«Під час війни всі зрозуміли, що таке підприємства критичної інфраструктури», – каже генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський. В умовах війни державна компанія забезпечує роботу тисяч відділень по всій Україні та запускає великі кампанії на зразок марок із «російським військовим кораблем». Редактор The Village Україна Ярослав Друзюк зустрівся з гендиректором «УП» у день продажу останньої партії марок і розпитав його про ажіотаж із чергами, роботу під час війни та критику.

Фото: Юлія Василенко, Андрій Сліпченко

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів


27 травня, орієнтовно 11:00, біля будівлі Київського головпоштамту зібралася черга людей, яка тягнеться на кілька десятків метрів. Ажіотаж не порівняти з днем початку продажу нової партії марок «Укрпошти», присвячених затопленню «російського військового корабля», у понеділок, 23 травня, як і з чергами під час запуску першої марки у квітні. Але річ у тім, що в п’ятницю на марку чекають лише люди, яким вдалося записатися заздалегідь.

Генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський зустрічає біля входу в поштамт у худі із затопленим крейсером «москва», яку випустили на підтримку серії. Проходимо зі Смілянським уздовж черги, ставимо перше запитання: що змушує стільки людей годинами чекати в чергах на марки?

– Думаю, для людей це можливість отримати свою частинку історії, передати її згодом наступним поколінням, – відповідає керівник «Укрпошти». – Це те, що відрізняє нас від наших ворогів: там стоять у чергах за цукром, а в нас – за частинкою історії.

У черзі вздовж будівлі на Майдані люди різних поколінь: молоду жінку із сином-дошкільником пропускає вперед чоловік старшого віку, поряд із хлопцями-студентами бабуся з онучкою. Жартую, що в такій черзі можна проводити соціологічні опитування – представлені всі вікові групи. Смілянський каже, що від початку продажу марок серії у квітні черги «вже перетворилися на традицію»:


– Людям прикольно прийти, пофотографуватися, поспілкуватися з іншими, – каже він, у процесі роздаючи автографи людям, які вже отримали марку. Додає, що люди можуть придбати марки онлайн, але в поштамті також є змога погасити марку штемпелем.

Першу марку з цитатою українських військових з острова Зміїний «Русский военный корабль иди нахуй» випустили накладом мільйон екземплярів, почавши продавати в середині квітня. Половину накладу продали за три дні, через ажіотаж у відділеннях «Укрпошти» утворилися великі черги, а компанії довелося вводити обмеження на продаж. У певний момент гендиректор записував відеозвернення з проханням не займати чергу біля Київського головпоштамту з 05:00. Уже після закриття продажу марку продали на благодійному аукціоні за 5 мільйонів гривень, передавши всі отримані кошти на підтримку Збройних сил України. Запитую Смілянського, чому, на його думку, такий ажіотаж викликала саме ця серія.

– Окрім того, що ми крута компанія й обираємо правильні образи? – відповідає гендиректор «Укрпошти» жартома. – Мені просто здається, що це той меседж, який усі адекватні люди світу хочуть послати росії. Ця марка дає можливість послати не тільки корабель, а й усіх загарбників – причому послати культурно. Це ж не просто марка, це емоція.

У кількох попередніх інтерв’ю Смілянський називав повномасштабну війну України та росії «війною емоцій». Уточнюю, що саме він мав на увазі. «Це війна, у якій ми про майбутнє, а росія – про минуле. У них люди не бачать своїх керівників, а зі мною, наприклад, будь-яка людина може підійти та поспілкуватися, без охорони».

Поки ми проходимо вздовж черги, до Смілянського періодично підходять люди та просять його підписати марку чи зробити селфі, ще до того розмова затримується на 15 хвилин, тому що вихід із будівлі перекривають люди, які формують чергу за автографами. Розповідає, що за останні кілька тижнів ажіотажу з марками змінив уже три ручки.

Водночас черги біля головпоштамту та поштових відділень викликають запитання про безпеку, оскільки скупчення людей є ризиком в умовах війни. Запитую Смілянського, чи вживає «Укрпошта» заходів безпеки, оскільки черги можуть стати мішенями для рф. «На 100% ніколи не можна [запобігти], – відповідає він. – Крім того, що це центр Києва і тут є захист від ракет, моє бачення – поки путін вірить, що він зможе провести парад на Хрещатику, він не буде чіпати Майдан. Не знаю, добре це чи погано, але поки в нас ще є час».

