У рубриці «Ділова етика» The Village Україна намагається розв’язувати суперечливі питання, які виникають у робочому процесі.

Ситуація. Ви шукаєте роботу та знаходите вакансію, якій повністю відповідають ваші компетенції та досвід. Але вам 21 рік, а кандидатам має бути понад 25. Ви отримуєте відмову. Вам 45, ви змінили професію, тепер хочете розвиватися як вебдизайнер і шукаєте нову роботу. Проте на посаду шукають когось молодшого, хто «може швидше вчитися». На ділових переговорах, де ви виглядаєте наймолодшим, вам рідко дають слово, перебивають і жартують про ваш вік. Усе це – вияви ейджизму на роботі. Розповідаємо, як цьому протистояти.

Уляна Ходорівська

кар’єрна консультантка


«Шукаємо кандидата 25–35 років» – це ейджизм?

Ейджизм – це обмеження будь-яких прав людини на підставі віку. Вказувати бажаний вік кандидатів в описі вакансії чи відмовляти людині в роботі через її вік – це не просто ейджизм, а ще й порушення закону. У нашому трудовому законодавстві написано, що вік не може бути підставою для відмови у працевлаштуванні.

Такий запит ще й свідчить про те, що роботодавець вважає, ніби компетенції та вік пов’язані, хоча це не так.

Якщо ви бачите вакансію, де написано, що на роботу шукають людину до 35 років, я б переклала це так: «Платимо мало, завантажуємо багато, розвитку ніякого, нам треба хтось неперебірливий».

Не рекомендую подаватися на таку вакансію, бо разом з ейджизмом там буде, швидше за все, сексизм і застарілі уявлення про те, хто така компетентна людина.

Чому вік і компетенції не пов’язані

У своїй практиці я бачу, що віку бояться всі кандидати: люди до 25 років думають: «Мені ще так мало років», після 25 – «Мені вже так багато». Але вік із трудовою ефективністю та компетенціями пов’язаний дуже умовно. У нашій країні в певних роботодавців існує уявлення: що старша людина, то гірше вона працює, хоча це не так. Найчастіше воно розповсюджене серед молодих людей, які вважають, що після 40 вже пора придивлятися собі місце на цвинтарі. Але що більше досвіду в керівника, то краще він розуміє, що вік і компетенції – не пов’язані.

За статистикою, в Україні реальні проблеми з працевлаштуванням починаються після 55 років. Але люди 50+ вже зовсім не такі, якими були 50-річні 10 років тому. Зараз це доволі активні люди, які багато подорожують, навчаються, добре володіють технікою. Тому історія про те, що людина в певному віці вже не підходить для роботи – застаріває.


Якщо людина займається своїм інтелектуальним розвитком, з віком у неї не сповільнюється мислення, вона не ухвалює рішення гірше, може бути в курсі всіх трендів


Я знаю кейс, коли 70-річний математик перевчився на програміста і працював в IT-компанії. Якщо людина займається своїм інтелектуальним розвитком, з віком у неї не сповільнюється мислення, вона не ухвалює рішення гірше, може бути в курсі всіх трендів. На додаток, у неї є великий досвід, за життя вона бачила абсолютно різні ситуації, тому на базі накопиченої експертизи ухвалюватиме кращі рішення, ніж людина, яка такого досвіду не має. Тобто підстав для відмови у працевлаштуванні немає, але є стереотипи.

Так само є упередження щодо молоді, нібито у 20+ люди ще зовсім некомпетентні. Такі висновки робляться ще до того, як роботодавець перегляне резюме. Навіть якщо 20-річна людина надсилає резюме на керівну посаду, робити висновок про те, що в неї немає досвіду, не зазирнувши в резюме – це ейджизм. Вік та уявлення роботодавця про те, що в людини ще немає потрібних компетенцій, не можуть бути підставами для відмови. Це все одно, що не взяти на роботу білявку, тільки тому, що в роботодавця є уявлення, що всі білявки – дурні. Якщо в компанії звертають увагу на вік, зовнішність, стать, колір шкіри, релігію, замість того, щоб дивитися на компетенції – це дискримінація.

Що робити, коли дискримінують
через вік

Якщо ви обираєте роботодавця чи ділового партнера й бачите, що до вас ставляться упереджено через вік, то краще з такою людиною взагалі не працювати. Але якщо уникнути цього з будь-яких причин неможливо, потрібно навчитися протистояти дискримінації.

Для цього потрібно:

Спиратися на професіоналізм

Ваш професіоналізм має бути більш значущим за ваші вік, стать, колір шкіри, зачіску чи сексуальну орієнтацію. Спитайте себе, чому попри те, що вам стільки-то років і частина людей сприймає вас як занадто молоду чи стару людину, ви вважаєте себе професіоналом. Напишіть для себе відповідь із 15–20 пунктів. Це внутрішні причини, на які ви спираєтеся. Відповіді слід час від часу переглядати й, можливо, дописувати нові.Якщо у вас усередині є впевненість, що вік не є перешкодою й ви – справжній професіонал, то не гратимете в ту роль недосвідченого чи некомпетентного працівника, в яку вас намагатимуться загнати роботодавці чи ділові партнери.

