13 квітня в український прокат виходить новий фільм Терренса Маліка «Мандрівка часу». Каннський лауреат обіцяє провести глядача за руку від початку і до кінця – від виникнення Всесвіту і до його смерті. The Village Україна розповідає про найбільш впізнавані елементи творчості Маліка – землю, воду, повітря та вогонь.

Внутрішні монологи

Найважливіші слова героїв Терренса Маліка зазвичай звучать не в діалогах. Діалоги у його фільмах, звичайно, є. Та в них лише наслідки та симптоми дилем, болю і почуттів, що відчуваються у внутрішніх голосах цих людей.

Персонажі розкривають внутрішні конфлікти у закадровому тексті. Ще одна річ, яку робить закадровий голос у Маліка, – дає глядачу пізнати людину. І шепіт за кадром у творах цього режисера каже набагато більше за гучну сварку.

Живопис у кадрі та провідні композитори

Останні дванадцять років Малік співпрацює з оператором Еммануелем Любецкі. Це людина з трьома «Оскарами» – за «Гравітацію», «Бердмен» і «Легенду Г’ю Гласса».

Та зводити естетику фільмів Маліка до одного Любецкі не варто. Навіть його перший фільм «Безплідні землі» можна розбирати на кадри, які дуже легко сприйняти за окремі самодостатні роботи художника. Малік любить знімати у «магічну годину» – час напередодні заходу або сходу сонця, коли світло набуває золотих відтінків.

Щодо музики, то можна просто перелічити імена композиторів, які працювали з володарем «Пальмової гілки»: Енніо Морріконе, Джеймс Хорнер («Титанік»), Александр Деспла («Готель “Гранд Будапешт”»), Ханс Циммер («Темний лицар»).

Умовність середовища

Настрій та проблеми персонажа – єдине, від чого залежать локації фільмів Маліка. У «Дереві життя» та «Лицарі кубків»  Шон Пенн та Крістіан Бейл регулярно телепортуються в пустелю, до скель та палючого сонця. Усе – заради пошуків.

Обоє намагаються віднайти себе після втрати близької для них людини. У такі моменти середовище для Маліка стає одним з інструментів створення настрою. Він відмовляється від відповідальності та прив’язаності до локацій. Автор надає перевагу подати почуття героя суто кінематографічною мовою: меланхолія порожнього нічного міста, сонце над океаном та хвиля, яка розбивається на пляжі.

Доступна та особиста тематика

«Мандрівку часу» можна назвати ідеальним проектом для Маліка. Тут все, що він використовує – це середовище мега-космосу та закадровий голос Кейт Бланшетт. В українсьому прокаті її дублює співачка Олександра Кольцова.

Терренс Малік часто вкладає у свої фільми автобіографічні сюжети. Здається, його цікавить лише те, що він відчуває сам.

Але уявляти цього режисера у такому світлі було б неправильно. Малік насамперед гуманіст. Він не зводить страждання людини до її незначущості. Навпаки – він порівнює біль матері за померлим сином з неосяжністю космосу. Її біль – із вибухом зірок.

Для режисера народження всесвіту – це народження дитини. А смерть однієї людини завжди є подією космічного масштабу. Завдяки цьому історії Маліка стають особистими та універсальними.