The Village Україна спілкується з п’ятьма доглядачками київських музеїв про їхню роботу, улюблені картини і про те, ким вони працювали до цього.

Фото: Анна Бобирєва

* Зйомка відбувалася до того, як Музей Івана Гончара затопило гарячою водою.

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – лонгріди без новин.

Наталя Миколаївна

Національний художній музей

Працює 3 роки

У музей прийшла, бо мене цікавило мистецтво

У цьому залі я працюю майже півтора року, а взагалі в музеї – три роки. До цього я працювала вихователькою в дитячому садочку, а потім доглядала дітей по сім’ях. Потім в мене з’явилися свої внуки і я це полишила. У музей прийшла, бо мене цікавило мистецтво. Був час, коли я вже не працювала, але мені порекомендували піти в музей – і ось я тут.

Ми (доглядачі – ред.) спостерігаємо, щоб у залі був порядок: щоб люди не чіпали картини, скульптури, щоб голосно не розмовляли. Коли небагато людей – це взагалі не важко. У тебе в полі зору весь зал, ти навіть можеш дивитися на картини і думати про щось своє. Я вже знаю всю експозицію в цьому залі, мені він дуже подобається, я б не хотіла його міняти. Тут і Яблонська, і Зарецький.

Моя улюблена картина в залі – Анатолій Лимарєв «Чистять сливи». Я родом із села, і те, що зображено на полотні – мені дуже знайоме. І сливи, і бабуся, яка сидить у халаті, і табурети. Але найбільше мені подобаються кольори: вони такі насичені, яскраві, літні, навіюють спокій. Ця картина нагадує мені дитинство.

 Я вже знаю всю експозицію в цьому залі, мені він дуже подобається, я б не хотіла його міняти

Галина Іванівна

Національний художній музей

Працює 10 років

Я інженерка, але коли заводи розвалилися, не було де працювати, я випадково потрапила в музей

У мене раніше був свій зал – «червоний». Але потім я рік не працювала в музеї, бо мама була хвора. Тепер повернулася і поки без залу. Чекаю, коли якийсь звільниться.

Якщо чесно, я маю технічну освіту. Я інженерка, але коли заводи розвалилися, не було де працювати, я випадково потрапила в музей. Але коли в музей потрапляєш – піти вже не можеш. Коли сиділа вдома з мамою, то весь час думала, як повернуся в музей. Тут цікаво – люди, виставки. Нещодавно розмовляла з Пальчевським, наприклад. У нас тепер більш-менш молодіжний колектив. Дуже багато нових ідей, дівчатка почали робити виставки одна за одною. У неділю у музеї буває так багато людей, що я тільки на французьких виставках таке бачила. Мені здається, це щось значить.

В обов’язках доглядача – працювати з людьми. Людина заходить у зал, ти вітаєшся, потім спостерігаєш за нею. Ми не можемо розмовляти з людьми, тільки наші екскурсоводи або керівництво. Але часто люди запитують, як кудись пройти, що можна і що не можна – і ми відповідаємо їм. Ми відповідаємо за картини, щоб їх ніхто не чіпав. У нас дорога експозиція. А зараз багато людей не хоче здавати рюкзачки, то ми боремося з цим. Страшнувато трохи, люди різні, хто знає, що в тому рюкзачку. Інколи просиш людину зняти верхній одяг, бо їй буде не комфортно, а вона тобі: «Я не хочу». І доводиться вмовляти. З людьми працювати тяжко – зараз усі більш емоційні, адже в нас війна. До кожного треба знайти підхід, усміхнутися, попросити.

Я тут люблю всі зали. Іконний, козацький, портрет Шевченка. Люблю Мурашка, люблю Кричевського, і Пимоненка. І сучасне мистецтво цікаве, тільки його треба зрозуміти. Будь-яке мистецтво має право на життя.

 Ми не можемо розмовляти з людьми, тільки наші екскурсоводи або керівництво

Людмила Сергіївна

Музей Ханенків

Працює 8 років

До цього я працювала на кіностудії Довженка

До цього я працювала на кіностудії Довженка. Потім перейшла сюди, і мені дуже подобається. Якби була раніше можливість перейти – я б одразу це зробила. Мені всенький музей подобається. Який зал не візьми – усе дуже гарне.

Ми постійно міняємося залами. Тиждень відсидів в одному залі – і переходиш. Тому ми не засиджуємося на одному місці. Ми дивимося, щоб ніхто не бігав, не галасував, не чіпав експозицію. У музей приходить багато пенсіонерів, особливо в безкоштовні дні. У вихідні дні – багато студентів.

 Мені всенький музей подобається

Тамара Миколаївна

Музей Ханенків

Працює 3 роки

Музей для мене багато значить. Я просто живу в ньому

Музей для мене дуже багато значить. Я просто живу в ньому. Мені приємно дивитися, як люди приходять сюди і цікавляться мистецтвом. Особливо, коли у вихідні приходить багато гарної молоді, яка справді хоче щось знати.

Я працювала і на західній колекції, але останнім часом частіше на східній. Я дуже багато читала про Китай та Японію. У мене сусідка за обміном студентів рік жила в Китаї і викладала англійську мову. А потім, коли вона закінчила університет, її запросили туди працювати. А молодша сестра моєї співробітниці за обміном студентів їздила в Японію. Тому мені дуже цікаве мистецтво Японії та Китаю.

 Мені приємно дивитися, як люди цікавляться мистецтвом

Тетяна Степанівна

Музей Івана Гончара

Працює 11 років

Я завжди цікавилася мистецтвом, у мене вища музична освіта

Я завжди цікавилася мистецтвом, у мене вища музична освіта. Я бувала в багатьох музеях у Європі – Луврі, у Дрезденській та Мюнхенській галереях. Дуже подобається, що там зберігають свою культуру. Створюють музеї просто з нічого. У кожному, навіть маленькому місті Чехії можна знайти повний набір робіт відомих чеських художників. У Європі є класичні музеї – як Дрезденська галерея – там немає нічого такого, що б відволікало від споглядання картин.

Я не можу сказати про всі музеї, але мені в наших, українських, не вистачає якоїсь нової «струї». Хоча я знаю, що музеї роблять дуже багато: Національний музей – у своїй галузі, наш – у своїй. У нас є багато талановитої молоді, яка цим займається.

 Створюють музеї просто з нічого