Через карантин багато людей опинилися без роботи, а бізнеси – під загрозою закриття. Проте криза приносить і нові можливості. Говоримо з людьми, які знайшли ці можливості для себе та запустили нові проєкти – від онлайн-супермаркету до онлайн-шкіл і креативного консалтингу.


Владислав Савченко

засновник PowerCode і школи PowerCode Academy

Запустив онлайн-супермаркет Foodex24

Про ідею бізнесу

У мене є кілька бізнесів, що працюють, тому спочатку я не збирався створювати щось нове. Якось на карантині мені подзвонив друг, який працює в таксі, і розповів, що відбувається у цій сфері. Доходи таксистів впали наполовину, тому що люди перестали їздити, а ще багато людей залишилися без роботи та пішли працювати в служби таксі, бо це перше місце, де можна найшвидше заробити гроші. Приєдналися дуже багато водіїв, і база клієнтів сильно розмилася. Друг запитав мене, що робити. А я відповідаю: «Тю, у тебе ж все є, можна робити будь-що». І з цього народилася ідея, що можна зробити бізнес, якщо в тебе є транспорт.

А сферу харчових продуктів я обрав тому, що сам на карантині стикнувся з тим, що неможливо було замовити доставку продуктів, потрібно було чекати 3–5 днів. Кому такий сервіс взагалі потрібен? Тому я вирішив зайнятися цим. Коли я придумав ідею, почав звертатися до найбільших мереж ритейлу та аптек із пропозицією зробити їм логістику для доставки продуктів. Вони сказали, що дадуть зворотний зв'язок, але цього так і не сталося. Вирішив почекати ще один день, і якщо за цей час не отримую відповідь – стартую сам. Мені так нічого й не відповіли, тому ми почали самостійно робити аналітику, витратили на це всього два дні та стартували.

Про запуск під час карантину

Я вирішив спробувати показати на власному прикладі, як збудую бізнес із нуля на карантині за 14 днів. Про це почав розповідати на своєму YouTube-каналі. Вирішив заявити про це публічно, щоб потім сам не зміг відмовитися від своїх слів.

Я взагалі нічого не знав про цей бізнес і ніхто з команди цим раніше не займався. Спочатку нас було 30 людей (команду я зібрав зі своїх інших компаній), а на піку активності, команда розширилася до 60 людей, і всі ми запускали бізнес дистанційно. Мені здається, такого у світі ще ніхто не робив: криза, карантин з обмеженням пересування та ремоут – це просто вбивча суміш.


Уся команда працювала в середньому по 15 годин на день, я взагалі міг спати по три години


Уся команда працювала в середньому по 15 годин на день, я взагалі міг спати по три години. Було дуже складно, бо треба було і будувати бізнес, і вести влог, і контролювати інший свій бізнес. Відчуття було таке, ніби я потрапив у якісь «Козаки-розбійники» чи відеогру. Але всі працювали на повну, людей дуже зарядило створення чогось абсолютно з нуля: експертизи немає, документів немає, компанії немає, постачальників немає – є тільки ідея та гроші.

Ми почали робити одночасно дуже багато речей: вебсайт, контент, пошук складу, його організація, логістика, організація процесів і бізнес-моделі. Над усіма процесами ми спочатку працювали паралельно, а коли вже почали запускати облік і приймати продукцію на склад, усе почало об'єднуватися.

Найбільше проблем було зі складськими документами: виявилося, що отримати всі документи за 14 днів у нас неможливо, за законом для цього потрібно до 45 днів. Тому зараз нам доводиться користуватися чужими складами, за оренду своїх ми також платимо, хоча не можемо ними користуватися. Ми просто були готові на все, щоб запуститися.

На 13 день, коли ми тільки-но офіційно запустилися, від DDoS-атаки зламався наш сайт. Ми отримали десь 650–700 тисяч запитів на сервер, сайт впав за 10 хвилин і валявся десь 2–3 години, поки ми не підняли його. За цей час ми втратили дуже багато клієнтів. Потенційно ми очікували на замовлення від 500 тисяч до півтора мільйона гривень, бо інвестували близько 100 тисяч гривень на рекламу в різних каналах. А коли впав сайт, ми не отримали тих клієнтів, які прийшли саме під час релізу нашого продукту – це був дуже болючий удар.

