The Village Україна у рубриці «Зовнішній вигляд» фотографує містян і просить їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблене місце в Києві.

Фото: Анна Бобирєва

Альона Перегінець – засновниця Miura.Pop, бренд-шеф кондитерка в «Бездельники», «Китайський Привіт», «В’єтнамський Привіт», D’Fleur та діджейка.

Ми розмовляємо з Альоною на вулиці Борисоглібській.

На Альоні: пальто та ботильйони Stradivarius, оправа «На Очі», сукня no name, сумка Zara, сережки ZOE&MORGAN, берет Zara

Про шопінг

У плані шопінгу я ледарка, бо купую собі щось рідко і тільки за потребою. Але вчора задумалася, що нечасто тішу себе речами. Гортала стрічку в Instagram і побачила в Даші Кацуріної класний ремінь Off White, вирішила і собі купити. Подумаєш, 280 фунтів за ремінь. Виправдовую себе тим, що заслужила, бо багато працюю.

Частіше оновлюю гардероб за кордоном. Там я розділяю бюджет на їжу, культуру та шопінг. Сума на магазини приблизно дорівнює сумі всієї подорожі. Наприклад, у Москву їду з одним рюкзаком, а назад повертаюсь із величезною сумкою, яку наповнила в Uniqlo чи H&M.

З Європи везу COS, Comme des Garçons, Acne Studio. Одне слово, все за базовою модою. Коли треба щось купити швидко – рятує мас-маркет. Це як їсти в ЖЗЛ («Жизнь замечательных людей»), але McDonalds все одно манить своєю картоплею.

Щодо вінтажу я втрачаю голову. Особливо, коли бачу сережки, каблучки чи шарфи. Люблю деталі, враховуючи, що я завжди вся в чорному, то червоний шарф з якорем 1972 року розбавляє мій образ.

Також у мене є речі із секонду. Надаю перевагу Humana, що біля мого дому. Усі мої найкращі речі – звідти. Наприклад, є джинсова куртка за 14 гривень – без неї жити не можу, стільки з нею історій пов’язано.

Пальто Stradivarius

Це пальто я купила випадково. Не люблю пуховики та шуби, бо почуваюся в них як личинка, а пальто одразу надає весняного настрою.

Ботильйони Stradivarius

У мене 47 пар кросівок, і я справжній снікерхед. Купую кросівки, бо завжди бігаю по роботі від закладу до закладу і мені не до підборів. Тут мені спала думка, що час бути леді. Я забігла в Stradivarius і побачила ці «скороходи», вони як Miu Miu.

Оправа «На Очі»

Я погано бачу, тому маю багато оправ.

Сукня no name

З цією сукнею у мене дивна історія. Я її називаю «сукнею для побачень». На побачення у ній не ходжу, але коли її одягаю – зі мною завжди знайомляться, сиплять компліменти. Настрій одразу «сьогодні я – Емілія Ратаковскі».

Сумка Zara

Я називаю її – «підступна сумка». Вона багато вміщає, але все видно. У ній флешки Wonder woman і Cat woman – я пищала від захвату, коли їх побачила. На них записано фанк і взагалі різна музика, яка задає настрій, коли ми з подругою граємо в «Алхіміку». Завжди ношу їх з собою, бо раптом спонтанна вечірка? Ось нещодавно в Banda Agency був новорічний корпоратив і під ранок ці дві «супер-подруги» зарядили публіку. А ще в ній лежить мій улюблений ніж. Я – кондитер, і мені він може знадобитися будь-коли. Це лякає тіток у метро, які з цікавістю розглядають «стаф» у моїй сумці.

Каблучка ZOE&MORGAN

Ця каблучка ручної роботи від нью-йоркських дизайнерів ZOE&MORGAN, які представлені в Helen Marlen. Для мене вона символічна, оскільки у формі морського вузла і нагадує дім. Моє дитинство минуло біля моря. Такі вузли та канати були поблизу нашого дому.

Берет Zara

Я чомусь все життя думала, що вони мені не личать, а тут «бац» – і ніби щось перемкнулося. Це як усе життя ненавидіти оливки, а тоді полюбити.

Олімпійка Uniqlo

Дуже крута, двостороння, особливо мені подобається кільце. Люблю речі на замку. Купила її зі словами: «Ой, у мене ж все чорне, час додати фарб до гардеробу».

Про місто

Я дуже люблю Київ. Хоч і не місцева, але є відчуття, що я вдома. Недавно пожила в іншій країні – там було відчуття відчуженості. Потім повернулась у Київ і все одразу стало на свої місця. Словом, Київ мене тепло приймає, що я ціную.

Моїм місцем сили є Науково-природничий музей на «Театральній», як би дивно це не звучало. Я піднімаюся на третій поверх, слухаю музику і дивлюся на пінгвінів. Саме тут я найчастіше придумую нові десерти та концепції. Там тихо і нікого нема. Ще й зв’язок погано працює, тому ніхто мене там не дістане.

Якщо ж до мене приїжджають друзі з інших міст чи країн, я веду їх в «Ярославну» на пиріжки зі шпинатом. І взагалі мені завжди всіх хочеться нагодувати. Можливо, це пов’язано з моєю діяльністю, але ніхто не скаржиться. У місті показую центральні локації, особливо костел на Олімпійській.