Ігор Смілянський біля будівлі Головпоштамту на майдані Незалежності

Ігорю Смілянському 46 років, він народився в Білгороді-Дністровському Одеської області. У 20 років разом із родиною він переїхав у США та отримав американське громадянство. Першу вищу освіту здобув як бухгалтер-аудитор в Університеті Пейс Нью-Йорка. Після цього отримав ще два дипломи: MBA у Джорджтаунському університеті та адвоката в Школі права Університету Джорджа Вашингтона. З трьома вищими освітами Смілянський будував кар’єру у сфері бізнесу та консалтингу, зокрема як директор The Boston Consulting Group в Україні та росії, працював на керівних посадах в банківському секторі. Закінчивши роботу в московському офісі BCG в 2014 році, повернувся в Нью-Йорк та працював директором консалтингової компанії KPMG зі злиття й поглинання, а в 2016 році став генеральним директором «Укрпошти».

Запитання про те, навіщо повертатися до України й очолювати «Укрпошту» людині, яка зробила кар’єру в США та має ліцензію на адвокатську діяльність у Нью-Йорку, Смілянському ставлять майже в кожному інтерв’ю, тому в нього є заготовлена відповідь. «Це моя країна, я народився та виріс в Україні, – миттєво відповідає він. – Мені хочеться показати, що державна компанія може бути успішною».

Смілянський називає шість років на чолі «Укрпошти» «часом трансформації»: «Укрпошта» – це компанія, яку, як усі вважали, неможливо змінити. Нижче [за рівнем] просто не буває. Але, якщо можна змінити таку компанію, то можна змінити й Україну загалом». Як приклад він зазвичай наводить показник індексу підтримки споживача (NPS): якщо до його приходу в компанію «Укрпошта» мала показник -33, то за кілька років підняла до двозначних плюсових показників. «За останній рік співробітники компанії на 21% частіше стали вітатися та прощатися з клієнтами», – підбивав підсумки 2018 року для «Укрпошти» гендиректор.

Ігор Смілянський підписує конверти з марками біля Київського головпоштамту / фото Ярослава Друзюка для The Village Україна

Обходимо зі Смілянським будівлю головпоштамту з боку Хрещатика, проходимо вздовж банерів з інформацією про зміни в «Укрпошті» за останні кілька років. Серед іншого виділяють збільшення доходів і прибутків, відповідно – податків і дивідендів державі. Приміром, уже після повномасштабного вторгнення рф у кінці березня компанія виплатила майже 50 мільйонів гривень дивідендів, а за 2021 рік сплатила більш як 3 мільярди гривень податків.

Гендиректор «УП» каже, що борди на Хрещатику встановили ще до 24 лютого. Запитую, чи вважає він двома різними завданнями трансформацію «Укрпошти» та зміну публічного образу компанії – як великої неповороткої системи, якій було важко конкурувати з приватними гравцями у своїй сфері. «Під час війни всі зрозуміли, що таке підприємства критичної інфраструктури, – каже Смілянський після паузи. «Укрпошта» – це другий за кількістю працівників роботодавець в Україні (більше, ніж орієнтовно 65 000 працівників «УП», працевлаштовує лише «Укрзалізниця»). Якщо банки працюють у 6% населених пунктів України, то поштові відділення є в усіх 100%. Тільки обіг продажу продуктів у відділеннях перевищує мільярд гривень на рік, додає гендиректор «Укрпошти».

– У мене немає часу на зайві роздуми, бо мені треба думати, як зробити так, щоби 3 мільйони пенсіонерів отримали пенсії. Коли ти приїжджаєш у регіони – у Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут – і бачиш виплату пенсій у відділеннях, то розумієш, наскільки це важлива робота. Це не просто гроші на продукти, це їхнє життя.

З огляду на це Смілянський називає «Укрпошту» «найбільш прямим зв’язком людей з Україною»: «Ми знали про це й раніше, але зараз особливо переконуємося в районах, які тимчасово окуповані росією». Розповідає, що кожен робочий день починає з планування щодо стану справ у фронтових областях. «На жаль, зміна ситуації найчастіше відбувається вночі: є нічні обстріли, іноді населені пункти змінюють прапори», – розповідає Смілянський.

