Радіостанція 20FT RADIO базується у вантажному контейнері в дворі стрічкоткацької фабрики на Подолі. За перші півроку роботи веб-сайт проекту потрапив до шорт-ліста міжнародної премії Webby Awards (у першій п’ятірці також Spotify, Pandora, Vevo і Hello Monday). Хлопці пишаються, що обійшли Billboard.com, Pichfork,  музичні проекти Vice Media, Chrome Music Lab від Google та веб-сайт Madonna.

The Village Україна йде до 20ft radio – говорить з п’ятьма з шести основних гравців команди (технічного директора Ігоря під час розмови не було – важлива редакційна примітка) та Давидом. З’ясуємо, як обирають артистів та музику, слухаємо про потреби та плани радіо у контейнері.

ДІМА: «Я прибиральник. Різноробочий – то тут, то там». Співзасновник проекту, власник бренду рюкзаків pilsok. Каже, що після запуску радіо рюкзаки сталі трішки краще продаватися. «Діма найбільш класний серед нас в плані позарадійної роботи. Треба просто на нього подивитися – як він на моцику ганяє, яку хату він знімає…», – пояснюють на 20ft radio.

Сергій: Графічний дизайнер та співзасновник 20ft radio. Ведучий регулярного шоу Music for Murder з дарк-джазом, саундреками до фільмів жахів та нуар-музикою.

Міша: «Я ранкове шоу веду. Починаєтьcя о 10-11 годині – Ранкове шоу Міші та Давида. Ще я програмний директор 20ft radio – відповідаю за наповнення ефіру програмами і слухаю матеріали, які нам надсилають. Вибудовую ефірну сітку – все, що звучить в ефірі 20ft проходить через мене. Вирощую базилік на балконі. Збираю орхідеріум з орхідей різних видів. Останнім часом роблю мікси».

Nemo: «Я Facebook веду і наповнюю сайт контентом час від часу. <...> Я англійську викладаю на Поділі. В церкві адвентистів сьомого дня». Віталій Немченко, ведучий програми «Alienation» – колд-вейв та пост-панк 60-х.

Кирило: Розвиває сайт 20ft radio. Працює в IT. Подав заявку на Webby Awards, де 20ft radio потрапило у шорт-ліст.

Давид: «У мене такий фріланс. Я можу прибирати, вікна мити. Такі задачі. Займаюсь дослідженням життя, самопізнанням – нью-ейдж, духовність, такі штуки… Люблю писати дебільні нотатки для себе». Ведучий ранкового шоу.


Редакція намагається відтворити розмову у дворі на Нижньоюрківській, де стоїть вантажний контейнер зі скляною стіною, перетворений на радіостанцію. Хлопці запускають програми, п’ють вино та періодично вмикаються в розмову чи вимикаються з неї.

– А хто головний у вас?

ДІМА: Ми разом ухвалюємо рішення. Збираємось на збори. Збираються всі, виносимо проблеми. Вся команда – це 6 людей (+ Давид).

Nemo: У нас є збори.

Міша: Ми обслуга цього зорельота 20ft radio, а причетні до нього усі, хто приходить сюди грати. Ми просто стежимо за тим, щоб запустити ефір, все оформити, наповнити сайт, розставити по часу. А заслуга ця спільна, кожного діджея, який грає тут.

– Чого точно не можна робити в ефірі 20ft radio?

Діма: Курити не можна сигарети…

Давид: …п*сюн показувати не можна.

Діма:  Можна-можна.

Міша: Спиратися на скло не можна.

Діма: Так на скло не спиратися, бо одне вже  «собаки» розбили. Боїмося, щоб такі ж «собаки» не розбили і друге.

А ще не можна бути жлобом. Якщо ми розуміємо, що до нас приходять жлоби, вони вдруге не приходять. Робимо для цього все можливе.

Nemo: Це ті, хто жлобську музику грають.

Діма: І по-жлобськи себе поводять.

– Як ви визначаєте? А що таке жлобська музика?

Немо: Це все інтуїтивно розуміється членами команди.

Давид: Це музика написана без душі. Вона написана лише на прагненні просто створити матеріал. Аби було.

– Тобто Дрейка у вас бути не може? (невдалий редакційний жарт – ред.)

