«Я відкриваю чат – і бачу себе на фото. Голу. Видно груди, геніталії – все. Таких фото десь п’ять або шість. Спочатку я стою у ступорі. Серце падає в п’ятки. Кидає в жар. Ще раз перевіряю, що це за чат, і ще раз передивляюсь фотографії. Складно дихати. Мене починає нудити. 50 людей бачили мене повністю голою», – пригадує 28-річна Вікторія, яка пережила порнопомсту два роки тому. Колишній хлопець, із яким вона разом працювала, надіслав її оголені фото в чат із колегами.

Порнопомста – це розміщення фото або відео інтимного характеру в публічному доступі без згоди людини, яка на них зображена. Як правило, це роблять колишні партнери задля помсти або хакери, що отримали доступ до цих матеріалів.

Ми записали історію Вікторії: запитали про те, як розвивалися її стосунки, за яких обставин вони закінчилися, як порнопомста вплинула на її психічне здоров'я та як їй вдалося прожити це.

На прохання героїні не розкриваємо її справжнє ім’я, адже розголос може нашкодити її нинішній роботі та стосункам із людьми.

Знайомство і початок стосунків

Коли мені було 24 роки, я влаштувалася на нову роботу менеджеркою з телефонних продажів. Досить швидко почала показувати успіхи, а через півтора року виросла з рядового агента до тімліда. Тоді я зіткнулася із проблемою нестачі кадрів і стала наймати нових людей у команду. Через знайомих сама шукала працівників, проводила співбесіди та навчала нових людей. Одним із моїх підлеглих став мій майбутній хлопець.

Він одразу мені сподобався: був привабливий і класно справлявся зі своїми обов’язками. Спочатку я навіть не думала про відносини з ним: у нього дружина та маленька дитина, до того ж я його керівниця. Приблизно рік ми з ним просто працювали разом і мали звичайні робочі відносини. Щоправда, іноді між нами виникав флірт.

Уже й не пригадаю, хто з нас почав перший, але з часом флірт переріс у дещо більше. Погляди, неоднозначні натяки, тімбілдінг за тімбілдінгом – і я відчула, що в мене до цієї людини є почуття та потяг.

Одного разу ми переписувалися в робочому месенджері, я запитувала, чи зможе він вийти на додаткову зміну у свій вихідних, а він відповів, що дружина його не пускає. Я жартома назвала його підкаблучником, а він відповів: «Я не підкаблучник, я monster cock» [великий член]. Оскільки до цього було чимало неоднозначних натяків, я сприйняла це як знак, що він відкритий до стосунків.

З того моменту ми стали переписуватися на більш-менш інтимні теми, а через кілька днів він попросив надіслати нюдси. На той момент у мене не було досвіду серйозних стосунків, а тим більше на роботі. Але я не зважала на те, що ми разом працюємо, а просто віддалася почуттям. Я надіслала йому свої еротичні фото та попросила його скинути свої у відповідь.

На роботі в більшості колег були дружні стосунки, ми час від часу збиралися разом у когось у гостях. Через декілька днів після того, як почалась наша відверта переписка, ми пішли в гості до одного з наших колег. Там усі випивали, а коли алкоголь закінчився, ми з ним викликались піти в магазин. Коли поверталися, спонтанно почали цілуватися в під’їзді та зайнялись сексом. За відчуттями це було брудно, але дуже класно та бентежно. Зі мною так ще ніколи не було. Я була захоплена й закохана, здавалося, він теж. Відтоді ми почали разом спати.

Погляди, неоднозначні натяки, тімбілдінг за тімбілдінгом – і я відчула, що в мене до цієї людини є почуття та потяг

Секс, флірт і таємні зустрічі

Я сама винаймала квартиру у Львові, а він жив у невеликому містечку з жінкою й дитиною. Тому зустрічалися зазвичай у мене вдома після роботи або в машині під час обідньої перерви. Побачень у нас не було, лише секс і переписки в робочий час і, звісно ж, флірт. Але не більше – домовилися не афішувати стосунки на роботі, адже в нього сім’я, й до того ж я його керівниця.

