Чому діти можуть відмовлятися від їжі або обирати одноманітні продукти? Розібрались із педіатром і дитячою психологинею, чому виникають проблеми з харчуванням у дітей та як з ними боротись.

Андрій Шиманський

лікар-педіатр МЦ «Мама Врач», спільнота «Свій.Док»

Збалансоване харчування – це запорука здоров’я усіх, дітей зокрема. Від того, як ми харчуємось у перші три роки життя, залежить наше подальше здоров’я. Наприклад, є дані, що надмірне споживання солодких молочних каш та молока у дитинстві сприяє підвищенню ризику розвитку діабету другого типу надалі.

Що раніше ми ознайомлюємо дитину з різними продуктами, то кращий у неї харчовий інтерес у майбутньому. Перший прикорм вводиться у віці 4-6 місяців, лише за узгодженням з вашим педіатром, але харчування діток 1 року життя також повинно бути різноманітним. Харчовий інтерес – це звички, вподобання в їжі, кількість і види продуктів, які людина вживає. Це все формується з перших днів життя.

Спершу на харчовий інтерес впливає спосіб харчування батьків. Звички та вподобання дитини – це віддзеркалення того, що і як їдять її батьки. Якщо дорослі їдять нашвидкуруч, майже не вживають овочів і обрані продукти досить одноманітні – дитина буде повторювати таку поведінку. Батькам тоді складніше вводити продукти прикорму, а вже у більш дорослому віці дитина буде харчуватись так само.

Другий етап формування харчового інтересу – з початком прикорму. Дитину треба поступово ознайомлювати з великою кількістю різних продуктів. Малюк має гратися з їжею, пробувати різні смаки, намагатись їсти з тарілки. Обов’язково повинні бути спільні сімейні трапези з батьками.

Порушення харчового інтересу – основна причина, чому діти відмовляються від їжі або споживають лише певні продукти. Це не хвороба чи якась особливість дитини. Причиною відмови від їжі може бути також нераціональне, неправильне харчування.

Часто у сім’ях зловживають продуктами з високим глікемічним індексом, які швидко підвищують рівень цукру у крові: це печиво, цукерки, випічка. Дитина з’їла кілька цукерок, рівень глюкози швидко піднявся, виробились гормони, які пригнічують апетит. Одна маленька цукерка справді може впливати на апетит, і дитина кілька годин не захоче їсти.

Коли батьки скаржаться, що їхні діти нічого не їдять, – це найчастіше означає, що дитина їсть не те, чого хоче мама. Марно вимагати від малюка з’їсти тарілку супу чи овочі, якщо перед цим він випив солодкий сік і з’їв пряник.

Як розвивати в дитини харчовий інтерес?

Спершу потрібно усвідомити проблему: у дитини є погана звичка, яка виникла тому, що батьки раніше не думали про її харчовий інтерес. Варто переглянути харчування у сім’ї: марно змушувати малюка їсти броколі, якщо батьки його не їдять. Коли дитина регулярно бачить, що на столі з’являються овочі, які всі залюбки споживають, то згодом і сама почне їх любити.

Дати спокій дитині. Найгірше, що можна зробити, – почати змушувати дитину їсти, відволікати мультиками чи навіть погрожувати. Також не варто винагороджувати малюка за те, що він поїв. Їжа не має бути ні покаранням, ні винагородою. Прийоми їжі повинні бути в задоволення.

Прислухатися до дитини. У нас є доступ до багатьох корисних продуктів: якщо дитина не їсть гречку – це не катастрофа. Діти не зобов’язані любити все те, що люблять батьки. Не потрібно змушувати їсти якийсь певний вид каші – підберіть ту крупу, яка сподобається дитині.

Часто батьки переживають, що дитина не їсть суп. Перші страви не є обов’язковими в раціоні, без них можна обійтись – це лише один з видів їжі. Часто маленькі діти не люблять суп лише тому, що не можуть ідентифікувати, що туди входить. Їм важко сприйняти те, що у рідині плаває багато різних маленьких шматочків. Якщо батькам важливо, щоб дитина їла суп, можна спробувати нарізати овочі більшими шматками або готувати суп-пюре. Тобто приготуйте такий суп, який дитина полюбить.

Спільні трапези. На кухні завжди має бути добра атмосфера. Часто на дитину тиснуть з усіх боків через їжу, а обід чи вечеря стає чимось негативним. Найгірше, що можуть робити батьки, – сварити дитину. Коли мама свариться за столом, змушує їсти кашу, а перед носом видно цукерки на столі – це руйнує цікавість до їжі. Дитина може уникати прийомів їжі, бо знає, що буде знову щось несмачне і батьки сваритимуться.

Страви мають бути смачні. Часто діти після двох років починають відмовлятись від їжі, бо все набридло, їм хочеться чогось нового. Це нормальний етап, який проходить з часом. Збільшувати апетит у дитини можна за допомогою різних ароматів, для цього ви можете використовувати свіжу чи сушену зелень (базилік, орегано, тим’ян, кріп) або натуральні спеції (аніс, кориця, ванілін), які підсилюють смакові якості страв та дають нове життя звичним стравам.