Наводить приклад селищ у Харківській області, які кілька разів окупували та деокупували протягом минулих тижнів – відповідно до цього «Укрпошті» потрібно будувати логістику та розуміти, чи є змога дістатися до певного населеного пункту. «Уявляєш, як це – мені чи команді – вести перемовини з окупантами, щоб ми могли довести пенсії нашим людям? Але якщо 78 людей, як у нас було в Сєвєродонецьку, отримали пенсії, це вже добре», – каже емоційно, додаючи, що за час війни «УП» доставила понад 90% пенсій.

Гендиректор каже, що попри суттєві втрати відділень через російське вторгнення, відходити від системи «поштові відділення в кожному місті та селі» не збираються. «У кожному населеному пункті України, навіть у тимчасово окупованому, мешкають наші громадяни, – продовжує керівник «Укрпошти». – Вони потребують пенсій, субсидій, посилок, ліків, продуктів. І якщо в Києві завжди можна знайти продуктовий магазин, то в селі на 100 людей це складне завдання».

Через вторгнення рф у березні «Укрпошта» зазнала понад 500 мільйонів гривень збитків, у квітні та травні компанія продовжила працювати в мінус, але, сподівається Смілянський, у червні вдасться вийти в нуль чи невеликий плюс. «Якщо спочатку нас запитували, чи ми працюємо, то вже повертаються запитання про швидкість доставляння», – наводить ознаку стабілізації ситуації гендиректор.

В умовах війни «Укрпошта» перебудовує логістику та змінює канали постачання: якщо раніше один маршрут вантажівки займав шість годин, то через бойові дії й інфраструктурні втрати він може займати втричі довше, наводить приклад Смілянський. Ще більш показовий приклад із міжнародними посилками, що стали особливо актуальними через вимушений виїзд мільйонів українців за кордон. «Ми розуміємо, що кожна посилка – це історія окремої родини, яка, наприклад, чекає на потрібні речі в іншій країні. Ми зробили висновки зі своїх помилок і змінили логістику з перших днів війни: тепер використовуємо аеропорти не тільки Варшави, це й Бухарест, Братислава, Мюнхен тощо. Розділяємо потоки, щоб максимально швидко доставляти посилки», – додає Смілянський.

Половина всього експорту «Укрпошти» – це ринок Північної Америки. Керівник «Укрпошти» звертає увагу на українських виробників, які працюють на експорт, виставляючи свої вироби на глобальних інтернет-платформах на зразок Amazon та Etsy. Смілянський каже, що ще до війни Україна мала більший виторг із цих майданчиків, ніж росія, зараз відрив зростає через санкційні блокування російських користувачів. Додає, що попри частковий відтік кадрів за кордон, українці продовжують повертати обсяги: «У тоннах уже відновили, у штуках поки ні. Але йдеться про десятки тисяч робочих місць».

Допомагає в перебудові логістики й співпраця з «Укрзалізницею», яку «Укрпошта» відновила вперше за 20 років у проєкті «Залізна пошта». «Якщо спершу сенс був у тому, щоб доставляти залізницею впродовж ночі, коли є комендантська година та не можуть їздити автівки, то сьогодні це передусім змога заощадити на паливі. А якщо ми заощаджуємо на паливі, це позитивно впливає на тарифи для бізнесу та людей», – пояснює Смілянський. Додає, що «Залізну пошту» запустили за п’ять днів, а співпрацю з виплатами переселенцям прямо на вокзалах – за чотири. «Це сотні тисяч людей, якщо не мільйони, які сідають у потяг. Поки він їде, ми збираємо дані. Вони виходять на вокзалі й одразу отримують відомості на виплати», – каже керівник «Укрпошти».


– Я люблю результат, – каже Смілянський. – Доставлені посилки – це результат. Доставлені пенсії – це результат. Мене надихає результат. У консалтингу так не буває.


З будівлі Київського головпоштамту продовжують виходити люди з марками та мерчем із «російським військовим кораблем»: організували прохід так, щоби люди, які отримали марки, могли вийти через інший вихід. За кілька годин «Укрпошта» відзвітує про закінчення першого етапу продажу серії «Русскій воєнний корабль … всьо!», продавши за перші п’ять днів 3 мільйони марок із накладу в 5 мільйонів. «На українських майданчиках було понад 130 тисяч замовлень за добу», – коментує Смілянський, анонсуючи, що незабаром повідомить про другий етап продажу.

