19 січня в Україні запрацював закон проти булінгу. За моральне або фізичне насильство, агресію у будь-якій формі карають штрафами. Вже у лютому в Україні уперше оштрафували через цькування в інтернеті.

Однак жодні закони не змінять ситуацію, якщо вона не зміниться зсередини. Саме тому ми запитали спеціалісток, як дізнатися, що твоя дитина стала учасником булінгу та як діяти далі.

Альона Галіцина

Лікарка-психологиня Київського міського дитячого діагностичного центру (КМДДЦ)

Ілона Рашковська

Практична психологиня школи №91, керівниця психологічного клубу «Давай поговоримо»

Що таке булінг?

Альона Галіцина: Булінг можуть плутати з конфліктом. Але конфлікт – це одноразові ситуації зіткнення інтересів, складова людського спілкування.

Булінг – це коли дитину постійно ображають фізично або психологічно. Часто це відбувається через боротьбу за визнання. Булінг буває явним і прихованим. Як правило, під час явного діти завдають іншим фізичної шкоди. Прихований булінг – це погрози, психологічний пушинг, знущання та провокації в соціальних мережах. В окремих випадках прихований булінг небезпечніший за явний, бо його важче довести. Шкільна адміністрація швидше реагує на відкриту агресію. Про прихований булінг можуть довго не здогадуватися, а його негативний вплив лише зростатиме.

Булінг – це коли дитину постійно ображають фізично або психологічно

Які причини булінгу?

Ілона Рашковська:

1. Неадекватна самооцінка. Вона може бути і завищеною, і заниженою.

2. Заздрість. Якщо булер не може досягнути чогось сам, він починає цькувати того, хто на це здатен.

3. Привернення уваги. Часом діти з «неспокійної» родини прагнуть отримати увагу, якої не вистачає вдома. Тому проявляють себе через булінг.

4. Форма протесту. Часто дитина не вміє висловлювати свою незадоволеність словами і починає діяти агресивно.

Загалом усі причини булінгу пов’язані з проблемами із самооцінкою.

Дитина булить, бо прагне уваги, хоче бути єдиним лідером із винятково «правильними» поглядами

Альона Галіцина: Жертвою цькування може стати будь-яка дитина, не лише з фізичними або психічними особливостями. Але є ті, кого булять частіше. Зазвичай це більш тривожні, чутливі діти, які схильні до фобій та звикли підкорятися.

Дитина булить, бо прагне уваги, хоче бути єдиним лідером із винятково «правильними» поглядами. Причина цькування у такому разі – будь-яка невідповідність її внутрішнім стандартам. Агресію можуть спричинити проблеми в сім’ї.

Також не варто забувати, про третю сторону булінгу, свідків. Крім того, що вони травмуються не менше за жертву, вони контролюють ситуацію. Цькування ніколи не виникне в колективі, де воно неприпустиме, сформована певна система цінностей і згуртованість. Свідки можуть боятися опинитися на місці жертви та стають на бік агресора, у таий спосіб вони перетворюються на безпосередніх учасників булінгу.

Як зрозуміти, що дитину цькують?

Ілона Рашковська: Перший дзвіночок – це відмова ходити до школи. Дитина знаходить будь-які приводи залишитися вдома, навіть вдає із себе хвору.

Найчастіше булінг трапляється у підлітковому віці. Діти стають більш замкненими у собі, починають віддалятися від батьків. Також придивіться до стилю життя дитини. Вона могла припинити проводити час з друзями та почала обирати більш депресивні тони в одязі.

Альона Галіцина: Часто дитина сама каже батькам, що в школі відбувається щось не те, згадує про образи та неприйняття однолітками.

Але якщо вона мовчить, ознаки булінгу або конфліктів у школі можна виявити за такими проявами:

  • різка зміна поведінки
  • психосоматичні захворювання: дитина починає симулювати хворобу, демонструвати симптоми, яких немає (хворий живіт, біль у горлі, головний біль)
  • неодноразова відмова йти до школи
  • поява замкнутості
  • пригнічений вигляд

Як діяти батькам?

Альона Галіцина: Коли батьки дізнаються, що їхню дитину ображають у школі, вони прагнуть її захистити, з’являються інстинктивні агресія, злість і гнів. Але криками «ЯК ЦЕ СТАЛОСЯ?!» нічого не зміниш.

Тому перший крок до розв’язання проблеми – спокійна розмова. Дитина має розуміти, що батьки її підтримують і завжди готові допомогти. Для цього варто знизити емоційне напруження та підійти до справи раціонально. Розмова має проходити без пресингу та витягування кожного слова. Навчіться слухати, й дитина все сама розповість.

Після того як сумніви про неприємності в школі розвіялися, потрібно спілкуватися з учителем, шкільною адміністрацією та батьками агресора чи агресорів. Не можна замовчувати проблему та виключити дитину з її вирішення. Вона має право знати про ваші дії (жодних «я нікому не скажу» з подальшим відвідуванням директора). Ніколи не йдіть до школи зі звинуваченнями, йдіть з ідеєю про співпрацю. Агресія провокує агресію.

Не можна замовчувати проблему та виключити дитину з її вирішення

Які наслідки цькування?

Альона Галіцина: Одне з основних завдань школи – навчити дитину бути частиною суспільства та певної спільноти (школи та класу). Тому почуття незахищеності в школі може сформувати аналогічне в дорослому житті.

Булінг може значно знизити самооцінку, призвести до ілюзії самотності та неприйняття суспільства. Підвищена тривожність може спричинити девіантну поведінку з подальшим зловживанням алкоголем і наркотиками.

