КіноЛегкий на підйом: короткий гід по фільмах, знятих на айфон
Від короткометражок до повноцінних психотрилерів
На прохання The Village Олександра Хазіна склала коротку історію еволюції фільмів, знятих на айфон.
Використання телефонної зйомки в кіно – явище не нове. Наприклад, Міхаель Ганеке в стрічці «Хепі-енд» демонструє екран телефона як суб’єктивний погляд дитини. Ефект присутності допомагає остаточно стерти межу між реальністю і екранною ілюзією. Врешті, айфон – це економія бюджету і символ творчої свободи. Оскароносна документалка «У пошуках цукрової людини» була частково знята на телефон, коли не залишилося грошей на оператора. Іранський кінорежисер Джафар Панахі в картині «Це не фільм» постає з єдиним доступним йому інструментом – четвертим айфоном.
Але фрагментне використання девайса для потрібного ефекту – це досить просто. Принаймні порівняно з повнометражними зйомками фільму на телефон.
ПОЧАТОК 2010-Х. КОРОТКОМЕТРАЖКИ ТА ПЕРШІ АЙФОН-ФЕСТИВАЛІ
«Нічна риболовля: життя, повне злетів і падінь» (Пак Чхан Ук, 2011)
Paranmanjang
Режисер «Олдбоя» Пак Чхан Ук одним із перших вивів айфон-зйомку на кіноекран. Його містична короткометражка «Нічна риболовля», знята на iPhone 4, взяла «Золотого ведмедя» Берлінале за «Найкращий короткометражний фільм» 2011 року.
Рибалка встановлює вудки в очереті біля каламутної води і влаштовується на ночівлю в лісі. Як раптом одна з вудок виловлює юну дівчину: чи то примару, чи то ожилу утопленицю. Втрата якості грає на руку сюжету. Річка виявляється містичним порталом між двома світами, а картинка – таємничою, розмитою, акварельною та побаченою наче крізь туман.
У 2010-х набирають обертів різні айфон-кінофестивалі. Величезну кількість короткометражок різних років можна подивитися на їхніх сайтах. Зверніть увагу на американський iPhone Film Festival, Toronto Smartphone Film Festival, цюрихський Mobile Motion Film Festival i Mobile Film Festival з французького Бреста.
СЕРЕДИНА 2010-Х. ПОЯВА АЙФОНІВ З HD-ЗЙОМКОЮ, ФІЛЬМ «МАНДАРИН»
And Uneasy Lies the Mind (Рікі Фосхайм, 2014)
Фільм про втрату ґлузду, який Рікі Фосхайм зняв повністю на iPhone 5, представили на фестивалі South by Southwest у Техасі саме через його технічне втілення. Як стверджують автори, це перший повнометражний фільм, знятий на телефон.
Це досить незграбна варіація на тему улюбленого сюжету Ханеке: двоє приходять до тебе додому, щоб зруйнувати твій світ. Головний герой – актор Пітер, приїжджає в засніжене шале відсвяткувати день народження разом із вагітною дружиною. У гості приходять друзі юності з травичкою та алкоголем. Раптово зі свідомості лізе маячня, яка плутається з правдою, а з рота тече кривава патока. Фосхайм сам зізнається, що навмисно вибрав айфон, тому що домагався ефекту «гучної» зйомки, яка нагадує 16-міліметрову плівку.
У 2014 році на ринку з’являється iPhone 6, який знімає у форматі 4К. Картинка виходить такої якості, що запідозрити щось практично неможливо. Айфон, як і раніше, поступається в якості професійній техніці, проте на нього цілком можна зняти справжній фільм, і в глядача не буде відчуття, що він жертва артхаусу.
«Мандарин» (Шон Бейкер, 2015)
Tangerine
Попередній повний метр режисера «Проекту «Флорида» Шона Бейкера можна вважати першою айфон-історією, яка отримала широку популярність і зібрала велику кількість нагород. Трансгендерна повія Сінді – красуня з вибуховим характером – виходить з в’язниці в переддень Різдва. Разом із подругою вирушає на пошуки бойфренда – сутенера, який зрадив її з цисгендерною жінкою.