Також у перший день роботи впав наш сервіс обліку – змішалися всі замовлення, телефони, адреси. На моїх відео навіть можна побачити, як я сам привозив одні з перших замовлень, а люди казали: «Клас, ви круті, але ми цього не замовляли». А наша доставка, яка має приходити за 90 хвилин, у перший день їхала від 4 до 7 годин. Проте ми дуже швидко все виправляли, і вже на наступний день у першій половині дня запізнення було не більше 25 хвилин, а в другій половині доставка приходила без запізнень.

Як зараз працює бізнес

Ми вирішуємо біль клієнтів, бо коли ти робиш замовлення, ти хочеш його отримати сьогодні, а не через три дні.

Ми не доставка, ми інтернет-супермаркет, у цьому дуже велика різниця, адже маємо можливість самостійно контролювати якість продуктів на складі. Також майже всі замовлення у нас повні, бо ми знаємо, що є в наявності на складі.

Наш наступний крок – продукти за підпискою. Це не наша ідея, а Amazon. Її суть полягає в тому, що людина може створити свій кошик, і раз або два на тиждень вона отримуватиме набір продуктів. Наприклад, ти ставиш галочки, що тобі потрібні кілограм огірків, куряче філе та молоко, і отримуєш ці продукти кожен понеділок і четвер. І ти вже знаєш, що в конкретний час приїде людина, одягнена в маску та рукавички, і передасть замовлення. Ми відштовхуємося від того, що комплект їжі на місяць у людини на 80% один і той самий, і саме у ці 80% постійних продуктів ми хочемо бити. Так ми хочемо позбавити людей необхідності ходити в магазин і витрачати на це час.

Окрім цього, ми плануємо запустити вебкамеру на складі, щоб люди могли бачити, як зберігаються та пакуються продукти. Також формуємо групу людей, яка слідкуватиме за якістю – таємні покупці, ревізори на складах. Наша фішка у крутому сервісі та якісному продукті. Тому зараз ми думаємо, як швидко можемо вирішити це, щоб масштабуватися на інші міста України.


Євгенія Скібіна та Анастасія Івченко

співзасновниці агенції Public Kitchen

Відкрили школу комунікацій PUBLIC KITCHEN SKOOL

Про ідею бізнесу

Євгенія: Ми придумали формат освіти в піарі досить давно, тому що маємо досвід викладання в KAMA та Skvot. Ми знаємо, який ажіотаж є в цій індустрії, але бачимо, що тямущої освіти лише на тему PR і комунікацій майже немає.

Анастасія: Ще коли ми створювали агентство Public Kitchen, однією з наших місій було створити школу класних піарників, не школу, як будівлю, а школу – як явище. Ми беремо на роботу людей без досвіду та вирощуємо кадри, яких раніше не ринку не було. Але далеко не всі можуть пройти через Public Kitchen, ми не гумові. Тому PUBLIC KITCHEN SKOOL – це дуже логічне продовження місії нашого агентства, що дає більшій кількості людей доступ до правильних знань.

Тому ідея бізнесу була в нас уже давно, але реалізували ми її на карантині.

Про запуск під час карантину

Анастасія: Ми з Женею завжди перебуваємо в турборежимі, і коли в нас є відчуття, що в добі з'являється три вільних години, то це щось дивне для нас. Наше агентство робить івенти, тому з початком карантину в нас звільнився час, і ми вирішили, що нам потрібна нова задача. Саме тому вирішили запустити школу зараз.


З початком карантину в нас звільнився час, і ми вирішили, що нам потрібна нова задача


Євгенія: Ми планували робити лонч 1 квітня, а карантин дав нам можливість краще підготуватися. Ми планували створити школу в іншому форматі, хотіли проводити довгі курси, але запустилися у форматі онлайн-лекцій – про роботу з медіа, роботу з інфлюенсерами та івенти. Ми вважаємо, що в комунікаціях усе будується на цих китах.