Розробити 5–7 варіантів реакції на дискримінацію

Коли помічаєте, що колеги чи керівництво дозволяють собі зневажливий тон розмови, висловлюються так, наче ви не професіонал, а просто «дівчинка» чи «хлопчик» – можна, наприклад, продемонструвати ввічливе здивування і сказати, що ви думали, що в компанії так не заведено. Слід шукати способи повернути розмову в ділову площину: «Пропоную пізніше обговорити мій вік, а зараз перейдімо до суті справи». Якщо вона не переходить в ділову площину, ви можете відмовитися продовжувати розмову в такому тоні. Колись на першій зустрічі новий клієнт – чоловік, старший за мене – сказав мені, що звернувся до мене, бо я гарно виглядаю на фото і сподобалася йому. А звернувся він до мене як до кар’єрної консультантки. У відповідь я здивовано підняла брови, подякувала за комплімент і пояснила йому, що ми зараз перебуваємо у професійній площині та запропонувала говорити надалі про його кар’єрну ситуацію.

Спробувати використати це на свою користь

Наведу приклад. Моя знайома, яка виглядає досить молодою, займає керівну посаду в компанії в умовно чоловічій сфері. Іноді вона приходить на зустрічі з новими партнерами – зазвичай, це чоловіки, які спілкуються з нею так, нібито вона їм не рівня, просто якась молода дівчинка, якій можна посміхатися. Вона спокійно слухає їх, ставить запитання, а потім умикає компетенції. Вони вже розслабилися, перестали бути включеними в дискусію, а тому не були готові до того, що вона почне наводити переконливі аргументи та працювати з їхніми запереченнями. Зрештою вона отримує перевагу в переговорах.

Рома Гурбанов, 22 роки

старший копірайтер у креативній агенції Banda


Коли мені було 17 років, я вчився в університеті й дуже хотів потрапити в рекламу, тому шукав свою першу роботу. У мене не було навіть думки про те, що мій вік може якось вплинути на рішення взяти мене на роботу – я ж дуже сильно цього хочу, дивлюся багато реклами, багато читаю про це. Я розіслав свої резюме та портфоліо в усі київські рекламні агенції, і в одну з них мене покликали на співбесіду. Це було місце, де я найбільше хотів стажуватися та працювати.

Я прийшов на співбесіду, яку проводили два співзасновники, ми жартували, розмовляли про рекламу та про життя – здавалося, що все чудово та є 100%, що мене візьмуть. А потім хтось із них запитав, скільки мені років, бо якось дуже молодо виглядаю. Я відповів, що мені 17. Спочатку вони переглянулися, а потім почався хіт-парад жартів на цю тему: «Тобі 17? Чому ти такий старий, ми шукаємо 13-річних». Тоді мене це образило, адже переді мною сиділи два герої індустрії та жартували про мій вік. Не можу сказати, що це було знущання, але на той момент ці жарти здалися мені не дуже адекватними. На цій ноті закінчилася співбесіда.


Якщо людина – класний копірайтер, дизайнер, менеджер, то яка різниця, що їй «мало» або, навпаки, «багато» років


За час, протягом якого я чекав відповіді від них, я сходив у ще одну компанію, де співбесіда відбувалася зовсім по-іншому: ніхто не спитав, скільки мені років, чи вчуся я в інституті тощо. Але мене запитували, які фільми я дивлюся, яку рекламу, чим я захоплююся в житті, які хобі в мене є – тобто про мою особистість. Питання віку взагалі не стояло. Мені це дуже сподобалося. І хоча друга компанія здавалася мені не такою крутою, як перша, на фоні попередньої співбесіди мені вже більше хотілося працювати тут. Зрештою я вибрав другу компанію.

У день, коли я виходив на роботу, мені написали з компанії, де жартували про мій вік, і теж запросили на роботу. Але тоді я був на них ображений і не пішов туди. Жарти відбили будь-яке бажання працювати з людьми, які оцінюють тебе з точки зору віку, а не того, що ти знаєш або вмієш. І зараз я не шкодую про свій вибір.


Мені здається, що реклама – це молода індустрія, в якій не має бути ейджизму


Мені здається, що реклама – це молода індустрія, в якій не має бути ейджизму. Banda – чудовий приклад компанії, в якій мало не щороку б’ється рекорд наймолодшого співробітника. Коли я прийшов сюди, мені було 19 років, зараз мені 22, я працюю старшим копірайтером і разом зі мною працюють люди, яким 18, 19, 20 років.

Я вважаю, що вік не може бути причиною відмови у працевлаштуванні. Навіть якщо ти приходиш на менеджерську позицію й тобі 21 рік. Якщо ти вже 2–3 роки у професії й працював менеджером в іншій компанії, то вік узагалі не заважає тобі виконувати управлінські функції. Я не можу уявити собі, чому когось можуть не взяти на роботу через вік, принаймні в рекламній сфері. Якщо людина – класний копірайтер, дизайнер, менеджер, то яка різниця, що їй «мало» або, навпаки, «багато» років, на чиюсь думку?

Обкладинка: Ouch