З якого віку варто починати з дітьми розмову про гроші? Запитуємо у фінансових експертів, чому важливо виховувати своїх дітей фінансово грамотними та як навчити їх витрачати, заощаджувати та давати гроші.

Любомир Остапів

партнер iPlan.ua, автор книги «Малюк та Бюджет»

Управляти грошима − одна з основних навичок, яка потрібна людині протягом дорослого життя. Виховуючи фінансову грамотність, батьки підвищують підготовку дітей для того, щоб у дорослому віці вона була самостійною й фінансово успішною.

Психологи рекомендують починати розмову про гроші у віці 4–5 років, тоді дітям уже можна показати гроші. Нам важливо пояснити функції грошей − що це засіб обміну й міра вартості. Це дуже легко показати, якщо взяти із собою дитину на покупки. Нехай вона навіть там зробить свою першу покупку цукерок, наприклад. Є ще хороша вправа – узяти реальні чи іграшкові гроші й погратися з дитиною в супермаркет. Дорослому важливо показати цінність грошей із точки зору товарів: що є різні купюри, і що за одну суму можна купити коробку цукерок, а за іншу − лише одну цукерку. Дитині важко зрозуміти різницю 10, 100 чи 1000 гривень, вони краще розуміють різну вартість грошей на прикладі однієї цукерки чи цілої коробки.

Порада: можна купити дитині гаманець, де вона зможе тримати свої перші гроші.

У шкільному віці 6–7 років діти отримують перші кишенькові гроші. Це таке безумовне благо, яке не залежить від поведінки дитини. Спочатку ми можемо давати кишенькові на день, на тиждень, а в підлітковому віці − на місяць. За допомогою кишенькових грошей дитина вчиться управляти ними й розвиває основні навички – витрачати, відкладати й давати гроші. Тут роль батьків – допомагати, коли десь дитина робить помилки.

За допомогою кишенькових грошей дитина вчиться управляти ними

Дуже важливо навчити дитину відкладати гроші з кожного приходу. Спочатку заощадженнями можуть бути кишенькові гроші, подарунки від родичів чи підробітки. Якщо дитина відразу навчиться відкладати 10%, а з часом більше, то ця навичка залишиться все життя, як автоматизм. Так ми вчимо дитину терпінню, коли даємо гроші, адже їй треба їх відкладати, щоб щось купити. У ранньому шкільному віці вона відкладатиме недовго, 2–4 тижні.

Порада: раз на місяць батьки можуть піти з дитиною в магазин і купити їй на заощаджені гроші те, що вона хоче.

Щодо витрат − тут метод проб і помилок. Ми хочемо навчити дитину планувати свій бюджет. Але якщо ми даємо дитині гроші на тиждень, а вона їх витрачає за один день, то решту днів сидить на сухому пайку. Дитина так засвоює концепцію альтернативної вартості: гроші − це обмежений ресурс, і якщо я купую першу річ, то не можу купити другу. Тобто якщо я витратив гроші на емоцію, але мені немає що їсти, я зробив очевидно нерозумний вибір. Це про пріоритети, про те, що дійсно важливо.

Навичка давати також дуже корисна. Наприклад, мій знайомий на вихідних іде з донькою в супермаркет купувати літнім людям продукти. Вони їх не знають, але запропонують купити замість них продукти. Уявіть, який це матиме вплив на свідомість дитини, і як вона далі ставитиметься до того, щоб допомагати людям.

У підлітковому віці 13–18 років можемо збільшувати суму кишенькових грошей, наприклад, давати дитині гроші на покупку одягу. Дитина матиме більшу самостійність у своєму бюджеті. Є гарна вправа – американський бізнесмен і психолог () кожного року за день до дня народження своєї дитини йшов із нею на обід чи на вечерю й розмовляв про різні речі, у тому числі й про гроші. Він пояснював, що дитина дорослішає та отримує більше грошей від батьків, але на ній буде й більша відповідальність.