Лекції ми записали на початку карантину. Для запуску ми все зробили своїми силами й віддали на аутсорс набагато менше роботи, ніж планували. Сценарії, тексти, верстка сайту, візуальна айдентика – все це ми зробили з Настею руками просто тому, що в нас звільнився час. Ми лише залучили юриста та бухгалтера. У команді в нас тільки таргетолог, який робить нам маркетинг і відеооператор, який знімав і монтував ролики.

Ми вирішили розвиватися невеликими дропами, будемо випускати нові лекції, проводитимемо вебінари. Школу ми бачимо як повноцінну платформу для комунікацій, де можна розібратися, що таке піар, навіщо він потрібен або не потрібен твоєму проєкту, чого варто та не варто від нього очікувати. Ми створювали школу без прив'язки до фешну, всі лекції побудовані так, що вони будуть корисні як для новачків, так і для професіоналів, які багато років працюють в індустрії. Також лекції будуть корисні власникам бізнесу, які хочуть розуміти, чого варто очікувати від свого піарника.

Про розвиток у часи кризи

Анастасія: У мене не було страху запускати школу в кризу. Ми щодня спілкуємося з дуже великою кількістю різних людей – це люди, в яких є свої бізнеси або вони працюють на бізнеси. І ці бізнеси досить різних масштабів – від маленьких проєктів до великих компаній, які знають усі. Зі спілкування з ними я зрозуміла, що бізнес зробив висновки після криз 2009 і 2014 років. Тоді дуже різко скоротили бюджети на комунікації й бізнес зрозумів, що це не зовсім правильно. Мені здається, що зараз люди розуміють: якими б складними не були часи, якщо ти можеш класно розповісти про те, що робиш, і воно справді потрібне людям, то на це буде попит.

Євгенія: Кризу ми всі в будь-якому випадку на собі відчуємо. Мені здається, ринок зараз чіткіше розуміє, що таке піар і навіщо він потрібен, розуміє, чому зараз треба вкладати сили та гроші в комунікації, і навіщо вирощувати своїх спеціалістів.

Ми вже продали велику кількість лекцій. За два тижні роботи нашого бізнесу ще не було ні дня, щоб у нас не продавалися лекції. Усі вкладені гроші – в роботу юриста, бухгалтера, сайт, контент – окупилися у перший день після старту. Усе, що ми заробили після цього, ми вже реінвестували в маркетинг. І ми розуміємо, що це також принесе результат.

Зараз на сайті доступно три лекції, і ми плануємо додавати нові та запускати вебінари. Загалом ми хочемо активно розвивати ком'юніті навколо школи та об'єднувати людей, які займаються якісними комунікаціями.

Анастасія: Якщо людина з якихось причин не може купити нашу лекцію, для нас важливо, щоб вона могла все одно отримати цінну інформацію з соціальних мереж школи. Ми хочемо, щоб соцмережі були продовженням навчання, наприклад, щоб можна було зайти на нашу сторінку та послухати лайв із дуже крутим спеціалістом або знайти рекомендацію книжки, яку треба точно прочитати, аби розібратися в комунікаціях. Тобто наше ком'юніті – це не тільки люди, які купили наші курси, це усі, хто хоче отримати якісні нові знання.


Марина Радинська

менеджерка проєктів і комунікацій
в «Агенти змін»

Максим Головко

архітектор і співзасновник «Агентів змін»

Відкрили школу міських проєктів Урбанина

Про ідею бізнесу

Марина: Усе почалося з того, що влітку позаминулого року ми вирішили зібрати все наше ком’юніті на вечірці в «Хвильовому», яку назвали «Урбанина». Хотіли просто потусити, обмінятися новинами й обговорити подальші дії на урбаністичному фронті. На вечірці ми побачили, як багато людей воліє змін у місті й вирішили не зупинятися. Через кілька місяців разом зі школою «Проджектор» зробили конференцію міських проєктів, куди запросили авторів якісних реалізованих міських проєктів із різних міст, щоб показати, що в нас не все так погано, як здається, і в Україні таки відбуваються позитивні зміни в містах. Наступного року зібрали ще одну конференцію, а 3 листопада минулого року зробили великий фестиваль, який відвідали понад 500 людей. Паралельно, весь цей час протягом кількох років, ми проводили курси з Урбан-дизайну в школі «Проджектор».

