Квартира тижняБудинок ресторатора Дмитра Борисова

Фото: Юлія Вебер

Висота стель:

2,45-4,12 м

Будинок розташований у котеджному містечку «Коник» на Столичному шосе. На початку лютого на вулицю Лютневу переїхала родина ресторатора Дмитра Борисова. В оселі засновник закладів Ronin та «Остання барикада» мешкає з дружиною Оленою і трьома дітьми – Катериною, Борисом і Йосипом. Найближчим часом сім’я чекає на поповнення.

«Ми вже виросли зі свого попереднього будинку, там стало тісно, – розповідає Борисов. – Цей комплекс є ідеальним варіантом для родини, якій вже не вистачає місця у квартирі, але якій не потрібен занадто великий будинок».

Котеджне містечко побудували за принципом QDRO – це означає, що на території комплексу є низка великих триповерхових будинків. Ці будинки, своєю чергою, розділені на чотири частини. Кожна із рогових частин і прилегла до них територія належать окремим родинам: вони мають свій під’їзд і забезпечуються окремою сервісною інфраструкторою.

«Будинок може здаватися великим, але загалом на трьох поверхах трохи більше ніж 250 м²», – каже Борисов. Із дружиною Оленою вони розповідають, що не хотіли мати занадто велику територію. «Люди, які ніколи не жили у будинку, думають – що більше, то краще. Але якщо ділянка землі велика, прибрати чи покосити її – непросто», – каже подружжя.

На присадибній ділянці – квітник із гортензіями, тераса для барбекю, комора і кілька паркувальних місць для автомобілів. Для Tesla Model X господаря – зарядка для електромобіля. «Коли тільки переїхали і знайомилися тут із сусідами, я зрозумів, що тут живе більшість прихильників електрокарів Києва», – сміється Борисов.

Задоволені власники й розташуванням будинку: «Нам здається, що це ідеальне місце у межах міста. Це ще Київ, ще не заміська зона. Діти у нас ходять у навчальні заклади на Оболоні та у Французькому кварталі. В обидва боки дорога займає не більше як 20 хвилин».

«Тут сучасно, але водночас скромно, – розповідають Борисови про будинок. – Шукати комплекс довелося досить довго: у цій ціновій категорії зазвичай пропонують те, що можна назвати «Пшонка-style». Ми ж хотіли варіант без надмірності».

Загальний стиль помешкання господарі називають «еколофтом». Простота, натуральні матеріали, відкрита проводка на стелі, перераховує Борисов ознаки лофту. Додає – cхожий стиль можна помітити в його ресторані «Охота на овец».

За екологічний аспект відповідають, зокрема, тепловий насос, який дає можливість заощаджувати на опаленні, та інтегрована на всіх поверхах система клінінгу. «Таким чином пилосмок не треба тягати з поверха на поверх, пил одразу потрапляє до каналізації», – пояснює Борисов.

Перший поверх

Перший поверх будинку – це велика студія із зонами для кухні, їдальні та вітальні, а також гостьовий санвузол із технічною зоною. На ділянки студію умовно розділяє вертикальна «жива стіна», яку підсвічує точкове освітлення. Вона є автономною, живиться завдяки вбудованій системі водопостачання, тож садівник доглядає за нею лише раз на місяць, розповідають власники.

У зоні з вітальнею розташували великий диван у формі літери «Г». Із нього можна дивитися або на високі відкриті вікна у куті кімнати, або на камін. «Він виконує не лише декоративну функцію, а справді дає тепло», – розповідає Борисов, підкидаючи у вогонь дрова.

Часто використовують, за словами власників, і грамофон: поруч із ним колекція платівок – на вінілі все від Каньє Веста до партнера Борисова за рестораном «Канапа» Олега Скрипки. Поряд із каміном – барна зона, яку прикрасили картиною із мотивом «Тайної вечері». У колекції родини низка картин, включно з роботами Марії Примаченко і Сергія Гая, але для них ще не встигли знайти місце після переїзду.

Зона з кухнею – улюблене місце Борисова. «У мережі ресторанів я виконую функцію керівника і бренд-шефа, але роботу на кухні довіряю іншим фахівцям. Тож для мене домашня кухня – це віддушина», – розповідає господар.

Як і в решті будинку, про меблювання цього простору подбали у котеджному містечку. «Забудовник подбав про все від меблів до фільтрів для води на кухні. Ми буквально дрібниці якісь додали», – каже Борисов. Усі меблі – українського виробництва. Зокрема, острів із електричною плитою, стіл-трансформер і стільці-репліки італійського дизайну в зоні для їдальні.

Другий поверх

На сходах між поверхами подбали про безпеку дітей – поставили низькі обмежувальні двері, для відкриття яких треба докласти сили.

На другому поверсі – спальна кімната господарів, кімната трирічного Бориса, гардероб, ванна і душова. У коридорі обрали базовий сірий колір. Спокійні пастельні тони й у спальній: білий тюль підкреслили темними шторами, на ліжку – темно-зелений текстиль. За кольоровий акцент відповідає яскрава картина над ліжком. Поряд – косметичний столик і консоль із сімейними світлинами.

У кімнаті Бориса сіре тло поєднали зі світлим текстилем і дерев’яними меблями. На поличці – напис Entertainment. Напроти нього – вінтажний постер «Ріккі-Тіккі-Таві» Р. Кіплінґа.

Третій поверх

Римується сірий колір із рішенням у коридорі на третьому поверсі. На цьому рівні схоже планування: тільки замість гардеробу господарів розташували дитячий, замість спальні господарів – кімнату малюка Йосипа, а замість кімнати Бориса – творчий простір 8-річної Каті.

Кімната доньки Борисова впізнається за рішенням винести ліжко на другий рівень. Господар жартує, що завдяки цьому кімнату хотіли отримати всі, але врешті вона дісталася Каті. На стіні – цитата з «Країни Мумі-тролів». У коридорі на книжковій полиці – зібрання творів Туве Янссон.

У кімнаті наймолодшого сина Борисова – Йосіку ще не виповнилося року – поставили колиску та ліжко, на якому можуть лежати батьки чи няня. На стіні залишили графічний малюнок із деревами.