Моє ставлення до нього, як до підлеглого, сильно змінилося. Намагалася йому всіляко догодити й допомогти в роботі, організувати для нього якомога кращі умови. Очікувала за це якусь подяку, але її не було. Мене це ображало, але я заплющувала на все очі й переконувала себе, що моя «подяка» буде ввечері.

У мене не було докорів сумління, ніби я руйную чиюсь родину. Узагалі, для мене це було звично: мій батько пішов із родини, в мами теж був інший чоловік, а потім вона тривалий час зустрічалась з одруженим чоловіком. Я звикла до такого. Мені здавалося, що цей хлопець просто поспішив з одруженням, дитина була незапланована, і тут він зустрів мене, закохався, й із часом розійдеться із дружиною та буде зі мною. Я думала: якщо одружений чоловік звернув на мене увагу, значить, я особлива й усе серйозно.

Продовжувались ці стосунки лише рік. Але вже через пів року почалася жесть, після якої треба було все закінчити.

Розставання та звільнення

Я з тих людей, які люблять поговорити й не можуть ні з ким не поділитися своїми переживаннями. Але нікому з роботи я не могла розповісти про ці стосунки. Ділилася лише з подружками й мамою. Згодом мені стало цього замало, дуже захотілося поговорити з кимось, хто щодня бачить нас збоку. Тож одного разу на корпоративі я вирішила розповісти про це колезі, з якою ми були у дружніх відносинах.

Через декілька днів він прийшов до мене з наїздами, казав, що я мало не зруйнувала його сім’ю тим, що всім розповідаю про наш зв’язок. Сказав, що більше не хоче це продовжувати. Я була просто розбита, декілька днів плакала та картала себе. Я не була до кінця впевнена, що це моя колега проговорилась, тому просто розпитувала всіх, хто про це знав. Зрештою колега визнала, що це вона розповіла йому про моє зізнання. Тоді вона сказала мені, щоб я не будувала собі надій на стосунки з ним, бо в неї з ним теж щось було.

Далі все відбувалось за класичним сценарієм розриву службового роману: чоловік тримається за роботу, а жінка йде, бо не витримує емоційного напруження. Мені було дуже складно бачити його в офісі, розмовляти з ним на робочі теми й удавати, ніби нічого не сталося. Тому я вирішила звільнитися.

На цьому все мало би закінчитися, але ні.

Через декілька днів він прийшов до мене з наїздами, казав, що я мало не зруйнувала його сім’ю

Відновлення стосунків та маніпуляції

Через кілька місяців я зрозуміла, що почуття мене не відпускають, і я хочу з ним зустрітися. Писала йому, але коли побачила, що він не йде на контакт, вирішила надіслати йому еротичні фото. Він став відповідати щось у стилі: «Треба все оголити. Мені подобається твоя білизна, але краще зніми її». І я це зробила. З цього наші зустрічі продовжилися та тривали ще десь пів року. Хоча й набагато рідше, ніж раніше.

Невдовзі я влаштувалася на нову роботу, теж у сфері продажів, але із кращими умовами оплати. Прийшла туди на позицію тімліда й мала також набрати кілька нових людей у команду. А де їх знайти, як не на попередній роботі? Оскільки цей хлопець дійсно класний спеціаліст, вирішила переманити його до себе. Звісно, мотивація була не тільки в цьому, а й у тому, щоб частіше з ним бачитися.

Коли я запропонувала йому це, він став маніпулювати мною (звісно, я усвідомила це пізніше), казав: «Ну добре, я піду, але ти пообіцяй мені, що там будуть кращі умови». Мені потрібні були толкові люди, а я знала, що він справді хороший спеціаліст, тому погодилася.