Цей наклад «Укрпошта» назвала останнім у серії про затоплений крейсер «москва», але з огляду на її популярність запитую, чи не було бажання продовжити серію. «Усе має закінчуватися, – відповідає Смілянський. – Наприклад, є крутий фільм, усі чекають на його продовження. Але треба своєчасно закінчувати, бо коли серія виходить на восьмий чи десятий фільм, це вже не цікаво. Урешті-решт, «москва» вже перетворилася з корабля на субмарину, а в нас ще багато героїв». Як можливий варіант продовження наводить серію «Міста героїв України», додає, що також є план підготувати колекцію всіх марок воєнного часу.

Повертаємося до центрального входу в головпоштамт на Майдані, принагідно запитую Смілянського про його план продати будівлю та перевезти звідси головний офіс «Укрпошти». Також запитую про те, наскільки відкладає війна стратегічні плани «УП»: серед них визначали придбання банку, вихід на показник обігу в мільярд доларів та IPO [перший публічний продаж акцій компанії].


– Війна – це не привід усе скасовувати, – відповідає Смілянський. – Війна – це не відмовка, а можливість. Не причина казати «Ні», а необхідність знайти відповідь на запитання «Як?».

Уточнюю, що війна не може не ускладнювати процес продажу головпоштамту – об’єкта на 20 тисяч м² у центрі Києва. «Ми ж дуже сподіваємося на нашу швидку перемогу, – реагує гендиректор «УП». – Сподіваємося, що до нас будуть приїжджати люди, які дізналися про Україну. І мені хотілося б, щоби на цьому місці був крутий готель». З казино? «З казино чи не з казино – це вже інше запитання. Але це ж дійсно круте місце для туристів: поселяєтеся тут і скрізь зможете дістатися, – продовжує Смілянський. – Так, треба, щоб прийшли інвестори та нормально заплатили за цей об’єкт. Але «Укрпошті» необов’язково розташовуватися в центрі міста, за потреби можна залишити тут невеликий офіс і центральне відділення. Я не переймаюся офісами чи стільцями».

У червні сплине перший із двох років, на які Смілянський продовжив контракт із наглядовою радою «Укрпошти». Подовженню співпраці передував тривалий процес перемовин із політичним керівництвом країни, розповідав в інтерв’ю журналу НВ Смілянський. Рішення продовжити роботу в «УП» до 2023 року він пояснював бажанням фіналізувати процес реформи корпоративного управління компанії та «Укрпошти» загалом.

«Мені хотілося залишити «Укрпошту» в стані, коли відкотити [зміни] було б неможливо, принаймні їхню більшість. Думаю, зараз уже важко буде відкотити, бо про ту саму марку вже можна писати кейс у [Harvard Business Review]», – каже Смілянський. Розповідає, що не мав часу подумати про перший рік за новою угодою, але хотів би з часом передати повноваження: «Насамперед я до себе спокійно ставлюся. Я на 100% упевнений, що не може одна людина довго займати одну посаду, потрібні зміни». Коли він міг би передати керівництво? «Якби ми вийшли на IPO, я б сказав, що ми досягнули всього, чого хотіли. Можливо, доведеться переглянути ці плани. Хоча, якщо буде механізм залучення інвесторів, це також не треба знімати з порядку денного».


Укотре призупиняємо запис розмови з Ігорем Смілянським, коли до нього підходить чоловік років 40 у шкіряній куртці. Розповідає, що хотів би передати марку з кораблем і футболку із символікою серії племіннику, який живе в Канаді. Смілянський погоджується підписати Джастіну, але в процесі розуміє, що не зможе поставити підпис на футболці ручкою – для цього потрібен маркер. Маркера так і не знаходять, але гендиректор «Укрпошти» має запасний варіант: дістає з кишені магніт із цим самим кораблем і ставить автограф на ньому.

Запитую Смілянського, що для нього означає впізнаваність і чи є вона для нього чинником мотивації.

– Ви ж бачите емоції людей, їх неможливо оцінити. Це, як у рекламі MasterCard – priceless, – каже гендиректор «Укрпошти». – Але популярність працює в обидва боки: і коли ми робимо класний продукт, і коли «влучаємо в штангу». Коли ти публічна особа, є і плюси, і мінуси.