Nemo: Крутили вже. Сергій якось вмикав Дрейка, але потів попросив мене вирізати це з мікса. Було таке.

Діма: Ми хотіли зробити взагалі радіо для себе і для друзів – «на колінці». А воно поїхало далі.

Підтягнулись музиканти всі локальні. Кожному це було цікаво, кожен приходив і робив свої програми. Це радіо зробила київська тусовка. Ми просто направляли її у потрібне русло. Виступали такими собі організаторами, модераторами. Але не забуваючи про свою ідею, свої смаки.

– Як ви формуєте лінійку програм?

Діма: Ми беремо все з того, що локальне що ми маємо право брати. Відштовхуємось від цього. Намагаємось запрошувати максимальну кількість іноземних артистів, які приїздять у Київ, коли у них є можливість до нас зайти у гості. Вже було близько 580 ефірів.

Міша: Дуже багато. Українські діджеї, здається, були вже всі, крім Тапольського.

– А чому він до вас не ходить?

Міша: А ми його не запрошуємо (сміється), а він не проситься.

Кожно разу виникає така проблема – відмовити людині у нас пограти чи запросити когось. Ми керуємося суб’єктивними категоріями. Але відбираємо щось таке, що ти не почуєш у якійсь «кальянці» чи кафе. Мінімал-техно, чи щось у такому дусі. Шукаємо цікавих селекторів, шукаємо цікавих діджеїв.

Nemo: Спочатку деякі діджеї, які грають зазвичай танцювальну музику, приходили і були трохи розгублені. Вони продовжували грати музику для танцполів. Але коли вони приходили вдруге, вони грали щось абсолютно інше.

Діма: Ми направляємо і радимо. Діджеям, які грають на великій сцені, ми акцентуємо увагу на тому, що це радіо. Що це інший формат – нас слухають вдома, в офісі в навушниках. Ми пояснюємо це, щоб людина замислилась і зрозуміла, з чим сюди прийти.

Nemo: Дехто інтуїтивно це розуміє…

Діма: …а дехто – ні. Прикольно, коли ми підказуємо – і людина, яка працює з техно, приходить сюди і грає джаз або хардкор. Це класно.

– Я кілька тижнів був переконаний, що ви граєте електронщину. Музично який ваш спектр?

Міша: Багато хто думає, що у нас тут переважає електронна музика. Можливо, це пов’язано з тим, що ми базуємось на Нижньоюрківській (в одній промзоні з майданчиками Closer, Mezzanine, Otel’, «Лесной причал» та ШООМ – ред.).

Жанровий діапазон? Ми не користуємося поняттями жанрів. Жанри померли з ВКонтакті, коли його закрили. Це там популярні ці теги. Ми вітаємо мультижанровість або безжанровість.

Давид: Якщо ти слухав «Шоу Міші та Давида», то ти мав би помітити, що там немає якоїсь жанрової послідовності.

– Як тоді орієнтуватися у ефірі?

Nemo: Це важке питання. Думаю, всі просто заходять на Facebook і вмикають стрім: якщо їм не подобається – вирубають, якщо подобається – слухають далі.

Сергій: Насправді, зорієнтуватися дуже просто. У нас є основний контент, з яким ми іноді працюємо вперше. Ми не можемо рекомендувати це. Те, що ми точно рекомендуємо слухати, розміщено на сайті в SHOWS.

Міша: Я б рекомендував слухати і знаходити для себе щось.

– Ви не типове розмовне радіо. Якось регламентовано співвідношення музики і розмов у вас в ефірі?

Міша: Радіо – це дуже умовне позначення того, чим ми тут займаємося. Так, початково ми відштовхувалися від формату онлайн-радіо. Але зараз у нас задіяні різні формати передачі інформації – відео, аудіо, текст. Зараз це медіа-платформа. Не треба впиратися в те, що це радіо. Традиційні принципи радіостанцій у нас вже не працюють. Ми набуваємо нової форми.

– Навіщо вам все це?

Діма: Тому що я музикант. Я не слухав музику близько двох років. Чув лише те, що ми граємо самі. А зараз тут з’явилося дуже багато цікавої локальної музики. І взагалі це справа цікава.

