Підсумки року 2017Лінч, Абрамович, Найшуллер: 10 лекцій, які ви могли пропустити
Найкращі лекції за 2017 рік
The Village Україна публікує підбірку найкращих лекцій за 2017 рік.
Девід Лінч про те, що негатив є ворогом творчості
Девід Лінч – митець і режисер, відзначений чотирма номінаціями на «Оскар». Автор фільмів «Голова-гумка», «Малхолланд-драйв» і «Внутрішня імперія».
Людина може контролювати свої вчинки, а не наслідки своїх учинків. Тому я завжди наполягаю на тому, щоб отримувати задоволення від процесу. Адже коли процес закінчується, ти вже нічого не контролюєш.
Наприклад, фільм виходить у прокат і збирає скромну суму коштів. Але якщо ти отримав задоволення від процесу, ти вже не програєш. Ти вже отримав дещо від цього процесу. Якщо ж продаєшся і робиш те, що тобі не до вподоби, врешті ти почуваєшся так, ніби помер.
Марина Абрамович про страждання та мистецтво
Марина Абрамович – художниця із Сербії, яка працює у жанрі перформансу. У своїх роботах досліджує стосунки між митцем та публікою, межі тіла та можливості розуму.
Усе хороше, що трапляється з нами в житті, рідко приходить від щастя. Найчастіше воно є наслідком страждання.
Перформанс-арт також багато в чому залежить від страждання. Власне, якщо розкладати перформанс на складники, то це буде страждання, постановка, страх болю та страх смерті. Врешті-решт, ми всі колись помремо. Та смерть завжди є частиною життя. Але якщо ти пам’ятаєш про свою смертність, то значно більше цінуєш життя.
Стефан Загмайстер про щастя
Стефан Загмайстер – засновник компанії Sagmeister & Walsh, автор обкладинок Rolling Stones та Лу Ріда, його проект «The Happy Show» – найуспішніше у світі дизайн-шоу.
Білий ти чи чорний, чоловік ти чи жінка, живеш у бідній країні чи заможній – усе це має мізерний вплив на ймовірність відчути щастя.
У 40% випадків люди відчувають щастя, коли роблять щось, чим вони зазвичай не займаються. Якщо ви витрачаєте гроші, то значно ймовірніше ви станете щасливим, коли будете витрачати їх на враження, а не на речі. Якби я був у депресії, то постійно переїздив би з країни у країну. Сам факт змін у житті робить людину щасливішою.
Ярослава Гресь про те, як викликати обурення
Ярослава Гресь – засновниця агенції Gres Todorchuk PR, п’ять років займається винятково культурними та соціальними проектами. Перед цим була наймолодшою головною редакторкою журналу HELLO! у світі.
До річниці ТСН ми робили роуд-шоу «Ті, що вражають», аби вмовити молодь з українських міст від Полтави до Сум залишатися, не їхати. Ми поїхали до Маріуполя з Володимиром Зеленським. Він запитав мене: «Референс для виступу є?». І я вислала йому промову Стіва Джобса.
За кулісами Зеленський сказав, що ще ніколи так не переживав перед виступом. Він вийшов з листком, сів на край стола і прочитав текст про те, що як би тобі не було тяжко – треба йти далі. Ми вимірювали імпакт цієї події й опитували людей. На початку люди писали: «У нас немає майбутнього». Після виступу вони виходили і казали: «Ми залишаємося».
Ілля Найшуллер про те, як хороший художник копіює, а геній – краде
Ілля Найшуллер – режисер фільму «Хардкор». У 33 роки має досвід співпраці з The Weeknd, Тімуром Бекмамбетовим і Тімом Ротом.
У мене вдома є біла дошка, на якій я записую все, що треба зробити. І з кожним роком ця дошка стає все більшою. Так багато різних проектів, що за ними навіть стежити тепер складно. Просто я вирішив братися за все, що мені цікаво, і відмовлятися тільки тоді, коли стає зрозуміло, що [втілити в життя] це нереально. Нині в мене в роботі чотири фільми, два серіали, а також кліпи і музичний альбом.