Після першої зарплати почалися претензії з його боку: «Ти казала мені, що будуть такі гроші, а насправді зарплата менша». Хоча це був його випробувальний період і, звісно ж, сума була менша, ніж та, про яку ми домовлялися. Він став погрожувати мені, що звільниться й буде шукати кращу роботу. І більше ми з ним бачитися не будемо. Він не говорив це прямим текстом, але сенс був такий. Наприклад, часом він при мені демонстративно відкривав сайти з пошуку роботи та розказував, як хоче на кращі умови. Після таких розмов у мене починалися істерики, сльози, я вмовляла його не йти та обіцяла зробити так, аби зарплату йому підвищили.

Мало не щодня в мене виникало шалене бажання йому написати та запросити до себе, але я стримувалась

І я намагалася зробити це всіма можливими способами. Для розрахунку бонусів агентів із продажу в компанії було дві таблиці: в одній співробітники самі навмання записували, скільки заробили із продажів на місяць, в іншій – керівник підраховував реальні суми. Зарплату платять за другою, але я спеціально не перевіряла його цифри та нараховувала йому стільки грошей, скільки він сам записав.

Потім сталося так, що керівництво змінило умови праці для співробітників так, що їхня зарплата суттєво зменшилася. Як тімлід я перед керівництвом намагалася захищати співробітників від таких нововведень. У мене було 14 підлеглих, але насправді головною моєю мотивацією було захистити лише одного, щоб він не пішов. Після чергового непорозуміння з керівництвом мені сказали, що така менеджерка, як я, їм не потрібна. Мене звільнили.

У мій останній робочий день ми з ним вийшли на перекур, поговорили, обійнялися. Він запитав: «Коли я тебе наступного разу побачу?». Я відповіла: «Побачиш, коли побачиш». На цьому ми попрощалися.

Мало не щодня в мене виникало шалене бажання йому написати та запросити до себе, але я стримувалась. До мене нарешті дійшло, що це були токсичні стосунки, вони шкодили мені та моїй кар’єрі й нічого б із них не вийшло. Тому вирішила для себе, що це кінець.

Він вирішив інакше. Через деякий час шість моїх голих фото опинилися в робочому чаті на 50 людей.

Порнопомста

З моменту мого звільнення та нашої останньої зустрічі минуло трохи більше як місяць. Я на новій роботі, в мене випробувальний термін. Після обідньої перерви ми з моєю колегою та подругою повертаємось в офіс. Я беру телефон, відкриваю Telegram і бачу сповіщення з робочого чату з попередньої роботи, де ми з колишнім познайомилися. Це чат на приблизно 50 людей, дехто з цих колег уже стали мені друзями, ми збираємося на дні народження, їздимо разом у Карпати та просто кличемо одне одного на пиво. Спочатку я подумала, що хтось, мабуть, пропонує зустрітися. Потім побачила, що це повідомлення від нього та дуже здивувалася. На секунду подумала: «Ого! Це він хоче зібрати тусовку?».

Я відкриваю чат – і бачу себе на фото. Голу. Видно груди, геніталії – все. Таких фото десь п’ять або шість. Спочатку я не розумію, що відбувається, стою у ступорі. Серце падає в п’ятки. Кидає в жар. Ще раз перевіряю, що це за чат, і ще раз передивляюсь фотографії. Складно дихати. Мене починає нудити. 50 людей бачили мене повністю голою. Я прошу подругу вийти зі мною на вулицю та вибігаю. Немає чим дихати. Хочеться розплакатися, але не виходить. Тепер мені холодно, через секунду знову жарко. Ще раз відкриваю телефон. Подруга здивована, запитує мене, що сталося, а я нічого не можу промовити. Замість слів показую їй телефон. Мене ще більше накриває, кидає то в жар, то в холод, серце б’ється шалено й мені дуже страшно.

