The Village Україна розповідає про цікаве та красиве житло в Києві і не тільки.

Фото: Юлія Вебер

Місто:

Київ

Поверх:

16

Площа:

190 м²

Висота стель:

2,90-3,58 м


Квартира розташована у житловому комплексі «Ліко Град» поблизу станції метро «Виставковий центр». Господар та дизайнер помешкання – керівник майстерні сучасного українського дизайну та архітектури Sergey Makhno Architects Сергій Махно. У двоповерховій квартирі з терасою він мешкає разом із дружиною Владою і трьома дітьми: Іваном, Хікару і Тадао. До оселі родина переїхала близько року тому.

Загальний стиль виконано у межах японської філософії вабі-сабі. «На мій погляд, вабі-сабі це не стиль. Це насамперед про певну філософію сприйняття світу і наше ставлення до нього», – розповідає Махно. У широкому розумінні це поєднання двох естетичних принципів Японії – простоти і милування старовиною. У випадку з цим проектом ідеться про поєднання далекосхідної простоти з автентичним українським декором.

 Насамперед я будував цю квартиру для себе і своєї родини. У нас було завдання зробити цей простір таким, аби тут було зручно жити. Водночас я хотів утілити в життя те, що вивчаю останні три роки, – стиль вабі-сабі. У цьому проекті японська філософія поєдналася з українською автентикою. Власне, я поєднав їх так, як вважав за потрібне – з українським мистецтвом, українською глиною і предметами побуту на кшталт рукомийника з поїлки для коней ХVII століття.

Сергій Махно

керівник Sergey Makhno Architects і власник квартири

Махно переконує – у країні більше не знайти квартир, виконаних у цьому стилі. Серед іншого наводить приклад сміливого застосування натуральних матеріалів. «Я використовував ідеї та матеріали, які в Україні бояться, – каже автор проекту. – Наприклад, це старовинні балки і дошки з дерев’яних споруд, а також глина з соломою, половою і кізяками на стінах». У такий спосіб стіни оброблені на обох поверхах квартири.

Разом із тим у квартирі вистачає й сучасних технологій. В оселю інтегрована розумна система керування домом. Зокрема, вона відповідає за освітлення, температуру, вологість і музичну систему.

Найбільшими джерелами натхнення Махно називає свого улюбленого архітектора Тадао Андо, а також бельгійських фахівців Акселя Вервоордта і Вінсента ван Дуйсена. «Я двічі був присутній на виставках і лекціях Андо, тричі їздив на Kanaal Вервоордта. Найближчим часом я лечу знайомитися з ван Дуйсеном», – каже український архітектор.

 Чим відрізняється проект для себе від проекту на замовлення? Не скажу, що я більш відповідально ставився до нього. Насправді я навіть більш безвідповідально до нього ставився. Адже я міг змінювати проект у процесі. І мені не треба було враховувати чиїсь побажання – окрім думки дружини, звісно. З іншого боку, вона була проти дерев’яної стелі і глиняних стін, але врешті-решт мені вдалося знайти до неї підхід.

Сергій Махно

керівник Sergey Makhno Architects і власник квартири

За первинним плануванням, це дворівнева квартира з виходом на терасу. «У нас поверхи номер шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять – і аж до неба», – жартує Влада Махно. Загальна площа помешкання – 190 квадратних метрів.

Перший поверх

На першому поверсі – студія із зоною для кухні, зоною для відпочинку перед телевізором і великим обіднім столом із цільного блоку мексиканської сосни завдовжки 3,5 метри. На підлозі паркет із тонованого дуба. Стільці, диван із льону та система освітлення – авторський дизайн Sergey Makhno Architects. Окремими кімнатами на першому рівні є гостьовий санвузол і гардеробна.

Визначальні особливості студії – роботи українських митців. Над диваном, в одному з візуальних центрів простору, знайшли місце для об’ємного «Опіку реального» Романа Михайлова. «Це мій улюблений художник. Тож я хотів знайти для нього ідеальне місце. У цій роботі він використав 50 шарів паперу», – розповідає Махно. Виділяє також «Романтичний портрет» Дмитра Грека та роботи Василя Бажая і Сергія Рудька.

Ще одна визначна картина – «Дон Кіхот» Романа Мініна. Господарі розповідають, що це подарунок арт-дилера Ігоря Абрамовича. «Саме завдяки Абрамовичу я почав колекціонувати українські офорти. Згодом я зрозумів, що моя пристрасть – це все сучасне українське мистецтво», – каже Махно.

Із другим поверхом нижній рівень сполучають дерев’яні сходи з автентичними поручнями. За однією зі стін їх супроводжує вертикальне озеленення заввишки 7 метрів. Господарі називають його «справжньою живою стіною». За нею, як і за дев’ятьма бонсаями, доглядає садівник.

Другий поверх

У коридорній групі на другому рівні квартири ще більше в очі впадають глиняні стіни. Прикрашає їх сухостій – старовинне дерево для помешкання звозили зі всієї України. Як і на нижньому поверсі, за систему освітлення в коридорі відповідав Сергій Махно.

Авторський дизайн має і ліжко з натурального дерева у спальній кімнаті власників. Етно-мотиви підкреслює кольоровий килим на підлозі з обпаленого дерева, а також предмети декору. Приміром, гуцульська поїлка та старовинні стільці, які використовували для оббивки коноплі – тепер вони служать як консолі. Серед витворів мистецтва – праці Дмитра Грека, Олександра Сухоліта і Павла Макова.

З інтегрованої до спальні ванної кімнати – краєвид на Голосіївський парк. В окремій сусідній кімнаті – просторий гардероб.

У кімнаті молодших синів Махна також вистачає сучасного українського мистецтва. Зокрема, це роботи Сухоліта й Олега Тістола. Над колискою наймолодшого сина – серія «Неофольк» Миколи Маценка.

Ліжко, як і стільці та дивани у просторі, за власними проектами підготував Махно. Його робота – й серія з чотирьох люстр. Утім, за інтер’єр цієї кімнати відповідала його дружина Влада. Загальний колір – селадон. «Я знайшла цей відтінок на порцеляні і хотіла його повторити. Подобається називати його “небесним”: це холодний колір, але він не відштовхує», – розповідає декораторка.

Головний скарб кімнати – дитяча бібліотека. У добірці дитяча література українською, англійською, а також корейською та японською мовами. «Хікару не засинає, поки не почитає книжку. Його тато відвідав 49 країн світу, тож у нього велика колекція», – каже Махно.

Кімната старшого сина Івана має зовсім інший стиль. Хлопцеві 14 років, тож дитячих мотивів тут уже немає. У просторі домінує чорний колір: на стіні та над ліжком виділяються скульптури з традиційним японським символом, коропами.

Робочий стіл підлітка – робота батька під назвою «Ізолятор». Це повністю скляна конструкція, виконана з окремих елементів трансформатора. На журнальному столику – бонсай.