The Village Україна у рубриці «Де ти працюєш» розповідає про цікаві нежитлові будинки Києва та людей, які в них працюють.

Київський фунікулер – фунікулерна система, що з’єднує історичне Верхнє місто та Поділ у Києві. Відкритий у 1905 році.

У 1984-му провели генеральну реконструкцію – замінили вагони, збудували нові вестибюлі станцій. Сьогодні у структурі фунікулера працює 35 осіб, за проїзд треба заплатити 4 гривні.

Ростислав Євгенійович Онищенко

28 років, начальник фунікулера

Я працював у структурі «Київпастрансу». На цю посаду потрапив 2015 року після реорганізації. Тоді вперше почали давати дорогу молодим і я просто пішов на співбесіду. З того часу працюю начальником фунікулера. З усіх видів транспорту, що є в підпорядкуванні КП «Київпастранс», фунікулер, мабуть, є найменш стресовим і найбільш комфортним.

Фунікулер завжди був фішкою Києва, але пасажиропотік насправді не був дуже великим. Суттєво збільшився він після перенесення новорічної ялинки на Софійську площу. Разом з Михайлівською цей район став епіцентром святкувань більшості державних свят, і фунікулер у цей період особливо популярний. Тепер ми перевозимо 3,5-5 тисяч людей на день.

Сьогодні фунікулер є дотаційним транспортом – ми отримуємо компенсації від КМДА. Але суть у тому, що 30-40% пасажирів становлять пільговики, які користуються послугами безкоштовно. Якби їм виділяли адресну допомогу, скажімо, на дві поїздки в день, то ми самі себе окупали б. Я підтримую контакти з керівниками фунікулерів у різних країнах світу, навіть у Росії працює така система.

Фунікулером управляє машиніст за допомогою пульта у верхній підстанції. Оператор вагона лише дає сигнал готовності і відчиняє-зачиняє двері. Раніше робота у вагоні та за пультом керування була роздільною, гроші теж платили різні. Після реорганізації всі мали навчитися працювати і там, і там. На сьогодні маємо 11 машиністів. Зі старої команди лишилося тільки троє. Наймолодшій машиністці 19 років, найстаршій – 56.

Щоб стати машиністом фунікулера, ви маєте два місяці вчитися у навчальному комбінаті КП «Київпастранс». Окрім того, тепер усі водії проходять інструктаж, як коректно поводитися у спілкуванні з пасажирами – водіїв, кондукторів і нових контролерів зобов’язують бути ввічливими, допомагати людям, уміти нормально пояснювати інформацію. Курсів англійської у нас, щоправда, немає. Раніше ми отримували дуже багато скарг щодо неадекватної поведінки працівників рухомого складу, тепер цьому приділяють увагу ще під час навчання.

Єдина аварія тут сталась у 1928 році, коли один з вагонів упав. Після цього встановили спеціальну конструкцію, що не дозволяє вагону вилетіти з рейок.

У 2018 році запланована велика реконструкція фунікулера. Орієнтовно ми не будемо працювати із серпня 2018-го по грудень 2019 року, але фінальне рішення з цього питання мають винести вже у січні-лютому. Замінять і вагони, і обладнання, і рейки, а також систему освітлення. Світло ми крутимо тут самі, пульт керування працює з 1978 року, вагони з 1984-го, рейки з 1905 року. Верхню і нижню станції планують залишити у такому ж вигляді – вони тепер мають архітектурну цінність, хоч і доволі сучасні. Всі вітражі закриють антивандальним склом і збережуть. Їхні автори мені невідомі. Знаю тільки, що їх було двоє і один ще живий.

Павло Миколайовий Кондратов

Головний інженер фунікулера

Я – головний інженер фунікулера, працюю тут з 1985 року. Моя компетенція? Переважно це питання технічного обслуговування, контролю стану роботи. Вагони мають щодня оглядати, щоб перевозити пасажирів було безпечно. Треба перевіряти гальма, обладнання, стан вагонів зсередини і ззовні.

Електронне устаткування, за допомогою якого керують фунікулером, не виготовляють ще з часів СРСР, тому підтримувати його у відповідному стані дуже важко. Але ми ще підтримуємо.

Усього на фунікулері працює 35 людей. Я тут працюю з моменту останньої реконструкції 1984 року. Тоді збудували нові станції: раніше вони мали не такий вигляд.  Разом з тим придбали нові вагони і повністю замінили електронне обладнання. На жаль, у ті часи не переймалися питанням збереження давніх вагонів – їх просто списали і порізали на металобрухт.

Максимальна швидкість фунікулера – 7,2 км/год. Якщо він раптом почне рухатися швидше, автоматично спрацьовує гальмівна система.

Шлях знизу догори і навпаки займає 2,5 хвилини. Завжди. Міняється тільки інтервал руху – вдень він становить 4 хвилини, з самого ранку 7-10, а у години пік фунікулер майже не стоїть, бо черги, часом, закінчуються вже за межами вестибюля.

Наталія Лукашівна Шеховцова

56 років, машиніст фунікулера

Я працюю у фунікулері вже 6 років. Моя подруга вела тут бухгалтерію, і коли оголосили конкурс на посаду оператора вагона, подзвонила мені і сказала: «Наташа, йди!». На той час я сиділа у декреті з онуками, тож щось робити дуже хотілось. А тут ще й робота у самому фунікулері!

Машиніст – це людина, яка керує фунікулером з верхньої станції. Оператор на вагоні подає сигнал машиністові і напарнику в другому вагоні, коли час рушати, а також відчиняє і зачиняє двері. Раніше я працювала тільки на вагоні, а після реорганізації всі мають знати, як працювати за пультом і управляти вагонами.

Цей пульт працює з 1978 року. Раніше тут ще були педалі, а тепер програма комп’ютеризована. Якщо раптом фунікулер зупиняється на півдорозі, потрібно доводити до станції вже вручну, для цього у пульті все ще передбачені важелі.

Я старша зміни, можна сказати – очі і вуха. В обов’язки машиніста входить і керування вагонами, і контроль інтервалу – він змінюється залежно від пасажиропотоку. Зараз (об 11-й ранку) він становить 4 хвилини – ось ви чуєте таймер часу (чуємо короткий голосний гудок з пульта), 4 хвилини вже постояли, я передаю сигнал операторам. По рації відповідають, що готові. Рушаємо.

Кілька років тому, коли навесні випав сніг, тут було стільки сноубордистів! Вони користувалися фунікулером як підйомником.

Окремі стосунки у нас з птахами і білочками. Вони вже нас усіх знають. Часом ми годуємо їх на ходу прямо з кабіни вагона. Просто висовуєш руку з вікна, а вони вже cідають.

Коли фунікулер закриють на реконструкцію, нам у КП «Київпастранс» запропонують тимчасову другу роботу – кондуктором чи контролером. Сьогодні на зміні в одному вагоні працює Наташа, їй всього 19, і її мрія – керувати трамваєм. Ось і буде реальна нагода навчитися.