Мені дуже хотілося, щоб на цьому все не закінчувалося, тому що проєкт для мене дуже важливий, хотілося якогось його розвивати. Максим проводив курс у «Проджекторі», і мені хотілося ці дві історії об'єднати в одну та зробити школу. Буквально нещодавно, в лютому, він подзвонив мені й запропонував спробувати щось зробити разом. Виявилося, що Максим теж про це думав, і зірки зійшлися, тому ми вирішили діяти.

Максим: На курсах Урбан-дизайну в «Проджекторі» ми щоразу працювали над якоюсь конкретною територією в Києві, щоб зробити проєкт того, як ми бачимо своє місто. За останні три роки ми зробили проєкти реконструкції Кожум'яцької площі, Валів, Вокзальної площі, а зараз робимо проєкт реконструкції Бессарабської площі.

Виявилося, що окрім того, що у нас уже є багато експертів, є ще й багато людей, які хочуть долучитися до змін, вони бачать, що відбувається в їхньому місті, бачили, як буває в інших країнах, і готові створювати візії того, яким би вони хотіли бачити свій Київ. Стало зрозуміло, що Агенти змін не одні, агентів змін взагалі набагато більше. Власне, з цього й виникла ідея, що фестиваль, як комунікаційний майданчик, можна об'єднати з курсом, аби не лише розказувати, як є в когось, а вчити й у процесі створювати круті міські проєкти, про які потім можна розповідати.

Марина: Так ми створили свою власну школу міських проєктів, об’єднали її з фестивалем, і тепер Урбанина – це школа і фестиваль міських проєктів. А запустилася школа на карантині.

Про запуск під час карантину

Марина: Відкриття школи відбулося 14 березня в трамваї. Це були перші дні карантину, коли уже заборонили збиратися в закладах, а громадський транспорт ще працював. Це був дуже дивний, але цікавий досвід.

Максим: Спочатку ми думали, що будемо робити всі курси офлайн, будемо збиратися десь у центрі Києва, щоб можна було подивитися один одному у вічі, поспілкуватися, поставити один одному питання. Виявилося, що те саме можна робити через Zoom.

Ми вирішили, що практичний курс також буде онлайн. Взагалі плануємо проводити його офлайн із червня, але буде можливість долучитися також онлайн. До цього в нас було уявлення, що справжнє натхнення – лише офлайнове, але цей чудовий досвід, який ми навряд чи коли-небудь отримали б, якби не карантин, показав нам, що в онлайні навчання теж проходить, навіть практичне.


Тепер на наші курси записуються не лише люди з Києва, у нас навіть є студенти з Берліна


Це дає нові можливості, адже не обов'язково під час навчання 3 місяці перебувати в Києві та двічі на тиждень приходити в школу, зміни можна робити й дистанційно. Тому тепер на наші курси записуються не лише люди з Києва, у нас навіть є студенти з Берліна.

Про розвиток у часи кризи

Максим: У нас є план, куди має рухатися школа. Головна ідея в тому, що ми маємо зробити разом зі студентами та експертами нову візію Києва. Тому з часом Урбанина повинна прийти до трьох напрямків навчання – міське планування, розробка публічних просторів, міські об'єкти й дизайн. Зараз ми захоплюємо перший напрямок публічних просторів: триває набір на теоретичний онлайн-курс лекцій про міста та на практичний курс, де студенти розроблятимуть проєкт реконструкції Золотоворітської площі.

Це єдиний план, який ми поки що маємо. Зараз школа розвивається в процесі: ми пропонуємо студентам ідею, якщо вона отримує відгук, розуміємо, що це можна розвивати далі. Ми працюємо за принципом прямої реакції на те, що відбувається, а не корегування зруйнованих планів.

Марина: Ми від початку підлаштовуємося під ситуацію, але мені так навіть більше подобається, ніж працювати за якимось планом, так веселіше.