Смілянський має на увазі критику на адресу «Укрпошти», зокрема з чергами у відділеннях і збоями в роботі інтернет-майданчиків, пов’язаними з ажіотажем і російськими атаками на сайти. Як приклад – у день запису на сторінці Смілянського у «Вікіпедії» залишили негативний відгук на його роботу прямо в першому рядку опису. «Смілянський Ігор Юхимович – барига! Чому українці можуть купити тільки два листи [марок], а на eBay обмеження немає?», – показую гендиректору «Укрпошти» скриншот.

Ситуацію з eBay він пояснює так: «Коли ви купуєте марки на eBay за 50 доларів, ви не будете перепродавати їх. Якщо ж купуєте в Україні за долар, то є спокуса перепродати задорого». Додає, що «Укрпошта» стала першим національним поштовим оператором на eBay, тому цей досвід новий і для його команди, і для онлайн-майданчика аукціонів. З продажами нової марки на eBay також виникали проблеми, Смілянський пояснює це ажіотажем: «У нас була 1000 замовлень на годину. Алгоритми eBay працюють так, що коли з’являється шалений попит, вони думають, що це щось дивне. Ми зараз із ними працюємо, щоб адаптувати систему, бо впевнені, що замовлень буде десятки тисяч».

Після випуску першого накладу марок із кораблем на українських майданчиках з’явилася ціла категорія перепродавання: у квітні марки продавали по тисячі доларів, зараз на OLX можна знайти пропозиції за ціною в 10 тисяч гривень. Запитую, як Смілянський ставиться до спекуляцій і що команда робить для протидії.

«Це підприємництво, – відповідає він з усмішкою. – Звичайно, дехто перегинає палку, але ми ж вільна країна. Якщо є попит – ну добре». Робить паузу і додає: «Я на це дивлюся дуже просто: якщо люди обіцяють потім передати частину коштів на ЗСУ – це вже непогано. Якщо вони цього не зроблять, то принаймні це кошти, які підуть на їхні родини у воєнний час». Каже, що стежить за аукціонами з продажу марок, через які збирають кошти на ЗСУ чи інші потреби: «Це вже великий рух, незалежний від нас».

На колоні біля входу в головпоштамт висить аркуш А3 із QR-кодом, який веде на Telegram-канал Смілянського. Гендиректор «Укрпошти» каже, що канал на 50 тисяч підписників є для нього прямим каналом комунікації з аудиторією, на який він перейшов після того, як Facebook почав обмежувати публікації на тему війни в Україні. Запитую, чому Смілянський назвав Telegram-канал своїм ім’ям, без прив’язки до «Укрпошти». Він відповідає, що запускав його як особистий, і через це може дозволити собі більше, ніж в офіційній комунікації. Запитую, чому іноді новини «УП» з’являються швидше в його каналі, ніж в офіційних джерелах компанії. Відповідає, що інформувати аудиторію намагаються одночасно в різних каналах, але каже: «Зрештою, я ж знаю, де люди мене читають. Це як запитувати, чому всі дивляться CNN, [а не якийсь інший канал]».

Згодом до Смілянського підходить хлопчик дошкільного віку, який просить підписати йому марку. «Як тебе звати? Це тобі підписати?» – запитує Смілянський. Малий киває і просить підписати для Ярослава. Запитую в Ярослава, чи знає він, хто йому підписує марку. Хлопчик розгублюється та каже: «Забув!», забирає марку та відбігає до батьків.

Коли я ще раз запитую Смілянського про впізнаваність та особистий бренд, він заводить розмову про те, що його як генерального директора передусім цікавить ефективність компанії. Я відповідаю, що впізнаваність зазвичай використовують для поповнення політичного капіталу. Смілянський із посмішкою каже, що не збирається в політику. «Я розумію, що в політиці треба думати насамперед не про ефективність, а про те, як «продати» щось людям. А мої економічні погляди продавати дуже складно», – каже гендиректор «Укрпошти». Додає фразу, яку часто використовує в інтерв’ю: «Я найбільше ціную свободу. Я був би набагато більш багатою людиною, але ціную можливість послати».

Ще раз призупиняємо розмову, коли до Смілянського підходить чоловік у військовій формі та переказує, що завдяки підпису гендиректора «Укрпошти» вдалося продати марку та передати кошти на придбання автомобіля на потреби військових. «Я підписав конверт із маркою, його виставили на аукціон, на ці гроші придбали пікап. Ну хіба щось із цим може порівнятися?», – каже керівник «Укрпошти».