Згідно з дослідженнями, діти-білінгви швидко читають і аналізують, менше схильні до стресів і краще можуть впоратися з конфліктами. Їхній мозок гнучкіший і з віком буде здатний навіть протистояти деменції. The Village запитав у експертів, якою мовою заговорить дитина в дво- або навіть тримовний сім’ї і на що батькам маленького білінгва треба звернути увагу.

Оксана Бувальцева

старший педагог

Причини розвитку білінгвізму в дитини можуть бути різні: від міжнаціонального складу сім’ї та переїзду в іншу країну до природного в наш час бажання батьків розширити кругозір дитини і дати їй якісну освіту. З погляду фізіології мозок білінгвів утворює більше сірої речовини в нижній частині тім’яної ділянки кори головного мозку – завдяки цьому він здатний краще аналізувати інформацію. У дітей, які почали вивчати мови до п’яти років, краще розвивається та частина мозку, що відповідає за швидкість мовлення. Це не означає, що білінгвізм робить когось розумнішим чи талановитішим, але він дає змогу поліпшити роботу мозку в деяких завданнях.

Дитина у двомовних сім’ях чує дві мови з народження й відразу починає їх вивчати, оскільки ними розмовляють її батьки. Нерідко свої перші слова малюк вимовляє тією мовою, якою говорить мама, просто тому що матері зазвичай проводять з дітьми більше часу. Згодом малюк може почати міксувати слова: наприклад, предмети, якими часто користується мама, називати материнською мовою, а татові – татовою. Головне, що обидві мови дитина може вивчити швидко й побіжно ними розмовляти, хоча, за статистикою, її словниковий запас все одно буде трохи меншим, ніж у монолінгвів.

На вибір домінантної мови в одномовній сім’ї буде впливати багато факторів. Так, батькам важливо пам’ятати, що маленька дитина асоціює мову з людиною, яка нею говорить. І може частіше користуватися мовою того, з ким у неї найбільш сильний емоційний зв’язок або на кого вона хоче бути схожою. Якщо малюк ходить у дитячий садок, то мова, якою він спілкується з ровесниками та педагогами, буде для нього на першому місці. Важливим фактором є і частота її вживання: наприклад, якщо батьки хочуть ввести дитину в нове середовище і навіть удома намагаються розмовляти нерідною мовою, то нерідна мова і стане для дитини основною.

Олена Мінгова

засновниця мережі дитячих білінгвальних садків

І дослідження, і наш досвід показують, що діти-білінгви розуміють одразу дві мови. Особливо якщо вони ростуть у білінгвальних сім’ях, а не просто в іншомовному (порівняно зі своєю сім’єю – ред.) середовищі. При цьому важливо, щоб кожен з батьків весь час розмовляв з малюком своєю рідною мовою. Так у дитини не буде плутанини, і вона зможе легше перемикатися з однієї мови на іншу залежно від співрозмовника. Або ж, якщо сім’я небілінгвальна (тато і мама говорять однією мовою, але іноземною), має бути поділ «країна-сім’я», тобто в своїй сім’ї потрібно спілкуватися мовою сім’ї, а в середовищі – мовою середовища. Крім того, важливо вчасно припинити змішування мов в одному реченні.

За нашими спостереженнями, дитина заговорить одразу двома мовами, а до півтора року в неї сформується словниковий запас із кожної мови її батьків – за умови рівноцінного спілкування з татом і мамою й того, що кожен з них розмовляє з дитиною своєю рідною мовою. Спочатку може виникнути мовна плутанина у якихось побутових словах або фразах, а домінувати буде та мова, якою в сім’ї більше послуговуються. При цьому пізніше, приблизно в два-три роки, дитина без проблем буде перемикатися з однієї мови на іншу – залежно від того, з ким розмовляє. Правда, зауважу, що все це діє до моменту, коли дитина потрапить у мовне середовище – соціум.

Юлія Жихарєва

лікар-логопед

У сім’ї, де батьки розмовляють різними мовами, треба обрати одну для спілкування. Часто це мова тієї країни, в якій живе сім’я. Іноді це мова одного з батьків. Або навіть третя мова, якою володіють батько й мати, хоча вона для них і не є рідною. Дитина насамперед опановує ту мову, якою найбільше спілкуються.

З погляду розвитку мовлення – у дітей з кількома мовами може бути деяка затримка, але не патологічного, а темпового характеру (якщо немає реальних проблем розвитку, які виявляє логопед). Малюкам без патології розвитку, як правило, не потрібна професійна допомога. Вони опановують кілька мов у своєму індивідуальному темпі, що залежить від вроджених здібностей і соціуму.

Складність полягає в тому, що при освоєнні двох мовних систем потрібно більше часу на вивчення граматичних конструкцій і поповнення словникового запасу. Саме тому нерідко білінгви мають більше шансів потрапити в групу дітей, у яких спостерігається відставання в мовленнєвому розвитку. Водночас деякі експерти стверджують, що через потребу запам’ятовувати багато деталей білінгви з раннього дитинства мають більш треновану пам’ять і увагу.

А далі часто виникає така ситуація: коли дитина вчиться в школі, то говорить мовою країни, в якій живе, а рідну для батьків мову, читання і письмо освоює індивідуально (вдома, з репетиторами або в спецгрупах). Також вивчити мову допомагає занурення в середовище спілкування, наприклад під час відвідування родичів, що живуть в іншій країні. Потім, якщо це відбувається часто, такі діти розмовляють чисто, без акценту.

Текст: Маша Шаталіна