У цей день я більше не змогла працювати, тому відпросилася з роботи раніше. Прийшла додому, обійняла свого кроля та плакала. Я плакала години три, а може, й більше. Я знову та знову відкривала ці фотографії й уявляла, як колеги розглядають усе це та засуджують мене.

У чат полетіли найгірші з усіх нюдсів, які я йому надсилала. У нашій переписці з ним було, мабуть, більше сотні моїх фото. Деякі з них – еротичні й естетичні, які мені подобались і які я могла виставити в інстаграм, а деякі – просто з геніталіями та голими грудьми, де я не надто приваблива. З еротики він обрав порнуху та поскидав, щоб усі це побачили та мене засуджували.

Було жахливо соромно. Мене врятувало лише те, що в чаті ніхто нічого не відповів. Але здавалося, що всі вони сидять і розглядають ці фото та засуджують мене.

У мене не було думки ні подзвонити йому, ні написати. По-перше, в мене спала пелена з очей, до мене дійшло, яка він гнила людина й що ці стосунки від початку не мали жодних шансів. А по-друге, я розуміла, що ніякого пояснення не отримаю. Не хотілося слухати якісь дурнуваті відмазки та виправдання чи ще гірше – образливі слова в мій бік і звинувачення, що я сама у всьому винна. Я чимало натерпілась від нього, тому провокувати ще одну розмову, яка б завдала мені болю, не хотілося.

Але мені було важливо відразу обговорити це з кимось, тому я набрала двох людей із цього чату, з якими в мене найближчі стосунки. Вони вже все бачили. Ми домовилися з ними в той самий вечір пройтися в парку. Я поділилася своїми переживаннями, казала, що не знаю, як мені тепер жити та як дивитися людям в очі. А вони намагалися мене заспокоїти: «Уже сталось, як сталось, назад нічого не повернеш. Повір, у тусовці тебе ніхто не буде за це засуджувати». Вони переконували мене, що це просто провал, який може трапитися з кожним, і за це мене не перестануть поважати та любити. Навіть у такій ситуації я можу розраховувати на повагу, а не осуд.

Тоді мені стало трохи легше, але коли опинилася наодинці, мене знову накрило. Я картала себе за те, що надсилала йому ці фото, що пропонувала йому секс, аби привернути увагу. Була переконана, що я сама винна в тому, що сталося.

З еротики він обрав порнуху та поскидав, щоб усі це побачили та мене засуджували

Тривога та недовіра до людей

Я знову та знову розглядала кожну деталь на цих фото, яка мені в собі не подобалась. Намагалась оцінити, що можуть побачити інші люди, аби заспокоїти себе, ніби не все так погано. Але виходило навпаки. З кожним разом я ще більше собі не подобалась і ще більше себе ненавиділа. Мене покинуло відчуття, що моє тіло привабливе, що я красива жінка, на яку чоловіки можуть дивитися із захопленням. З’явилася огида до свого тіла.

За натурою я тривожна людина. Скільки пам’ятаю себе, завжди була такою, а після цієї ситуації стало ще гірше. З’явилися нав’язливі думки про те, що ці фото вже всі бачили, що їх злили на порносайти. Коли хтось в офісі дивився на мене або перешіптувався між собою, мені цілком серйозно здавалося, що ці люди бачили мої фото та сміються з мене. Коли я йшла парком і хтось сміявся, проходячи повз мене, перша думка була: «Вони теж бачили ті фотки». Паралельно з цим я втратила довіру до слів інших людей. Наприклад, коли на роботі казали, що я щось роблю добре, здавалося, ніби мені брешуть.

Місяці два-три я варилася в тому, що сталося. Потім я зрозуміла, що треба ставити себе на ноги – так далі продовжуватись не може. На роботі в мене почався активний період переходу на нову посаду, внутрішні співбесіди в компанії, адаптація до нових обов’язків і команди. Я з головою занурилася в це, мене трохи відпустило. А потім, коли все стало на свої місця, я звикла до нових обов’язків і трохи розслабилась, стала приходити думка: «Який жах! У мене був такий сором у житті». І починала знову про це думати.