Можливо, якби не було кризи, люди б активніше купували курси. Деякі люди спочатку записалися на курс, а потім писали нам, що в них усе нестабільно і вони бояться зараз витрачати гроші. Але маю відзначити, що поки зацікавленість у курсі є.


В нас є багато навичок, як швидко адаптуватися до змін. Мабуть, саме через це у нас немає антикризового плану, що робити, якщо ніхто не піде на курс


Максим: Уся наша робота за п'ять років як Агентів змін відбувалася всупереч, а не завдяки. Тому в нас є багато навичок, як швидко адаптуватися до змін. Мабуть, саме через це у нас немає антикризового плану, що робити, якщо ніхто не піде на курс. Я просто вірю, що ми придумаємо спосіб, як зробити так, аби проєкти продовжували з'являтися, а студенти продовжували навчатися.

Марина: Мені буде навіть дивно працювати не в часи кризи. Ми народилися під час кризи, пішли в школу під час кризи, закінчили під час ще однієї кризи, і бізнес почали в кризу. Ми взагалі усе життя проводимо в кризі, тому це звичний стан для нас.

Максим: Найстрашніше нам було, коли карантин лише починався: тоді ще ніхто не знав, що буде відбуватися, як все зміниться, до чого ми прийдемо. А зараз ми просто знаємо, що краще не виходити з дому взагалі нікуди, і розуміємо, що так буде ще наступні декілька тижнів – будемо так само продовжувати сидіти вдома.

Марина: Найбільша трагедія для нас у тому, що немає вечірок. Тому чекаємо кінця карантину, щоб нарешті зробити нормальну вечірку.


Марія Фронощук

співзасновниця креативного консалтингу Zweistein

Юлія Саліженко

співзасновниця креативного консалтингу Zweistein

Про ідею бізнесу

Насправді цій історії вже понад рік – ми доволі давно вигадали сам сервіс, назву, зробили сайт і вже понад рік як проводимо такі воркшопи. Але чомусь саме в кризові часи дійшли руки оформити це остаточно, зробити сторінки в соцмережах і заявити «на весь Фейсбук». І не тому, що часу на карантині стало більше – за нашими відчуттям його стало категорично не вистачати. Але така уже у нас властивість – коли насувається якась «срака», з’являється і натхнення.

Про запуск під час карантину

У роботі на Platfor.ma (це наш основний проєкт) ми постійно створюємо концепції, презентації та лендинги, а практикувати навчання нестандартного розв'язання проблем почали задовго до «Цвайштайну». Тому суто механічно запускатися було просто. Бізнес-плану як такого немає, є плани з розвитку, насамперед, нашого власного. Оскільки Zweistein за моделлю найближчий до соціального підприємництва, а інвестиції майже нульові (крім нашого часу, авжеж), фінансові прогнози на кілька років уперед ми не робили. Проте є стратегія, ціль, сформовані цінові пропозиції, актуальні та потенційні клієнти та орієнтири щодо бажаного заробітку.

Zweistein – це консалтинг із креативності, що допомагає бізнесам, фондам, NGO та іншим організаціям знаходити нестандартні ідеї для розв'язання проблем і будувати творчий процес у команді.

Навіщо це комусь потрібно? Проблема у тому, що більшість організацій сфокусовані на вирішенні викликів сфери, в якій працюють. Вони інвестують у це так багато зусиль, що для свіжих ідей і креативу часто просто не залишається часу – хтось на ринку робить нове, решта просто копіює. Або інша ситуація: процес роботи в колективі побудований так, що бажання вигадувати проривні ідеї є, а як це поставити на потік – незрозуміло. Ще часто буває так, що в команді просто немає побудованого креативного процесу, люди вигадують ідеї, наприклад, тільки коли горить дедлайн, без підготовки, без знання ефективних технік – як наслідок виходить щось банальне або нічого не виходить взагалі. А потім усі лише розводять руками.

Авжеж є організації, яким вдаються і робочі процеси сьогодні, і незамилене та нестандартне бачення завтра, але їх одиниці.