З підлітками з одного боку важко, бо вони починають протестувати, але з іншого боку їх легше залучати до певної проєктної роботи. Наприклад, мені подобається бізнес-школа MBA Kids, тому що в них є великий благодійний ярмарок, де діти виставляють свої вироби. Це можуть бути товари чи послуги − наприклад, уроки гри на гітарі. І підлітки активно готуються до цього, адже для них це мінібізнес: вони вираховують попит, продумують рекламу, думають, як їм краще продати свої послуги.

Порада: у будь-якому віці класно «заходять» ігри. Раджу «Життєвий капітал» і «Це бізнес, крихітка». Я впевнений, що вони викличуть жвавий інтерес до теми грошей та як ними розпоряджатися.

У віці молодих дорослих, це 19–25 років, дитина отримує самостійність за свої рішення та має власний бюджет. Батьки можуть домовитися й проговорити свої очікування, що умовно платять за університет, але на їжу, одяг, розваги та подорожі грошей не дають. Може бути ситуація, коли дитина їде у свою першу подорож за кордон й оплачує її самостійно, але батьки покривають медичну страховку. Це такий чесний підхід і турбота батьків. З одного боку дитина має бути самостійно заробити на подорож, але батьки дбають про безпеку своєї дитини дитину. У багатьох сім’ях у такому віці дитина може далі жити з батьками, можливо, у неї буде менше самостійності, але й менше витрат, і для її бюджету це набагато легше.

Чи варто взагалі не давати дитині кишенькові гроші?

З таким підходом будуть проблеми. Дуже важко розказувати концепції про заощадження й витрати в теорії, це мають бути живі гроші, якими дитина зможе розпоряджатися. Є батьки, які стимулюють дітей вести бюджет, і за такі записи дають премію. Тож можна так дітей також учити певної самоорганізованості й планування свого бюджету.

Є батьки, які стимулюють дітей вести бюджет, і за такі записи дають премію

Як дитина може заробити свої перші гроші?

Спочатку діти можуть заробляти в батьків, часто йдеться про специфічні задачі, за які батьки б могли заплатити комусь іншому. Наприклад, дитина помила машину, прибрала у під’їзді чи пройшла з бабусею інтернет-курси. Це задачі, які не є частиною регулярного життя, як-от мити посуд чи поприбирати вдома. Зі шкільного віку діти можуть підробляти в родичів чи сусідів, наприклад, піти в аптеку, вигуляти собаку чи забрати посилку на пошті. Це не повноцінна робота, але дитина виконує її для «своїх». І тут є питання безпеки, адже ми не хочемо, щоб у віці 10 років дитина йшла невідомо куди з незнайомими людьми, а виконувати роботу для сусідів − це близько й зрозуміло. У США популярна культура бебіситерів у підлітковому віці, в основному – це для також для знайомих. Можуть бути онлайн-підробітки, наприклад, написання чи переклад текстів, дизайн. А можуть бути вже повноцінні part-time jobs після 14 років, коли підліток може підробляти в кафе. Це частина культури, яка, я думаю, буде розвиватися. З одного боку, це можливість мати свої власні гроші, а з іншого – така робота вчить дитину працювати в команді, бути відповідальною, працювати й цінувати працю інших. Тут дуже багато позитивних моментів, окрім самого заробітку.

Як говорити про фінанси, якщо дитина забезпечена й не має інтересу до грошей?

По-перше, потрібно ставити дитині цілі − наприклад, купити собі конструктор Lego чи поїхати на матч Ліги Чемпіонів, щоб побачити улюблену команду. Через такі речі дітей уже можна залучати до теми фінансів. Ми кажемо: поїздка коштує стільки, давай половину заробиш ти, а половину ми тобі забезпечимо. Тоді дитина включається заради своєї маленької мрії. Потрібно знаходити такі цілі, не даючи гроші на все, а створювати обмеження, щоб дитина сама для цього постаралася. І якщо говорити про забезпечені сім’ї, можна підіймати тему підприємництва. Якщо в батьків є свій бізнес, варто показати, як він працює та як заробляються гроші. Або попросити інших бізнесменів, щоб вони це показали. Наприклад, познайомити дитину з YouTube-блогерами, якщо їй цікаво, як заробляти на цій платформі.

