкривати для себе нові місця. Наприклад, нещодавно я подавав офіційний запит у водоканал, щоби потрапити в закинуте водосховище біля Хрещатика. Це місце мене дуже вразило. Я думаю, потенційно це може стати підземним музеєм.

Підземне закинуте водосховище

Що під Подолом

Я люблю водити людей Подільським маршрутом, тому що він доволі простий і короткий.Там є різноманітні підземні галереї: як високі, так і низькі. Є навіть тунель у формі перевернутого яйця – щоби вода швидше стікала.

Тунель у формі перевернутого яйця

Під Андріївським узвозом простягається звичайний тунель і декілька дренажних систем, які тримають Андріївську церкву. У неї дуже невдале місце розташування, прямо на схилі, тому в будь-який момент вона може звалитися. Через це її так часто закривають на реконструкцію.

Підземний Поділ має багато різноманітних шляхів. Там тече річка Глибочиця, яка теж схожа на струмок. Глибочиця протікала між Верхнім і Нижнім Валами й ділила Поділ на дві частини. За Верхнім Валом жили багатії, а за Нижнім – бідні люди.

Підземна річка Глибочиця

На цьому маршруті є велика підземна зала, у яку стікають підземні річки Глибочиця та Киянка. До цього місця з обох сторін ведуть тунельні шляхи. Воно розташоване на перетині Валів і вулиці Глибочицької.

У Києві безліч підземних струмків, які колись були річками та створити такий рельєф міста. Якщо ви йдете вгору, можете бути впевнені, що під вами тече струмок. Вулиці міста повторюють лінії річок, які розташовані на глибині 7–10 метрів. Це можна побачити з повітряних знімків міста. Усі ці струмки колись втікали у Дніпро, а зараз це вулиці, якими ми ходимо.

Фото: Кирило Степанець