Редакція публікує уривок з книги − поетапної інструкції з досягнення власного українського економічного дива на прикладі Ізраїлю, що вийшла у видавництві Yakaboo Publishing. Стартапером може бути кожен, головне – ідея, мотивація і спокійне ставлення як до успіху, так і до невдачі.

Денис Довгополий  співзасновник і керуючий партнер GrowthUP Group, cпівзасновник першого українського бізнес-акселератора GrowthUP

«У GrowthUP ми дуже уважно вивчаємо різні екосистеми. «Країна стартапів» − одна з небагатьох книжок, які дають зрозуміти, як вони працюють. Ще є, наприклад, «Startup Communities» Бреда Філда, яка актуальна для США. Європейських досліджень на цю тему я не пригадую, бо в Європі фактично нема одного кластера, на діяльність якого можна було би спиратися.

«Країну стартапів» треба читати тому, що, вибудовуючи міжнародні зв’язки між екосистемами, варто розуміти, що керівникам різних кластерів слід дружити між собою. Якщо не буде горизонтальних зв’язків між учасниками екосистеми, то теж нічого не вийде. Я думаю, що читати цю книгу треба всім: інвесторам, інкубаторам, стартапам тощо. Необов’язково сприймати її як інструкцію, але якісь речі з неї варто відкласти в пам’яті.

Я не вірю, що можна українських чиновників змусити прочитати цю книгу. Але взяти на державну службу тих, хто вже прочитав, − це непоганий варіант. Коли мої співробітники ще в кінці 1990-х років їздили в Ізраїль, вони розповідали, що там, коли ти приходиш до чиновника будь-якого рівня, першими він ставив два запитання: «Чи є у тебе стартап? Як я можу тобі допомогти?». Будь-яка світла ініціатива, яка приходить зверху, може на місцях потонути у багні. Тому в нашій країні слід навчитися політику опускати вниз».

Магічна формула успіху

Ізраїль розвинув у собі незвичайну спеціалізацію — здатність не тільки долати, а й плідно використовувати усілякі труднощі: брак місцевого і регіонального ринків, обмеженість фізичних ресурсів і зливу бойкотів та нападів. Уся сутність Країни стартапів — у її здатності перетворювати труднощі на відновлюване джерело творчої енергії, яка переважно спрямовується у сектор хай-тек, але яку видно і у соціальному підприємництві, медицині, науці та мистецтві.

Ізраїль випадково виробив у собі вміння витворювати один із найскладніших і найсуттєвіших елементів глобальної технологічної екосистеми. Більшість стартапів дають собі раду, не маючи аж так багато доходів, працівників або клієнтів; зате в них є концентрована інноваційність. Цей формувальний етап важчий, ніж здається, частково тому, що його надмірно романтизують (часто стартапи зображують як декількох людей, які щось ладнають у гаражі), але також і тому, що сутність цієї інноваційності дуже часто неправильно розуміють.

Пошук за словом «інновації» на Google Images видає потік зображень електричної лампочки. Це відбиває популярне уявлення про те, що інновації — це здебільшого геніальні ідеї. Однак наше дослідження ізраїльської моделі показує, що ідеї — це лише початок інновації, і їх не можна вважати найсуттєвішою частиною. Якби ідеї складали сутність інноваційності, можна було б очікувати, що країни, які мають найбільші кількості патентів на душу населення, — серед яких Корея, Фінляндія та Ізраїль, — усі матимуть приблизно таку саму кількість стартапів.

Чому Ізраїль, зважаючи на його розмір, має набагато більше стартапів, ніж країни, які, якщо судити за кількістю патентів, продукують приблизно стільки ж чудових ідей? Схоже, що Ізраїль має два інші суттєві інгредієнти: орієнтованість на місію і культурну прийнятність потреби ризикувати. Саме на цих параметрах ми рекомендували би зосередитися розробникам державної політики та бізнес-лідерам.

Щоб перетворити чудову ідею на життєздатну компанію, потрібні неймовірні обсяги часу, енергії і тяжкої праці. Більшість стартапів зазнають невдачі, хоч де б вони виникали — в Ізраїлі чи у Кремнієвій долині. Тож питання інновацій стає питанням того, звідки йде ця цілеспрямованість і спокійне ставлення до ризику.

Більшу частину нашої книжки присвячено відповіді на це питання. Частиною відповіді є те, що Ізраїль сам по собі є стартапом. Сіоністська ідея була принаймні такою ж малоймовірною, як і більшість бізнес-планів, що їх намагаються реалізувати сьогоднішні підприємці. Чимало з цих підприємців кажуть, що розглядають себе як продовжувачів справи своїх дідів, тільки у версії XXI століття: сьогодні йдеться не про осушування боліт і озеленення пустелі, а про розбудову компаній.

 Вартість:

 Yakaboo (українською):

    друкована:  250 ₴;


 Amazon (оригінал)

   друкована:  6,46$

   kindle: 4,13 $