The Village Україна продовжує серію розповідей про доходи та витрати людей різних професій. У новому випуску спілкуємося з касиркою в супермаркеті – говоримо про умови роботи та заробіток, що найчастіше купують люди під час карантину та як дотримуються правил безпеки.

Підтримай The Village!

Donate

Професія

Касирка

Доходи:

до карантину

22 000 гривень

під час карантину

20 000 гривень

Зарплата в супермаркеті:

15 000–17 000 гривень

Зарплата в дитячому садку

4000–5000 гривень

Витрати:

5 000 грн

Житло

2000 грн

Їжа

1 000 грн

Догляд за котом

300 грн

Транспорт

3000 – 4000 грн

Догляд за собою

2500 грн

Розваги

4 000 грн

Благодійність

3000 – 5000 ГРН

Заощадження

Як влаштуватися на роботу в супермаркет

Касиром я почала працювати досить випадково. Просто ввечері пішла в магазин за молоком. Передбачення на чеку сказало мені, що «варто спробувати», і я спробувала: зателефонувала у відділ кадрів. У той же день я підписала договір і через два дні вийшла на перший робочий день. До роботи в супермаркеті я працювала нянею.

Спершу я влаштувалася продавцем у зал – розкладала продукти на стелажах. Але це важка робота, потрібно тягати коробки, тож я вирішила, що це не для мене. Тоді пройшла стажування на посаду касира й через кілька тижнів уже працювала за касою. У мене добре виходило, згодом почала навчати стажерів.

Я не уявляла, що затримаюся в супермаркеті так надовго. Тоді я думала, що влаштуюся тимчасово, на кілька місяців, але працюю там уже два роки. Мене підкупило ставлення до робітників, дружній колектив і піклування керівництва про людей.

Окрім супермаркету, я також працюю в дитсадку. Обидві роботи мені дуже подобаються, тож вирішила не відмовлятися від них. Я справді кайфую від того, чим займаюся тому не відчуваю втоми.

Мій робочий день триває 12 годин, але з них 2 години – це перерви на обід і перекури. Я не курю, тож відпочиваю більше. Зараз я працюю в нічні зміни: з 20:00 до 8:00. Нещодавно я почала працювати на касах самообслуговування, а не на звичайній.

Я справді кайфую від того, чим займаюся тому не відчуваю втоми

Касир повинен вставати з робочого місця кожні 2 години й робити невелику перерву. Під час карантину можемо виходити частіше. Наприклад, якщо відчуваємо дискомфорт чи щось не так.

Я працюю три дні на тиждень через день, але графік може змінюватися. Наприклад, учора я була на роботі, сьогодні я висипаюся й завтра ввечері знову піду на роботу. Зранку після зміни я їду в дитячий садок, а зараз на карантині займаюся з дітьми онлайн.

Що змінилося під час карантину

Під час карантину на роботу приходжу раніше, аби встигнути пройти всі потрібні процедури. Працівники супермаркету заходять через окремий вхід. Відразу біля дверей служба безпеки перевіряє нашу температуру тіла, розпитує про стан і самопочуття. Якщо все в нормі, то ми переходимо в наступну кімнату, де нам видають засоби захисту: захисний екран, чотири одноразові шапочки, чотири одноразові маски та п’ять пар рукавичок. Наприкінці нам видають чисту робочу форму, її після кожної зміни віддаємо в хімчистку.

Також дають антисептик для рук і засіб для дезінфекції робочого місця. Маску я стараюся змінювати кожні 1,5 години. Ми також можемо взяти додаткові масочки чи рукавички впродовж дня – з цим проблем немає.

Якщо щось не так зі здоров’ям чи самопочуттям – нас можуть не допустити до роботи. Після початку епідемії ці правила стали більш жорсткими. Працівників не пускають у зал, якщо температура вище 37, навіть якщо людина почувається добре. Під час зміни кілька разів також міряють температуру.

Через карантин у нас нікого не звільняли й не просили брати відпустки за власним коштом. Нам організували розвезення додому, бо транспорт не працював повноцінно. Багато моїх колег раніше добиралися з інших міст на електричці, на час карантину вони не мають можливість їздити на роботу. Вони пішли у відпустку та їм навіть компенсували частину зарплатні. Мені не було страшно захворіти, я за це не переживала. Просто працювала, як і раніше, але з деякими змінами.

Після введення карантину люди почали ходити рідше за продуктами. Зараз покупців стає все більше, коли почалися послаблення. Спершу люди могли реагувати не зовсім із розумінням на нові правила безпеки. Наприклад, коли ми закривали на кілька годин уночі наш цілодобовий супермаркет, щоб проводити санітарну обробку магазину. Покупці могли жартувати з нашого зовнішнього вигляду та захисних екранів. Але ми сприймаємо таке нормально, бо це лише жарти.