Олександра Груздевич

засновниця та тренерка GoTraining.ua, фінансова радниця в iPlan.ua

Наше перше враження про гроші формується в дитячому віці, і формують його наші батьки. Тому дуже важливо слідкувати за тим, що саме кажуть батьки про гроші, багатство й багатих людей при дітях, що б насправді не думали батьки. Адже дитина може не знати, що ви насправді розумієте, що гроші – це тільки ресурс. Але якщо вдома постійно говоритимуть, що немає грошей, і на основі цього батьки сваритимуться, дитина може нафантазувати собі один із варіантів: для того щоб у сім'ї було все добре, потрібно мати багато грошей, а це ставить гроші на вершину всіх цілей, що є докорінно неправильним. Друга думка – гроші це зло, бо через них сваряться батьки. Це може призвести до так званих програм уникання грошей у житті.

Дуже важливо слідкувати за тим, що саме кажуть батьки про гроші, багатство й багатих людей при дітях

Що та як не варто говорити про гроші при дітях:

  • Осуджувати й зневажливо говорити про тих, хто має більший достаток. Адже це може зафіксуватися як певний алгоритм: якщо я буду багатою, то буду поганою, а я хочу бути хорошою людиною.
  • Говорити про гроші негативно або, навпаки, надавати надмірної значущості грошам. Наприклад, казати, що гроші – це страшна відповідальність, нащо тобі той клопіт. Або, навпаки, гроші – це єдине, що зробить тебе щасливим.
  • При цьому, як би це не звучало парадоксально, і зовсім знецінювати гроші не варто – установка «не в грошах щастя» найчастіше зустрічається в людей, які не можуть вийти на вищий рівень доходу.
  • Не варто уникати розмов про гроші й говорити «тобі ще зарано думати про гроші». Адже потім батьки забувають сказати дитині, що їй уже пора про них думати.

Виходить, що не скажеш – усе може бути погано. Як тоді діяти? Варто просто говорити про гроші, бізнес і фінанси. А головною думкою повинно бути те, що гроші – це ресурс, який може допомогти рухатися до цілей і мрій. Але аж ніяк не мірило, хороша ви людина чи погана. Гроші – це засіб, а отже – ним потрібно управляти. Так само, як часом. І якщо вчаться керувати часом, то й керуванню грошима варто вчитися, навіть через помилки.

Спілкуйтеся про гроші з дитиною – просто за нагоди. Насправді тут може бути все, що завгодно: починаючи від того, які бувають (монети, купюри), яка історія, що таке інвестиції й пасивний дохід, закінчуючи тим, як користуватися пластиковою карткою. Розповідайте дитині, навіщо ви заощаджуєте кошти, як відкрити рахунок у банку тощо. Варто показувати й говорити, особливо з підліткового періоду про те, що батьки самі роблять і для чого, що це дає батькам та які результати вони отримують, які помилки були в їхньому житті, а які успіхи в управлінні грошима.

Порада: давайте дітям читати дитячу бізнес-літературу й обговорюйте її з ними. Що запам’яталося, що сподобалося, що вразило, що з книги дитина б могла почати робити вже сьогодні.

Потрібно говорити з дітьми про професії, які є та які можуть з’явитися. Для початку продіагностуйте, що саме ваша дитина знає про вашу роботу – хай вона вам розповість. Потім можна розповісти про свою роботу: як ви вчитеся й удосконалюєте свої професійні вміння, як це вам допомагає в роботі.

Ілюстрації: Icons8