Дбайливість і неймовірна любов до персонажів – невід’ємна властивість фільмів Бейкера. Айфон режисер спочатку вибрав з міркувань економії. Уже потім телефон виявився ідеальним засобом, щоб показати блиск і злидні мікроспільноти придорожніх повій з великими золотими брязкальцями, роздертими колготками і різнокольоровими глазурованими пончиками на тлі золотого голлівудського заходу сонця. (А також щоб не налякати непрофесійних акторів величезною професійною камерою.) Абсолютний must see для всіх шанувальників інді-фільмів і просто для доброго кіно.
КІНЕЦЬ 2010-Х. НА АЙФОНИ ЗНІМАЮТЬ МІШЕЛЬ ГОНДРІ, СТІВЕН СОДЕРБЕРґ і НАвіть ЗАК СНАЙДЕР
«Поворот» (Мішель Гондрі, 2017)
Détour
Влітку 2017-го режисер «Вічного сяйва чистого розуму» Мішель Гондрі випустив 11-хвилинну короткометражку, зняту спеціально для Apple, з метою продемонструвати високу якість вбудованої камери. Вийшов справжній авторський роуд-муві про триколісний велосипед, який шукає господарів. Це типовий Гондрі з його ляльковістю та DIY-естетикою. А ще поля квітів, зелені пагорби, усміхнені діти, шум моря і різнокольорові формочки для піску. 11 хвилин концентрованих літніх канікул і сонця проживаєш, не замислюючись про спосіб зйомки. Гондрі й сам прекрасно розповідає про це в коментарях до «Повороту»: айфон легкий і зручний для швидких рухів, але з його допомогою можна імітувати і «важку» камеру – так глядач бачить знайому картинку, для нього немає нічого незвичайного.
«Сніг, пар, залізо» (Зак Снайдер, 2017)
Snow, Steam, Iron
Остаточно легітимізують айфон ті режисери, для яких цей вибір аж ніяк не обґрунтований бюджетною необхідністю. Зак Снайдер, автор «Хранителів» і «300 спартанців», доводить: буде талант, буде і блокбастер на мобільник.
Чотирихвилинний костюмний нуар він зняв на айфон за вихідні разом з групою друзів та сім’єю. Повії, туманний Нью-Йорк, чорні машини і китайський сутенер – ніби запаморочливий трейлер фільму, який ти ніколи не побачиш. Крім того, Снайдер віддає данину історії: у фільмі ми бачимо старовинні фотоапарати – останніх свідків затонулої Атлантиди аналогової зйомки.
Невідомо, чи отримає така зйомка розвиток у кар’єрі режисера, проте висловлювання зроблено: зйомка на айфон – більше не знак якогось «нового бідного» стилю, а нове полотно для виведення авторського почерку.
«Не в собі» (Стівен Содерберґ, 2018)
Unsane
Остання важлива віха в історії айфон-кінематографа – трилер Стівена Содерберґа «Не в собі». Стрічка ставить жирну крапку в міркуваннях про зйомки на телефон і екстравагантності подібних спроб. Непідготовлений глядач ніколи не задумається про те, що історія тижневого ув’язнення в психіатричній лікарні знята певним особливим чином. Якість зображення можна порівняти з будь-яким іншим фільмом: машину ілюзії вона запускає з такою ж потужністю.
Матеріал видає себе лише місцями, ще й навмисно: там, де сам Содерберґ натякає на те, що хтось спостерігає за головною героїнею через дерева за допомогою дешевої камери. Це майже іронія – якість зйомки настільки висока, що для створення ефекту спостереження доводиться накладати додаткові «шуми».
Содерберґ наочно демонструє, що телефон – один інструмент із безлічі, на які може знімати будь-хто. Він нітрохи не гірший, а часто й кращий за інші. Висновок тут тільки один: якщо ви хотіли зняти кіно і нарікали на відсутність бюджету, то тепер відмовок точно немає.
Обкладинка: Unsane
Коментарі
Підписатись