Коли почався карантин, люди почали купувати дуже багато алкоголю. Бувало таке, що ввечері полички з алкоголем були порожні. І мене це так шокувало. До того ж компанія запустила доставку продуктів: алкогольні напої замовляли дуже часто і по кілька ящиків. Почали масово скуповувати продукти: брали великі візки й наповнювали різним. Раніше таке можна було побачити рідко. Часто до нас приходять волонтери, які купують продукти великими партіями. Люди нерідко закуповували їжу для своїх батьків і відвозили за місто.

Був кумедний випадок під час карантину: я працювала на касах самообслуговування у звичайній блакитній масці. До мене підходить жінка в респіраторі й налякано питає, як я почуваюся й чого я в цій звичайній «ганчірці». Ми обмінялися реченнями й вона пішла. За кілька хвилин повернулася, знайшла мене в залі, дала мені респіратор і каже: «Дитино, на тобі нормальну маску, іди переодягни. Бо це ж епідемія, то страшні речі, а ти в цій одноразовій ганчірці». Я спершу відмовилася, але жінка була дуже настирлива, тож я пішла та переодягнула маску. Що цікаво: ця пані стояла на виході й чекала на мене, щоб перевірити, чи дійсно я одягнула респіратор. І лише після вона поїхала додому.

Про роботу з людьми

Мені подобається робота касиром, бо я можу щось дарувати людям, а люди – мені. Виконуючи свою роботу, я можу підняти комусь настрій чи просто підтримати. Я запам’ятовую покупців, та й вони мене.

Я вже чотири роки працюю з дітьми, а дорослі люди – це теж діти [сміється]. Мене виховали так, що в кожній людині є добро: попри те, як вона виглядає та що говорить. Як ти будеш ставитися до інших, так вони будуть ставитися до тебе. У супермаркет приходять різні люди. Часто це п’яні або чимось роздратовані, починають мені хамити або сваритися. На таке я завжди відповідаю спокійно чи намагаюся пожартувати, і люди, як правило, розуміють, що погарячкували.

Одного разу я випадково розбила дорогу пляшку вина одному з покупців. Чоловік почав на мене кричати, а я вибачилася та пожартувала у відповідь. Він розсміявся, знову пішов за вином, але розрахувався вже на іншій касі [сміється]. За кілька годин цей чоловік прийшов із квітами та вибачився, що накричав. Тепер він називає мене «касірушечка» й вітається, коли щось купує в нас.

Деколи мої робочі зміни проходять так легко й швидко, що я не встигаю помітити цього. Я дуже звикла до своєї роботи, знаю багатьох покупців і вони впізнають мене. Я звертаю увагу на те, що купують люди й часто запам’ятовую їх за тими продуктами. Наприклад, я знаю, що курить ця дівчина, а о 9:00 приходить бабуся за молоком. Також дивлюсь на набір продуктів і вгадую, що з цього можна приготувати.

Я звертаю увагу на те, що купують люди й часто запам’ятовую їх за тими продуктами. Наприклад, я знаю, що курить ця дівчина, а о 9:00 приходить бабуся за молоком

Мені дуже не подобається, коли мене починають жаліти. Часом приходять покупці й розповідають, що ось у мене така важка робота, невдячна, витрачаєш купу нервів. Але я цього не розумію: краще сидіти вдома та нічим не займатися?

Люди дивуються, як я можу постійно посміхатися на роботі, бути «на позитиві» – у мене ж така погана робота. Для когось це дійсно може бути не найкращий варіант, а мені подобається. Багато людей ходять на роботу, від якої їх нудить, а я, навпаки, кайфую. Приходжу додому, приймаю контрастний душ – і мені так добре, утоми не відчуваю. І після в мене ще багато сил, щоб займатися з дітьми.

Доходи

Оплачується робота за відпрацьовані години. У кожного працівника супермаркету свій тариф. Він залежить від посади, категорії та терміну роботи, також доплачують за роботу в нічні зміни. У мене цей тариф – 100 гривень на годину. У місяць я можу отримати 16 000–18 000 гривень.

Під час карантину мій садок не працює, тому я займаюся з дітьми через відеозв’язок. До карантину у мене виходило приблизно 22 000 в місяць, під час карантину – майже 20 000 гривень.

Витрати

Найбільше я витрачаю на житло – орендована квартира коштує 5 000 гривень. На догляд за собою щомісяця виділяю 3000–4000 тисячі гривень. У працівників супермаркету є знижки на продукти, тож мені вдається трохи економити на їжі. У місяць на харчування витрачаю дві тисячі. Ще 1000 витрачаю на корм і догляд за кішкою.

На транспорт і дорогу я витрачаю мало, бо купую проїзні. У місяць приблизно 300 гривень. У мене також є подарункові сертифікати на йогу, тож на спорт я нічого не витрачаю. Люблю ходити на картинг або на ролики.

Я щомісяця віддаю гроші на благодійність – десь 4000 гривень. Решту свого заробітку я відкладаю – зараз заощаджую на квартиру.

Ілюстрації: rawpixel.com; freepik.com: ouch.pic