Нещодавно компанія Billie вперше показала волосся на жіночому тілі в рекламі засобів для гоління. До цього дівчата «голили» абсолютно гладенькі ноги без жодної волосини. Коли модель з’явилася в рекламі Adidas із волоссям на ногах – їй надсилали погрози. Редакція The Village Україна спілкується з Лесею Погорілою – дівчиною, яка вирішила не голити волосся на тілі, – про прийняття себе та боротьбу зі стереотипами.

Project Body Hair by Billie

До 16 років я дуже переймалася своїм зовнішнім виглядом: ходила в школу щодня з мейкапом, дуже парилася за одяг. Потім я поїхала за програмою обміну на навчання в США і дуже набрала вагу – 16 кілограмів за 9 місяців. Спочатку дуже чутливо до цього ставилася: плакала ночами, переймалася, що про мене подумають люди. Потім я почала себе приймати такою, як є. Звісно, оточення навколо мене сприяло цьому. Але це був радше non-involvement. Мені могли сказати, що я набрала вагу, але без засудження. Тому рішення, що робити з цим далі, залишалося за мною, і я вирішила себе прийняти.

Після повернення із США родичі та знайомі почали мене переконувати, що мені треба схуднути. Люди довкола надмірно звертали на це увагу. Мені довелося пояснювати, що я вже звикла до себе такої, мені було комфортно. Я поступово почала цікавитися фемінізмом і бодіпозитивним рухом. На тому етапі я вже змирилася зі своєю вагою, але у мене з’явилися розтяжки, ще я комплексувала з приводу волосся на тілі. І почала читати дівчат в Instagram, які розповідали про фемінізм, бодіпозитив та ментальне здоров’я. Вони стали для мене певною мірою прикладами для наслідування і встановили нові норми. Я бачила людей, які нормально ставляться до волосся на тілі – і задумалася, чому я не ок із цим? Я завжди хотіла не перейматися щодо волосся на тілі, але мені здавалося, що не можу.

Протест і прийняття

Усе розпочалося з протесту – я вирішила місяць узагалі не голитися. Спершу мені це було і самій некомфортно, але я хотіла побачити реакцію людей і спробувати прийняти себе. Це була стадія експериментів. Виходила на вулицю, і підсвідомо мені здавалося, що всі дивляться лише на моє волосся на тілі, хоча такого не було.

Із часом я зрозуміла, що хочу запевнити себе, що вигляд мого тіла має бути комфортним для мене, а не для когось. Я перейшла для себе цю межу, коли мене хвилює, що говорять люди. Але у момент, коли це стало фізично некомфортно – волосся починало зачіплятися за одяг, наприклад – я вирішила зголити його. Але чи є в мене волосся на тілі – не впливає зараз на мою самооцінку чи настрій.

 Чи є в мене волосся на тілі – не впливає зараз на мою самооцінку чи настрій.

Реакція

Моє оточення реагувало по-різному: хтось підтримував, хтось просто не звертав на це уваги взагалі, а хтось питав: «Навіщо воно тобі треба? Не можеш піти нормально побритися, чи що?». Люди різко реагують на таке, бо є певна соціальна норма, що дівчина має голити волосся на тілі. Мені завжди кажуть: «Де ти бачила ті соціальні норми?». Але ми не бачимо, але відчуваємо їх. Коли хтось вилізає з норми, це якийсь шок для людей.

Люди можуть прийняти мене такою, як я є, але не змінити свого ставлення до цього питання. Розуміння цього не приходить після однієї розмови. Я ніколи не нав’язую свою думку, пояснюю, що кожен може мати такий вигляд, як хоче. Я розумію, що, якщо хочу донести це усвідомлення в люди – треба починати на персональному рівні.

Коли доводиться пояснювати родичам, я часто наводжу приклад з їхнього життя, коли вони роблять щось, що їм комфортно, хоч іншим незрозуміло. Після цього вони приймають і кажуть: «Живи як хочеш. Росте собі й росте».

На побаченнях із хлопцями я завжди розповідаю, чому не голю волосся на тілі. Для пояснення працює головний аргумент: «Ти ж не голишся, чому я повинна?». Після цього у чоловіків з’являлося розуміння. Аргумент «ти ж дівчина» ніхто з них не використовував.

Що тепер

Прийняття свого волосся на тілі – один із факторів, який вплинув на мою впевненість. Я зрозуміла, що можу бути такою, якою хочу бути. І це перенеслося на інші сфери мого життя. Наприклад, раніше я хвилювалася, що не можу спілкуватися з кимось, хто «авторитетніший». А тепер я думаю – якщо я можу відрощувати волосся на ногах, то чому я не можу спілкуватися з класними чуваками?

У мене є свобода на вибір бути такою, якою я хочу бути. Думаю, головне – підійти до цього питання усвідомлено. Я перейшла ту межу, коли хотіла сподобатися людям своїм зовнішнім виглядом. Думаю, зовнішній вигляд впливає на щось лише в короткостроковій перспективі, у довгострокій – внутрішній якості, як би це банально не звучало. Якщо в людини змінюється ставлення до мене через мій зовнішній вигляд чи волосся на моєму тілі – мені немає чого робити з нею по життю.

 У мене є свобода на вибір бути такою, якою я хочу бути.