Проект моєї мрії – це фільм про Джеймса Бонда. Я зроблю це. За десять років. Зараз поставлю нагадування в айфоні, щоб не забути. Якщо я зроблю цей фільм, то можна буде йти на пенсію.
Саша Маслов про фотографію та Нью-Йорк
Саша Маслов працював з Wired, Esquire, Wall Street Journal, The Guardian, New York Times. У його об’єктиві були Ілон Маск, Різ Уізерспун, Марк Джейкобс, Том Форд.
Була проблема – у мене не було грошей. Але я все одно завалив речі в багажник, прив’язав матрац до даху машини і вирушив у Нью-Йорк. Коли я переїхав, почувався дуже бідним, але й дуже щасливим. Я знайшов своїх однодумців. Ми тоді не знали одне одного добре, але вся ця атмосфера давала потужний поштовх уперед.
Перші два роки у Нью-Йорку – випробувальний термін. Якщо ти пройшов через це і міцно стоїш на ногах – усе буде добре. Якщо все ненавидиш – то це місто не для тебе.
Лєра Бородіна про те, чому важливо навчитися радіти невдачам
Лєра Бородіна – засновниця Oh My Look!, співзасновниця G.Bar та SO DODO. До цього вона працювала піар-менеджеркою музикантів, займалася брендом Грузії в Україні, була виконавчою продюсеркою Comedy Club.
Моїй доньці Маші два роки. Одного дня на морі вона гралася на пляжі, а я за нею спостерігала. Вона будувала піщаний замок. Хвилі накочувалися, змивали її замок, а вона все одно будувала новий. Не бісилася. Навіть кайфувала від цього. І з кожним разом її замок ставав усе кращим. Чомусь коли тобі два – такі речі викликають радість, а коли 25 років – здається, що все має вийти з першого разу.
Наша помилка у тому, що ми читаємо про успішних американських підприємців і орієнтуємося на них. Але ми забуваємо, що вони це зробили в ідеальних для цього умовах. От якби український підприємець написав книжку про свій досвід!
Альона Гудкова про те, як збирати мільйони на благодійність і куражитися
Альона Гудкова – засновниця та ідеолог благодійної барахолки «Кураж Базар».
Я поїхала з подругою в Барселону, випила дві пляшки вина, поїла паельї і потрапила на барахолку. На той час я лише курувала івенти, не організовувала їх. Мені дуже хотілося щось віддавати, бо я не дуже розуміла, що робити. От це бажання «віддавати» – нормальний етап розвитку особистості.
У мене був досвід організації івентів, Сінний ринок закрили. Я повернулася і написала листа, що хочу зібрати 12 000 гривень на фонд «Таблеточки», йдемо на барахолку – буде їжа від Діми Борисова, гратимуть діджеї.
Це була перша барахолка влітку 2014 року. Я думала, що ніхто не прийде. Але на «The new old» прийшло 8000 людей. Тоді ми зібрали близько 110 000 гривень на благодійність. І на цей івент я витратила 7000 гривень.
Алекс Купер про бізнес як теплицю для мрій
Алекс Купер – власник дев’яти одеських ресторанів, серед яких «Молодость», на нього працюють 500 людей.
У 2013 році я повернувся з Індії та зрозумів, що займатися вебом, рекламою та всім іншим не можу, тому що не відчуваю задоволення від роботи, якої немає в реальному світі. Коли ти не отримуєш реальних фізичних результатів, коли працю за п'ять років можна помістити на флешку. Це стало таким тригером – я вирішив відкрити маленьке кафе у дворі іншого ресторану в спальному районі Одеси.
Олексій Амьотов про те, як цінність медіа визначає аудиторія
Олексій Амьотов – співзасновник і видавець LookAtMedia.
Треба реагувати, як у хокеї: бігти не туди, де шайба зараз, а туди, куди вона летить. Усе змінюється надто швидко, тому наперед прогнозуйте зміни на ринку і працюйте в цьому напрямку.
Люди перестали встановлювати нові додатки і рідше користуються старими. Ми живемо в Post-App еру. Вся активність відбувається в кількох додатках, які ми використовуємо у 99% випадків.
Обкладинка: Катерина Феленюк
Коментарі
Підписатись