У мене був магаз на Львівській площі – там купа драм-машинок, постійно якісь джеми… Я зробив стіл під девайси. Народилась ідея зробити радіо.

Прийшов Сергій і каже «Давай замутимо радіо». Я кажу «Чувак, давай». Така спонтанна ідея з мало знайомою мені людиною. Підтягнулася команда нових людей. Тут не «всі свої» були, знаєш… Я підтягнув Кирила. Сергій підтягнув Ігоря (його немає сьогодні), Немича і Мішу. Давид підтягнувся потім до нас.

Сергій: Ігор найбільш відповідальний з усіх нас. І, власне: той, хто постійно в пошуках апгрейду та апдейту.

Діма: Ми скинулися з Кирилом грошима. Купили техніку. Вийшло десь 40 000 гривень. Кожен ще з дому притягнув, що мав – дроти, пульт… Апарат вийшов десь в 50 тисяч.

– Звідки у вас ресурси на це все?

Сергій: З монетизацією у нас проблеми. Розповім покроково. Початково ціль проекту – не заробіток. Радіо створювалось для душі. Нас шестеро і у кожного є власна справа. Я, наприклад, роблю дизайн і маю дрібний бізнес. Радіостанція не сприймається як джерело прибутку. З іншого боку нам потрібні гроші.

Коли ми створювали радіо, ми думали, що ми ніколи не будемо робити рекламу. Тоді ми вирішили, що будемо працювати лише зі своєю аудиторією. Ідеальна для нас радіостанція – це робота безпосередньо зі слухачами, а не зі спонсорами.

Є багато іноземних проектів, які працюють на умовах абонплати – коли люди платять за унікальний контент.

Ми працюємо банально за донейт. І це, чувак, проблематично зараз. Всі чомусь думають, що у нас все круто.

– Скільки вам треба збирати, щоб працювати місяць?

Сергій: На місяць було б класно збирати 3 штуки (3 000 доларів – ред.).

Дивись, зараз у нас «печальна» техніка.

Зараз ми підписались з Jager Vibes. Вони мають допомогти апгрейдити апарат. А ми зробимо для них 12 передач. Вони будуть брендовані. Ідеально було б співпрацювати зі спонсорами за такою ж схемою.

У нас було кілька ситуацій, коли нам потрібні були гроші і ми писали пост про це просто «в лоб», що нам потрібна така сума. І тоді аудиторія включалась.

Але я хочу донести, що нам постійно потрібні гроші. Є постійні видатки.

Наприклад за 50 гривень від кожного ми могли б… По-моєму, це фігня. ХІба це багато? Навіть якщо 60% наших слухачів включаться і пожертвують 50 гривень, ми зможемо робити щось дуже круте.

Ще у другий місяць літа ми плануємо проїхати Україною в фандрейзинговий гастрольний тур з вечірками. Це будуть лекції, як створити радіостанцію, плюс вечірка. Ми хочемо познайомитися з людьми, які нас слухають, зібрати небагато бабла і пояснити, що все це дуже просто. І може Україна вистрілюватиме схожими проектами.

- Чим має стати 20ft radio?

Діма: Воно прикольне тим, що може жити. Ми навіть не прив’язані до місця...

Мені давно хотілося мати контейнер. Я його купив. Прикол в тому, що ти не прив’язаний – де домовишся, там можеш його і кинути.

Нижньоюрківську обрали, бо тут епіцентр музики, двіжухи, молоді, нового покоління, яке я ніде не бачу. А сюди приходять нові молоді люди.

Сергій: Я на закритті Master Club зустрів Таню Ендшпіль, вона працює вчителькою інформатики в одній із шкіл. Таня розповіла, що 20ft radio цікавляться старшокласники. Це велика відповідальність – школота дивиться на нас і щось для себе виносить. З іншого боку, я вирішив, що треба цих школярів підключити.

Таня відібрала мені 6 школярів і вони зроблять шоу «з нуля». Повністю. Вони розроблять графіку, вони придумають, який контент представити, вони зроблять повноцінну радіопрограму. Здається, це буде дуже цікаво.

Це і залучення нової аудиторії – на школярів будуть дивитися школярі. З іншого боку – це освітній момент. В такому віці цікаво зробити щось на радіо.

СЛУХАТИ : 20ftradio.com