Зелень можна додавати після року, а натуральні спеції – ближче до двох років. Також можна урізноманітнювати раціон за допомогою домашніх соусів – це може бути солодкий медовий соус, ситний сирний та інші. Створіть гарний вид страви: сподобається їжа чи ні – спершу вирішують очі та ніс, а вже потім смак. Виріжте цікаві фігурки чи намалюйте смайлика на тарілці.

Овочеві тарілки вдома. Вдома на видному місці має бути завжди вода та перекуси – і це не печиво чи цукерки. Ідеальний варіант – нарізати кольорових овочів та фруктів і поставити на стіл так, щоб діти їх бачили. Якщо на столі стоять пряники, то дитина буде гризти їх і менше хотітиме їсти потім. А так вона обиратиме овочі.

Дозвольте дітям готувати разом з вами. Такий підхід значно покращить апетит малюка: запропонуйте розкатати тісто, розкласти начинку, додати інгредієнти. Їжа – це не лише енергія, білки та вуглеводи, це також, важливий компонент розвитку, спілкування та взаємодії з близькими.

Світлана Паніна

дитяча психологиня

Вподобання дитини щодо їжі формуються з самого народження, і кожну ситуацію варто розглядати окремо. Якщо дитина їсть лише певні продукти та відмовляється пробувати інші, перше питання до батьків: як дитина цю їжу отримала і чому відмовляється від іншого. Якщо вдома їдять переважно сосиски та макарони, то малюк не буде їсти броколі та салат. Буває, що їжа у дитсадку несмачна і вдома дитина потребує чогось смачного – швидких вуглеводів. Ці всі фактори сприятимуть тому, що в неї з’являться певні харчові звички, які можуть не подобатись батькам.

Якщо у дитини немає проблем зі здоров’ям, вона нормально спілкується з однолітками, немає афективних спалахів, ментальних проблем і проблем із розвитком, але чомусь вона віддає перевагу певним продуктам – потрібно поступово та акуратно розширювати раціон дитини. Не змушувати, не сваритись і не залишати дитину без їжі, а пропонувати.

Дорослі теж можуть часом не мати апетиту або хотіти лише апельсинів. У дітей є свої особливості та смакові вподобання, вони такі ж люди. Треба дивитись загалом, як тип харчування позначається на здоров’ї дитини.

Батьки часто недооцінюють кількість і якість їжі, яку вживає малюк. У таких випадках я раджу вести харчовий щоденник дитини: записувати усе, що з’їдає вона за тиждень. До мене часто приходять батьки, які переконують, що їхня дитина зовсім не їсть фруктів. Згодом виявляється, що вона за тиждень з’їдає ледь не п’ять кілограмів яблук, але водночас їй не смакують інші види фруктів, і для батьків це чомусь є проблемою. Такий щоденник покаже, чи справді дитина харчується неповноцінно, і допоможе з’ясувати, чого бракує у раціоні.

З дитиною потрібно співпрацювати

Я пропоную батькам співпрацювати з дитиною та в руслі своїх вподобань коректувати меню. Батьки не мають вмовляти дитину щось «з’їсти за маму». Їжа – це не те, про що треба просити, дитина має самостійно хотіти їсти.

Якщо питання раціону та харчування дитини виходить на перший план, це часто може вказувати на те, що у сім’ї багато інших проблем. Розв’язувати їх батьки починають за допомогою їжі. Наприклад, у сім’ї не вміють виражати свою любов іншим способом, окрім як правильно нагодувати дитину. Так, ніби кожна дитина – це не людина зі своїми бажаннями та смаками, а автомат, який має утилізувати корисні продукти. Важливо зрозуміти, чому харчове питання настільки важливе у цій сім’ї й чи не має там інших, важливіших проблем.

Що менше напруги вдома пов’язано з їжею, то швидше дитина почне довіряти їжі та розширювати свій харчовий діапазон. Батьки можуть лише пропонувати щось нове. Наприклад, «Я знаю, що тобі не подобаються огірки. Але якщо ти раптом захочеш – можеш їх спробувати знову, вони ось тут». Новий продукт можна запропонувати дитині вісім разів, щоб вона звикла до нього і перестала його боятись. Якщо після цих спроб дитина досі не їсть його – цей продукт варто прибрати на кілька місяців і пропонувати щось інше.

Досвід показує, що діти, батьки яких не сильно заморочувались щодо харчування, у підлітковому віці менш схильні до розладів харчової поведінки й загалом у них менше психологічних проблем, які можуть впливати на спосіб життя.

Також є дослідження, які показують, що діти, які частіше їдять разом зі своєю сім’єю – у дорослому віці частіше обирають правильні продукти. Бо є приклад батьків, вдома часто стараються готувати здорову їжу і враховують вподобання всіх членів сім’ї: наприклад, не додають у суп цибулю. За столом усі обмінюються позитивом і гарним настроєм – так ми вчимо дітей, що їжа не пов’язана з негативом, і виховуємо у них правильне ставлення до неї.

Ілюстрації: cut / American Kids Try Food From Around the World