Тому у Цвайштайні ми робимо чотири важливі речі:

  • Допомагаємо вийти за межі своєї експертної галузі знань, аби шукати рішення в інших сферах: від мистецтва до біомімікрії.
  • Вчимо використовувати техніки креативного розв'язання проблем. Ми багато з них протестили, розуміємо, що працює і як саме, а також вигадали кілька власних методик.
  • Підштовхуємо до зміни ставлення до вигадування ідей взагалі: креативність – це м’яз, який є в усіх, і його можна розвинути.
  • Налаштовуємо креативний процес у команді, пояснюємо, як можна поставити його на потік: як мають проходити, наприклад, брейнсторми, як розвивати ідеї одне одного, як давати фідбек, як оцінювати ідеї, не вбиваючи мотивацію.

Ми намагаємося працювати лише з воркшопами або тренінгами, які, на відміну від лекцій, дають можливість попрактикуватися. Будь-яка практика вже залишає свій слід, адже це власний досвід людини. Підхід такий самий, як із плаванням, наприклад. Допоки не подолаєш страх, не зайдеш у воду і не спробуєш гребти – нічого не вийде. А вже як навчишся, то й складно пригадати, як воно – не вміти плавати.

Авжеж, ми чесні з собою – неможливо стати професіоналом у будь-чому за три дні, незалежно від того, це плавання чи креативність. Але людині, яка прагне навчатися, три дні практики разом із тренером точно вистачить, аби зрозуміти, які м'язи тренувати й що робити далі, аби колись, можливо, переплисти Ла-Манш. Тому зараз на воркшопах ми перед собою ставимо завдання показати фреймворк, дати всі інструменти та інструкції до них, і що надзвичайно важливо – надихнути людей усе це використовувати надалі.

Далі в наших планах пропонувати не лише разове навчання, а й тривалу підтримку команд – будемо допомагати вибудовувати креативні процеси протягом шести місяців або року.

Про розвиток у часи кризи

У нас є кілька клієнтів, з якими ми встигли попрацювати протягом минулого року, в основному це міжнародні фонди, медіа та NGO. У перший день запуску сторінки на Facebook отримали ще дві пропозиції для співпраці, щоправда, вже на «післякарантинні» часи. Але загалом зараз наші зусилля зосереджені на двох нових продуктах, які вийдуть найближчим часом.

Перший – це великий воркшоп для бізнесів, який ми розробляємо спільно з компанією Yes&Design, що належить Олександрові Акименку. Саша – засновник Платформи, а зараз, мабуть, найбільший практик-експерт із дизайн-мислення в Україні. Ми вирішили об’єднати зусилля і розробити потужний воркшоп, на якому будемо вчити бізнес-команди системному вигадуванню ідей і пошуку нових рішень. Те, що треба для бізнесів, які хочуть вийти з економічної кризи не виснаженими й ледь живими, а навпаки – сильнішими та інноваційними.


Нестандартні рішення та креатив найбільше потрібні якраз тоді, коли інакше ніяк


Другий – це місячний онлайн-курс із Creative Thinking для підлітків, який ми розробляємо спеціально для школи Supernova від Projector. Швидше за все, діти вже не повернуться до школи аж до вересня, – незвичні та складні часи для них і (особливо) для їхніх батьків. Але це якраз той випадок, коли проблема може перетворитися на круту можливість – саме час переосмислити систему і зміст дитячої освіти в принципі. Креативність – це скіл 21 століття, йому і будемо навчатися разом із дітьми.

Нестандартні рішення та креатив найбільше потрібні якраз тоді, коли інакше ніяк. Коли все спокійно та стабільно, тобі нічого не муляє, а отже і стрибати вище голови менше стимулів. Це не означає, що креативними можуть бути лише ті, з ким сталася халепа, але певні обмеження стають каталізатором пошуку нових шляхів. Можна витратити мільйон на розв'язання задачі стандартним способом, а можна трошки довше подумати, подивитися на проблему з іншого боку та вигадати рішення, що коштуватиме разів у десять дешевше, а працюватиме у сто разів краще. Саме такі рішення зараз дуже потрібні в Україні.