Можливий і зворотний вплив агресії. Дитина, яку булили в школі, цькуватиме інших у дорослому житті. Це відбувається через відсутність своєчасної підтримки. Відчуття загрозливості світу змушує оборонятися, адже «найкращий захист – це напад». Але за правильної роботи батьків і спеціалістів таких наслідків можна уникнути.

Ілона Рашковська: Найстрашніше трапляється, якщо батьки та вчителі не відреагують вчасно, правильно або взагалі ігноруватимуть булінг. За таких обставин можливий навіть суїцид.

Також цькування у школі може призвести до зниження самооцінки та віктимної поведінки (поведінка жертви). Дитина зафіксує їх у своїй свідомості та залишиться у ролі жертви в дорослому житті. Така людина не буде «бійцем по життю», не проявлятиме силу та конкурентність.

Як зрозуміти, що дитина булить?

Альона Галіцина: Важко побачити, що дитина булить, якщо твої очі заплющені. Батьки бачать у своїх дітях лише найкраще, ігнорують прояви девіантної поведінки. Але подивіться на поведінку дитини збоку. Булити може не лише типовий «розбійник», а й відмінник.

Навряд дитина-агресор самостійно розповість про свою поведінку батькам, але про неї можуть сказати інші діти, їхні батьки та вчителі. У такому випадку треба прислухатися і спокійно обдумати почуте. Запам’ятайте: кожна дитина може стати агресором.

Побачити булера у своєму синочку чи донечці важко. Зазвичай такі діти цілком виховані та адекватні вдома, а їхня капризність може не виходити за межі норми. Але переважно вони схильні зневажати батьків, ігнорувати зауваження або агресивно на них реагувати.

Найпростіше визначити дитину-агресора в багатодітній сім’ї: зазвичай вони проявляють грубість у спілкуванні з братами та сестрами та провокують конфлікти. Але трапляються і протилежні ситуації. Дитина, яку ображають вдома, може прийняти роль жертви чи зривати агресію на комусь.

    Ілона Рашковська: Якщо дитина б’ється у школі, це не значить, що вона булить інших. Вона може просто битися у школі.

    Виявити булера важко, але можливо:

    • Розбалансована поведінка.
    • Постійна невдоволеність життям.
    • Агресивна поведінка.

    Також варто звернути увагу на лексику, яку використовує дитина, потенційний булер може багато критикувати інших дітей у класі в агресивній формі, використовувати слова «тупі», «дурні» та ще гірші.

    Які наслідки агресивної поведінки?

    Альона Галіцина: Мозок формується до 20-25 років, а відділи, які відповідають за контроль поведінки та наслідків, формуються найпізніше. Це свідчить про те, що людина в 30 років буде суттєво відрізнятися від себе двадцятирічної, а тим паче п’ятнадцятирічної.

    Наслідки агресивної поведінки в дитинстві та підлітковому віці можуть бути різними. Якщо вчасно не пояснити дитині, що агресивне поводження не є нормою суспільства, вона продовжить жити за такою моделлю. З дитиною треба працювати, її варто вчити норм людського спілкування.

    За умов правильного виховання та професійного підходу дитина-булер не потягне агресію із собою в доросле життя, адекватно оцінить минуле та стане повноцінною дорослою людиною.

    Якщо вчасно не пояснити дитині, що агресивне поводження не є нормою суспільства, вона продовжить жити за такою моделлю

    Ілона Рашковська: Для дитини, яка булила у школі, можливі два варіанти розвитку подій у майбутньому:

    1. На кожного булера знайдеться свій булер. Агресор може дратувати іншого своєю поведінкою та отримати те, що робить з іншими.

    2. Дитина може звикнути, що її силі ніхто не опирається, і виросте тираном. Адже вона виросте, а форма поведінки залишиться незмінною.

    Як діяти батькам?

    Альона Галіцина: Зазвичай до спеціалістів приводять жертв булінгу, про агресорів чомусь забувають. Дарма. Вважається, що дитина, яка булить, апріорі «погана», її неможливо навчити. Але ми знаємо, що розділяти людей на хороших і поганих не варто.

    Як і у випадку батьків жертви, першим кроком до розв’язання проблеми є самозаспокоєння. Злість та агресія – логічна реакція на неприємні ситуації, але горлати «Чому ти так поводишся?! Хіба ми так тебе виховували!» не варіант.

    1. Усвідомте, що діти екстраполюють поведінку батьків. Крім того, агресія в сім’ї породжує страх, який породжує подальшу агресію. Часто напад стає захистом від травматизації в родині та очікувань від дитини в школі. Тому почніть зі спокійних розмов та вислухайте дитину, почуйте причини її дій.
    2. Владнайте проблеми з батьками ображеної дитини. У жодному разі не лишайте кривдника осторонь, він має нести відповідальність за свої дії. Поясніть, чому потрібно просити вибачення та самостійно виправляти скоєні помилки.
    3. Поговоріть із вчителями або вчителем. Бувають випадки, коли педагог сам стає причиною цькування. Це трапляється через професійну деформацію та завищені вимоги до учнів. Коли хтось із класу не підпадає під певні стандарти (не вчиться на «відмінно» або отримує зауваження щодо поведінки), вчитель може висміяти або сварити дитину на очах усього класу. Діти швидко перехоплюють таке ставлення до «аутсайдера», і виникає психологічний булінг. Це неприпустимо, кожен вчитель має час від часу проходити психологічні тренінги та курси підвищення кваліфікації.

    Ілюстрації: pedroallevato