Дитяче питанняЯк говорити з дитиною про розлучення батьків

Розпад сім’ї – складний період у житті дорослих, а для дітей і поготів. Від поведінки батьків залежить те, як дитина переживатиме цю подію. Перед дорослими постає важливе завдання – надати дитині необхідну підтримку та допомогти безболісно пережити розставання батьків. Запитуємо сімейну психологиню, як говорити з дитиною про розлучення, щоб не травмувати її та якої поведінки варто уникати дорослим.

Чесно поясніть дитині, що відбувається

Якщо батьки вирішили розлучитися, важливо підготувати до цього дитину. Це є основним терапевтичним заходом для неї. Часто батьки допускаються помилки та вдають, що все добре, коли насправді це не так.

Діти відчувають, коли стосунки між батьками напружені. Втім, якщо дитина вербально отримує інформацію, що все добре, від невизначеності в неї виникає тривога. Дитина думає: «Я бачу, що щось не так. Мої очі, слух, відчуття мене не обманюють». А коли батьки дають їй хибну інформацію та запевняють у тому, що все добре, вона доходить до висновку, що не може спиратися на свої думки та переживання. Це впливає на можливу травму, стрес і те, як дитина переживатиме розлучення батьків.

Потрібно згідно з віком дитини пояснити їй, що між вами відбувається. Наприклад, сказати: «Можливо, ти помічаєш, що між нами за татом розлад – це справді так. Ми думаємо над тим, щоби пожити окремо». Це створює екологічний простір для того, щоби дитина внесла свої переживання у процес розставання. Важливо не ізолювати дитину від того, що відбувається, оскільки вона є безпосереднім учасником розпаду сім’ї та має право знати це.

Також важливо пояснити дитині, що розлучення не вплине на вашу любов до неї. Ми часто шукаємо складні способи, але насправді дітям достатньо простих пояснень. Наприклад: «Ми з мамою розлучаємося, але ти маєш пам’ятати, що ми тебе любимо і завжди будемо для тебе батьками. Ти в нас на першому місці, й ніщо на це не вплине». Дитині буде достатньо цього запевнення. Але важливо, щоб це не були просто слова, бо якщо ви не стримаєте обіцянку, для дитини це означатиме зраду.

Ставтеся до емоцій дитини з розумінням

Батьки мають розуміти, що дитина може переживати їхнє розлучення будь-яким способом і реагувати різними емоціями. Дитина не повинна бути зручною. Не треба казати: «Маленький, нам зараз складно, тому веди себе добре». Дитина, як і ви, переживає розпад сім’ї, в неї теж горе, адже її світ змінюється: дві найближчі людини в її житті більше не живуть разом.

Діти можуть по-різному реагувати на розлучення батьків. У когось погіршується навчання або поведінка. Потрібно розуміти, що це відбувається не на зло батькам. У такий спосіб дитина намагається впоратися зі стресом.

Розлучення батьків означає для дитини, що одна з найдорожчих в її житті людина відділяється від сім’ї. З точки зору теорії прив’язаності це створює рану. Дитина може почати тестувати фігуру прив’язаності поганою поведінкою, поганим навчанням або вибриками. У такий спосіб дитина перевіряє: «Чи залишишся ти зі мною?, Чи можу я на тебе покластися?». Це складний період, і його треба витримати, щоб залишитися авторитетною фігурою прив’язаності для своєї дитини та зберегти її психічне здоров’я.

Завдання батьків – закласти додатковий рівень підтримки для дитини. Звісно, що розлучення – складний період в житті, але потрібно розуміти, що вам необхідно мати психоемоційний ресурс на дитину. Бо навіть підліток не зможе емоційно попіклуватися про себе.

Не втягуйте дитину в дорослий конфлікт

У вас можуть бути будь-які стосунки з партнером або партнеркою, але ні в якому разі не треба витягувати дитину в розв’язання дорослих стосунків. Не можна налаштовувати дитину проти мами або тата, використовувати дитину, як важіль упливу, маніпулювати нею. Кожного разу, коли ви пропонуєте дитині стати на чийсь бік, ви б’єте по її ментальному здоров’ю. Батькам важливо пам’ятати, що вони дорослі люди та партнери.

Якщо дитина стала свідком конфлікту, важливо надати їй підтримку. Вибачтесь перед нею, проговоріть її переживання. Це потрібно для того, щоб надати дитині ресурс для адаптації й емоційного метаболізму.

Позбавте дитину зайвих подробиць розставання

Важливо ділитися з дитиною інформацією, яку вона може осягнути за віком. Навіть у підлітковому віці свідомість і розвиток дитини не дорівнюють свідомості та розвитку дорослого. По-перше, в дитини не завершені всі фізіологічні процеси: лобна кора мозку не до кінця сформована. По-друге, не всі емоційні навички розвинені. Тому діти не можуть сприйняти деякі зрозумілі для дорослих речі.

Розповідаючи дитині всі подробиці та причини розлучення, ви можете травмувати її. Дитяче свідомість не зможе обійтися з цією інформацією. Коли дорослі так роблять, вони використовують дитину як емоційний контейнер. Дитина не розрахована на це, у цьому немає її згоди. Це психологічне насилля, яке може впливати на свідомість, когнітивні функції та соціальну адаптацію дитини.

Долучіть дитину до обговорень

Якщо батьки хочуть іти етичним шляхом, вони мають сісти та разом із дитиною обговорити всі важливі моменти. Наприклад, запитайте в дитини: «Що ти думаєш із приводу того, щоб жити з мамою (або татом)?» чи «Що ти думаєш із приводу того, що ми оформимо спільну опіку, ти будеш жити тиждень із мамою, тиждень – із татом?». Так ви дозволяєте дитині відреагувати на можливі варіанти та проявити свої емоції. В результаті ви маєте дійти до спільної згоди.