У рубриці «Ділова етика» The Village Україна намагається розв’язувати суперечливі питання, які виникають у робочому процесі.

Ситуація: у діловій переписці замість тексту ви надсилаєте голосові повідомлення, бо так швидше. Проте чи зручно це співрозмовнику? З’ясовуємо, коли голосові доречні та чи варто їх використовувати для робочих питань.

Анастасія Волокіта

піар-менеджерка культурних і музичних проєктів


Піар-менеджерка повинна цілодобово бути на зв’язку, тому всі засоби спілкування допомагають. Я вмикаюся в роботу, коли зранку розплющую очі, і працюю, доки не засну. Тож уранці мені зручно відповісти артистам голосовими повідомленнями або прослухати їхні відповіді, адже спросоння очі ще «не навели різкість». Увечері, коли я вже втомлена, мені теж зручніше використовувати голосові повідомлення, аніж писати текст. Крім того, їх простіше записувати, коли йдеш вулицею і поспішаєш.

Для мене голосові повідомлення стали корисною функцією в роботі з артистами та колегами, які також користуються ними. Але я розумію, що не для всіх це зручно й не завжди доречно. Тому першою я не надсилаю голосове повідомлення і ніколи не записую у цьому форматі те, що «горить», бо людина може не мати змоги прослухати. Перед тим, як надсилати голосовий меседж, я запитую, чи зручно буде моєму співрозмовникові його послухати. Якщо так, спілкуємося таким чином.

Голосові повідомлення потрібні, коли хочеш почути настрій людини. У роботі з музикантами інколи це дуже важливо. Також войси розв’язали питання довгих розмов телефоном. У них є емоційний аспект: ти радий чути голос мами, коханої людини або улюбленого артиста. Я, буває, навіть сама прошу: «Запиши мені голосом, будь ласка».

Валентин Пугачов

директор з комунікацій ГО «Екодія»


У мене індивідуальний підхід до ділового спілкування. Я намагаюсь уточнювати в колег, де і як краще нам комунікувати: Facebook, Telegram чи пошта.

Але за форматом повідомлень досі все було однозначно: текст на текст. Я жодного разу не надсилав комусь аудіоповідомлення по роботі. Для мене це ознака непрофесійності. Чому? Бо мене не попереджають про аудіо, не питають, чи це окей. А я в цей час можу бути на зустрічі, повинен знайти навушники, надіти їх, прослухати, спробувати не забути весь потік інформації, а якщо забув, то знову маю прокручувати. Якщо виникає термінове питання, я завжди телефоную.

Я можу бути чемним, коли мені надсилають аудіоповідомлення, у кількох випадках. Зокрема, коли мені щось потрібно від людини, а вона вирішує записати повідомлення у форматі аудіо. Тоді немає питань, адже людина реагує на мою проблему, тож я підлаштовуюсь. У такому разі вона перепрошує в текстовому повідомленні, що не може писати, тому надішле аудіо.

З друзями все гнучкіше. Деколи вони надсилають аудіоповідомлення, але я не проти, бо друзі − це більш інтимний рівень сприйняття. І я відповідаю тоді, коли є час і можливість.

Юлія Тунік

журналістка The Village Україна


На мою думку, голосові повідомлення часто ускладнюють комунікацію, тому їх не варто використовувати саме для ділового спілкування. На це є кілька причин. Щоб прослухати повідомлення, потрібно виділити час, а це неможливо зробити на робочій нараді та загалом в офісі чи в інших робочих ситуаціях. Тому такі повідомлення можуть залишитися без термінової відповіді. Після наради ви можете просто забути відповісти, а людина, яка надіслала голосове повідомлення, чекатиме і перейматиметься через це.

Ще одна причина − знайти потрібну інформацію в пошуку месенджера буде просто неможливо, вона загубиться в голосовому повідомленні. Для ділового листування вважаю таку ситуацію непродуктивною, адже месенджери винайшли для того, щоб спростити комунікацію.

Ще є такий важливий нюанс, як культура спілкування. Текст нас дисциплінує: коли ми виписуємо певне повідомлення, то аналізуємо, що надсилаємо. Для голосових повідомлень це правило практично не працює. Тому я за текстові повідомлення для робочого та навіть особистого спілкування, а в нагальних ситуаціях раджу відразу телефонувати людині.

Голосові повідомлення я все-таки використовую, хоч і рідко. Це більше стосується особистого спілкування. Наприклад, хочеться почути голос людини або певну інформацію, яка має бути озвучена: це може бути наспівана пісня, вірш тощо. Проте не раджу цим захоплюватися. Коли спілкуєтеся з кимось, варто дбати не лише про власний комфорт, а й комфорт співрозмовника. Якщо хочете записати голосове повідомлення, спитайте, чи буде комфортно це людині. Можливо, виявиться, що вона любить використовувати войси так само, як ви.

Обкладинка: Анна Шакун