Через деякий час, коли я почала брати нічні зміни на роботі, стан, який я пережила після зливу фото, повторився зі мною декілька разів. Тільки вже без причини. Мені ставало дуже страшно, кидало то в жар, то в холод і калатало серце. Так я дізналася, що таке панічні атаки. Вони й досі час від часу зі мною трапляються.

Мене покинуло відчуття, що моє тіло привабливе, що я красива жінка, на яку чоловіки можуть дивитися із захопленням. З’явилася огида до свого тіла

Психотерапія та прийняття

Коли мої фото злили, мені необхідно було виговоритись, і для цього я нападала на подружок, на маму та на всіх готових і неготових мене слухати. Але в мене навіть думки не було про те, щоб піти на психотерапію. Раніше в мене був лише один досвід сеансу із психотерапевтом, під час якого мені розповідали про якісь «розставляння», і це мені страшенно не сподобалось. Я думала, що психотерапія – це, звісно, добре, але точно не у Львові. Те, що терапія працює й насправді потрібна всім, до мене дійшло лише після першого сезону подкасту «Простими словами».

Тільки через півтора року після того, що трапилося, я пішла на терапію та пропрацювала це. Це дуже змінило моє бачення ситуації й допомогло почати дещо простіше ставитися до цього досвіду. Терапія допомогла мені прийняти те, що все, про що знає більше однієї людини, може стати відомо іншим. Якщо я ділюся відвертими фото з іншою людиною, варто бути готовою, що це може побачити хтось іще. І якщо я відчуваю, що не можу цього витримати, таким ділитися не слід.

А ще зрозуміла, що ця ситуація – це не моя провина, хоча й моя заслуга в тому числі. Я дійова особа в цій ситуації, а не просто її жертва. Водночас не винна в усьому. Моя частка лише в тому, що я надіслала іншій людині ці фото, а її частка в тому, що вона їх злила. Це усвідомлення допомогло мені зняти із себе провину й сором і також припинити відчувати себе жертвою.

З таким розумінням мені набагато легше жити. Тепер я ретельніше обдумую, чим ділюся з людьми. Водночас після того, як поділилася чимось, не ходжу у страху, що про це всі дізнаються. Я готова до того, що це можливо.

Також знизити градус напруги мені допоміг досвід ню-фотосесії у професійного фотографа. Мені довго було складно на це наважитися, але з іншого боку, було бажання це зробити, щоб знову побачити себе привабливою. Я тоді якраз схудла, в мене відросло волосся, й захотілося це зафіксувати.

Не можу сказати, що моє ставлення до нюдсів стало негативним. Звісно, тепер я не готова надсилати їх людині відразу після знайомства, але загалом не вважаю це чимось поганим у стосунках. З того часу минуло два роки, в мене не було серйозних стосунків, але минулого літа я почала переписуватись в інстаграмі з чоловіком з іншого міста. Ми з ним рік підтримували спілкування, і за цей час я зрозуміла, що він хороша людина та я можу йому довіряти. На його прохання я надсилала йому свої фото, щоправда, не настільки відверті, просто знімки еротичного характеру, на яких я не повністю гола. Розумію, що ми з ним у різних містах і, можливо, ніколи не перетнемося, тому навіть якби він і злив ці фото, це б мені не зашкодило.

А фото мене голої досі висять у тому чаті. Я змогла видалити їх лише в себе, мої близькі люди теж це зробили. На жаль, ні в кого з них немає прав на те, щоб видалити їх із чату повністю, тому в деяких людей вони, можливо, є й досі. Але мені від цього вже не так боляче.

авторка: Юлія Беба

Редактор: Андрій Баштовий

коректорка: Ніка Пономаренко

Верстка: Катерина Шерстобітова